Бартулович у МХ-1925: мільйони інвестицій під того, в кого не повірила Зоря

Після прощання з Патріком ван Леувеном керівництво «Металіста 1925» більше місяця перебувало у пошуках нового головного тренера для команди, яка зуміла за підсумками сезону-2024/25 вирішити ключове завдання – повернутися до української Прем'єр-ліги. В результаті вибір босів «жовто-синіх» досить несподівано припав на 38-річного хорвата Младена Бартуловича, із яким напередодні було офіційно оформлено співпрацю.

Бартулович, незважаючи на те, що є іноземцем, чудово відомий в українському футболі. Майже усю свою кар'єру гравця Младен провів у нашій країні, неабияк поколесивши по різних командах, а після того, як у січні 2022-го хорват повісив бутси на цвях, він одразу ж перебрався на наставницьку ниву, причому з того часу працював також виключно в Україні.

То чому призначення Бартуловича у «Металіст 1925» виглядає несподіваним, якщо не сказати дивним? Насамперед, давайте виходити із амбіцій керівництва цього клубу, яке не приховує, що ставить завдання перед своїми футболістами в найближчому майбутньому стати реальним конкурентом не лише у боротьбі за «бронзу», а й нав'язати суперництво за медалі з більш благородних металів «Динамо» та «Шахтарю». Під такого роду амбіції у вітчизняній пресі навіть з'являлися відверто шокуючі чутки про те, що керівники харківського клубу нібито вели переговори з італійцем Стефано Піолі, хоча у щось більше ця інформація так і не переросла.

Але після того, як твій клуб пов'язують із Піолі, а раптом приходить Бартулович, не відчути дисонанс неможливо, погодьтеся…

Друге, що здивувало – «Металіст 1925» вирішив довіритися фахівцю, який у тренерській професії ще, по суті, знаходиться на самому початку свого шляху. Відверто кажучи, Бартуловичу за всього бажання не було чим похвалитися перед босами харківського клубу. Хорват як тренер не має за плечима жодних трофеїв, та й взагалі значну частину нетривалої поки що тренерської кар'єри був виключно асистентом головного тренера, а не повноправним «господарем роздягальні». В «Інгульці» Младен допомагав спочатку Сергію Лавриненку, а потім – Сергію Ковальцю. У «Зорі» хорвата брали до свого штабу Ненад Лалатович та Валерій Кривенцов, а потім – Бартулович тривалий час очолював луганську команду у статусі виконувача обов'язків головного тренера.

І це ще одна ключова деталь, яка робить призначення Бартуловича у «Металіст 1925» несподіваним та дивним. По суті, клуб із багатим власником та дуже амбітним топ-менеджментом вирішив зробити ставку на тренера, у якого так і не наважилася повірити «Зоря». Боси луганського клубу цілий сезон «маринували» хорватського фахівця з приставкою «виконувач обов'язків», але так і не запропонували Младену повноцінну співпрацю у статусі головного тренера, без якихось там «добавок», що виглядають як банальна перевірка стажера.

Бартулович із досить скромними, навіть за мірками нинішньої УПЛ, можливостями допоміг «Зорі» фінішувати на сьомому місці у турнірній таблиці. Об'єктивно кажучи, луганці навряд чи могли опинитися вище, враховуючи їх принципи кадрової комплектації та ведення трансферної політики, оскільки усі, хто фінішував у топ-6, точно виглядають значно потужне. Тому особливих претензій у босів «Зорі» та особисто президента клубу Євгена Геллера до Младена виникати не повинно було. Але й прихильності, як бачимо, не з'явилося також. В результаті «Зоря» повернулася до співпраці із Віктором Скрипником, а Бартулович через кілька днів опинився на чолі «Металіста 1925».

Що ще відверто здивувало, то це термін контракту, який харківський клуб погодився надати Младену. Йдеться про співпрацю на три роки. За нинішніми мірками, коли ротації на тренерських містках команд УПЛ майже так само часті, як влітку грози, це дивує, особливо на тлі термінів контракту Арди Турана із «Шахтарем» – два роки. Зрозуміло, що на річний контракт навряд чи погодиться будь-який фахівець, що поважає себе (хоча для УПЛ це також не в дивину), проте той факт, що «Металіст 1925» та Бартулович підписали саме трирічну угоду, говорить багато про що. Зокрема, про те, що саме харківський клуб був ініціатором цієї співпраці та наполягав на ній, завдяки чому коуч міг ставити свої умови у переговорах та добиватися їх досягнення. В принципі, сам Младен вже й публічно встиг розповісти, що першим на контакт із ним вийшли саме представники «Металіста 1925».

Не менш цікаво й те, що Бартулович приходить у «Металіст 1925» під багатомільйонні інвестиції власника у оновлення складу команди. Вони почалися ще в зимове трансферне вікно, коли харківський клуб витратив 3 мільйони євро, активувавши клаусулу Іллі Крупського у «Ворсклі» (хоча зараз портал Transfermarkt пише, що угода обійшлася «жовто-синім» в 1,5 мільйони євро). Тоді ж, взимку, «Металіст 1925» здійснив ще кілька трансферів, найяскравішим із яких виявився прихід до клубу албанського вінгера Ерміра Рашиці, котрий гідно проявив себе у весняній частині сезону в рамках Першої ліги.

