Фіналіст ЛЧ довірився тренеру-новачку. Чому Інтер обрав Крістіана Ківу

Кінець травня та початок червня принесли фанатам «Інтера» чимало розчарувань. Спершу їхні улюбленці без шансів поступилися у фіналі Ліги чемпіонів «Парі Сен-Жермен» (0:5), а потім ключовий творець усіх недавніх успіхів «нерадзуррі» – головний тренер команди Сімоне Індзагі, із яким вона двічі за три останні роки добиралася до стадії вирішального матчу у Лізі чемпіонів і вигравала італійську Серію А, – раптом вирішив залишити свою посаду заради «хлібної» пропозиції з Саудівської Аравії.

Керівництво «Інтера» до останнього сподівалося, що чутки про готовність Індзагі залишити клуб є не більш ніж нагнітанням з боку агентів та засобів масової інформації. Однак болюча поразка від ПСЖ та колосальний розмір окладу, запропонований «Аль-Хілялем», все ж таки схилили вибір Сімоне на користь відходу з клубу.

Новим наставником «Інтера» 9 червня був офіційно представлений 44-річний румун Крістіан Ківу, із яким було підписано дворічний контракт. Для цього фахівця нинішній прихід в стан «нерадзуррі», по суті, став поверненням до клубу, якому Крістіан віддав чимало років своєї кар'єри. З 2007 до 2014 років Ківу грав у «Інтері» як футболіст, і саме в Мілані румун повісив бутси на цвях. Згодом став аналітиком УЄФА, але невдовзі повернувся до «Інтера» у статусі тренера молодіжних команд, в якому провів наступні шість років.

Лише у лютому цього року Ківу вперше у своїй наставницькій кар'єрі отримав можливість попрацювати із дорослою командою на топ-рівні. Довіру румунові виявили у «Пармі», яка на той момент стояла на виліт із Серії А, але завдяки роботі Ківу зуміла зберегти прописку в елітарному дивізіоні. Власне, це єдине суттєве досягнення Ківу-тренера на поточний момент, якщо не брати до уваги його перемогу із «Інтером» у юнацькому чемпіонаті Італії.

То чому ж боси «Інтера» вирішили довірити команду-фіналіста Ліги чемпіонів тренеру-новачку?

Насамперед варто говорити про те, що Крістіан Ківу не був першим вибором для керівництва «Інтера». Після появи чуток про можливий відхід Сімоне Індзагі, «нерадзуррі» провели моніторинг та пошук відповідних кандидатів на заміну наставникові, аби бути готовими оперативно замінити того. В результаті першим номером у босів «Інтера» виявився Сеск Фабрегас, за яким слідували Массіміліано Аллегрі та Патрік Вієйра. Однак перший прийняв логічне рішення залишитися у «Комо», другий – підписав контракт із «Міланом», а третій не побажав навіть вести мову про відхід із «Дженоа», навпаки, пролонгувавши свою співпрацю із «грифонами».

Читайте також:

Сеск відмовив Баєру заради Комо. Чому це рішення абсолютно правильне

Надмірно затягувати із пошуком нового головного тренера «Інтер» також не міг, оскільки вже 17 червня «нерадзуррі» належить стартувати на клубному чемпіонаті світу ФІФА, а тому діяти доводилося дуже і дуже оперативно.

Відомо, що президент «Інтера» Джузеппе Маротта бажав бачити на чолі першої команди клубу людину, яка мала чудову гравецьку кар'єру в минулому, а також розуміє велич і значущість бренду «нерадзуррі». У зв'язку із цим багато хто з італійських оглядачів особливо акцентував увагу на складі «Інтера» часів легендарного требла, завойованого за підсумками сезону-2009/10, частиною якого, до речі, був і Крістіан Ківу.

Джерела з Італії стверджують, що можливість призначення фахівця з-за кордону не переконала керівництво «Інтера» з двох причин: перш за все новому наставнику знадобився б значний час на адаптацію до італійського футболу, плюс до всього для того, аби винайняти фахівця з ім'ям, потрібно було б ще й пристойно витратитися фінансово. А в стані «нерадзуррі» останніми роками існує філософія, згідно із якою клуб не виплачує відступних за тренера, а також намагається не переплачувати в аспекті розміру його заробітної плати.

Тому кандидатура Крістіана Ківу виглядала ледве не ідеальною. Більше того, в «Інтері» не могли не вивчити манеру гри «Парми» із румунським наставником на чолі. А вона до болю нагадувала те, що роками награвав у таборі «нерадзуррі» Сімоне Індзагі: три центральні захисники, насичення центру поля, два форварди попереду та перманентна ставка то на низький блок, то на високий пресинг. При цьому, в центрі поля у Ківу, ймовірно, такі футболісти, як Барелла та Мхітарян, могли б отримати більшу свободу дій, аніж при Сімоне Індзагі, тоді як молода зірка хорватського футболу та новоспечений гравець «Інтера» Петар Сучич, навпаки, зосереджувався б на оборонній роботі.

