МАРІЯ: «Думаю, це моя перевага – я граю по-своєму, і я єдина така»

37-річна Татяна Марія вразила всіх своєю здатністю грати на траві, спортивним довголіттям і тим, як вона поєднує материнство з професійним тенісом.

Німецька тенісистка поспілкувалася з wtatennis.com про свою несподівану перемогу на престижному трав’яному турнірі WTA 500 у Лондоні, столиці Великобританії.

– Ви перемогли чемпіонок турнірів Великого шолома одну за одною і здолали чотирьох тенісисток з Топ-15 поспіль. Як ви це усвідомлюєте всього через годину після фіналу?

– Минулої суботи я починала з кваліфікації й просто проходила раунд за раундом. А тепер, у цю неділю, тримаю трофей у руках – я досі не можу в це повірити. Мені потрібно кілька годин, щоб усе усвідомити.

– Що саме робить трав’яне покриття таким підходящим для вашої гри?

– Трава ідеально підходить для мого слайсу. Я добре подаю, можу грати багато слайсів, виходити до сітки. Я можу грати саме так, як хочу, і покриття «бере» з цього максимум. Це ідеальне поєднання з моїм стилем гри.

– Ви граєте у стилі з іншої епохи. Як думаєте, як би ви виступали з дерев’яною ракеткою і в ті часи, коли турнірів на траві було більше?

– (Сміється.) Хотілося б, щоб і зараз турнірів на траві було більше. Не знаю, як би я грала в минулому – тоді більше людей грало в такому стилі, як я. А зараз я одна така. І, насправді, це мені допомагає – ніхто не звик до такого стилю, всім доводиться адаптуватися. Думаю, це моя перевага – я граю по-своєму, і я єдина така.

– Цього тижня ви маєте грати в Ноттінгемі, перше коло – проти Петри Квітової. А наступного тижня плануєте зіграти в Бад-Гомбурзі?

– Так, у мене є wild card у Бад-Гомбург. Сезон на траві короткий, і я хочу зіграти якнайбільше. Хочу бути фізично свіжою до Вімблдону, але поки почуваюся добре – буду продовжувати.

– В інтерв’ю на корті Анісімова сказала, що бачить вас у фіналі Вімблдону. Три роки тому ви були в півфіналі… Ви самі можете уявити себе у фіналі?

– Це довгий шлях – дійти до фіналу турніру Великого шолома. У мене немає посіву, багато що залежатиме від жеребкування. Але, звісно, з моєю грою на траві ніхто не хоче грати проти мене – це вже плюс. Постараюся бути максимально готовою. Сподіваюся, зможу пройти далеко.

– Як це – ділити цей момент із донькою Шарлоттою, яка в 11 років вже достатньо доросла, щоб усе розуміти?

– Немає нічого кращого, ніж переживати такі моменти з нею. Це і її мрія – бути в турі, стати наступною чемпіонкою. Для мене це справді дуже, дуже особливо – ділити все це з власною донькою.

– Ви справді думаєте, що зможете зіграти парний турнір разом з нею в майбутньому на рівні WTA?

– Це моя мета. Сподіваюся, моє тіло витримає ще кілька років, щоб зіграти з Шарлоттою в парі. Наприкінці року їй виповниться 12, а в тур можна виходити з 14. У мене є ще кілька років. Чесно кажучи, я чудово почуваюся на корті. Фізично теж все добре. І я завжди кажу: поки почуваюся добре, не відчуваю болю – буду грати далі.

– Після матчу, коли ви святкували з родиною, ви з чоловіком зазирнули у візок. Цеце спала?

– Так, здається, вона спала. А потім прокинулася, бо всі навколо кричали. Вона така: «О, Боже, що відбувається?» Це смішно, бо на початку тижня ми сиділи на дивані в Queen’s Club, і Цеце дивилася на фотографії з великими трофеями. Я їй кажу: «Дивись, які великі кубки». А вона сказала: «Ти маєш взяти цей трофей». І я відповіла: «Гаразд, спробую його виграти». І от я його виграла – це смішно.