Позаздрив би навіть Джон Вік. Найкращі футболісти-кілери сезону 2024/25

Так вже сталося, що нещодавно я нарешті подивився фільми серії «Джон Вік», з першого по четвертий, із самого початку та аж до кінця, а не уривками, як раніше. Залишився вражений, став фанатом серії… і усвідомив, що у них все так само, як у житті. Є світ звичайних людей, які живуть «окремо» від іншого – світу вбивць. Те саме з нами та футболом: ми живемо поряд та взаємодіємо між собою у повсякденному житті, але професіонали мають свій «робочий час» – на футбольному полі. Там вони змагаються та «вбивають» одне одного. Хтось робить це гірше, а хтось – краще. Але є декілька таких, які «крадуть» життя цілих команд – виграють матчі самотужки. Виконують найскладніші завдання та вражають своєю ефективністю – як найкращі кілери у найкращих кінострічках. І за їхньою роботою приємно спостерігати, бо це – шалені майстерність та професійність.

У цьому матеріалі виділяємо найкращих футболістів-кілерів сезону – тих, які гідні називатися «вбивцями». Здебільшого це будуть форварди, але, авжеж, без сюрпризів не обійдеться.

Йонатан Буркардт («Майнц»)

Форвард, але одразу сюрприз. Чому саме він? Через те, як саме він забивав. Точніше – звідки. У німецького нападника 9 м’ячів з меж воротарського майданчика – найбільше у топ-лігах Європи. «Чиста» перемога, бо найближчий переслідувач має 8. Серед тих, хто відзначився таким чином 8 разів, у тому числі Ісак та Левандовський, на рахунках яких у чемпіонатах 23 та 27 голів загалом. А Буркардту вистачило 18, щоб обставити кожного. Є такий термін як «форвард штрафного майданчику» – про нападника, який не залучений до створення моментів та чекає на м’яч у найнебезпечнішій зоні, щоб спрямувати його у чужі ворота. Так от, Буркардт вже на іншому рівні, він «форвард воротарської зони». Він не дуже ефективно створює моменти, не забиває з будь-яких позицій, але завжди буде перед воротами суперника, щоб завдати останній удар – як професійний кілер з ножем. Один тичок у серце або живіт – і роботу виконано.

Федеріко Вальверде («Реал Мадрид»)

Якщо вже заговорили про тих, хто забиває ударами зблизька, то було б нечесно не згадати того, хто найкраще забиває здалеку. Наразі у Європі справді мало футболістів, здатних відзначатися ударами з-за меж штрафного майданчику регулярно, тому найкращий показник сезону – лише 5 голів у чемпіонатів з дистанції. Ця «висота» підкорилася 5-ти виконавцям, однак серед них саме Вальверде забив найменше сумарно – тільки 6 голів. Бо коли ти, наприклад, як Мбаппе забиваєш 31 у лізі, то 5 м’ячів дальніми спробами – це про універсальність. А от коли аж 83% твоїх влучань – з-за меж штрафного, то це про конкретну навичку. Вальверде шикарно реалізує дальні удари. Більшість його забитих дальніми – це претенденти на звання найкращого голу туру. Бо влучно. Бо сильно. Бо шалена траєкторія. Прямо зараз саме Федеріко – найкращий виконавець дальніх ударів у Європі. Справжній снайпер, який нечасто береться за завдання, але коли все ж таки береться – виконує на топ-рівні. Таким і повинен бути футбольний кілер.

Кіліан Мбаппе («Реал Мадрид»)

Повинен же бути у топі хтось очевидний. Це Кіліан. Як вже писав раніше, забив аж 31 гол у чемпіонаті – більше за будь-кого у топ-лігах Європи. Є вбивці, яким треба прикінчити єдину жертву за рік, а є такі, які готові виконувати завдання щотижня – це і є Мбаппе. На відміну від інших «кілерів», він не має улюблених зброї та методів, а діє за ситуацією. Наприклад, має голи як з меж воротарського (1), так і з-за меж штрафного (5), як з гри (17), так і після стандартів (9), як правою (27), так і лівою (4). А ще Мбаппе досить часто сам створює собі гольові шанси за рахунок дриблінгу та роботи з м’ячем, бо змушений нерідко покладатися лише на себе. Гарний кілер так і буде робити, бо довіряти іншим – шлях до проваленого завдання, а то і смерті. Тому Мбаппе і організує «вбивства» сам. І робить це по-різному, бо є шаленим універсалом. Та й важко робити це завжди однаково, коли маєш мету відзначатися по 40+ разів за сезон в усіх турнірах. Найбільш продуктивний «вбивця» у Європі.

