Хто фаворит Гран-прі Нідерландів, звідки швидкість Алонсо та провал Феррарі

Формула-1 повернулася після літньої паузи, і першим етапом другої половини сезону став Гран-прі Нідерландів.

П’ятничні тренування на вузькому і технічному колі Зандворта вже дали чимало корисної інформації. Команди випробували оновлення, перевірили роботу з гумою та оцінили баланс машин на цій непростій конфігурації. Попри те, що швидкість болідів тут нижча, ніж на багатьох інших трасах календаря, саме характеристики в повільних і середньошвидкісних поворотах можуть стати ключовим фактором у розподілі сил.

Перші результати натякають на те, хто підходить до етапу в статусі фаворита, а в кого з’явилися проблеми з налаштуванням. Важливим питанням залишається й те, чи зможе хтось нав’язати боротьбу Макларенам, які виглядали особливо переконливо в останніх гонках. У цьому матеріалі буде розглянуто форму команд, основні тенденції та потенційні сценарії розвитку подій у Нідерландах.

Астон Мартін: головний сюрприз етапу

Британська команда дуже впевнено завершила першу частину сезону, фінішувавши на сьомому та п’ятому місцях на Хунгарорингу. Водночас самі пілоти та представники колективу в коментарях відверто зізнавалися, що не до кінця розуміють причини цього успіху й не знають, як його повторити на наступних трасах. Адже ще за гонку до цього команда перебувала на самому дні пелотону та стартувала з останніх позицій.

Головним завданням міжсезоння було навчитися стабільно реалізовувати швидкість боліда та зрозуміти, де саме закладено його потенціал. Схоже, з цим викликом колектив поступово впорався.

У Зандворті Фернандо Алонсо зумів вклинитися між двома пілотами Макларена під час кваліфікаційної симуляції у другій практиці, яку частково зіпсували червоні прапори. Завдяки оновленням, привезеним ще на Гран-прі Великої Британії, машина додала у швидкості, хоча команді знадобилося кілька етапів, щоб повністю розібратися з новим пакетом. До того ж траса в Нідерландах за своїм характером певною мірою схожа на Хунгароринг, і тут Астон Мартін знову виглядає конкурентним.

Втім, у гоночних симуляціях темп виявився скромнішим. Алонсо поступався Ландо Норрісу близько 0,4 секунди на колі й проїхав меншу дистанцію. Ленс Стролл був швидким у першій практиці, але у другій серйозно розбив машину в третьому повороті.

Судячи з телеметрії другої практики, Астон Мартін зробив ставку на швидкість на прямих. Стролл не надав повної інформації через аварію, але дані Алонсо показують, що головний виграш часу команда мала у першому та другому секторах, насамперед на розгонах. Слабкими місцями залишаються затяжні повороти, особливо дев’ятий і тринадцятий. У десятому також є проблеми, але іспанцю періодично вдавалося показувати дуже хороший час, тож потенціал є.

Якщо Астон Мартін зуміє уникнути провалів на тлі конкурентів, то за збігу обставин може навіть кинути виклик Макларенам у кваліфікації та поборотися за подіум. Але це ідеальний сценарій, насправді шанси більші на те, що перед кваліфікацією зелені боліди опиняться 3-4 силою.

Феррарі: знову проблеми

Перед стартом вікенду кілька джерел повідомляли, що команда налаштована поборотися за щось більше у Нідерландах. Специфікація автодрому в Зандворті вимагає чогось середнього між налаштуваннями для Австрії та Угорщини. І там, і там «Скудерія» йшла на компроміси заради загальної продуктивності, що не дозволяло повністю розкрити потенціал машини. На папері Зандворт мав дати можливість уникнути цих обмежень і показати максимум, але все вийшло інакше.

Інженери з Маранелло у п’ятницю не змогли вивести машину у робоче вікно з обраними базовими налаштуваннями. Основні втрати йшли у зв’язці 8-9-10 поворотів, де різниця складала щонайменше 0,6 секунди. Шарль Леклер після практик так прокоментував ситуацію:

«Ми програє мо майже 90% часу у кількох поворотах. Є певні речі, які наша машина зараз просто не може виконати. Ми намагаємося зрозуміти, чому проблема настільки зосереджена лише в цих місцях, адже зазвичай такого не трапляється».

Йдеться про затяжні повороти, а у випадку дев’ятого й десятого ще й із різкою зміною напрямку. Найімовірніше, без зайвого ризику дуже важко направити болід на правильний апекс і пройти цей відрізок швидко. Теоретично виправити це можна налаштуваннями, але зробити це буде непросто.

