Пономарьов – головний тренер ЛНЗ: нелогічна логіка нового менеджменту

Черкаський ЛНЗ провів свій другий сезон в українській Прем'єр-лізі. Після сьомого місця у дебютному розіграші, яким для «фіолетових» був чемпіонат-2023/24, черкащани фінішували лише дванадцятими, чим неприємно здивували як власних уболівальників, так і численних експертів. Від ЛНЗ однозначно чекали більшого, враховуючи хоча б такий простий показник, як здатність купувати нових футболістів за реальні гроші, чим в нинішні часи в УПЛ можуть похвалитися одиниці.

У сезоні-2024/25 ЛНЗ довірився спершу іспанському фахівцю Андресу Карраско, від якого чекали гарного та яскравого футболу із акцентом на результат, але який ще до Нового року відверто «спікся» й був відправлений у відставку, а потім – маститому вітчизняному наставнику Роману Григорчуку. Зрештою ставка ані на першого, ані на другого не спрацювала, й ЛНЗ виявився вищим за зону перехідних матчів тільки тому, що ще гірше, аніж у «фіолетових», справи в сезоні склалися у «Ворскли» та «Лівого Берега».

Зовсім не дивно, що після завершення сезону цього разу на двері вказали вже і Григорчуку. Після чого виникла інтрига – кого тепер керівники ЛНЗ зможуть заангажувати на посаду головного тренера своєї першої команди?

Вибір босів «фіолетових» прийшовся на 50-річного Віталія Пономарьова, котрий до цього два роки провів на посаді наставника «Руху». 5 червня ЛНЗ офіційно відрапортував про призначення Пономарьова коучем першої команди клубу, не розкривши термінів співробітництва із фахівцем та інших нюансів трудового договору.

У той же час в офіційному комюніке, присвяченому призначенню Пономарьова, значився цікавий абзац: «Пономарьов здобув репутацію прогресивного тренера, який вміє працювати з молоддю та досягати результату. Під його керівництвом юнацька команда львівського «Руху» двічі ставала чемпіоном України серед U-19 у сезонах 2021/22 та 2022/23, а також дійшла до 1/8 фіналу Юнацької ліги УЄФА».

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от FC LNZ (@fclnz)

Проте саме ця констатація безумовних заслуг Віталія Пономарьова й виглядає найбільш нелогічною у всій логіці призначення екс-коуча «Руху» новим головним тренером ЛНЗ…

Справа в тому, що керівництво ЛНЗ ніколи до цього не давало зрозуміти, що збирається розвивати свій клуб за моделлю, якою останніми роками прямував «Рух» – масштабної селекції, збору та виховання талановитої української молоді із подальшим наданням тим, хто краще за інших проявив себе, шансів у першій команді. Після підвищення у класі до рівня УПЛ боси «фіолетових», навпаки, окреслили вектор розвитку, де суттєва ставка робилася на підписання іноземних молодих футболістів, для яких вітчизняний чемпіонат та виступи за ЛНЗ мали стати свого роду «трампліном» для подальшого переїзду до сильнішої ліги та більш топового клубу.

Такий підхід до комплектації першої команди, що існував у ЛНЗ, спричинив пристойні витрати на ринку. За два роки боси «фіолетових» розщедрилися майже на 3 мільйони євро – суттєва сума для будь-якого клубу сучасної УПЛ, за винятком хіба що «Шахтаря». Але відчутних дивідендів від таких вливань у ЛНЗ не отримали, хоча заради об'єктивності варто визнавати, що й не всі новобранці ще зуміли як слід адаптуватися до українських реалій, а декому проявити свої найкращі якості завадили перманентні проблеми зі здоров'ям.

Також у ЛНЗ ніколи не давали зрозуміти, що збираються обов'язково робити акцент на молодій команді. За величиною середнього віку використаних футболістів (25,6) у сезоні-2024/25 «фіолетові» виявилися п'ятими в УПЛ, пропустивши вперед лише «Верес» (25,7), «Лівий Берег» (26,2), «Олександрію» (26,2) та «Оболонь» (26,9). «Рух», яким раніше керував Пономарьов, виявився наймолодшою ​​командою УПЛ-2024/25. Середній вік львівської команди становив лишень 21,9 року, що набагато менше, аніж у найближчого «переслідувача» в особі «Шахтаря» (23,4).

Абсолютно на різних полюсах УПЛ опинилися ЛНЗ із «Рухом» і в такому аспекті, як частка використаних легіонерів у першій команді. За інформацією порталу Transfermarkt, «фіолетові» виявилися лідерами минулого сезону елітарної вітчизняної ліги за ступенем довіри до іноземних футболістів. Частка задіяних легіонерів у черкащан становила 49,4%. В «Руху» аналогічний показник дорівнював лишень 5,2%. Менше, аніж львів'яни в УПЛ-2024/25 використовували іноземців тільки «Динамо» (2,4%), а також «Оболонь» із «Інгульцем», у яких взагалі на полі з'являлися виключно українські гравці.

Для повноти картини та розуміння ситуації із молоддю у ЛНЗ не можна оминати увагою і такий важливий чинник, як результати «фіолетових» у чемпіонаті України U-19. А там в черкащан, як би не розповідали менеджери клубу про розвиток та покращення умов тренувань і роботи із молоддю – повне фіаско… І це не авторська сентенція, а констатація фактів.

