Підсумки старту Ф1. Фаворити на титул, головні лузери та найкращий новачок

Гран-прі Угорщини підсумував першу половину сезону Формули-1 2025. Це був 14-й етап чемпіонату, після якого пелотон вирушив на традиційну літню паузу. Хоча екватор сезону настав ще в Сільверстоуні, саме серпнева чотиритижнева перерва умовно розділяє чемпіонат на дві частини.

Позаду – чотирнадцять гонок, що подарували чимало драматичних, несподіваних і навіть сенсаційних моментів. Події на трасі та за її межами неодноразово змінювали хід чемпіонату, впливали на розстановку сил і формували нинішню турнірну таблицю. Часто результати вікендів були далекими від прогнозів, що лише додавало інтриги та привертало увагу вболівальників.

Головним фактором залишалася боротьба на трасі – саме вона визначала переможців і тих, хто залишався позаду, дарувала одній частині пелотону перемоги, а іншій – розчарування. Тепер настав час підбити підсумки першої половини сезону та оцінити позиції команд і пілотів перед вирішальними етапами.

Макларен: у битві залишились лише Піастрі та Норріс

Помаранчева команда остаточно закріпила за собою статус фаворита не лише у Кубку конструкторів, а й в особистому заліку. Якщо на початку року ще Макс Ферстаппен бодай якось нав’язував боротьбу та перебував близько в очках, то останні події все змінили кардинально.

Тепер Ландо Норріс та Оскар Піастрі залишилися наодинці в битві за титул, і в команди стало ще менше причин стримувати чи обмежувати їх, хоча й раніше це було непомітно.

Оскар Піастрі

Австралієць помітно додав у міжсезоння, суттєво скоротивши відставання від Норріса. Торік ситуація була іншою: команда мала Норріса – швидкого, досвідченого у боротьбі з Ферстаппеном і готового до статусу фаворита – та Піастрі, який також був швидким, але здебільшого боровся лише за окремі перемоги, поступаючись у темпі. Така розстановка сил влаштовувала команду, але цього року все змінилося.

Хоча Піастрі зазвичай й досі трохи поступається Норрісу за чистою швидкістю, боротьба між ними стала значно щільнішою. Іноді попереду один, іноді інший. Найбільший прогрес Оскар показав у кваліфікаціях. Якщо торік дуель у суботу завершилася з розгромним рахунком на користь британця (21:3), то зараз, після 14 етапів, австралієць уже попереду – 8:6, причому поулів у них порівну.

Вражає і стабільність Піастрі: після Гран-прі Угорщини він увійшов до трійки пілотів в історії, яким вдалося фінішувати в очках 40 вікендів поспіль. Попереду лише Макс Ферстаппен (43) та Льюїс Хемілтон (48).

Водночас більшість перемог Оскара припала на першу чверть сезону, коли Норріс мав проблеми з розумінням машини. А коли тиск на австралійця зріс, він почав допускати дрібні, але помітні помилки – те, чого раніше майже не траплялося. Найяскравіші приклади – Гран-прі Австрії та Угорщини, де заблоковані колеса у вирішальні моменти атак фактично позбавили його шансів на перемогу.

Попри чудовий старт і лідерство, рано розслаблятися – попереду ще десять гонок, а в його кар’єрі бували короткі спади після сильних серій. Це не применшує досягнень, але нагадує: збереження стабільності буде ключем до успіху.

Ландо Норріс

Головною проблемою минулого сезону для британця був не темп, а помилки – особливо на старті. Частково їх вдалося виправити, але новий сезон приніс інший виклик.

Хоча Макларен залишається найсильнішим болідом останніх двох років, обрана в міжсезоння стратегія оновлень не відповідала потребам Норріса. Автомобіль виявився надто «різким», особливо задня частина, а ключовою проблемою стало відчуття боліда через кермо – важливий елемент, за яким Ландо звик оцінювати поведінку машини в конкретний момент. У початковій конфігурації MCL39 кермо відчувалося «німим», і якщо для Піастрі це не було проблемою, то Норріс жодним чином не міг адаптуватися до цієї особливості.

Ситуацію змінило оновлення в Канаді, яке фактично стало «перезапуском» сезону для Норріса. У Монреалі він стартував позаду, але завдяки кращому темпу наздогнав напарника і намагався його обігнати, допоки власна помилка під час обгону не призвела до аварії. Після цього відставання від Піастрі зросло до 22 очок, і здавалося, що перевага остаточно перейшла на бік австралійця.

