Дьокереш в Арсеналі: ризику навіть більше, ніж інтересу

Останні три сезони «Арсенал» обходився без центрфорварда. Останнім помітним представником цієї дефіцитної футбольної професії був для «канонірів» П'єр-Емерік Обамеянг.

В останній сезон в «Арсеналі» габонський нападник вже не тягнув. І з ним розлучилися хоч і з жалем, але розлучення це було неминучим. І ось з моменту відходу Обамеянга з «червоно-білого» лондонського клубу «Арсенал» намагався знайти якісного центрфорварда, але не знаходив. І почав грати у футбол, не заточений під центрального нападника.

Потрібно визнати, що такий футбол мав право на життя. Упродовж цих трьох останніх сезонів «Арсенал» незмінно боровся за чемпіонство. Однак у підсумку задовольнявся другим місцем. А минулого сезону до статусу віце-чемпіона Англії команда Мікеля Артети додала ще й вихід до півфіналу Ліги чемпіонів.

Начебто політ нормальний. Навіть більше. Проте водночас не залишало відчуття, що керівництво «канонірів» робило явно не все (у трансферному плані), щоб команда перестала бути «вічною другою». Особливо на тлі «гонки озброєнь» від «МанСіті», «Челсі», а тепер ще й «Ліверпуля».

Однак у нинішнє трансферне вікно «Арсенал» нарешті прокинувся. Придбання Субіменді та Мадуеке, за яких лондонці виклали понад 125 мільйонів євро, говорять самі за себе. І кажуть вони про те, що з купівлею таких гравців, які вміють робити різницю, «Арсенал» вже всерйоз має намір боротися за чемпіонство.

Навіть якби нинішня трансферна кампанія «Арсеналу» обмежилася придбанням цих двох згаданих вище футболістів, теза про готовність «канонірів» боротися за «золото» АПЛ була б реальною. Проте «каноніри» пішли далі. І придбали у «Спортинга» Віктора Дьокереша. І тепер, вперше за останні три сезони, у «Арсеналу» буде кваліфікований центральний форвард.

***

«Арсенал» у зв'язку з цим вибирав між нападником «Спортинга» та форвардом «Лейпцига» Бенджаміном Шешко. У підсумку вибір «канонірів» випав на шведського нападаючого. Але перехід Дьокереша з Лісабона до Лондона перетворився на справжню трансферну сагу, яка мала всі підстави залишитися без щасливого кінця.

Але щасливий кінець у цій історії все ж таки трапився. Не в останню чергу після того, як Віктор відмовився тренуватися зі «Спортингом» і не поїхав зі своєю командою на збори. У такий спосіб він шантажував свій клуб. Свою команду, в якій за останні два сезони став справжньою зіркою континентального масштабу.

Так, саме у колективі зі столиці Португалії про Віктора Дьокереша заговорили на повний голос. І було за що. 97 забитих м'ячів за два сезони (плюс 28 результативних передач): погодьтеся, це топова статистика.

А до цього він виступав за команди Чемпіоншипу – «Суонсі» та «Ковентрі». Непогано виступав (особливо за «Ковентрі»), але й близько не демонстрував тієї статистики, що у «Спортингу».

І вкотре треба віддати належне португальським клубам, зокрема, «Спортингу», за вміння відшукувати на задвірках таланти, купувати їх за безцінь, а потім продавати за шалені гроші.

Спочатку «леви» хотіли за свого найрозкрученішого гравця 70 мільйонів євро. І довго стояли на своєму. І пішли на поступки лише після того, як Дьокереш заявив, що більше не зіграє за «Спортинг» жодного матчу, хоч і мав на руках довгограючий контракт із лісабонським клубом.

Безумовно, у цій ситуації Дьокереш повівся некрасиво. Можна зрозуміти його почуття, та й почуття його батька, котрий розплакався після звістки про те, що «Спортинг» не відпускає його сина в «Арсенал», але ж і «зелено-білий» клуб мав усі підстави так поводитися. Нічого особистого, лише бізнес.

Проте така ось досить примітивна форма страйку від Дьокереша виявилася дієвою. «Спортинг» трохи зменшив свої апетити. За свого провідного гравця «леви» здобули трохи більше 63 мільйонів євро. Ну і ще десять мільйонів можуть отримати у вигляді бонусів.

