Найстарший переможець турніру Grand Slam розповів про своє досягнення

Восьмиразовий переможець турнірів Великого шолома, легендарний австралійський тенісист Кен Розуолл був одним із найяскравіших лідерів світового чоловічого тенісу з середини 1950-х до середини 1970-х років.

На сьогоднішній день Розуолл залишається найстаршим чемпіоном турніру Великого шолома (серед чоловіків і жінок) в Відкриту еру – рекорд, який Новак Джокович може побити, якщо виграє ще один мейджор.

У новому випуску подкасту The Sit-Down Кен Розуолл розповів, що думає про те, що 24-разовий чемпіон «Шоломів» із Сербії може перевершити його досягнення.

«У будь-якому разі я не проти, але Новак, знаєте, заслуговує на свої рекорди, яких у нього і так достатньо. Він виграв більше «Шоломів», ніж будь-хто інший, тож ще один не завадить», – сказав 90-річний Розуолл.

«Для мене це була просто одна з багатьох подій. Я продовжував грати в теніс – саме це й тримало мене у формі, в тонусі».

Перемога, яка зробила Розуолла рекордсменом, сталася на Australian Open 1972 року. 37-річний тенісист обіграв у фіналі 36-річного співвітчизника Мела Андерсона в матчі «золотих ветеранів» на кортах Куйонга, коли Відкритий чемпіонат Австралії ще проводився на трав’яному покритті.

«Сітка не була настільки сильною, як могла б бути, тому що багатьом європейцям не подобалося грати на траві в Австралії, і вони не надто прагнули цього, – згадував Розуолл. – Тож турнір 1972 року раптом став дуже цікавим для тенісних фанатів у Мельбурні, а трибуни були переповнені – це було чудово, коли ми з Мелом грали фінал».

Відтоді минуло багато десятиліть. Розуолл, восьмиразовий чемпіон турнірів Великого шолома, завершив кар’єру після 25 років у професійному турі.

Але, як він зізнається, він думає зовсім не про довголіття у спорті.

«Єдине, про що я згадую – це турніри, які мав виграти, міг виграти, мав шанс… наприклад, мої чотири фінали на Вімблдоні», – каже Розуолл, який востаннє грав у фіналі Вімблдону у 1974 році у віці 39 років.

Попри це, його неперевершений віковий рекорд залишається одним із найвеличніших досягнень в історії тенісу.

«Перемога в 1972-му, – додав він, – це те, що я все одно завжди пам’ятаю».