Йозуа Кімміх («Баварія»)

Гольові машини – це добре, але хіба забивати – це єдиний спосіб «вбити» суперника? Ні. Ще один варіант – залишити його взагалі без м’яча. Як той буде грати, якщо не зустрічається з ним? Якщо «вб’єш» гру опонента, то «прикінчиш» і його самого. Це лише питання часу. І найкращий у цьому амплуа – Кімміх. У середньому у лізі він виконує по – увага! – 108.3 передачі за 90 хвилин. Конкуренти за показником – Беннасер (107.3) та Вітінья (104.7), але перший має вибірку тільки у 12 матчів, а другий менше залучений до створення моментів: Кімміх має більше тих же кросів, а ще – 7 асистів (Вітінья – тільки 1). Коли німець на полі, то він головний у пасовій грі. Кожна атака – через нього, кожне відкочування назад задля втримання володіння – також. Він пасує на своїй третині, щоб допомогти вийти в атаку, він розганяє її у середині поля та завершує передачею під удар в останній третині. Він є страшним сном кожного свого ворога, бо він усюди, як нічний жах. Як елітний вбивця.

Скотт Мактоміней («Наполі»)

Конте купляв центрального півзахисника, а отримав другого найкращого бомбардира команди, без голів з пенальті – найкращого. У «МЮ» та збірній Шотландії вміння Скотта підключатися до атаки другим темпом не використовувалося достатньо часто, а ось у Неаполі цей прийом поставили на потік. Майже кожен гол – такий же, як і попередній. Йде пас з флангу у центр, де Мактоміней вривається у штрафний майданчик – його губить півзахисник, а шотландець забиває. І часто це був не просто важливий м’яч – а переможний. Якщо точніше, то кожен другий – аж 6 з 12-и голів Скотта приносили «Наполі» перемоги у матчах. А ще були переможні асисти… Якби не він, команда не виграла б титул Серії А. Що важливо, вже після перших місяців сезону кожен суперник знав про манеру Мактомінея – і все одно його майже ніхто не зупиняв. Скотт знав лише один прийом, але виконував його настільки майстерно, що ніхто не міг від нього захиститися. Кілер зі своїм відточеним стилем вбивати – один з найбільш неприємних та страшних ворогів.

Патрік Шик («Баєр»)

Один з найкращих кілерів – той, хто виконує свою роботу з першої спроби. Одна зустріч із жертвою – і остання «поза грою». Якщо тобі потрібно декілька спроб та багато часу, то, можливо, ти недостатньо добре виконуєш свою роботу. Так от, з цієї точки зору до Шика нуль питань. Він найкращий у Європі за різницею між голами фактичними та очікуваними без урахування пенальті. Забив на 8.1 м’яча більше, аніж повинен був. Аж 20 замість 12-и. До речі, за кількістю голів з гри став найкращим футболістом у Бундеслізі, навіть Кейна обійшов, уявіть собі. Тобто Шик реалізовував досить часто свій перший, інколи – єдиний момент у матчі. Дуже холоднокровно, без вагань. У той час як деякі форварди хибили у вирішальний момент, він робив різницю. Він завжди був готовий виконати свою роботу – і «вбивав» єдиним ударом. Ніхто не був настільки успішним, а якби не Мбемо (+7.5), Шик мав би майже 2 пункти різниці між фактичними-очікуваними забитими з найближчим переслідувачем за показником.

Джанлуїджі Доннарумма («ПСЖ»)

Доннарумма був поганим воротарем більшу частину сезону, тому коментарі «дайте йому ЗМ» виглядають дещо кумедно. Наприклад, у чемпіонаті за показником пост-шота (різниця між очікуваними та фактичними пропущеними голами) йде у топ-5 найгірших. Пропустив на 3.3 м’ячі більше, аніж мав. Воротарі з гіршим балансом грають за команди, які фінішували поза зоною єврокубків, тобто перформанс Доннарумми на дистанції – найгірший серед кіперів топ-клубів чемпіонату. А ще він привозив у ЛЧ до Нового року, через що «ПСЖ» аж до останнього туру включно ризикував вилетіти з турніру рекордно рано. Все так, все це правда. Але що було потім… Доннарумма – герой плей-оф. Зробив чимало виносів та виграв серію пенальті у другому матчі проти «Ліверпуля», потягнув у вирішальний момент з «Астон Віллою», зробив +2.2 за пост-шотом за сумою 2-х поєдинків з «Арсеналом».

Чи може воротар бути «вбивцею»? Як на мене, так. Джіджі «вбив» мрії декількох команд про трофей, а Салаха – про ЗМ. Кілер не завжди нападає першим – іноді відповідає на удар суперника. І Доннарумма відповідав краще за будь-кого. І тільки коли це було питання виживання для команди. Бо круті кілери, як відомо, просто так та щодня не вбивають.