4 місяці Луческу в Інтері: провал на фоні дискотек Роналдо і чвари з Вестом

Сьогодні в одного із найбільш знакових наставників клубного українського футболу часів незалежності – румуна Мірчі Луческу – ювілей. Досвідчений коуч, котрий наразі працює зі збірною Румунії, святкує 80-річчя!

Тренерська кар'єра Луческу триває з 1979 року й у ній не було затяжних пауз. Мірча завжди був затребуваний, якщо не на батьківщині, то в Італії, Туреччині чи Україні. Практично скрізь Луческу досягав суттєвих результатів, хоча використати усі шанси на максимум, безперечно, не зумів. Йдеться, перш за все, про сезон-1998/99, під час якого Мірча опинився на чолі єдиного у його кар'єрі (як показав подальший перебіг подій і про що нині можна казати вже як про доконаний факт) клуба-гранда із топ-5 європейських чемпіонатів – міланського «Інтера»…

Міланський поромник

Луческу опинився на чолі першої команди «Інтера» на початку грудня 1998 року, вже по ходу сезону-1998/99. Керівництво «нерадзуррі» вирішило попрощатися із попереднім коучем Луїджі Сімоні, й зупинило свій вибір на румунові, який до цього, окрім роботи на батьківщині, вже пробував свої сили на Апеннінах із «Пізою», «Брешіа» та «Реджаною». Досвід із цими трьома командами для Мірчі був не сказати, щоб дуже успішним – жодних проривів він не досяг, але в цілому залишив про себе враження як про фахівця, здатного прищеплювати атакувальний футбол.

На момент приходу Луческу на тренерський місток «Інтера» команда з Мілана йшла лише на сьомому місці у турнірній таблиці. Для колективу, в якому було чимало зірок того часу і майбутніх років (перерахуємо тільки деяких з них – Джанлука Пальюка, Хав'єр Дзанетті, Андреа Пірло, Арон Вінтер, Дієго Сімеоне, Пауло Соуза, Юрі Джоркаєфф, Роберто Баджо, Альваро Рекоба, Іван Саморано, Нванкво Кану, Роналдо) такі показники були категорично неприйнятними, через що клуб і пішов на зміну наставника по ходу сезону.

Втім, Луческу сам розумів, що приходить, по суті, на роль проміжного коуча, тому що в пресі ще до моменту призначення румуна активно тиражувалися плітки, що боси «Інтера» ведуть переговори із маститим Марчелло Ліппі щодо приходу цього коуча в команду, починаючи із початку сезону-1999/2000. Затриматися у Мілані в Мірчі вдалося навіть не до кінця того чемпіонату, а всього на чотири місяці, і не так давно він, даючи інтерв'ю італійським ЗМІ, визнав, що це була повністю його особиста помилка.

«Я приїхав не у той час, але це була моя провина: мене винайняли лишень поромником, а новина про те, що Ліппі приїде наприкінці сезону, вже циркулювала. Це створило для мене проблеми із гравцями, у яких закінчувалися контракти: мені казали, що вони мають грати, аби продовжити їх, хоча я все одно не збирався залишатися. Я приїхав у грудні і в перших п'яти матчах ми забили купу голів, ми показували винятковий футбол, але пропускали дурнуваті голи. Після поразки від «Сампдорії» я вирішив піти у відставку, щоб дати гравцям зрозуміти, що вони повинні взяти на себе відповідальність за ці невдачі. [Президент] Моратті був виключною людиною і все одно продовжував платити мені зарплату», – розповів Луческу.

Домашні феєрії, гостьові фіаско

Певною мірою Луческу прикрашає успішність свого старту в «Інтері», проте в цілому Мірча має рацію у тому, що його підопічні справді багато забивали. Щоправда, виключно у домашніх матчах, через що «нерадзуррі» на якийсь час стали називати командою рідного стадіону, адже там у «Інтера» виходило розбивати суперників на друзки, тоді як у виїзних поєдинках команда Луческу виглядала відверто беззубою.

Прем'єрний матч Луческу на чолі нової команди «Інтер» програв – із рахунком 1:2 «Лаціо» у першому поєдинку чвертьфінальної стадії Кубку Італії. Команда Свена-Йорана Ерікссона у Римі здолала гостей завдяки дублю Марсело Саласа, але в грі у відповідь зазнала фіаско (2:5) й вилетіла, давши можливість підопічним Мірчі пройти далі…

У чемпіонаті Луческу стартував із нічиєї проти одного з аутсайдерів «Віченци» (1:1), причому врятуватися від поразки у гостях «нерадзуррі» вдалося лишень у компенсований час, коли забив француз Мікаель Сільвестр, котрий вийшов на поле на заміну на 51-й хвилині замість нігерійця Тарібо Веста, про персону якого ми ще поговоримо трохи нижче…

