Любов до Конте та щаслива старість Жіру. Радісні моменти вікенду

Не всі рубрики народжуються під час/за підсумками топ-матчів. Ідея для цієї зародилася позаминулого тижня, коли дивився поєдинок «Нанта» та «ПСЖ» (0:1). Тоді андердог справді сподобався у грі без м’яча: зустрічав парижан у середньо-низькому блоці і принципово не опускався у захист у межах власного штрафного майданчика. Було важко усвідомити, що це той самий «Нант», який роками у будь-якій важкій ситуації паркував автобус. Але тепер не так. Тепер оборонці руками показують одне одному, що треба виходити вище, розставляють по-гандбольному руки у боки, щоб «зафіксувати» цю захисну лінію, яку утворюють. Виглядає дещо дивно, а «Нанту» це ще й не дало результату ані проти «ПСЖ», ані у поєдинку другого туру, але зміни відбулися. У клубі не стали чекати, доки старий підхід приведе команду до вильоту до Л2. Можна тільки порадіти, що «Нант» стає сміливішим. Приємно бачити.

І ось тоді-то народилася думка: а взагалі-то протягом вихідних приємно на душі було не тільки від спроб «Нанта» не стояти всім складом у власному штрафному майданчику. Таких подій, коли є привід за когось щиро порадіти, чимало кожного футбольного вікенду. А якщо так – треба про них говорити. Коли у світі так багато поганого, конче необхідно хоч іноді концентруватися на хорошому. Сьогодні робитимемо саме це.

Чекав аж до 28-и років

Ми мало про це кажемо, але останніми роками елітні футболісти починають вважатися такими доволі рано. Куди не глянь, а зірочка, якій 28+ років, запалала яскраво набагато раніше. Бо футбол омолоджується, а топ-команди не готові ризикувати та підписувати нехай і сильного, але все ж уже немолодого футболіста, який не має сезонів на рівні найкращого у світі на своїй позиції. Гранди надають перевагу або гарантіям крутості, або молодості. Зазвичай. Але ось «Баварія» підписує Діаса. Йому 28, до 24-х він не грав у топ-лігах, а його найкращий за кількістю гольових дій сезон в АПЛ – це лише 13+5. Не те щоб мало, але «Баварія» платить багато грошей за футболіста, який завжди був на других ролях. Для чемпіонського «Ліверпуля» важливішими були не тільки Салах та Ван Дейк – але й Гравенберх, Аліссон, як варіант – навіть Макалістер. Однак ось за футболістом приходить «Баварія»…

… і тепер він один з лідерів команди. Вже очевидно. І справа навіть не у 2+2 у перших двох поєдинках, а у тому, що Діас уже «свій». Святкує з усіма, обіграється з партнерами у чужому штрафному, ледь не більш націлений на ворота суперника, аніж Кейн, який дуже залучений до розіграшу м’яча. Діас повинен стати другим найкращим бомбардиром команди, бо Мусіала пропустить півроку, а Олісе – креативний центр «Баварії», а не бомбардир (стане лідером за асистами). Причому майже напевне у топ-матчах саме колумбієць буде найбільше загрожувати воротам опонентів, бо відходи Кейна у глибину нікуди не дінуться. У 28 років Діас, який ніколи не був головною зіркою у клубах найвищого рівня, тепер буде такою. Тепер він буде тим, хто вирішує долю матчів. Приклад того, що у 28 не пізно опинитися на самій вершині. Якщо ти якісно виконуєш свою роботу, звісно. Радий за хлопця.

Не знайшов себе у топ-клубі, але повернувся

Пальїнья – найкращий класичний опорник АПЛ останніх років. Пропустив крайній сезон, бо їздив у «відрядження» у Мюнхен, однак до цього стабільно домінував у центрі поля найкращої ліги світу. І це у складі скромного «Фулгема». Там ставав найкращим футболістом чемпіонату за відборами/90 хвилин, а серед найкращих за цим показником – найкращим за перехопленнями. Тобто розривав, гарантував надійність. Тому «Баварія» і пішла за ним. Щоправда, та підписала його не з першої спроби: хотіла ще у 2023-му, а взяла у 2024-му. І це все зіпсувало. Бо підсилення планувалося під Тухеля, а контракт підписував Жоау вже з клубом, головним тренером якого став Компані. Останній занадто цінує гру в пас та замало цінує «чисті» оборонні скіли. Тому у Мюнхені Пальїнья сидів на лаві запасних, а коли отримував шанс, то лажав, бо недостатньо добре пасував.

