Марлон Гомес – єдиний бразилець, продаж якого небажаний для Шахтаря

На початку літа авторитетні бразильські видання повідомили цікаву новину: один із нинішніх грандів німецької Бундесліги – РБ «Лейпциг» – збирається підписати 22-річного вінгера «Шахтаря» Кевіна, визнаного найкращим футболістом донецької команди за підсумками сезону-2024/25. За бразильського легіонера «червоні бики» запропонували бронзовому призеру чемпіонату України 35 мільйонів євро, але «Шахтар» зажадав 50. Спершу ЗМІ інформували, що «Лейпциг» планує обміркувати варіант щодо покращеної пропозиції стосовно Кевіна, але... Дуже скоро ця справа заглухла, навіть не встигнувши перетворитися на звичну у подібних випадках «трансферну мильну оперу».

Втім, через місяць із невеликим у пресу знову просочилася інформація про серйозний інтерес «Лейпцига» до одного з футболістів «Шахтаря». Цього разу це вже не Кевін, а опорний півзахисник Марлон Гомес. Причому джерело інформації виявилося більш ніж авторитетним – італійський інсайдер Фабріціо Романо, котрий раніше неодноразово дивував неймовірно точними даними, здобутими із кулуарів клубної роботи «гірників».

Повідомлялося, що «Шахтар» отримав конкретну пропозицію від «Лейпцига» стосовно продажу Марлона Гомеса, але відповів на неї відмовою, після чого німці нібито вирішили поміркувати над можливістю покращити свій оффер щодо бразильця. А буквально сьогодні у ЗМІ просочилися відомості про те, що «червоні бики» заручилися підтримкою самого Марлона Гомеса, який дав зрозуміти німецькому клубу, що він із задоволенням перебереться до Бундесліги, якщо «Лейпциг» зуміє домовитись із «Шахтарем».

Насправді, прямо зараз саме Марлон Гомес, принаймні, з точки зору автора цих рядків, є єдиним бразильським легіонером «Шахтаря», продаж якого цього літа був би абсолютно небажаним для донецького клубу. І це при тому, що сучасна бразильська колонія у лавах «помаранчево-чорних» знову розрослася до більш ніж солідної цифри у десять осіб: Марлон Сантос, Педро Енріке, Вінісіус Тобіас, Марлон Гомес, Кевін, Егіналду, Невертон, Аліссон, Педріньо, Кауан Еліас.

Об'єктивно кажучи, досвідчений центрбек Марлон Сантос, який зовсім нещодавно повернувся у команду, поки не виглядає як потенційно ключовий центрбек «Шахтаря» на найближчі роки. Якщо не буде проданий Микола Матвієнко, то доля 29-річного бразильця, для якого останні роки в кар'єрі видалися далеко не найвдалішими, – це боротьба із Валерієм Бондарем та Алаа Грамом за місце другого центрбека у команді та партнера для капітана.

Читайте також:

Стежкою Ілсіньо. Навіщо Шахтар повернув Марлона Сантоса

Педро Енріке також не виглядає на голову краще, аніж грузин Іраклі Азарові, а Вінісіус Тобіас загалом, якщо брати виключно ігрові критерії, точно не виграє конкуренцію «в одні ворота» у українця Юхима Коноплі та грузина Гіоргі Гочолеішвілі, який повернувся з оренди у «Копенгагені». Власне, те саме можна сказати і з приводу 19-річного центрфорварда Кауана Еліаса, котрий поки що не встиг зарекомендувати себе настільки добре, аби вважати його безумовним № 1 на позиції у центрі атак донецької команди.

На правому фланзі атаки «Шахтаря» наразі також немає очевидного лідера. Поки що там за місце в основі сперечаються бразильці Аліссон та Педріньо, а також українець Мар'ян Швед, який за Арди Турана все ще намагається довести, що остаточно списувати його з рахунків все ж таки передчасно. Так, 19-річний Аліссон демонструє приємний прогрес, який потенційно може зробити його для команди фігурою такого ж калібру, якими раніше були для «гірників», скажімо, Марлос або Тайсон, але… За першу команду «помаранчево-чорних» Аліссон провів поки що лишень 13 офіційних матчів, а це занадто мало, аби претендувати на роль системоутворюючого гравця.

З бразильців, яких ми не проаналізували детальніше, залишаються, окрім Марлона Гомеса, тільки Невертон, Егіналду та Кевін. Усі троє – великі таланти, причому останній вже встиг показати, що може видавати абсолютно геніальні матчі, але… Стабільність – це все ж таки явно не про будь-кого з них. Той таки Кевін у минулому сезоні нерідко банально випадав з гри, не демонструючи в потрібний момент ані результату, ані здатності повести команду за собою, переломивши перебіг подій, що невдало складаються. Та й, кажучи глобально, 35 мільйонів євро, які «Шахтарю» вже пропонували за Кевіна, були чудовою нагодою відпустити цього бразильця розвиватися далі, попередньо прописавши у трансферній угоді гарні бонуси на випадок, якщо вінгеру вдасться дійсно вийти на рівень гри, якого свого часу досягали Вілліан, Дуглас Коста чи Фред.

Марлон Гомес, за якого на початку минулого року «Шахтар» заплатив «Васко да Гама» 12 мільйонів євро, а ще 4 мільйони пообіцяв у разі виконання певних умов, на даний момент зіграв вже 48 офіційних матчів за донецьку команду, відзначившись у них 8 забитими м'ячами та 5 результативними передачами. Це трохи менше, аніж у Кевіна чи Егіналду, проте після відходу з «Шахтаря» Тараса Степаненка стало очевидним: у центральній осі саме Марлон Гомес є гравцем, на якого в донецькому клубі роблять стратегічну ставку на найближчі кілька років.

