Алонсо або Компані? Топ-8 найкращих тренерів сезону Бундесліги

АПЛ – найсильніша ліга світу в першу чергу тому, що у ній крутяться найбільші гроші. Стільки ж, як в Англії, неможливо заробляти у Німеччині, Італії та Іспанії, у Франції та інших країнах з сильними чемпіонатами – тим паче. Тому слабші ліги з претензіями на статус найкращих за якістю змушені шукати альтернативні варіанти колупання цієї скелі. У Ла Лізі тягнуть «Реал» та «Барселона», які можуть собі дозволити підписувати в тому числі світових зірок. В Італії рятує ситуацію місцева футбольна філософія – досить часто аж занадто прагматична, але здатна надати конкурентну перевагу. Варіант Німеччини – це талановиті тренери. Не просто так Англія вперше за багато-багато років призначила головним у збірній людину без англійського паспорта: місцева тренерська школа нечасто готує талановитих випускників, у той час як німецька дарує світу одного-двох геніїв ледве не щороку. Цей сезон не став виключенням, адже знову найкращі у Бундеслізі – команди з топ-наставниками.

Дана стаття – про найкращі тренерські перформанси завершеного розіграшу Бундесліги. Оцінюємо внесок кожного з тренерів у підсумковий успіх колективу. Вища позиція у таблиці не доводить крутості, а от контекст та перевершення очікувань – цілком. Одразу зазначу: тут не буде тренерів команд другої половини таблиці. Упереджень нема, але там здебільшого провали, а Александер Блессін, рульовий «Санкт-Паулі», нехай і виконав свою роботу бездоганно, «усього лише» зберіг прописку зі складом, який і був заточений плюс-мінус під це. Досягнення інших – більші.

8. Бо Генріксен («Майнц»)

Насправді, це схоже на якийсь пранк. Тренер прийшов до команди у лютому 2024-го, щоб рятувати провальний сезон. Без нього «Майнц» перебував у зоні вильоту, мав єдину перемогу та тільки 12 набраних балів після 21-го туру. З ним – 6 перемог та 23 пункти у фінальних 13-и поєдинках. Навіть «Баварія» була менш успішною на відрізку (22). Прописку збережено, тож керівництво команди нагородило тренера… продажом лідера Груди. Футболіст був у топ-3 за голами та у топ-2 за асистами, але поїхав. Заробили 37 мільйонів, а на трансфери наставнику виділили 11. Здавалося б, ну все – тепер точно провалиться через горе-босів. Однак ні, навіть затягнув команду до Ліги конференцій. А якби не провалена весна (просто не вистачило сил), це була б взагалі Ліга чемпіонів. З абсолютно середнім складом та втратою лідера атаки. Зробив з минулорічних борців за виживання претендентів на зону ЛЧ. Топовий тренерський перформанс, нуль питань.

7. Олі Вернер («Вердер»)

До речі, єдиний безробітній у нашому топі. Пішов через те, що бачив майбутнє команди відмінним від бачення керівництва. Коротше кажучи, втомився тягнути колектив на своєму горбу. Вернер у команді з 2021-го року, і цей сезон – вже 3-й повний для нього. І кожен рік боси над ним знущалися. 20 мільйонів євро сумарно було витрачено клубом за 3 останніх сезони на трансфери. Тобто Вернер працював з непотрібними іншим командам футболістами. А, і ще: за цей же період «Вердер» заробив 40 мільйонів. Гроші є, а от сильних футболістів немає. Це склад під успішну боротьбу за виживання – натомість «Вердер» лише на 1 бал відстав від зони єврокубків. Не програв у 8-и з 14-и поєдинків проти клубів топ-7, переміг «Баєр» та «Айнтрахт» в особистих зустрічах. Знову оверперформанс. Мабуть, після цього Вернер прийшов до босів та попросив хоч когось придбати – ті відмовили, а він не витримав. Щось мені підказує, що такий крутий тренер довго без роботи сидіти не буде.

