СІННЕР: «Щастя бути частиною такого матчу, але результат, звичайно, ранить»

Італійський тенісист Яннік Сіннер вийшов до преси після поразки у фіналі паризького мейджора, щоб поділитися своїм поглядом на це неймовірне протистояння, розповісти, що він відчував у момент матчболів, і через які емоції пройшов – як у вирішальному поєдинку за титул, так і в останні тижні свого успішного виступу.

Болісний підсумок

«Звісно, я радий, що можу показувати теніс такого рівня, задоволений турніром, але ця поразка дуже болюча. Тут особливо нічого не скажеш. Я задоволений тим, як ми намагаємося прогресувати щодня, щоб потрапляти в такі ситуації. Щасливий бути частиною такого матчу, але результат, звичайно, ранить».

Про що думав у четвертому сеті

«Я намагався забувати кожен сет, починати з нуля. Звісно, я розчарований четвертим сетом, матчболами, своєю подачею, але я залишався в грі ментально. Я не дарував йому легких очок. Коли все завершилося – все завершилося. Це зовсім інше відчуття, коли все вже позаду, бо змінити нічого не можна. А на початку п’ятого сету у мене ще були шанси щось змінити».

Негативна статистика в матчах тривалістю понад чотири години

«Цей матч неможливо порівняти з іншими. Фізично я почувався нормально, втомлений, але і він також. Це був дуже виснажливий і психологічно складний матч. Що тут зробиш? Тепер, знаючи результат – так, але змінити нічого не можна. Я все одно радий, що став частиною такого поєдинку – він був довгим і дуже якісним. Таке трапляється, і сьогодні це трапилось зі мною.

Я не думав про те, що це фінал. Я просто намагався обігрувати суперників по ходу турніру, і сьогодні суперником був Карлос. Я готувався до цієї зустрічі, почувався набагато краще, ніж у Римі. Побачити свій рівень сьогодні, який виріс порівняно з Римом – саме це було моєю головною метою. Я приїхав сюди лише після одного підготовчого турніру, тож сам факт виходу до фіналу... Зараз це важко прийняти. Було багато шансів, але спорт буває жорстоким. Сьогодні я побачив його сумну сторону. Думаю, як гравець я додав порівняно з минулим роком, тож будемо продовжувати рухатися цим шляхом».

Що допоможе відновитися

«Моя сім’я, люди, які мене знають. Ми дуже проста сім’я. Мій батько не приїхав, бо сьогодні працював. У нашій родині від успіхів нічого не змінюється. Було приємно бачити маму на трибуні. Як я завжди казав – до того, як почав кар’єру, я ніколи не думав, що опинюся в такій ситуації. Це навіть не була мрія – вона здавалася надто далекою, я взагалі про це не думав. А тепер я тут, граю найдовший матч в історії Ролан Гаррос у фіналі. Так, боляче, але якщо весь час плакати… Життя йде далі – так влаштований світ».

Про суперництво з Алькарасом

«Кожне суперництво особливе. Раніше грали трохи інакше, зараз м’яч летить швидше, гра стала дуже фізичною. З моєї точки зору, це трохи інший теніс, але порівнювати не варто. Мені пощастило зіграти проти Новака, проти Рафаеля. На жаль, мені так і не довелося зіграти проти Роджера на турнірах Великого шолома. Перемогти таких гравців – неймовірно складно. Те саме відчуття у мене й з Карлосом, і з деякими іншими суперниками. Але добре, що ми можемо показувати теніс такого рівня – вважаю, це корисно для розвитку тенісу і для глядачів. Я був би ще щасливішим, якби зараз тримав головний трофей… але вже нічого не зміниш».