Олег СЛОБОДЯН: «Я люблю цю команду навіть більше, ніж сам футбол»

Після трьох турів УПЛ «Оболонь» посідає у турнірній таблиці п'яте місце. Капітан київського клубу Олег Слободян розповів про вдалий старт та атмосферу в команді.

– Олеже, привіт. Як твої справи?

– Чудово. Почали класно сезон, тому настрій хороший, бойовий. Хочеться продовжувати.

– Що для тебе футбольний клуб Оболонь?

– Мені важко пояснити словами. Можу сказати лише одне: я люблю цю команду навіть більше, ніж сам футбол. Для мене це рідне. Хочеться завжди допомагати клубу – на полі чи в інших ролях.

– Пригадай перехід із академії до дорослого футболу.

– Це було взимку. Ми з хлопцями готувалися до чемпіонату, і тоді стало відомо, що Оболонь припинила існування через конфлікт керівництва. Була створена нова команда, і тренер Сергій Солдатов поступово почав підключати нас до першої команди. Пам’ятаю дебют на професійному рівні – проти Енергії Миколаїв.

– Які були емоції від дебюту?

– Це була мрія. Я дуже хвилювався, бо завжди слідкував за Оболонню, ходив на матчі. Хотів бути серед тих футболістів. І ось здійснилося.

– Атмосфера в клубі справді сімейна?

– Так, це абсолютна правда. У нас позитивна атмосфера, ми разом на полі й поза ним. Вболівальники відчувають цю цілісність. Наш затишний стадіон тільки додає особливого духу.

– Пригадай шлях до Прем’єр-ліги.

– Це був довгий і непростий шлях. У 2015-му ми мали піднятися, але не вийшло. Потім щороку були нові спроби. І лише після початку повномасштабної війни ми все ж таки здійснили мету. Для мене це особисто було дуже важливо – 10 років до однієї цілі.

– Який зараз рівень УПЛ?

– Попри війну, наш футбол повертається на своє місце. Багато клубів вкладають кошти, рівень росте. Це добре і для збірної, бо є з кого вибирати.

– Як оцінюєш молодь Оболоні?

– Є багато талановитих хлопців, яких поступово підключають до тренувань. Є куди рости. Приклад Руха Львів показує, що інвестиції в дитячий футбол дають результат.

– Є амбіції зіграти з Оболонню в єврокубках?

– Звичайно, але треба рухатися step by step. Сходинка за сходинкою.

– Про вболівальників. Які вони для тебе?

– Класні. Вони пробачать усе, крім байдужості. І ми намагаємося бути небайдужими. Приємно, що в Прем’єр-лізі людей на стадіоні стає більше.

– Чи потрібен футбол під час війни?

– Так. Спорт дає людям радість, відволікає від важких реалій. Навіть на фронті хлопці й дівчата слідкують за матчами.

– Які цілі та амбіції в тебе на майбутнє?

– Хочу прогресувати. У якій ролі – побачимо. Зараз усі емоції й сили я віддаю нашій команді.

– Що скажеш про нового тренера Олександра Антоненка?

– Я його добре знаю, він заслужив цей шанс. Ми його підтримуємо. Упевнений, що в нього попереду все найкраще.

– Побажання вболівальникам?

– Хочу, щоб ми разом пройшли цей сезон і фінішували там, де будемо заслуговувати. З вірою в нас і в позитив.