Як Піастрі зробив чемпіонський камбек і що означає провал Норріса для гонки

Напередодні гонки в Канаді відбулася кваліфікація, яку несподівано виграв Джордж Расселл на Мерседесі. Однак, окрім неймовірного результату британця, сесія залишила після себе кілька інтриг і запитань, що викликали чималий інтерес.

Наприклад, один із головних фаворитів вікенду – Ландо Норріс – повністю провалив кваліфікацію й змушений стартувати лише сьомим. Це суттєво ускладнює його завдання на гонку. Натомість його напарник і прямий суперник у боротьбі за титул – Оскар Піастрі – попри не найкращий початок гоночного вікенду, впорався з завданням і кваліфікувався третім.

Якщо відкинути перші емоції від результатів, можемо зробити кілька важливих висновків про те, як така розстановка сил може вплинути на хід гонки – і саме це ми розберемо у цьому тексті.

Макларен: перша битва між напарниками?

Перш за все, Макларен привіз до Канади важливий пакет оновлень, який здебільшого стосувався передньої частини боліда й був спрямований на підвищення стабільності в поворотах. Це мало допомогти вирішити проблеми, на які регулярно скаржився Ландо Норріс: непередбачуваність поведінки машини на гальмуванні та недостатня стабільність у середині віражу. Відповідно оновлення справді ідеально підійшли британцю, тоді як Оскару Піастрі – навпаки – виявилися менш ефективними.

До того ж головна перевага Оскара Піастрі перед більш агресивним у стилі пілотування Ландо Норрісом полягає в універсальності. На трасах, які потребують збалансованого підходу між швидкісними поворотами й технічними секторами, саме австралієць, як правило, показує кращі результати. Приклади – Барселона та Бахрейн, які є класичними прикладами універсальних трас.

Натомість, коли мова йде про необхідність максимально «заточити» болід і стиль пілотування під один тип віражів, перевага, як правило, на боці Норріса. Яскраві приклади – Монако, швидкісна Австралія й навіть поточний вікенд у Канаді, де більшу частину часу лідером із дуету Макларена був саме британець.

Як Піастрі зробив крок назад, щоб зробити два вперед

Під час п’ятничних практик Норріс демонстрував помітну перевагу: за гоночною симуляцією він випереджав напарника майже на десяту з кола, при цьому провів більше кіл і частіше потрапляв у трафік. У кваліфікаційних спробах відставання Піастрі було ще виразнішим – на найкращих колах у першій і другій практиках він поступався Ландо 0.6 та 0.4 секунди відповідно.

Хоча Оскар не був критично далекий від свого максимуму, зібрати ідеальне коло йому не вдалося. Австралієць мав обмежене відчуття впевненості з новим аеропакетом і тому не міг ризикувати на межі можливостей. Це змусило його прийняти нестандартне рішення – повернутися до старої специфікації боліда на суботні сесії (фінальна практика й кваліфікація).

Формально це був крок назад у плані абсолютної швидкості, але повернення до звичної конфігурації дозволило Піастрі краще контролювати болід, більше ризикувати й зібрати гідне коло в кваліфікації, що й принесло йому третє місце на старті.

Норріс і прокляття третього сегменту

Як зазначалося раніше, фаворитом у боротьбі всередині колективу Макларен був саме британець. Навіть після того, як Піастрі перейшов на стару специфікацію боліда – більш зручну для його стилю пілотування – розклад сил залишився незмінним. Протягом усієї кваліфікації, навіть коли йому не вдавалося очолити проміжні протоколи в окремих сегментах, за реальною швидкістю та ідеальним колом, складеним із найкращих секторів, попереду стабільно залишався Норріс.

Та все зламав третій сектор. Саме тут він провалив усі спроби, які лише міг. У першій спробі Норріс припустився помилки в точці гальмування – ризикнув надміру, хоча загалом коло було дуже хорошим. Перші два сектори та навіть окремі міні-сектори третього вказували на потенційне третє місце, а можливо, й на проміжний поул.

