«Ворогу не побажаєш». Дмитренко – про біатлон, сестру та переломний період

Жіноча збірна України з біатлону під керівництвом Миколи Зоца активно готується до нового сезону, проводячи навчально-тренувальні збори за кордоном.

Разом з командою А підготовку до змагань проходить 27-річна біатлоністка Валерія Дмитренко, яка вперше у своїй кар'єрі потрапила до головної збірної.

Ексклюзивно для Sport.ua Валерія поділилася враженнями від зборів, згадала складний сезон 2024/25, оцінила стан українського біатлону та розповіла про командну атмосферу.

– По-перше, хотів би привітати з дебютним потраплянням до команди А жіночої збірної України. Пройшли підготовчі збори на території України, а також в австрійському Рамзау та італійському Антгольці, які враження ти отримала від тренувань з головною командою?
– Дякую, для мене це була шокова новина як і для всіх. Збори пройшли чудово, підготовка як кажуть повним ходом , все робиться згідно планам . Всі вмотивовані як і ми, так і тренери – відчувається самовіддача при виконанні роботи.

– Коли ти приєдналася до команди на збори, чи спілкувалася особисто з Миколою Зоцом? Можливо тренер дав якісь поради чи настанови?
– Особисто не говорили , але каже, аби робила свою роботу на яку здатна – не гналася за дівчатами, а взимку вже наздожену всіх.

– А як би ти охарактеризувала Миколу Миколайовича? Серйозний, добрий чи можливо суворий?
– На перший вигляд суворий , а коли більш дізнатися, то для мене він добряк – до всього ставиться з розумінням.

– Хто на твою думку головний жартівник у команді, а хто полюбляє проводити час наодинці?
– Думаю, що Лільок (Лілія Стеблина), вона завжди щось на емоційному розповідає цікаво. А так, коли якась двіжуха, то всі підключаємось, немає такого, що хтось наодинці.

– Який момент, на твою думку, став переломним у твоїй біатлонній карʼєрі?
– Я думаю це сезон 23/24, якого і не було в мене. Важкі часи, які вже позаду, і не хотілось, аби вони були. Як кажуть – навіть ворогу не побажаєш.

– Цього року ти брала участь у всесвітніх іграх військовослужбовців, на які звертають мізерну кількість уваги. Хотілося б знати, наскільки високий там був рівень конкуренції?
– На цих змаганнях досить високій рівень, бо більшість країн привозить топ-спортсменів, тому цікаво поспостерігати та і програма досить цікава, бо є гонка патрулів – і вона досить емоційна, контактна. Такого формату ще ніде не бачила .

– Розкажи, чим відрізняються ці старти від інших змагань, в чому особливість?
– Особливістю цих змагань є те що там військовослужбовці, це не тільки можуть бути професійні спортсмени, також це міжнародний рівень, специфічні дисципліни , типу як парашутний спорт. Могла мати змогу це побачити, як їм треба було приземлитися чітко у вказаному місці і це виглядало дуже круто – ще там багато патріотичного та морального аспекту .

– Після виступу у всесвітніх іграх військовослужбовців, що ти отримала в плані досвіду?
– Ну на цей раз я там була не в якості біатлоністки, для себе я пробігла в робочому плані, як кажуть, через сльози з тренером домовлялис я, бо там була висота і робити максимум для мене було крахом. А потім так вийшло, що ще пробігла гонку патрулів , стріляла не зі своєї гвинтівки, але мала допомогти команді. Було весело – всі один одного штовхали, підбадьорювали.

– Ти пробігла гонку патрулів разом з Юлією Джимою – лідеркою команди. Чи відчувалася підтримка від Джими як від досвідченої спортсменки? Яке загалом враження залишилися від співпраці з Юлією?
– Звісно, памʼятаю нашу першу патрульну гонку в Гохфільцені, то вона мені говорила – дихай, не забувай… я тоді була ще юніорка і всі слова їла.

Юля робить свою роботу – в деяких моментах щось каже. Ось нещодавно сказала мені, що в мене стали виднітися м’язи, а до того казала мені, що я за вітром ходжу.

– Якщо підбити підсумки минулого сезону, яка гонка тобі запамʼяталася найбільше всього? А також, що для себе ти підкреслила після завершення сезону 2024/24?
– Гонок в мене було не так багато, памʼятаю всі, а більше там де були нулі. Для себе зрозуміла, що все можливо. Можна навалювати якщо лижі гідні і самопочуття.

– Повернемося до твого дитинства. Чи були в тебе кумири біатлоністи, які надихали тебе рухатися вперед?
– Коли була ще маленька, то дуже подобався Тар'єй Бьо від початку і до останнього. Ну і Дарья Домрачева, її стиль техніки – це щось на нереальному.

– Хто на твою думку наразі найкращі біатлоніст та біатлоністка світу? І чому ти обрала саме їх?
– На мою думку, з чоловіків найкращий – це звісно Йоганнес Бьо, а з дівчат – Лу Жанмонно, а також моя молодшенька (Христина Дмитренко).