6. Юліан Шустер («Фрайбург»)

4567 днів або ж 12.5 сезонів відпрацював головним тренером команди Крістіан Штрайх. До його відходу саме він був найбільшим довгожителем топ-ліг, а не Сімеоне. Однак все ж пішов минулого літа. Підхопити команду після такого тренера – великий виклик. Головне – просто не сісти в калюжу. Фініш десь у середині таблиці був би гарним результатом. Але «Фрайбург» лише в останньому турі втратив путівку до ЛЧ – новий тренер Шустер міг би з першої спроби зробити те, що не вдалося його попереднику більш ніж за 10-ліття! В останній момент не вистачило досвіду, класу, та навіть просто сил. Склад «Вольфсбурга» дорожчий, але «вовки» у другій половині таблиці, а «грифони» – одні з лідерів. Ось вплив сильного тренера. Зірок узагалі немає, більшість виконавців – футболісти трохи вище за середній рівень та акурат середнього. Але у результаті тільки «Баварія» та «Баєр» набрали більше очок проти команд нижньої половини таблиці, аніж «Фрайбург» (аж 42, 13+3=2-). Машина для виграшів у слабких. Тобто там круто поставлений футбол. Знімаю капелюха.

5. Діно Топмеллер («Айнтрахт»)

Зізнання: я б хотів поставити тренера вище. Однак там об’єктивно сильніші кандидати – просто найкращі у Німеччині тут і зараз. Топмеллер – найкращий серед нетопової групи та претендент на те, щоб увійти до неї вже за рік. Другий сезон у клубі – і знову досвід роботи кризовим менеджером. 2 роки тому влітку пішли Коло-Муані, Камада та Ліндстрем – тріо найкращих футболістів клубу за кількістю гольових дій у лізі. А, ще Ндіка. І Соу. І Борре. Ну, ви зрозуміли: половина команди. Минулого літа продали Пачо. А взимку ще й Мармуша, навколо якого вся гра колективу будувалася півроку. Мало? Ну добре, тримай єврокубки та травму основного воротаря Траппа. Умовний «Евертон» після таких декількох трансферних вікон готувався би боротися за виживання у Чемпіоншипі. А от «Айнтрахт» влітку намагатиметься скупитися (ой, нехай хоча б не попродає усіх) під ЛЧ, бо фінішував у топ-3! Бо Топмеллер – топ. Його команда – обмежена та може грати лише вертикально, але у своєму амплуа – одна з найкращих у Європі (12 голів у контратаках, у всіх інших у Німеччині – 8 та менше). Бо тренер розрулил усі проблеми.

4. Себастьян Хенесс («Штутгарт»)

«Штутгарт», на відміну від багатьох інших команд Б1, може купляти футболістів за нормальні гроші – це плюс. «Штутгарт» все ще не може собі дозволити не продавати – це мінус. Круто працюй на ринку, щоб замінити тих, хто йде, і буде тобі щастя. Але ж влітку ситуація була взагалі форс-мажорною. По-перше, пішов Гірассі – форвард, який цього сезону став найкращим бомбардиром ЛЧ. Самі розумієте, що замінити такого неможливо. По-друге, залишили команду Антон та Іто – основні захисники, обидва – центральні. І щоб вже точно клуб не впорався, взимку вирішив поїхати Руо – також оборонець, також центральний. На всіх команда заробила майже 80 мільйонів, але замінити весь десант одразу – неможлива задача. Але селекція впоралася, а Хенесс зробив усе від себе залежне – і клуб виграв Кубок Німеччини. У фіналі переміг легко (4:2), вів у рахунку 3:0 ще після півгодини гри. У чемпіонаті дещо не вийшло, але за очікуваними балами «Штутгарт» у топ-5, ще й у ЛЧ декілька пам’ятних поєдинків провів. Середняк стає топом. Завдяки Хенессу.

