Як Сульшер не заблукав у ноттінгемському лісі

Звісно, перша асоціація, що виникає з нинішнім наставником «Бешикташа» Уле-Гуннаром Сульшером, – це його переможний гол в історичному фіналі Ліги чемпіонів-1998/99 у ворота «Баварії». Та був тогоріч ще один суперовий матч для видатного Суперсаба, або, якщо хочете, Вбивці з обличчям дитини, про який у нас казали мало. Натомість та гра, як на мене, – це свого роду візитна картка норвежця.

В лютому 1999 р. зірковий «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюсона, прямуючи до требла, зазирнув до Ноттінгема на виїзну гру в прем‘єр-лізі в статусі беззаперечного фаворита. Місцевий «Форест», попри славну історію, наприкінці ХХ ст. зірок із неба не знімав і плентався в ар‘єргарді турнірної таблиці.

Гра складалася успішно для гостей. У половині 2-го тайму вони впевнено вели перед із рахунком 4:1. Й коли МЮ готував заміну автору дубля Дуайту Йорку, то, даючи настанови готовому ввійти до гри Уле-Гуннару Сульшеру, один із тренерів манкуніанців Джиммі Раян сказав таке: «Ти вийдеш на поле, Уле. Ми виграємо 4:1, тому немає потреби робити дурниці – просто тримай м‘яч». Може, ці слова – то певне відбиття кар‘єри самого Раяна. Адже, будучи форвардом, він обмаль часу провів у МЮ, натомість переважно грав у складі малоамбітного «Лутон Таун», і, певно, звідси те «просто тримай м‘яч».

Та «просто» не вийшло. Хоча й дурниць Суперсаб не накоїв. Початок шляху норвежця до покера було покладено на 80-й хвилині (а з‘явився він на полі на 72-й), коли Девід Бекхем кинув у прорив правим флангом Гарі Невілла, а той прострілив у розрахунку на замикання форвардом. Розрахунок вийшов слушним: норвежець виявився найспритнішим у штрафному майданчику земляків Робін Гуда. Другий гол Суперсаб провів на 87-й хвилині. Бекхем знайшов норвежця довгою передачею. Перша спроба Сульшера переграти кіпера «лісників» виявилася невдалою: Дейв Бізант впорався з ударом, але не втримав м‘яча. Та надалі майже 40-річний воротар «Форест» чомусь пішов просто на форварда МЮ, залишивши ворота незахищеними. Як наслідок, Сульшер заіграшки переграв (даруйте за словогру!) кіпера і поцілив у ворота здалеку. Третій гол норвежця стався вже в компенсований час. У нападника вийшло майстерно обробити м’яч і другим торканням невідпорно пробити («вийшов непоганий удар із льоту», як скромно зазначив в інтерв‘ю Уле-Гуннар). Та й на цьому Суперсаб не заспокоївся. Коли йшла вже 4-та додана хвилина, норвежець скористався невдалою спробою Пола Скоулза пробити по воротах (у рудоволосого хлопця мимохіть вийшов асист), підхопив м‘яч і спрямував того в сітку воріт господарів. 8:1 – феноменальний результат! Та ще феноменальніший доробок на рахунку Сульшера: 4 голи за 14 хвилин! І як сувенір – м‘яч на добру пам'ять про ту гру. «Просто потримав»!

Показово, що згодом Сульшер назвав слова Раяна «мудрими»: ну, справді, навіщо ж робити дурниці? «У нас був фантастичний склад, фантастичний командний дух, і жага успіху в команді була неймовірною, – казав Сульшер. – Звичайно, з такими якісними гравцями, якими ми були, деяким якісним гравцям доводилося починати на лаві запасних і залишатися на ній. Та щоразу, коли я був на полі, я хотів показати менеджеру, що маю грати більше. Власне, в цьому й полягав виклик. Слід було заявити про себе, щоб мати більше шансів вийти в дальшій грі».

Алекс Фергюсон у своїй книжці «Менеджмент у стилі «Манчестер Юнайтед», написаній у співавторстві з Майклом Моріцем, підкреслює: «Особливість таких неординарних гравців у тому, що слід повсякчас стежити за тим, щоб їм не було нудно». Перед цим він перелічив добру половину складу МЮ, серед інших і Сульшера. Далі сер Алекс пояснив свою думку, що, мовляв, хлопці мають відчувати, що перед ними стоїть серйозний виклик. Й от щодо норвежця ці слова абсолютно слушні. Чим не виклик – непотрапляння до стартового складу! Водночас, якщо гравець дає максимум користі, виходячи на заміну, то чи варто щось змінювати в такому підході? Він наполегливо намагатиметься прийняти цей виклик і забивати, чи не так?

Наскільки Сульшер-тренер перейняв менеджерські підходи Фергюсона? Як на мене, казати про це ще зарано. Втім, «конспекти Фергюсона» та його школа лідерства («лідирувати, а не керувати» – ось наріжний камінь філософії сера Алекса, погодьтеся, що для турецьких клубів цей підхід є нестандартним) – непоганий багаж для розвитку власної тренерської кар’єри. І, як на мене, в Сульшері-тренері головне – не тактична схема, яку він сповідує (хай це буде 4–2–3–1), а от саме це менеджерське начало, що дає змогу ефективно керувати колективом спраглих до звитяг мільйонерів («ви маєте керувати якнайкраще, а не так, як вам кортить», – дещо парадоксальні, однак показові слова норвежця, сказані ним на одній із пресконференцій у Стамбулі). До речі на запитання «чому «Бешикташ?» Сульшер відповідає, що, мовляв, ти відчуваєш, що ідентичність і культура клубу збігаються з твоєю філософією. Що ж, той покер (якщо вам ближчий термін «каре» – не проблема, хай так) більш як чвертьвікової давнини (хай скільки води спливло звідтоді) – гарний наочний посібник для підопічних Уле-Гуннара, які не завше потрапляють до стартового складу. Створення викликів – шлях до вдосконалення!

Олексій РИЖКОВ