Після цього «Інтер» також на виїзді мінімально обіграв «Удінезе» (1:0), а далі почалися ті самі «гойдалки» із вкрай нестабільними результатами у домашніх та гостьових поєдинках: переконлива перемога вдома над «Ромою» (4:1), поразка у гостях від «Парми» (0:1), домашній погром «Венеції» (6:2), несподіване фіаско на виїзді від «Болоньї» (0:2), переконливий реванш перед своїми фанатами у грі з «Кальярі» (5:1), за яким трапилася блякла нічия із «П'яченцою» (0:0), а слідом – знову домашній погром, цього разу «Емполі» (5:1), й відразу ж два гостьові «бублики» – від «Перуджі» (1:2) та «Лаціо» (0:1).

Паралельно із цим «Інтер» намагався досягти успіху у Лізі чемпіонів, але вилетів вже у чвертьфіналі від майбутнього переможця – «Манчестер Юнайтед» (0:2 – на виїзді, 1:1 – вдома).

Незважаючи на те, що президент «Інтера» Массімо Моратті із самого початку був просто зачарований футболом, який показувала команда із Луческу, вже наприкінці березня стало зрозуміло – жодних успіхів у сезоні «нерадзуррі» не матимуть. Мірча остаточно усвідомив це й сам після чергової гостьової поразки, причому розгромної – 0:4 від «Сампдорії», яка сталася 21 березня. На стадіоні «Луїджі Ферраріс» команду румунського фахівця буквально поховав хет-трик Вінченцо Монтелли, який ще й асистував Аріелю Ортезі при четвертому м'ячі у ворота Пальюки, котрий одразу був замінений Луческу на француза Себастьяна Фрея.

Після фіаско від «Сампдорії» стало відомо, що Луческу залишив «Інтер». ЗМІ писали, що відхід румуна – це рішення Моратті, який звільнив коуча, проте сам Мірча згодом багато разів наполягав на тому, що саме він подав у відставку та просив, аби її було прийнято у найкоротші терміни, що дало б привід гравцям «нерадзуррі» замислитися…

«Я пішов у відставку, Моратті мене не звільняв. Найбільшою помилкою було те, що прихід Ліппі вже був оголошений, після чого я ніби втратив стабільність у очах команди. У мене не було іншого вибору, окрім як піти, зокрема для того, щоб підвищити відповідальність гравців. У мене була можливість тренувати Роналдо «Феномена», найвидатнішого гравця, який колись був у моїй команді. На жаль, того року він мав багато проблем зі здоров'ям», – згадував Луческу.

Дискотеки Роналдо

Бразилець Роналдо на момент приходу Мірчі Луческу проводив у «Інтері» свій другий сезон. «Нерадзуррі» придбали його влітку 1997-го за 19,5 мільйонів фунтів, що на той момент стало новим рекордом для світового футболу за сумою, витраченою на трансфер одного гравця. У Серії А-1997/98 Роналдо наколотив 25 м'ячів у ворота суперників, ставши другим найкращим бомбардиром чемпіонату після німця Олівера Бірхоффа з «Удінезе», за що був визнаний найкращим гравцем сезону, хоча «нерадзуррі» й не зуміли взяти чемпіонство. «Інтер» тоді фінішував другим, пропустивши вперед на п'ять очок «Ювентус».

Однак другий свій сезон в «Інтері» Роналдо провів менш вдало. І справа не в результативності, яка різко погіршилася, а у тому, що в бразильця почалися перманентні проблеми зі здоров'ям – в основному із колінами, які згодом багаторазово допікатимуть «Феномену» під час кар'єри й не дадуть йому реалізувати свій неймовірний потенціал на максимум.

Коли Луческу прийшов до «Інтера» Роналдо якраз закінчував своє відновлення. Незабаром він повернувся з лазарету та навіть почав забивати, але у середині січня 1999 року знову був змушений звернутися до медиків. У підсумку під керівництвом Мірчі зірковий бразилець провів лише 10 матчів, у яких забив 3 м'ячі, а визначну результативність Роналдо почав демонструвати вже під кінець сезону-1998/99, завершивши його із показником 14 забитих м'ячів у 19 поєдинках Серії А.

Сам Луческу був дуже прихильним до Роналдо, хоча загалом фанати «Інтера» на той момент активно хейтили бразильця, який виявився свого роду вигнанцем після невдалих виступів у фіналі ЧС-1998 у Франції, де «Феномен» не зумів проявити свої найкращі якості через причини, які багато хто й досі відносить до розряду конспірологічних…

Читайте також:

Три теорії змови, або Що сталося з Роналдо на ЧС-1998

Втім, Мірча вважав та вважає, що реалізувати себе на повну у «Інтері», в тому числі і під його керівництвом, бразильському генію завадив поганий рівень трудової дисципліни.