Важливо розуміти, що Крістіан Ківу нехай і є молодим наставником, проте зовсім не боїться змін. Це, зокрема, румунський коуч продемонстрував і босам «Інтера», коли його «Парма» зуміла на власному полі переламати хід зустрічі й звести матч до нічиєї (2:2), яка багато в чому стала фатальною для чемпіонських амбіцій «нерадзуррі» у сезоні-2024/25. Тоді Ківу не лише довів, що готовий змінювати тактичний малюнок гри по ходу поєдинку, але й дав зрозуміти, що його мета – тримати усіх гравців команди на одному рівні готовності, не проводячи чіткого поділу на основних та запасних. Принцип румунського наставника простий: хто краще зараз, той і грає. Про щось подібне багато наставників часто лише говорять, проте рідко користуються цим на практиці. У тій же грі з «Інтером» рятівником «Парми» виявився Якоб Ондрейка – вінгер, котрий прибув у команду в зимове трансферне вікно-2025 із «Антверпена» та який у більшості інших наставників проходив би спершу тривалу «обкатку» у менш напружених матчах, перш ніж з'являтися на полі проти лідерів.

Сімоне Індзагі також вдавався до досить широкої ротації складу, проте мав чіткий список футболістів основи. Тепер, із приходом Крістіана Ківу, «Інтер» може отримати новий імпульс, коли конкуренція за місце у складі виявиться не номінальною, а абсолютно реальною, і своє місце на полі можуть втратити навіть цілком заслужені та перевірені часом виконавці, тоді як молодь, із якою Ківу раніше навчився чудово комунікувати, намагатиметься стрімко прогресувати. Подібна практика, якщо вона найде застосування у «Інтері», буде здатна досить швидко змінити на краще моральний дух у команді, який виявився, вочевидь, підірваним після принизливої ​​поразки від ПСЖ у фіналі Ліги чемпіонів.

Не виключено, що із перших днів у «Інтері» Ківу доведеться зіткнутися із непростим характером деяких своїх нових підопічних. Комусь буде складно зрозуміти, чому він має доводити свої претензії на місце у основі нарівні із де-факто молодими ноунеймами, хтось, мабуть, просто втратить мотивацію після завершення роботи із Сімоне Індзагі…

Однак в Італії зазначають, що Ківу – це людина, яка вміє згуртувати команду у роздягальні. За інформацією Corriere della Sera, коли Крістіан працював із молодіжною командою «нерадзуррі», яка йшла до перемоги у чемпіонаті, то постійно розповідав своїм підопічним цікаві та пізнавальні історії того, як усе функціонувало в «Інтері» сезону-2009/10, який завершився блискучим треблом. Ківу наголошував, що та команда була поділена на невеличкі групи, але як тільки вони виходили на поле, усі об'єднувалися в єдину структуру та працювали на результат. Тим самим, є надія, що і зараз, вже будучи тренером першої команди «нерадзуррі», Ківу вдасться об'єднати довкола єдиної мети і завдання як «стару», так і «молоду» частини команди, тим паче що остання є важливою складовою стратегічного бачення Джузеппе Маротти та Oaktree Capital Management (компанії, що володіє «Інтером»).

Важко сказати, наскільки Ківу буде успішним в «Інтері», проте його настрій та прагнення взятися за цю роботу викликають повагу. Для Крістіана міланський клуб – це вже практично родина, на благо якої він віддав багато років своєї кар'єри та життя. Так, вибір на користь 44-річного фахівця, який раніше працював виключно із молоддю та лише кілька місяців керував командою на рівні Серії А – це колосальний ризик для керівництва «Інтера». Так, самого Ківу оцінюватимуть за результатами попереднього сезону, коли «нерадзуррі» до останнього виборювали перемогу як у Серії А, так і в Лізі чемпіонів. Але навряд чи Крістіан не розумів того виклику, на який підписувався. І навряд чи він гнався за грошима, адже дворічний контракт – це історія явно не про багатство, та й потенційна невдача на старті кар'єри у клубі-гранді виглядає репутаційним ляпасом, відійти від якого буде вкрай непросто.

Тому, швидше за все, ми маємо ситуацію, коли справді зійшлося як бачення керівництва «Інтера» щодо нового тренера, так і відсіялися «випадкові» постаті, залишивши місце на лавці «нерадзуррі» для того, кому отримати цю роботу було реально важливо. Що ж, це вже цікаво…