3. Венсан Компані («Баварія»)

От на папері все було зрозуміло: навряд спеціаліст, який минулого сезону вилетів до ЧШ, зможе допомогти команді, з якою не впорався до нього куди більш майстерний Тухель. А що у підсумку? Спеціаліст повернув чемпіонство до Мюнхена. Тільки пара поразок у Бундеслізі, а ще – 99 забитих командою голів у турнірі. Це майже рекорд. Кейн продовжує бути одним з найкращих у світі. Топ-форму повернув Кімміх. Олісе з найкращого футболіста середняка АПЛ перетворився на найкращого у головному клубі Німеччини. Важливим для структури був Павлович, але випав – і його замінили. Багато користі приносив Мусіала, але декілька разів травмувався – і команда все одно перемагала. З Ліги чемпіонів «Баварію» вибили саме пошкодження, коли половини складу не було – і все одно німці переграли «Інтер», були близькими до порятунку. Чи можна було краще? Так. Наприклад, виграти Кубок Німеччини. Але, мабуть, це і все. Компані повернув ту «Баварію», якої ми не бачили останні півтора роки. І зробив це одразу.

2. Хабі Алонсо («Баєр»)

Єдиний у нашому топі, хто вже встиг змінити місце роботи. Я знаю, про що ви подумали: а як взагалі може бути вище у топі тренер, який програв боротьбу за титул у команді, яка була найкращою минулого року? Все просто: Алонсо виконав більш важку роботу. У нього була чемпіонська команда за якістю гри – але не за складом. «Баєр» перемагав у матчах завдяки бажанню (пам’ятаєте ось ті голи на 90+?) та шаленій реалізації шансів (76 очікуваних балів, але 90 фактичних). На другий рік завданням було навіть не втримати рівень (бо оверперформити щосезону неможливо), а не провалитись. І він впорався. Без серйозних придбань, тим самим складом, який у півтора рази дешевший, аніж у «Баварії». У лізі «Баєр» чемпіону жодного разу не поступився, з Кубку Німеччини його вибив – тет-а-тет виявився не гіршим у більшості поєдинків. До останнього вів боротьбу за чемпіонство, зіграв у півфіналі КН. Навесні здав, але не просто так – через травму Вірца. І навіть так програв тільки 8 матчів за сезон. «Баварія» – 7. Чемпіонський рівень.

1. Ніко Ковач («Боруссія» Д)

Всі ми знаємо, чим усе це завершиться. Ковач йшов з позором з кожної з 3-х останніх своїх команд, тож і тут все буде так само. Але не зараз. Потім. А у даний момент Ніко – найкращий у Німеччині. На момент його приходу у лютому «Боруссія» йшла на 11-му місці у таблиці – усього у 4-х балах від топ-4, але без гри, без ідей, без нічого. А з ним вона друга найкраща за набраними балами (28) після «Баварії» (31). І це при тому, що Ніко не одразу роздуплився, що взагалі робити: програв аж 4 матчі у чемпіонаті з перших 6-и. Але потім – серія з 22-ма балами у 8-ми поєдинках. Єдина нічия – проти «Баварії» (2:2) у Мюнхені. Наприкінці – серія з 5-и поєдинків, у яких команда забивала по 3+. Під каток потрапив навіть «Баєр» (4:2) в останньому домашньому поєдинку Алонсо. Підсумок – сенсаційний фініш у зоні ЛЧ. У нас у топі були тренери, які перемагали після втрат гравців або на новому місці, але Ніко так взагалі підхопив проблемний колектив в останній момент і з нічого створив цукерку – це ж порушення закону про рівноцінний обмін, такого жоден алхімік не може.

А Ковач – може, бо, здається, поцупив або створив філософський камінь. Не знаю, що він за це віддав та як дорого йому це обійшлось, але воно того вартувало. Найкращий тренер сезону у Бундеслізі. Без варіантів.