Якщо Кевін – це багато в чому все ще людина настрою, нездатна стабільно видавати свій максимум на полі у кожній грі, то Марлон Гомес вже зараз – це людина, від якої у діях донецької команди залежить дуже багато чого. 21-річний бразилець – це і опорник, і диспетчер, і певною мірою навіть плеймейкер. Футболіста подібного калібру в донецькій команді не було, мабуть, саме із моменту відходу в «Манчестер Юнайтед» Фреда, про якого уже згадувався вище та котрий нині дограє у Туреччині за «Фенербахче».

Свого часу зліпити «нового Фреда» у «Шахтарі» намагалися із Єгора Назарини, потім – із Дмитра Криськіва чи навіть Артема Бондаренка, але усі ці зусилля виявилися марними. За своїми ігровими особливостями Назарина – це футболіст профайлу Степаненка, класичний руйнівник, для якого важко тягти на собі ще й диспетчерські функції. Бондаренко – навпаки, є гравцем різко атакувальної спрямованості, якому дуже складно дається робота на оборону.

По суті, на роль опорника/глибинного плеймейкера в «Шахтарі», окрім Марлона Гомеса, залишається лише Дмитро Криськів, але українець і близько не витримує конкуренції із бразильцем, що також викликає певні сумніви щодо доцільності його багато в чому штучного переведення у опорну зону (достатньо згадати сезон-2022/23, коли Криськіву давали можливість більше діяти на атаку, і це приносило більше плодів у вигляді забитих м'ячів та результативних передач, причому нерідко Дмитро видавав цілі серії із матчів з гольовими діями).

Якщо спиратися на статистичні дані минулого сезону і початку нинішнього, то працездатність Криськіва на полі, виражена через показник загальної кількості дій, значно поступається аналогічному показнику Марлона Гомеса, в перерахунку на 90 хвилин чистого ігрового часу – 62 проти 83. Криськів значно менше, аніж бразилець, отримує м'яч (34 рази за 90 хвилин проти 45), а також рідше йде в єдиноборства та виходить із них переможцем.

Докладніший блок просунутої статистики також свідчить про перевагу Марлона Гомеса над Дмитром Криськівим…

Не виключено, що у матчі-відповіді проти фінського «Ільвеса» (0:0) після перемоги в першій грі із рахунком 6:0, для ще однієї «вікторії» українській команді на полі не вистачило саме Марлона Гомеса – людини, яка навчилася чудово пов'язувати між собою оборону та атаку «гірників» й довела це у першій грі команд у Словенії. Тоді, проти «Ільвеса» у Любляні, Марлон Гомес отримав 70 передач від партнерів за 86 хвилин, проведених на полі – абсолютно вражаюча цифра, яка дає зрозуміти, наскільки ключову роль отримав бразилець у оновленій команді Арди Турана! Також Марлон Гомес відзначився 99 діями на полі всього (85% виявилися успішними), виконав 80 передач (91% були точними), взяв участь у 13 єдиноборствах (із яких виграв 11, або 85%). А ще бразилець видав 10 пасів у фінальну третину (8 – точні) та 2 – у штрафний майданчик суперника (1 – точний).

Очевидно, що станом на зараз Марлон Гомес чудово інтегрований у гру «Шахтаря» – можливо, навіть краще, аніж будь-який інший його співвітчизник у команді. І якщо з останньою тезою ще можна посперечатися, навівши у приклад Кевіна або ж Егіналду, то ось із тим, що замінити Марлона Гомеса в сучасному «Шахтарі» куди важче, ніж згаданих двох його співвітчизників – це вже практично теорема, яка легко доводиться системою ротації, де Кевіна достатньо ефективно здатний замінити той таки Егіналду або ж Невертон, а у центрі атаки Егіналду поки що не виграє на 100% конкуренцію в Траоре чи Кауана Еліаса.

Тому якщо вибирати, кого «Шахтарю» було б краще продати у «Лейпциг» в аспекті вирішення двох ключових завдань: отримання прибутку для забезпечення сталого фінансового розвитку та здатності максимально не послабити команду, кістяк якої нині закладається на найближчі кілька років – Кевіна чи Марлона Гомеса, відповідь на поверхні. Вінгер, незважаючи на визнання найкращим гравцем команди минулого сезону, все ж таки глобально не такий важливий для майбутнього, як глибинний диспетчер Марлон Гомес.

Навряд чи у самому «Шахтарі» не проводили подібний, а то й куди глибший аналіз, через що щодо чуток про можливий від'їзд Марлона Гомеса у «Лейпциг» вже цього літа присутній чималий скепсис. Якщо за Кевіна у «червоних биків» запросили 50 мільйонів євро, то навряд чи ключовий опорник, який досить швидко змусив багатьох вже й забути про зимовий відхід у «Еюпспор» Тараса Степаненка, може коштувати менших грошей. А наскільки готовий «Лейпциг» боротися за Марлона Гомеса до кінця? Ось це і покажуть події найближчих днів та тижнів. Але прямо зараз можна констатувати одне: якщо у босів «помаранчево-чорних» все ж таки не витримають нерви і вони продадуть Марлона Гомеса, то оновленій команді Арди Турана доведеться вкрай непросто, або ж вона потребуватиме екстреного виходу на трансферний ринок й покупки того гравця, здібності якого добре відомі наставнику – того ж таки Ісмаїла Юксека з «Фенербахче», наприклад…