Не вірите? Тоді відкрийте турнірну таблицю останніх двох чемпіонатів України U-19 та подивіться на назву команди, яка стабільно фінішувала там на останньому місці. Саме ЛНЗ U-19 був найгіршою командою елітарного дивізіону юнацького чемпіонату країни у двох його останніх розіграшах. Причому рік тому юнаки черкаського клубу пропустили у власні ворота 92 м'ячі в 30 поєдинках, а у сезоні-2024/25 вони переписали цей свій «рекорд» та пропустили вже 102 м'ячі також у 30 іграх… Про який рівень команди можна вести мову, якщо по 10 м'ячів в одному матчі у ворота ЛНЗ U-19 відправляли однолітки з «Динамо» та «Полісся», вісім черкащанам забивали «Карпати», сім – «Шахтар», по шість – «Олександрія» і все те ж саме «Полісся» (у матчі другого кола)?

Іншими словами, ЛНЗ наразі взяв одного із найкращих фахівців щодо роботи з молодими українськими талантами в країні, яким безумовно є Віталій Пономарьов, але може запропонувати йому клуб, де: а) найбільша частка футболістів-іноземців, які використовуються в УПЛ; б) середній вік першої команди – один із найвищих у дивізіоні; в) абсолютно найгірша команда U-19 з усіх клубів-учасників УПЛ; г) раніше ніколи не робилася ставка на реальне зростання та виховання юних українських виконавців.

Що це, якщо не тотальна відсутність логіки? І чим взагалі можна пояснити вибір саме на користь Пономарьова?

Новоспечений наставник ЛНЗ так охарактеризував своє призначення: «Зателефонував генеральний директор Василь Васильович Каюк і висловив інтерес. Потім я зустрівся із президентом клубу Віктором Дмитровичем Кравченком і ми обговорили усі моменти. Мені було важливо дізнатися про бачення ЛНЗ, як розвиватиметься не лише перша команда, а й клуб загалом. Тут прагнуть розвивати свою академію, U-19 та основну команду. Це дуже важливо, бо без міцного фундаменту важко щось побудувати».

Фраза «щось побудувати» виглядає, м'яко кажучи, симптоматичною, враховуючи реальний стан справ у ЛНЗ із талановитою власною молоддю та природний дар Пономарьова якісно працювати саме з юними виконавцями. Втім, який би дар не мав наставник, а коли в нього під рукою не буде «потрібного матеріалу», навряд чи він зможе досягти високих результатів…

У кулуарах подейкують, що ініціатором запрошення Пономарьова до ЛНЗ був саме Василь Каюк, який віднедавна є повноцінним гендиректором черкаського клубу. Раніше цю посаду обіймав популярний відеоблогер Андрій Колесник, котрий мав безліч амбітних планів та ідей, але їх реалізація зрештою босів клубу не задовольнила, внаслідок чого цей менеджер посаду і втратив.

Каюк у минулому працював у «Мункачі» та в «Руху», причому був безпосередньо пов'язаний із розвитком юнацького та молодіжного футболу. У ЛНЗ цей фахівець прийшов наприкінці 2023-го і також був відповідальним за юнацький сектор, отримавши посаду спортивного директора клубної академії. Втім, про результати ЛНЗ U-19 ми вже поговорили, і там, об'єктивно кажучи, Каюку та іншим людям, які займалися розвитком молоді, похвалитися абсолютно нема чим.

Наразі, за наявними даними, Каюк запропонував керівництву ЛНЗ змінити стратегію розвитку клубу. Не виключено, що тепер ставка робитиметься на запрошення українських молодих гравців, що більшою мірою виключить марну, як показала практика, витрату коштів на залучення іноземців.

Втім, для того, щоб у ЛНЗ в Пономарьова все функціонувало хоча б на такому ж рівні, як було в «Руху» (а немає сумнівів, що сам пан Віталій хотів би кращого, що дозволяло б йому реально розвиватися, а не товктися на місці у професійному плані), черкаському клубу необхідно пропрацювати величезний пласт роботи – підтягнути юнацьку селекцію, покращити роботу тренерських штабів, які відповідають за молодь, зрештою – ставити перед командою U-19 амбітні завдання, а не заплющувати очі на ганебні поразки із рахунком 0:10…

Віталій Пономарьов в українському футболі став свого роду наставником-феноменом, який прийшов у дорослу команду після якісної роботи з юнаками та виявився достатньо успішним в плані результатів і в УПЛ, принагідно посприявши стрімкому розвитку цілої низки гравців. Подібних кейсів наш елітарний дивізіон в останні десятиліття не знав, а тому Пономарьов – це точно наставник, котрий заслуговує на визнання та повагу.

Інше питання, що вектор розвитку ЛНЗ як клубу із приходом Каюка на посаду генерального директора, а тепер і Пономарьова як головного тренера першої команди, схоже, настільки стрімко змінюється, що це викликає значно більше запитань та сумнівів, чим упевненості в майбутніх успіхах. Втім, футбол знає випадки, коли все починалося подібним чином і коли скепсису у початкових рішеннях набагато більше, аніж здорового глузду, але згодом все складалося абсолютно блискуче. Наскільки подібний результат можливий у ЛНЗ? Зачекаємо та побачимо. Наразі можна констатувати тільки одне – після аж ніяк неочевидного рішення зробити ставку на Пономарьова «фіолетові» стали ще цікавішим об'єктом для спостереження, аніж були раніше. І на початках це добре, а вже як буде далі – покажуть результати…