Лисий шарлатан та його косплей. Челсі Марески = Челсі Тухеля

«Челсі» у фіналі КЧС. Якби я сказав вам, що так буде, перед стартом турніру, більшість з вас мені б не повірила. У букмекера «сині» також не були серед топ-4 головних фаворитів. Але сталося так, як сталося. Звісно, можна почати казати про везіння лондонців, найсильніший за підбором гравців суперник яких у плей-оф досі – «Бенфіка». Це справді накидає невелику тінь на досягнення команди, однак до неї самої претензій нуль. Не вона винна у тому, що «Баварія» опинилася в іншій половині сітки. Не вона винна у тому, що «Ман Сіті» та «Інтер» програли значно слабшим опонентам. До речі, колективи з Манчестеру та Мілана, виходить, не змогли зробити те, що вдалося «синім» – поставити на потік на турнірі перемоги на класі. Тож «Челсі» на компліменти на свою адресу точно заслужив. Можна стримано, але хвалити.

Перша реакція: яким же крутим може бути футбол Марески! Друга: почекайте, я десь вже таке бачив. І ось про останню – цей текст. У чвертьфіналі та півфіналі я протирав очі під час перегляду матчів «Челсі», бо на полі була не команда Марески – команда Тухеля.

Як грали з Томасом?

Хочете коротку відповідь? В мене вона є: прагматично. Але може сказати більше. Так вже сталося, що Тухель провів у якості тренера «Челсі» тільки 1 повний сезон – розіграш 21/22. Тому будемо орієнтуватися на показники саме того року. Одразу відкриваємо таблицю АПЛ, щоб побачити: «сині» посіли 3-ю позицію. Суттєво відстали від лідерів (майже 20 очок від кожного), але за очікуваними балами випередили всіх інших на 7+ пунктів – також відчутно. 3-е місце за фактичними забитими, 3-е за фактичними пропущеними, 3-е за очікуваними забитими, 3-е за очікуваними пропущеними – красиво. Але нас куди більше цікавлять дещо інші цифри. За володінням «Челсі» (62.2%) був майже як «Ліверпуль» (63.1%) та значно сильнішим за «Арсенал» (52.6%), але за середньою кількістю ударів/поєдинок (15.6) відстав від першого суттєво (19.2), а от другого майже не випередив (15.5).

Це не те щоб неефективне володіння – просто далеко не найпродуктивніше з точки зору створення шансів. До речі, «Челсі» з відривом став другим найкращим за середньою точністю пасів (87.1%), а ще увійшов до топ-4 найгірших за кількістю фолів (багато порушував) та до топ-10 за ЖК. Сумуємо: «Челсі» багато тримав м’яч, але його володіння не давало йому домінації за кількістю ударів, а в моменти гри без круглого у ногах команда встигала порушувати правила на рівні з найгрубішими клубами дивізіону. Це і є гра на результат. «Челсі» тримав м’яч надмірно заради оборони своїх воріт (коли опонент без володіння, то не атакує та не забиває), а фолив задля того, щоб суперник навіть той мінімальний час з контролем круглого не зміг використати ефективно. Матчі «Челсі» часто було неприємно дивитися.

Сезон вийшов результативним, 17 з 20-и команд ліги мали середню результативність матчів у 2.5+ голів. «Челсі» також, але проти клубів топ-6 – рівно 2.5, а без 2:4 проти «Арсеналу» – зовсім трохи більше двійки. В ЛЧ лондонці у той рік здобули 7 перемог, аж 5 з яких – «сухі», найпопулярніший рахунок – 1:0. Але ЛЧ команда виграла за сезон до цього, от переможні рахунки колективу у тодішньому плей-оф: 1:0, 2:0, 2:0, 2:0, 1:0. Фінал з «Ман Сіті» – один з найбільш нудних за 10-ліття, сумарний xG – 1.9, Найкращий шанс «містян» тоді – це удар Фодена на 0.12 очікуваного голу на 90-й хвилині. Сезон звільнення Тухеля «Челсі» також почав з перемоги 1:0, вже у чемпіонаті. Команда Томаса залишилася в історії як один з головних прикладів прагматичного футболу та володіння як засобу оборони. Після того «Челсі» таким чином настільки ж успішно ніхто не грав.