Вони всі проявляють стабільність в результаті, борються за кожний метр дистанції, кращі снайпери. У них є ментальна стійкість та зріст, кожний сезон вони ставали кращими, хоча після кожного сезону думаєш – куди ще? А виявляється є куди.

– Як ти думаєш, хто з українських біатлоністів вистрелить у наступному сезоні?
– Звісно думаю, що вистрелю я, ха-ха. Хоча б маленьке сподівання на це є.

А так думаю, що Віталій Мандзин може зробити ще більший прорив, дивлячись на його минулий сезон. А з дівчат сподіваюсь, що наша молодіжка вже підтягнеться і буде стабільно виглядати.

– Якщо вже пригадала за сестру молодшу, то запитаю трохи про неї. Частенько брати й сестри рівняються одне на одного. Чи присутнє змагання у тебе з сестрою в плані спорту?
– У гонках ми суперники, по життю ми підтримка один для одного. Змагаємося чисто, хто більше протримається без солодкого – тут я можу бути лідером.

– Як часто ділитеся одна з одною біатлонним досвідом?
– Кожен час, на кожному тренуванні щось скаже, крикне, палицею по горбу дасть так і живем. Домашнє насилля присутнє (сміється).

– Скажи чесно, відчуваєш тиск, коли сестра досягає успіху?
– Тиску абсолютно немає, кожна її вдала гонка для мене – це найкращі відчуття, і розпач при невдалих. Сподіваюсь, що у неї такі ж відчуття.

– Великий кришталевий глобус у сезоні 2024/25 виграла німкеня Франціска Пройсс, яка в списку обійшла Лу Жанмонно – яку ти вважаєш найкращою біатлоністкою на сьогодні. Як ти думаєш, у чому феномен Франціски? Як їй вдається так стабільно виступати?
– Я думаю більше фарту та досвіду. Все-таки це теж грає якусь роль. Обидві сильні у всьому, але досвід бере своє.

– На твою думку, чого не вистачає українській команді/біатлоністам, аби стати на рівні з топами – наприклад з норвежцями та французами?
– Тут так багато факторів, що всі не перелічити. Ось наприклад: ви бачили делегацію норвежців скільки там сервісу, реабілітологів і всяких інших людей, машин робочих (фур), техніки? Та навіть тих же самим фотографів на зборах, а в нас ви самі розумієте що…

Як казала Олена Підгрушна, то всесвітній біатлон попереду українського років на 10, але з тим що є – працюємо, розуміємо всі ситуації. Для нас роблять все те, що можуть дозволити. За результатами спортсменів стоїть купа людей, що про то навіть ніхто і не здогадується.

Про то як ми далекі можно багато говорити, але думати про то не хочеться. Просто дякуємо за те, що є, спільними зусиллями робимо все, що можемо і навіть більше.

– Які в тебе плани по закінченню останніх зборів?
– Після зборів додому, бо вдома буваємо дуже рідко – 6 днів вдома проходять непомітно, коли купа насущних справ. У першу чергу хочеться дати трохи відпочити тілу, набратись сил та мотивації на наступний збір – більше часу приділити близьким.

– Які цілі ставиш перед собою на сезон 2025/26?
– Цілі мої банальні – це навʼязати конкуренцію, аби потрапити на Кубок світу, а також стабільність в результаті, аби після фінішу я сама собі казала, що зробила все можливе. Щоб кожного разу викладалась на максимум і була задоволена цим.

– Наша розмова добігає кінця, але хочеться задати декілька легких питань, аби вболівальники знали про тебе трохи більше. Скажи, як любиш проводити вільний час?
– Вільний час люблю проводити за переглядом фільму, читанням книжки або вивченням англійської.

– Які топ-3 фільми ти б порадила для перегляду?
– Хах, я дуже люблю корейські дорами та аніме, тому пораджу щось зі звичайного: «Останній з нас», «Інтерстеллар» та «Щоденник памʼяті».

– На концерт, якого виконавця, хотіла би потрапити?
– На «ARTBAT» .

– Твій улюблений спортсмен поза біатлоном?
– Улюбленого немає, але подобається спортивна гімнастика.

– В якій країні мрієш побувати?
– Десь за океаном, у теплих краях.

– Яку б пораду дала біатлоністам початківцям?
– Найперше: не поспішати. У біатлоні важливо закласти правильний фундамент, хорошу техніку, ходу, стабільну стрільбу й витривалість. Працювати над диханням, тримати холодну голову на вогневому рубежі й тренуйтеся не лише фізично, а й ментально. І головне, отримуйте задоволення від процесу, біатлон – це не лише про швидкість і влучність, це ще й про терпіння та характер.

– Наостанок, охарактеризуй себе трьома словами
– Сором’язлива добрячка – двох вистачить. Сестра каже, що я Дорі ще – рибка з мультику Немо.