«Було приємно бачити його у своїй команді, але Роналдо не любив тренування. Він проводив більше часу на дискотеках, аніж на полі. Він хотів грати без тренувань, але його талант був фантастичним», – зазначав Луческу, але щоразу після таких критичних відгуків давав зрозуміти, що саме «Феномен» був найвидатнішим талантом, із яким йому колись поталанило працювати.

Епічні чвари із Вестом

Наприкінці повернемося до тієї теми, про яку обіцяли ще поговорити – взаємини Мірчі Луческу із нігерійським центрбеком Тарібо Вестом, який був підписаний «Інтером» ще влітку 1997 року із французького «Осера».

Спрацюватись з екстравагантним (чого варті лише яскраві зачіски Тарібо!) африканцем у Мірчі не вийшло практично одразу. У попереднього наставника «Інтера» Вест був одним із ключових гравців команди, але Луческу, як «нова мітла», одразу дав зрозуміти – у нього всі рівні й шанс може отримати будь-хто. Причому Тарібо, відомий своїми ексцентричними витівками, не витримав у першому ж матчі проти «Віченци», про який ми вже розповідали. Тоді Мірча вирішив замінити нігерійця на Сільвестра, а Вест, йдучи із поля, кинув зняту з себе футболку просто у обличчя головному тренеру…

«Він кинув мені в обличчя свою футболку. А потім найяскравішим моментом стало те, що Сільвестр, котрий замінив його та пізніше грав за «Манчестер Юнайтед», забив рятівний для нашої команди м'яч. В результаті клубу довелося прибрати Веста. Я нічого не просив. Я просто залишив йому у спокої. Але одного разу стався цікавий випадок: Тарібо покликав мене до себе у кімнату. Там він відкрив переді мною Біблію й сказав, що він – зірка Африки, і що він повинен грати будь-що», – розповідав Луческу.

Важко сказати, чи справив випадок із Біблією якесь особливе враження на Луческу, але румун не став остаточно «ставити хрест» на Весті. Більше того, Мірча продовжував включати африканця до заявки на матчі, але той незабаром видав чергову порцію «дивацтв».

21 лютого 1999 року «Інтер» грав гостьовий матч чемпіонату проти «Лаціо», який складався для «нерадзуррі» не надто й вдало. За рахунку 0:1 Луческу почав кликати до себе Веста, аби попросити того готуватися вийти на заміну й спробувати підсилити гру. Тарібо відмовився це робити, причому демонстративно і на очах усієї команди.

«Я не рухався, просто сидів на своєму місці. Потім він підійшов та сказав: «Якщо ти зараз не встанеш, то більше ніколи не одягнеш футболку «Інтера». Я подивився йому в очі, обізвав його дурнем і не став вставати», – розповідав Вест.

Свого слова Луческу не дотримався. Він ще кілька разів випускав Веста у складі, у тому числі надавши нігерійцеві можливість провести усі 90 хвилин в останньому поєдинку на чолі «нерадзуррі» проти «Сампдорії» (0:4). Згодом Мірча прямо зізнавався, що він мав не найкращі стосунки із африканцем, що, можливо, позначилося на подальших поглядах румуна щодо гравців з цього континенту.

«Для мене Вест ніколи не був важливим гравцем у складі «Інтера». Він був слабким, дуже нескоординованим, часто падав, і ми кепкували з цього. У мене не було з ним гарних стосунків, і після того, як він кинув футболку у мене під час матчу із «Віченцею», я хотів більше не випускати його на поле. Я ніколи не вважав його важливим гравцем. Потім він перейшов до «Мілану», і я досі не розумію, чому, але, можливо, нам варто запитати клуб «россонері», чому вони захотіли його підписати», – казав Луческу.

Нереалізований шанс на найвищому рівні

Після «Інтера» у топ-5 європейських чемпіонатів більше так і не знайшлося ще одного Массімо Моратті, який повірив би у здатності Луческу зробити успішну команду в одній із найкращих національних ліг континенту. Кар'єра Мірчі так і не отримала можливості просунутися на якісно новий рівень – по суті, свій шанс Луческу тоді занапастив, хоча формально «Інтер» і так навряд чи залишив би його на чолі команди, враховуючи попередню домовленість із Ліппі.

Втім, після відходу з «Інтера» Луческу у Італії більше не працював. Незабаром він повернувся на батьківщину, де недовгий час був коучем «Рапіда» з Бухаресту, а потім… Потім було запрошення до Туреччини та робота спочатку із «Галатасараєм», а потім – з «Бешикташем», після звільнення із якого Мірча й перебрався до України – до лав «Шахтаря». Втім, про цю історію ми зовсім нещодавно розповідали, причому достатньо детально…

Читайте також:

«Нехай Луческу котиться до біса». Як румун переходив із Бешикташа у Шахтар