Як грають з Енцо?

Футбол Марески – інший, але такий самий за суттю. Але якщо там апелював цифрами, то буде правильно тут також звернутися до них. Так от, також є повний сезон, фініш – майже там же, на 4-му місці. Серед «класичних» показників з фактичними/очікуваними забитими/пропущеними «Челсі» у топ-3 лише за реально пропущеними. І, як показав сезон, це точно не через топ-навички воротаря Санчеса. 11 пунктів різниці між очікуваними та фактичними пропущеними – багато, тож тут сміливо кажемо, що пощастило. А тепер пірнаємо у таблиці роботи з м’ячем та без нього. За володінням (57.1%) «Челсі» – топ-3. Не гірше за «Арсенал» (ті ж 57.1%). За точністю пасів – також топ-3 (86.7%). «Ліверпуль» має гірший показник (86.3%). А за голами навіть не топ-6. Найсмішніше: «Челсі» став одноосібно найгіршим за кількістю жовтих у сезоні. За фолами також високо – у топ-7. Тобто плюс-мінус те саме: володіння з високою точністю пасів не дає великої користі в атаці, без м’яча спроби не давати грати супернику взагалі.

Плейбук «Челсі» з Марескою не є тотожним з плейбуком за Тухеля. Навіть схеми різні. Ці механізми не працюють однаково. Однак за цифрами на дистанції що Томас, що Енцо прийшли до чогось ну дуже схожого. Різними шляхами, але все ж. Про обидві команди можна сказати, що серед найкращих за володінням у країні вони найгірше конвертують його у небезпеку та голи. Про обидві можна сказати, що вони обороняються щонайменше на межі дозволеного, щонайбільше – брудно. До речі, знаєте, який переможний рахунок найбільш популярний для «Челсі» в АПЛ з Марескою? 1:0. З 20-и виграшів у сезоні аж 6 – здобуті саме у такий спосіб. Вгадаєте другий найпопулярніший? 2:1. Ще 5 випадків. Аж 11 виграшів з 20-и, більше половини, є мінімальними та низовими. «Челсі» виграє завдяки обороні, а не атаці. А ще робить це прагматично, а не у шалених перестрілках та зі спробами розгромити суперника. Тухель-стайл.

Що бачимо на КЧС?

Мареска продовжує рух у тому ж напрямку. Перед фіналом маємо 9 команд на турнірі з середнім показником у 15+ ударів за матч. «Челсі» серед них, і аж половина з переліку володіла м’ячем менше за «синіх». Тобто били по воротах з такою ж частотою, але без перекату круглого між захисниками. Перед фіналом «Челсі» поза топ-3 найкращих за кількістю забитих голів. За показником xG/удар команда аж 15-а, хоча ж самі бачите: календар дозволяв бути вище. Найбільш прекрасне: «Челсі» з топ-показником володіння майже не забиває з гри (5), але найбільше відзначається у контратаках (6). Тобто його контроль м’яча – стерильний. Хотіла б команда створювати небезпеку, частіше вертикалізувала б гру. Вона може, в неї виходить. З-поміж колективів, які дісталися до чвертьфіналу, «Челсі» має найбільший відсоток часу, який м’яч проводить у центральній третині поля (45%).