Однак в підсумку це перезапустило сезон Норріса. Наступні чотири гонки Норріс провів на високому рівні, здобувши три перемоги і стрімко скоротивши відставання. Тепер перед останніми десятьма етапами сезону різниця між ним та Піастрі становить 9 очок. Це означає, що боротьба за титул залишається максимально напруженою, і жоден із них не може почуватися впевнено – справжня битва лише починається.

Ред Булл: амбіції Ферстаппена та що по другому пілоту?

Макс Ферстаппен не стане чемпіоном. Це доволі очевидне твердження, яке напрошувалося ще з початку сезону, хоча впевнений старт нідерландця – зокрема перемоги в Японії та Італії – говорив про протилежне. Наприклад, після Гран-прі Імоли Ферстаппен відставав від Ландо Норріса, який йшов другим, лише на 11 очок, а від лідера чемпіонату Оскара Піастрі – на 13.

Однак серія переможних виступів «помаранчевої» команди, а також провальні результати чотириразового чемпіона швидко перекреслили його шанси на титул. Звісно, поки математично він ще не вибув із боротьби, говорити остаточно про все зарано. Але якщо залишатися реалістами, повторення рекордної серії Міхаеля Шумахера з п’яти чемпіонств поспіль – не буде.

До того ж змінити команду наступного сезону пілот вже не зможе. Розірвати контракт з Ред Булл було можливо лише за умови, якби він опинився поза топ-3 під час літньої паузи. Після Гран-прі Бельгії цей варіант став неможливим математично. Тепер Ферстаппен зосереджений на боротьбі за третє місце в особистому заліку з Джорджем Расселлом із Мерседес.

Головна мета наразі – здобути ще кілька перемог. Хоча сам гонщик у це не надто вірить, швидкість Ред Булл на окремих трасах має бути, щонайменше, на рівні з лідерами. А це означає, що шанси залишаються – головне, зуміти ними скористатися. Де саме вони можуть з’явитися – інше питання.

Додатковою інтригою є й зміна керівництва команди: Лоран Мекіc замінив Крістіана Хорнера. Як це вплине на колектив та результати Ферстаппена, поки невідомо. Можливо, новий керівник більше допоможе другому пілоту – Юкі Цуноді. Втім, судити про ефективність французького спеціаліста наразі зарано.

Щодо напарника нідерландця, то після несподіваної заміни Лоусона на Цуноду на старті чемпіонату питання складу команди, схоже, було вирішене в межах сезону. З приходом нового керівника з’явилася принаймні стабільність у цьому аспекті, а також умови для того, щоб упевненість другого пілота зросла. Керівник одразу наголосив: головна мета створити всі умови для прогресу японця, а не шукати йому заміну. І, схоже, це поступово дає результат.

Після оновлень на Гран-прі Бельгії Юкі помітно додав не лише в кваліфікаціях, але й у гоночному темпі. В Угорщині, хоч і вилетів у першому сегменті кваліфікації, він був максимально близький до показників Ферстаппена за всіма параметрами – як ніколи раніше у своїй кар’єрі за кермом машини Ред Булл. Це позитивна динаміка, яку Цунода намагається закріпити вже в міжсезоння. Після гонки він одразу вирушив на базу команди, щоб працювати над помилками і вдосконалити не лише швидкість, а й уміння реалізовувати її, аби зберегти місце у складі на наступний рік.

Феррарі: помилились усюди

Ще перед стартом сезону у Феррарі анонсували масштабну революцію — 99% деталей нового боліда було змінено. SF-26 отримав повністю переосмислене днище та передню підвіску, яка тепер стала тягнучою замість штовхаючої. Приріст швидкості був помітний, але разом із ним з’явилися серйозні труднощі з налаштуванням і розумінням машини.

Леклер завдяки досвіду у Феррарі зміг частково адаптувати агресивний сетап під себе. А от Хемілтон, для якого це перший сезон у Скудерії, постійно стикався з проблемами з балансом та стабільністю. Додатково виявилися недоліки задньої підвіски — болід не міг працювати з низьким кліренсом без зносу планки днища, що змушувало жертвувати швидкістю аж до етапу в Бельгії.

Замість очікуваної боротьби за титул Феррарі опинилася в ролі наздоганяючих, тоді як суперники, обравши шлях еволюції попередніх рішень. замість революції, стабільно виступають краще.

Попри це шанси на перемоги були, але команда втратила щонайменше дві реальні можливості: у Монако Феррарі була найшвидшою, але Макларен переграли їх у кваліфікації, а поул Норріса позбавив Леклера шансів.

В Угорщині, після старту з першого місця та лідерства монегаска, помилка з підняттям тиску в шинах зруйнувала темп, і він почав втрачати по 2–3 секунди на колі.