Батько та син Дьокереші тріумфують. Потирають руки й «каноніри». Чомусь мені здається, що й боси «Спортинга» навряд чи кусатимуть собі лікті, особливо якщо отримають за цю угоду десять мільйонів бонусами.

Тобто, на папері цей трансфер бачиться ледь не ідеальним. Але чи все так насправді? Спробуймо розібратися.

***

І відразу ж на думку спадає приклад ще одного колишнього бомбардира «Спортинга», який подався на підвищення до топ-ліги. Йдеться, звичайно ж, про Доста.

Цей голландський хлопець розривав чемпіонат Португалії вісім років тому, записавши на свій лицьовий рахунок 34 м'ячі. Однак, перебравшись у більш статусний чемпіонат, до Бундесліги (в «Айнтрахт»), Бас здувся, ставши величезним розчаруванням. Людиною одного сезону.

В принципі, є ще свіжіший приклад – Дарвіна Нуньєса. Уругвайський форвард вирізнявся у складі іншого лісабонського гранда - «Бенфіки», звідки за великі гроші перебрався до більш статусного чемпіонату – до АПЛ (до «Ліверпуля»). І приблизно так само, як Дост в «Айнтрахті», здувся.

Я не стверджую, що і Дьокереш наслідуватиме колись зіркових гравців з чемпіонату Португалії, які загубилися в значно конкурентнішому середовищі. Однак виключати такого варіанту точно не можна. І навряд чи у зв'язку з цим шведу допоможе його досвід виступів на англійській землі, адже АПЛ і Чемпіоншип – речі майже незрівнянні.

З іншого боку, обов'язково слід враховувати нинішній контекст «Арсеналу». Артета прищепив своїй команді такий футбол, за якого позиція центрфорварда не є обов'язковою. Цю позицію можуть закривати Гавертц або Сака: гравці атаки, значно універсальніші, ніж Дьокереш.

Але оскільки лондонський клуб так довго боровся за колишню зірку «Спортинга», то Артета, схоже, готовий наступити на горло власної пісні: перепрофілювати гру своєї команди саме під шведського нападника. І знову питання: а чи все це потягне шведський нападник?

Не треба мати сім п'ядей на лобі, щоб розуміти, що Віктор Дьокереш у «Спортингу» і в «Арсеналі» - це, все-таки, не один і той самий Віктор Дьокереш. За всієї поваги до лісабонської команди, вона грала у більш простий футбол, ніж лондонська команда. Це і не добре, і не погано. Це лише констатація факту.

Коли на тебе грає вся команда, коли під тебе підлаштовується вся команда, то, напевно, простіше забивати м'ячі. Тим більше, що левову частку своїх м'ячів Дьокереш забив командам із нижньої частини турнірної таблиці чемпіонату Португалії. А в чемпіонаті Англії в нижній частині турнірної таблиці немає колективів на кшталт «Ештрела» чи «Фаренсе». Там як не «Евертон», так і зовсім «Тоттенхем» або «Манчестер Юнайтед». Складніше у рази доведеться.

Важливо також пам'ятати і той момент, що гра головою не є візитною карткою Дьокереша, хоча він має досить значні габарити (187 см, 90 кг). А «каноніри» в останніх сезонах дуже залежні від навісів і флангових подач. Чи призвичаїться дорогий новачок до нових вимог?

Безперечно, у нього знайдуться і сильні сторони. Власне, у гравця, який набив стільки м'ячів за два сезони, сильні сторони мають бути за визначенням. Він чудово бачить поле, може протягнути м'яч на довгу дистанцію і забити гол, вправний і в підіграші, і в пресингу, непогано працює і неробочою лівою ногою. Він у розквіті сил – 27 років. І начебто справді дозрів для нового, статуснішого виклику.

Але, водночас, може так статися, що Віктор Дьокереш на новому місці й не потягне. І здується. Передумови до цього є: аж надто велика різниця між тим середовищем, в якому він «мешкав» останніми роками, і тим, де йому тепер доведеться виступати.

Загалом трансфер бачиться наскільки цікавим, настільки і ризиковим. Хоча ризику, на мій суб'єктивний погляд, все ж таки більше.