Повернувшись до УПЛ, «Металіст 1925» не приховує, що ще більше підсилюватиме склад. Зокрема, клуб уже погодив трансфер новоспеченого гравця збірної України Олександра Мартинюка, за якого «Олександрія» отримає 1,5 мільйони євро. А ще найближчим часом, що вже встиг підтвердити й сам Бартулович, «жовто-сині» офіційно завершать низку інших угод. Зокрема, очікується перехід до табору харків'ян двох центрбеків – Євгена Павлюка із «Ворскли» та Артема Шабанова з «Олександрії».

Інвестувати мільйони євро у склад, управляти яким буде наставник без істотних досягнень – це однозначно ризик з боку керівництва «Металіста 1925». Але чому у харківському клубі вирішили на нього піти? Швидше за все, боси «жовто-синіх» усвідомили, що в нинішніх реаліях, завдяки своїм фінансовим можливостям, їх дітище й так є величезним «подразником» у вітчизняному футбольному інформаційному просторі. А це, враховуючи той факт, що реальні результати команди поки що й близько не відповідають рівню кінцевих амбіцій власників, чинить лише додатковий тиск на персонал, починаючи від головного тренера та закінчуючи гравцями.

Два попередні наставники «Металіста 1925» – Віктор Скрипник та Патрік ван Леувен – так і не зуміли впоратися із цим тиском. Тому що від них з ходу чекали високих результатів, на досягнення яких обидва виявилися неспроможними. Призначаючи Бартуловича, боси «жовто-синіх» ніби публічно надсилають свій меседж – не треба чекати від команди негайного приєднання до «золотих перегонів» або навіть боротьби за місце в єврокубках. Із Младеном «Металіст 1925» має зростати та розвиватися, але це відбуватиметься поступово – у міру того, як підвищуватиме свій рівень майстерності, розширюватиме тактичний кругозір та набиратиметься досвіду сам головний тренер.

Іншими словами, якщо в першому ж своєму сезоні Бартулович виступить із «Металістом 1925» на тому ж рівні, що й у сезоні-2024/25 із «Зорею», у клубі навряд чи вважатимуть це провалом. Ставка на поступальний розвиток – це, вочевидь, найправильніше рішення у подібній ситуації, адже жертвою перегонів за чимось більшим у форматі «тут і зараз» в УПЛ ставало вже чимало клубів, у тому числі й сам «Металіст 1925», який не витримав тиску у сезоні-2023/24.

Що наштовхує саме на такі міркування та висновки? Насамперед той факт, що після вильоту з УПЛ рік тому керівництво «Металіста 1925» не втратило інтерес до свого дітища, як сталося, наприклад, із «Минаєм», й знайшло способи продовжувати його фінансування та розвиток проекту. Якось із горем навпіл за сезон харків'янам вдалося повернутися в еліту, і тут спочатку команда Бартуловича має вирішувати достатньо приземлені завдання – зі збереження місця в еліті. Максимум, який об'єктивно варто прямо зараз ставити перед «жовто-синіми» – це стабілізація складу та здатність закріпитися десь у середині таблиці.

Під цю мету босам «Металіста 1925» навряд чи варто було б кликати умовного Ротаня, котрий бажає найближчими роками продовжити власний розвиток й рухатися далі, вже маючи можливість грати у єврокубках, не кажучи вже про дикі чутки стосовно Піолі. Можливо, призначення фахівця рівня Бартуловича – це і є та сама «золота середина», за якої харківський клуб отримав коуча, що має прагнення прогресувати й розвиватися, але жодною мірою не вважає себе за рівнем заслуг та регалій таким, що перевершує самих «жовто-синіх».

Та й контракт на три роки в такій ситуації виглядає як чудова страховка з боку керівництва: якщо у тренера все виходитиме, а «Металіст 1925» планомірно рухатиметься вперед, то як мінімум середній термін існування колективу, яким у футболі прийнято вважати саме три роки, Бартулович у стані «жовто-синіх» точно відпрацює. А якщо ні… Потрібно розуміти, що й компенсація за звільнення у випадку із Младеном буде набагато меншою, аніж у Скрипника, ван Леувена або, якщо продовжувати вірити у фантастику, Піолі…

У будь-якому випадку запрошення Бартуловича – це ризик для керівництва «Металіста 1925», але лише в аспекті відповідності очікувань амбіціям. У всьому іншому ставка на Младена не виглядає чимось більш ризикованим, аніж запрошення будь-якого іншого фахівця. Та й питання управління ризиками у ключового інвестора «жовто-синіх» пана Носова давно не повинні викликати жодних острахів, інакше б він ніколи й не брався б за ринок криптовалют, де йому поталанило досягти успіху.