ШЕПЕЛЄВ: «Я виборов і перше, і друге місце в УПЛ в одному сезоні»
Хавбек Олександрії взимку змінив клуб та допоміг новій команді взяти срібло
Хавбек Олександрії Володимир Шепелєв підбив підсумки сезону, в якому його команда здобула срібло, а золото дісталося Динамо, за яке він виступав восени:
«Настрій після здобуття срібла? Та все супер, чудово. Потрапив в історію. Так склалося, що і перше, і друге місце здобув в одному сезоні (з Динамо та Олександрією). Настрій чудовий – це історичне досягнення для Олександрії. Наскільки я знаю, клуб ніколи не займав друге місце. Ми боролися за перше, але склалося так, що стали другими. Усі задоволені. Наша команда була дуже сильна, добре укомплектована – тому й маємо такий результат.
Найбільше шкода втрати очок з Рухом. Тоді ми на останніх хвилинах впустили перемогу. Ну і поразка Карпатам. Ці два матчі стали ключовими, особливо домашня гра з Рухом, бо ми повністю домінували. Та припустились помилки – і пропустили в кінці з пенальті. Зіграли 1:1.
Шахтар? Я знаю, що вони майже завжди були або першими, або другими. У них дуже сильний склад, хороші гравці, але так буває у футболі – не завжди є результат. Звісно, це додає радості Олександрії. Це вже частина історії. Але ми не зважаємо на суперників – слідкуємо за собою.
Який матч запам’ятався найбільше? Напевно, матчі з Поліссям та Кривбасом (23 та 27 тур). Ми тоді виграли в обох матчах. Це були наші конкуренти у боротьбі за третє місце. Також і Шахтар був нашим конкурентом за очками. Тому ці два матчі були ключовими. Треба було вигравати, щоб закріпитися на третій сходинці.
Наскільки я зрозумів, від керівництва була задача – третє місце. Ми її виконали, а потім з’явився шанс поборотися за перше. В підсумку вийшло друге. Прямих задач ніхто не ставив, але від тренерського штабу постійно лунало: треба потрапити в єврокубки.
Про боротьбу за чемпіонство казали досить стримано. Напевно, тренерський штаб і так розумів: усі молодці, і якщо є шанс поборотися – треба його використати. Неважливо, з ким граємо, просто треба виходити й перемагати. А там як буде. Набирати свої очки – ми так і робили. Але, на жаль, таке трапляється у футболі. З Рухом не поставили пенальті, який як я вважаю був 100%. Про той матч ніхто вже не говорить – забули.
Хочу окремо привітати Динамо з першим місцем, вони заслужили перемогу. Знаю, що вони сильно хвилювались за результат. Чи кияни хвилювались, що втратять лідерство? Саме так. Я там був не один рік і знаю – коли від тебе чекають обов’язкового успіху, це дуже тисне. Результат давить, і вже не до жартів.
Але за 2–3 тури до кінця вони стали чемпіонами. Тому що ми втратили очки з Карпатами. Я думаю, що вони все одно стали б чемпіонами, але, можливо, не так рано. Можливо, тільки в останньому турі. Але перемога є перемогою. Вони заслужено виграли – не програли жодного матчу в чемпіонаті. Це про щось говорить. Вони цього заслужили.
Перемога у грі против Вереса вже достроково забезпечила нам друге місце. До цього встигли посвяткувати й трете, тепер прийшла черга другого місця. Всі були щасливі, багато шампанського, обливали один одного. Президент Олександрії Сергій Кузьменко зайшов, подякував усім, сказав, що хлопці молодці. Чудова історія. Ми створили історію для маленького міста з великими людьми та досягненнями. Можливо, зараз ми цього не усвідомлюємо, але з часом згадаємо і будемо розповідати дітям.
Прийшло все місто. Була сцена, виступали музикальні групи й різні артисти. Кожного гравця поіменно викликали на сцену – всі аплодували, особливо наші фанати з Олександрії. Потім вручили медалі, ми танцювали разом із людьми. Після цього всіх пустили на сцену – підкидали тренерів, аплодували. Дуже весело. Прийшло багато людей. Якщо чесно, ми й не думали, що прийде стільки.
Як працювалося під керівництвом Руслана Ротаня? Працювалось легко і все зрозуміло. Єдине, що з тактикою мені було складно – дуже багато перебудов. Я очікував, що в Олександрії буде простіше. Але ні – доводилося опускатися, підійматися, робити ривки. Цікаво, але важко – намагався зрозуміти, мало часу на адаптацію.
Я пропустив перші збори, прийшов уже на другі. До цього займався індивідуально: тренажерна зала, пробіжки зі звичайними хлопцями на вулиці. Потім Руслан Петрович подзвонив, сказав, що чекає мене на зборах. У мене знаходився на руках варіант із Польщі, але мені довго не відповідали. Я вже не міг чекати – збори закінчувались, міг взагалі залишитися без будь-якої ігрової практики. Через два-три дні подзвонив Ротаню й сказав, що приїжджаю.
Вдячний, що все так склалось. Це був важливий крок для мене. Після Динамо я хотів грати в Європі, а не залишатися в Україні. Але через піврічну паузу та нестачу ігрового часу – перехід в Олександрію став кроком уперед для мене. У підсумку, здобули срібло і потрапили в історію. Слава Богу, що все так вдало склалось.
На підсвідомому рівні здавалося, що піти з Динамо – це крок назад. Бажав нового виклику для себе. Хотілося грати десь за кордоном. Продовження гри в Україні – це не зовсім крок назад, але це морально сприймалось складно для мене. Я вже знав всіх суперників, і повертатися в той самий чемпіонат було морально непросто. Особливо грати проти Динамо – це моя команда, з якою я все виграв.
Та футбол – це життя. Я більше не міг просто бути поруч з командою. Хотів грати. І слава Богу, в мене був ігровий час. Шкода, що лише пів року. Хотілося провести весь сезон, але була травма, яка залишила мене без футболу ще в Динамо».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Воротар втомився від ролі дублера
Микола Шапаренко, Крістіан Біловар та Шола Огундана повернулися до загальної групи