Версії причин цього рішення різняться: від уникнення зносу планки до побоювань за шасі чи необхідності прогріву шин. Як би там не було, це коштувало Феррарі перемоги й навіть подіуму. Попереду ще 10 етапів, і головне завдання Скудерії – здобути бодай одну перемогу тепер, коли, схоже, більшість технічних проблем вирішено.

Вільямс: Алекс Албон – топ пілот

Перед літньою паузою минулого сезону стало відомо, що Карлос Сайнс продовжить кар’єру у Вільямс Рейсінг після чотирьох років у складі Скудерії Феррарі. Тоді здавалося, що іспанець стане новим лідером команди і головним випробуванням для Алекса Албона, тодішнього беззаперечного №1 у колективі.

Албон пройшов непростий шлях: після сезону в Ред Булл у статусі напарника Макса Ферстаппена він, у кращих традиціях «биків», втратив місце й у 2021-му став резервістом. Однак із початком ери нового технічного регламенту таєць отримав шанс у Вільямс, де швидко закріпився в ролі лідера, стабільно показуючи високі результати на тлі не надто конкурентних партнерів – Ніколаса Латіфі та Логана Сарджента.

Після чергового провалу Сарджента на Гран-прі Нідерландів 2024 року керівництво замінило його на юніора команди – аргентинця Франко Колапінто. Новачок здивував багатьох, одразу нав’язавши боротьбу Албону та здобуваючи очки. Це породило питання: чи справді Албон настільки швидкий, чи, можливо, його колишні напарники просто не відповідали рівню Формули-1, створюючи йому вигідний фон? Відповідь мала з’явитися у протистоянні з Карлосом, який зробив собі ім’я у Феррарі, а до того успішно виступав за Макларен і Рено.

Однак перша половина сезону розставила все по місцях: Албон, як і раніше, залишається лідером, а Сайнс лише епізодично нав’язує боротьбу. На рахунку тайця – 54 очки та три фініші в топ-5, тоді як іспанець має 16 балів, найкращі результати – 6 місце у спринті та 8 у гонці. Хоча це лише його перший рік у команді, зазвичай пілоти вже до середини сезону адаптуються та починають показувати результат, чого у випадку Сайнса поки що не видно. Іспанець стабільно позаду напарника, хоча й на окремих трасах показує непогані результати. Попереду ще 10 етапів, аби виправити не найкращий старт кар’єри у Вільямс Рейсінг.

Заубер: Ауді має шанс на успіх, а також найкращого новачка сезону

Минулорічний фінал сезону, передсезонні тести та старт чемпіонату-2025 закріпили за Заубер роль аутсайдера з відставанням, яке дозволяло лише зрідка боротися за очки. Хоча Ніко Хюлькенберг завдяки вдалим виступам і певній частці удачі набирав бали, за темпом команда поступалася всім конкурентам.

Переломний момент настав після Гран-прі Іспанії, коли набули чинності нові правила щодо гнучкості крил. Більшість колективів привезли оновлення, і Заубер не став винятком. На відміну від попередніх років, коли подібні зміни не давали помітного ефекту, цього разу команда одразу відчула приріст швидкості. Подальші доопрацювання лише закріпили успіх, і це стало не просто локальним прогресом, а й важливим сигналом для Ауді, яка вже наступного року перебере на себе проєкт. Для німецького концерну нинішній підйом Заубер – своєрідний тест перед власним дебютом, адже він демонструє, що в колективі вже закладено фундамент для конкурентної роботи.

Вагому роль у цьому зіграли кадрові зміни. До команди приєдналися фахівці з провідних колективів Формули-1, зокрема колишній спортивний директор Ред Булл Джонатан Вітлі, який став керівником проєкту у Формулі-1, та колишній керівник Феррарі Маттіа Біното, який очолив технічну програму й налагодив внутрішні процеси. Від випадкового шостого місця в Австралії без особливого темпу Заубер пройшов шлях до стабільного набору очок у шести останніх гонках, включно з бойовим подіумом Хюлькенберга в Сільверстоуні першим у його кар’єрі після 238 стартів. Такий прогрес створює для Ауді значно кращі перспективи, ніж можна було очікувати ще кілька місяців тому.

Покращення боліда допомогло розкритися і новачку Габріелю Бортолето. У кваліфікаціях він випереджає напарника 8:6, причому сім разів – за останні дев’ять етапів. Якщо на старті сезону бразилець часто поступався навіть іншим дебютантам, то тепер стабільно фінішує в заліковій зоні, зокрема в трьох з останніх чотирьох гонок. Після 14 етапів його можна вважати головним претендентом на звання найкращого новачка року – і ще одним доказом того, що команда рухається у правильному напрямку.