Хлопця врятував «Тоттенгем». Як би там Пальїнья не розповідав, що хоче грати за «Баварію» (молодець, професійно), але погодився повернутися до Лондона доволі легко. А тут все як він любить: треба лише відбирати м’ячі в суперників. Тренер Франк – достатньо гнучкий, щоб не намагатися змусити футболіста робити щось таке, чого той не вміє. Тому Пальїнья в нього – ланцюговий пес. І йому це личить: в обох матчах у старті за «Тоттенгем», проти «ПСЖ» та «Ман Сіті», португалець мав високу оцінку від багатьох видань та порталів. В обох дуелях став найкращим за відборами (по 4) у складах обох команд. А у ворота «містян» ще й гол забив, щоб його точно помітили геть усі. Далі відзначатися, мабуть, не буде, однак виконувати свою роботу без м’яча на топ-рівні продовжить. Пальїнья у 30 років не є зіркою футболу при тому, що має яскраво виражений топ-скіл. У «Тоттенгемі» може здобути визнання. Хіба не заслужив?

Найкращий менеджмент топ-ліг

Це абзаци про «Брентфорд». Скромна команда взагалі-то, як казав сам Франк цього року – така, яка не може не продавати. Але продають всі. Однак не всі після продажів примудряються зберегти рівень. Зазвичай – через занадто повільну реакцію на втрату футболістів. Наприклад, «Борнмут» продав Забарного та Гейсена – але досі не замінив їх. А сезон уже почався, трансферне вікно от-от закриється. На фоні «вишень» та подібних команд «Брентфорд» – осередок здорового глузду та якісного управління. Пішов Флеккен – ледь не наступного дня підписали Келлехера. Пішов Нергор – вже є домовленість із Гендерсоном. Пішов Мбемо – Тьяго підписали ще минулого року, вже адаптувався. Не хоче тренуватися Вісса – от вам Уаттара. Всі заміни – чудові. Десь має місце омолодження складу, а десь – економія без втрати якості. Хіба можна працювати на ринку краще в умовах, коли не маєш багато грошей та можливості запрошувати зірок?

Вражає, наскільки швидко «Брентфорд» укладає ці угоди. Здається, у клубі мають шорт-лист на будь-який випадок життя. Якщо зараз різко змінять правила футболу та дозволять грати руками, то «бджоли», є відчуття, уже наступного дня підпишуть 5-6 топів, які вміють робити на топ-рівні саме це. Були певні хвилювання щодо того, чи готовий оновлений «Брентфорд» вигравати, але ось він виходить на поле у суботу – і перемагає «Астон Віллу» (1:0). Команду, яка навесні «ПСЖ» лякала у ЛЧ, між іншим. Келлехер робить яскравий сейв, Уаттара забиває гол, Гендерсон та Тьяго не провалюються… Все працює. Неідеально, але хіба повинно бути ідеально, коли клуб втрачає декількох лідерів влітку? До речі, один з таких – головний наставник. Новим призначили тренера зі стандартів. І він переграв самого Емері. Можна тільки порадіти, що «Брентфорд» існує: всі нетопові клуби мають приклад того, як треба працювати на ринку у міжсезоння.

Конте нарешті люблять

Окремі фанати завжди мали теплі почуття до Антоніо. Але не боси клубів, у яких він працював. Бо тренер занадто експресивний не тільки у кромки поля. Ще – на пресконференціях, наприклад. З «Тоттенгема» пішов після однієї з таких. «Інтер» залишив після того, як публічно розкритикував трансферну політику босів клубу. У «Челсі» також жалівся на пасивність команди на ринку. Конте завжди хоче більшого, аніж готовий дати йому клуб, і йде через це – туди, де буде проект, готовий зростати. Щось схоже він хотів провернути у Неаполі, де вже виграв титул та міг би піти з чистою совістю… Але залишився. Бо вмовили. Вперше за кар’єру. Де Лаурентіс відомий тим, що не йде на поступки, але заради Конте пішов. І витратив більше сотні мільйонів на новачків улітку при тому, що минулого року команда у ЛЧ не грала – не мала повних кишень. І Конте залишився.