Тобто типовий поєдинок «Челсі» у США – той, де гра здебільшого йде далеко від обох воріт, де команда володіє м’ячем задля оборони своїх воріт, а забиває все одно лише на швидкості. Це пародія на версію «синіх» Тухеля або відверте копіювання? Але остаточно мене добили чвертьфінал та півфінал, де суперники «Челсі» сумарно награли тільки на 1.3 xG та мали лише 2 явних гольових моменти. Причому, це кумедно, один з двох – після офсайду, який рефері не свиснув. Без того «шансу» – 1 явний гольовий та одиниця xGA. Було б ще менше, якби не 2:0 на останніх хвилинах проти «Флуміненсе»: англійці відчули, що справу зроблено, та дозволили опонентам завдати декілька «бонусних» ударів. Тобто на вирішальних етапах турніру «Челсі» був зайнятий здебільшого знищенням гри суперників. Серед чвертьфіналістів тільки «ПСЖ» має менше пропущених з гри (0), аніж «сині» (2).

Що буде у фіналі та після нього?

Справи такі, що чим більше «Челсі» Марески робить вигляд, що він «Челсі» Тухеля, тим якісніші його футбол та результати. І за змістом в окремо взятих матчах це вже ті самі лондонці. А тоді, з Томасом, вони, нагадаю ще раз, виграли ЛЧ – були найкращими у Європі. Тому якщо «Челсі» продовжить рух у цьому напрямку, то успіхам бути. Інша справа – перемога вже на цьому клубному ЧС. «ПСЖ» занадто сильний. У фіналі «Челсі» спробує не дати супернику зіграти у футбол: позмагається за право володіти м’ячем (обережне припущення: Енріке його віддасть сам), а без круглого буде фолити та грубити, провокувати суперників. У нас є шанс побачити ось цей Тухеле-/Маресківський «Челсі» у його найвищій концентрації – з тонною порушень, з якісним, але повністю стерильним володінням. Буде цікаво побачити, як найкраща версія лондонців за останні роки протистоїть найкращому за останні роки супернику, а ще – погано з точки зору видовищності.

«ПСЖ» забив переможний «Баварії» після 40-хвилинного відрізку з єдиним ударом, а найкращий часовий проміжок з «Арсеналом» у першому матчі плей-оф ЛЧ провів після 40-а хвилин взагалі без спроб забити – парижани, якщо на полі нічого не відбувається, мають схильність вигравати. «Челсі» вміє грати в один футбол, «ПСЖ» – і другим номером, і першим, і на втримання рахунку, і атака на атаку, і прагматично. «ПСЖ» вміє все, його арсенал інструментів – більший. Тож якщо раптом єдиний план «Челсі» не спрацює, це кінець. Тоді «синім» допоможе лише диво. Я не те щоб ховаю команду ще до матчу – просто вказую на різницю у силі. Мареска цілий рік вчив колектив з нічого грати у щось одне – а Енріке у Парижі вже 2 сезони та приходив уже в команду з більш-менш стабільним складом та якимись вміннями на полі. Колективи на різних етапах розвитку, ось і все.

Якщо «Челсі» переможе, то косплей командою себе ж 3-річної давнини продовжиться. А якщо програє, то також продовжиться. Бо нема сенсу ламати щось працююче настільки добре, що команда вже грає у фіналі КЧС. Чи є відчуття, що Мареска робить щось дещо вторинне? Є. Чи це погано? Ні, бо для нього це питання виживання. Раціонально подивитися, що робив Тухель, та зробити те саме – але з урахуванням іншого підбору виконавців. Та й повторювати за найкращими ніколи не повинно бути соромно. Завдяки рішенню Марески зробити Ctrl + c та Ctrl + v, ми отримуємо топ-версію «Челсі». Обмежену та передбачувану – але перспективну. Ми часто кажемо, що «такий-то тренер копіює Гвардіолу», але зазвичай це робить хтось у меншій команді, часто – навіть у лізі іншої країни. До цього ми звикли.

Але щоб хтось косплеїв одного з тренерів-попередників у тому ж клубі – це новий рівень. І ніхто ніби і не помічає. Ми нечасто використовуємо щодо Марески словосполучення «лисий шарлатан». Думаю, варто частіше.

Став на перемогу Челсі на Клубному чемпіонаті світу з коефіцієнтом 3.55 на Favbet.ua.