У першій практиці команда боролася з недостатньою поворотністю. Після невеликих змін у налаштуваннях аеродинаміки та підвіски ситуація змінилася – болід почав демонструвати виражену надмірну поворотність на виходах із поворотів. Машина виявилася дуже чутливою до найменших змін у налаштуваннях. До того ж попри прохолодну погоду, задні колеса перегрівалися, тоді як передні не забезпечували достатнього зчеплення. Проблема з прогрівом гуми й утриманням робочого температурного вікна знову проявилася у SF-25.

Щодо форми пілотів, то Льюїс Хемілтон був швидшим за Леклера, попри два розвороти: у першому випадку він просто переатакував, а в другому – при надмірній поворотності виїхав на газон і болід миттєво розвернуло.

У гоночній симуляції Феррарі знаходиться поруч із Мерседесом, Астон Мартіном і Ред Буллом, але все ж позаду цієї групи. Головне, що потенціал у машини все ж є. На перших тренуваннях майже все, що могло піти не так, пішло саме так – тож далі ситуація навряд чи стане гіршою.

Ред Булл

Як і Феррарі, команда з Мілтон-Кінса підходила до домашнього етапу свого лідера, Макса Ферстаппена, з великими надіями. Колектив привіз не надто масштабні, але важливі оновлення, спрямовані на покращення стабільності поведінки боліда. Головним завданням було позбутися переходу від недостатньої до надмірної повертальності в одному й тому ж повороті – проблема, яка серйозно обмежувала швидкість пілотів, змушуючи їх діяти обережно.

Перш за все на м’яких шинах баланс виявився гіршим, ніж на середніх і жорстких, а оновлення не повністю виконали свою задачу: недостатня поворотність усе ще переходила в надмірну. А з більш завантаженим заднім крилом Ред Булл не зміг остаточно впоратися з проблемою недостатньої поворотності, а нове переднє крило не принесло бажаного ефекту.

Загалом до другої практики вдалося зробити невеликий крок уперед, проте досягти належного рівня зчеплення передньої осі так і не вийшло, що спричинило підвищений знос гуми спереду.

Ще однією проблемою є те, що RB21 не надто добре реагує на м’які налаштування підвіски, які вимагає траса в Зандворті, тоді як жорстка конфігурація призводить до повільного та непередбачуваного проходження зв’язок поворотів, особливо з різкими перепадами висот. Водночас, на відміну від Феррарі, Ферстаппен менше втрачає саме в затяжних віражах. При цьому болід RB21, як і зазвичай, демонструє сильні сторони у швидкісних зв’язках і середньошвидкісних поворотах.

Потенціал у машини є, і насправді початковий темп не виглядає настільки вже поганим. А зважаючи на те, як добре Ред Булл традиційно прогресує з п’ятниці на суботу, можна з обережністю говорити про підстави для оптимізму.

Мерседес

У команді остаточно відмовилися від нової задньої підвіски, яка стала причиною як головних невдач, так і несподіваних тріумфів у літній частині сезону.

Читайте також:

Чому Мерседес провалився у сезоні, і що не так з зірковим новачком команди?

Хоча в колективі розраховували бути трохи швидшими, загалом інженерам вдалося потрапити в оптимальне робоче вікно та забезпечити хороше зчеплення на передній осі. Свою роль відіграла й прохолодна погода, яка традиційно підходить німцям. У кваліфікаційному режимі Джордж Рассел поступився Ландо Норрісу лише 0,384 секунди, а в гоночному – близько 0,3 секунди. Натомість Андреа Антонеллі не зміг продемонструвати видатних результатів і досі намагається відновити впевненість у власних силах.

Макларен

Помаранчева команда підходила до Гран-прі Нідерландів як лідер чемпіонату, що не стало несподіванкою з огляду на хід сезону, особливо після чотирьох поспіль дублів перед літньою паузою.

Траса в Зандворті вимагає середньо-високої притискної сили, хорошого балансу та ефективного управління температурою шин – і саме ці аспекти залишаються сильними сторонами MCL39. Єдиною невеликою проблемою були окремі повороти, де через баланс із акцентом на передню частину машини проявлялася легка надмірна поворотність.

Традиційно цей автодром більше пасує стилю пілотування Ландо Норріса, який також віддає перевагу конфігурації з більш завантаженими крилами. Піастрі натомість помітно поступався і точно ще не показав у практиках повного потенціалу.

Попередні етапи демонструють, що незалежно від того, наскільки пілот любить або не любить конкретний автодром, суперник завжди може наздогнати і боротися на рівних у гонці. У гоночній симуляції Макларен виглядав поза конкуренцією в руках Норріса в той час, як Піастрі проїхав не надто впевнену серію кіл – можливо, через більшу кількість палива або іншу програму тестування.