Думаю, навіть він сам був здивований: вперше його клич про допомогу почули. Вперше боси звернули увагу на те, що він хоче, і дали йому те, чого той бажав. І як тут не залишитися? Були певні сумніви щодо того, чи зможе Антоніо, опинившись уперше у ситуації, де його настільки люблять, продовжити перемагати. Але дарма. Перший тур – і одразу легкий виграш (2:0). Звісно, суперник – лише «Сассуоло», але й «Наполі» грав без Лукаку, а з новачків не використав в основі Беукему, Мілінковіча-Савича, Ланга… Тільки Де Брюйне одразу зайшов у стартовий склад і одразу забив дещо випадковий, але все-таки гол. Тобто «Наполі» зможе додати, але й навіть зараз він норм та в порядку. Навіть зараз готовий перемагати середняків та аутсайдерів. Приємно бачити, коли хтось отримує любов. Удвічі приємніше, коли отримує її після років без любові. Утричі – коли це створює між сторонами-партнерами міцний союз. Такий зараз точно є у Неаполі.

Комо краще за Леверкузен

Влітку Фабрегас відмовив «Баєру». Кажуть, вірить у проект «Комо» настільки, що готовий не виступати у ЛЧ уже зараз, бо у довгостроковій перспективі італійці стануть сильнішими за німців. Ну, амбітно. Але, як здавалося ще десь місяці півтора-два тому, навіть занадто: ще коли цей «Комо» доросте до рівня «Баєра»! Аж тут перший ігровий тиждень у Німеччині та Італії – і виявляється, що вже доріс. Влітку «Баєр» на трансферах заробив 88 мільйонів (продавав більше, аніж купляв), а «Комо» витратив 91 (більше купляв). От вам і різниця у підходах, яка одразу відобразилась на результатах: німці поступилися «Гоффенгайму», аутсайдеру попереднього сезону (1:2), а італійці переграли міцний «Лаціо» (2:0). Здається, Сеск ухвалив правильне рішення: залишився не тільки у команді, де більше зацікавлені у розвитку, але й у тій, яка станом на останні дні ТВ більше готова перемагати.

Рік без голів

Скамакка – один з найбільш талановитих нападників покоління італійської збірної. Але йому, як і багатьом іншим форвардам цієї країни, дуже не щастило. Ще 3 роки тому він провів проривний рік у «Сассуоло» (16 голів у Серії А), але невдало обрав новий клуб. Досить примітивному «Вест Гему» Мойєса у якості форварда був куди більш потрібний дещо «дерев’яний», але більш конкретний, прямолінійний та працьовитий Антоніо. Скамакка мало грав та мало забивав, встигав травмуватися. Після повернення до Італії одразу забив 12 за рік в «Аталанті», а потім – травма через 13 хвилин після старту у другому сезоні у Бергамо. І ще одна. І мінус цілий сезон кар’єри: футболіст так і завершив розіграш 24/25 з 13-ма хвилинами у Серії А. Тому були логічні сумніви щодо того, чи розраховуватимуть на нього у клубі як на основного. Особливо після зміни тренера.

На зборах Скамакка не вражав. Грав максимум годину, а завершив підготовку до сезону 4-матчевою серією без забитих голів. Такий собі форвард, здавалося б. Але ось перший тур – і Джанлука одразу відзначається. Вперше за більше аніж рік у футболі взагалі. Так, у ворота «Пізи». Але ж який м’яч! Не щось фантастично красиве, однак дуже породистий гол: отримав круглий у штрафному майданчику, був оточений 4-ма суперниками, але встиг підробити собі під удар та спрямувати снаряд у дальній кут. Ось тому й один з головних форвардів італійського покоління: навіть «прості» м’ячі забиває естетично. Скамакка – дуже технічний форвард. І дуже травматичний. За його грою хочеться спостерігати, але часто такої можливості нема. Зараз така є вперше після довгої перерви. Треба насолоджуватися. І радіти, що Джанлука повернувся.

У МЛС з футболом усе геть погано

Часто читаю коментарі, що забивати у чемпіонаті США – легко. І так, і ні. Дійсно, супротив з боку захисників там менший. Тому Мессі може пішки відзначатися двічі за 90 хвилин. Бо обійде трьох-чотирьох, адже клас тих – ну геть низький. Але ж для класичних форвардів усе дещо по-іншому. Гарний приклад – Жіру. Приїхав до Америки забивати голи, але відзначився тільки 3 рази у 25-и поєдинках МЛС. Здавалося б, француз здав, але тут він у 38 років повертається до Франції – і вже другий тур поспіль відзначається у Лізі 1. У чому секрет? У тому ж таки класі футболістів МЛС. Там не тільки погані захисники – але ще й погані креативні хави. Ті не можуть створювати гарні моменти для своїх залежних форвардів. А Жіру – саме залежний. Тільки дай йому м’яч у небезпечній зоні – і він заб’є. В МЛС не давали. У Франції дають. Можна порадіти за форварда, який на заході кар’єри більше не змушений страждати через низький клас партнерів. Він заслужив щасливу футбольну старість.