Схилимо голови. Трагедія під Зеленопіллям: з 36 загиблих – один спортовець
11 років тому життя за Україну віддав ліфтер з Дрогобича Ігор Борис
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує ліфтера Ігоря Бориса, який боронив Україну ще на початку цієї війни, яка триває вже 12-й рік і загинув рівно 11 років тому, 11 липня 2014-го, 31-річним, коли кацапи обстріляли позиції українських воїнів з «градів».
Слід у спорті
Ігор Борис народився 4 травня 1983 року в Дрогобичі на Львівщині. В рідному місті Ігор закінчив загальноосвітню школу № 5, а у 2001-му – Вище професійне училище № 19.
У 14 років Ігор почав серйозно займатися паверліфтингом, якому присвятив усе своє життя. У 2009-му Борис виконав норматив майстра спорту (офіційний результат – 245 кг в жимі лежачи), був постійним учасником чемпіонатів України.
Бойовий досвід
Строкову військову службу в лавах Збройних сил України Ігор проходив у 80-му окремому аеромобільному полку Аеромобільних військ Сухопутних військ у Хирові Старосамбірського району на Львівщині.
Взимку 2013-2014 років Ігор Борис був активним учасником Революції гідності на Майдані Незалежності у Києві.
Навесні 2014-го, коли москалі анексували Кримський півострів і з допомогою місцевого лайна вторглися на Донеччину і Луганщину, Ігор був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив чоловік у 24-ій Залізній імені князя Данила Галицького окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0998, яка базується в Яворові на Львівщині). З літа 2014-го Ігор брав участь у бойових діях на сході України.
Загинув Ігор Борис 11 липня 2014 року в районі села біля Зеленопілля Свердловського району на Луганщині. Близько 4:30 годин ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військовиків. Внаслідок обстрілу загинуло 36 військовослужбовців (30 військовослужбовців ЗСУ і 6 прикордонників), серед них і Ігор Борис.
В Ігоря залишилися дружина, донька Поліна та син Максим.
Вшанування
Поховали воїна 18 липня 2014 року на Алеї Слави Поля Скорботи у рідному Дрогобичі.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Ігор Борис нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
22 грудня 2014-го в Дрогобичі на фасаді будівлі Вищого професійного училища № 19 (вулиця Михайла Грушевського, 59), де навчався Ігор, йому відкрито меморіальну дошку.
10 травня 2015 року в Дрогобичі відділ фізичної культури та спорту виконкому міськради спільно з Львівською обласною організацією Федерації паверліфтингу України провели традиційний відкритий турнір з паверліфтингу «Королі жиму», який присвятили пам’яті Ігоря Бориса.
31 травня 2015 року рішенням Дрогобицької міської ради воїнові присвоєне звання Почесного громадянина Дрогобича.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Олексій оцінив ситуацію зі зміною громадянства Лискун
Пономаренко задоволений грою в УПЛ
Футбол
Трагедия под Зеленопольем 11 июля 2014 года стала центральным эпизодом так называемого «бесславного южного похода», или как его часто называют в украинской военной историографии — «Южный котёл», результат неудачной попытки пробиться к границе в районе Изварино для полного её перекрытия.
Одна из бесславных потуг генералиссимуса Порошенко.
Плохая разведка и планирование: Высшее командование (включая Порошенко и штаб АТО) недооценило степень участия российских войск. Части ВСУ заходили «вслепую», без точных данных о силах противника.
Выдвижение без поддержки и прикрытия флангов: Колонны шли по открытой местности и «зависли» в зоне огня между Луганском и границей.Зенитные и артиллерийские позиции не успевали за войсками.
Обстрелы с территории РФ: ВС РФ применяли РСЗО и артиллерию прямо через границу, а также наносили удары по тылам ВСУ.
Обстрел под Зеленопольем был первым массовым ударом, потом последовали другие.
Отсутствие снабжения и логистики: Части в «южном мешке» испытывали нехватку боеприпасов, топлива, еды. Вертолётное снабжение было рискованным и ограниченным.
Согласование на политическом уровне: По многим данным, Порошенко и его окружение надеялись, что москва «не вмешается напрямую» — расчет не оправдался