Намагаючись виправити ситуацію, британець вирішив вийти ще на одну спробу – нечастий випадок для нього, якщо згадати Монако, де він зазвичай використовує одну фінальну спробу. Це навряд чи було заплановано – скоріше вимушений крок, щоб зберегти шанси на топовий результат. І спершу все складалося добре: перший сектор він пройшов із персонально найкращим часом. Та кілька подальших помилок звели все нанівець.

Ключовим моментом став контакт зі стіною на виході з 7-го повороту – Норріс заніс надто велику швидкість, що обернулося втратою контролю. А фінальний удар – помилка на виході на довгу пряму перед останньою шиканою.

Але як це може вплинути на перебіг гонки? Насправді ми зараз спостерігаємо своєрідне повторення сценарію, який розгортався після Гран-прі Маямі. Тоді, нагадаймо, британець після невдалої спроби обгону Ферстаппена втратив кілька позицій і відкотився на шосту сходинку, після чого був змушений прориватися крізь пелотон. Цікаво, що навіть склад першої четвірки після подій на стартовому колі тієї гонки дуже нагадував сьогоднішню стартову решітку і це може дати певні орієнтири щодо розвитку подій.

Цього разу, однак, Макларен не виглядає настільки домінантно, як на деяких попередніх етапах, і, якщо результати практик виявляться бодай частково релевантними – що зазвичай трапляється – ми нарешті можемо побачити першу в сезоні серйозну боротьбу між пілотами команди за позицію вже безпосередньо на трасі. Усе це обіцяє надзвичайно цікаву гонку.

Джордж Расселл проти Макса Ферстаппена

Як і торік, перший ряд стартової решітки поділили Джордж Расселл та Макс Ферстаппен – що лише посилює інтригу, з огляду на штрафні бали Ферстаппена та напружені стосунки між пілотами на трасі. Ця боротьба має усі шанси перетворитися на хаос, особливо, якщо до неї приєднаються обидва гонщики Макларена: в разі помилки когось із лідерів це може повністю змінити розклад сил у зоні подіуму.

Що ж до кваліфікації, то в «Мерседесі» дещо відмовилися від радикальних дрегових налаштувань, завдяки чому болід став керованішим – особливо під час виходу на найдовшу пряму перед фінальною шиканою, та безпосередньо з неї. Саме ця зв’язка віражів є ключовою: її проходження впливає не лише на завершення кола, а й на якість початку наступного. Це вдале рішення, яке має покращити гоночний темп, хоча він і без того був на високому рівні.

Те саме стосується й Кімі Антонеллі – на старті він може стати головним суперником пілотів Макларена.

Максу Ферстаппену змінили налаштування боліда після помітного падіння темпу у другій практиці – команда зробила їх більш екстремальними й схожими до тих, що були відразу. Це може обернутися проти пілота в гонці, коли шини почнуть деградувати, однак на одному швидкому колі подібний підхід явно розкрив потенціал машини. Схожим шляхом раніше пішли у Феррарі зі Шарлем Леклером на етапі в Саудівській Аравії – і тоді це також принесло результат.

Феррарі: гірше ніж рік тому точно не буде

Після торішнього розчарування Скудерія приїхала до Монреаля в непоганій формі. Попри прикрий схід Леклера вже в першій практиці та невиразний темп Хемілтона, особливих підстав для паніки не було. Тим паче, що це одна з улюблених трас Льюїса, де він добре виступає і має в активі аж сім перемог, включно зі своєю першою в кар’єрі.

Зібраних у п'ятницю даних вистачило для якісної роботи в ніч із налаштуваннями, що дозволило суттєво додати перед кваліфікацією. У підсумку, хоч Леклер і припустився помилки на колі, темп у нього був – достатній для прориву в гонці та боротьби за хороші позиції.