Ультиматум Гвардіоли. Що ховається за резонансними словами топ-наставника

54-річний головний тренер «Манчестер Сіті» Жузеп Гвардіола вже увійшов в історію світового футболу як один із найуспішніших фахівців, якому, до того ж, вдалося безпосередньо вплинути на подальший розвиток гри як такої. На планеті досі знайдеться чимало наставників, котрі проповідують ідеї «тікі-таки», чи щось інше, чим Гвардіола дивував своїх опонентів вже у «Манчестер Сіті».

Ще у 2017 році Гвардіола заявляв, що не збирається залишатися у великому футболі до похилого віку. Він навіть окреслював орієнтовні горизонти завершення наставницької кар'єри – 60-65 років.

«Я буду у Манчестері наступні три сезони, може більше. Однак кінець моєї кар'єри вже близький, у цьому я певен. Я не збираюся тренувати до 60-65 років. Відчуваю, що процес мого прощання із футболом вже запущений. Коли я завершу із футболом, ви зможете мене застати за грою у гольф», – казав Гвардіола вісім років тому.

Наприкінці минулого року ходили чутки про те, що Гвардіола втомився від футболу і може залишити «Манчестер Сіті» влітку 2025-го, проте справи «містян» на той момент йшли настільки погано, що Пеп знайшов у цьому додаткову мотивацію й оформив нову дворічну трудову угоду. Здавалося б, до кінця сезону-2026/27 питання щодо майбутнього титулованого іспанця навіть підіймати немає сенсу, аж як…

Декілька днів тому Гвардіола буквально підірвав інформаційний простір своїм резонансним висловлюванням про готовність залишити «Манчестер Сіті», якщо клуб не виконає його ключову умову. Фактично можна казати, що Жузеп поставив босам «містян» свого роду ультиматум. У чому його суть? Наставник зізнався, що не хоче працювати із надто роздутим складом команди. Йому не потрібно мати велику кількість футболістів, частина з яких буде позбавлена ​​ігрової практики та перебуватиме в його команді чисто формально, просиджуючи чимало матчів на трибунах.

«Я сказав клубу, що не хочу великого складу. Не хочу залишати п'ятьох, шістьох гравців поза заявкою. Я не можу собі дозволити відправити деяких із моїх хлопців на трибуни, не даючи їм жодної перспективи виходу на поле. Отже, все просто: або ми створюємо більш коротку команду, або я йду», – заявив 54-річний фахівець.

У той час, коли багато авторитетних футбольних наставників сучасності не втомлюються розмірковувати про пересиченість календаря матчів, про неймовірні навантаження на ключових гравців та необхідність мати по два практично рівноцінні склади, Гвардіола, здається, у черговий раз готовий рухатися «проти течії». Жузеп відверто констатує, що не хоче працювати із командою, в якій перебуває 24 футболісти або навіть більше.

«Можливо, протягом трьох чи чотирьох місяців нам важко було виставити на поле одинадцять гравців, у нас не було захисників, це було справді складно. Потім вони усі повернулися, але в наступному сезоні так не повинно бути. Я як головний тренер не можу працювати із 24 футболістами й щоразу обирати чотирьох, п'ятьох, шістьох, аби залишити їх вдома через брак місця [у заявці]. Це ніколи не повинно повторитись. І якщо в нас знову буде повний лазарет, нехай так і буде: ми маємо чудові кадри з академії, яких ми можемо використати», – пояснив свою позицію Гвардіола.

Що ховається за цими словами Гвардіоли, які деякі оглядачі вже назвали загрозливими? Насправді, Жузеп навряд чи реально розглядає можливість відходу з «Манчестер Сіті». Швидше за все, тренер банально переосмислив сезон-2024/25, у якому «містяни» вперше за п'ять останніх років не виграли чемпіонство у Прем'єр-лізі, та й до того ж абсолютно невдало виступили у Лізі чемпіонів, де вилетіли вже на стадії стикових матчів плей-офф (фактично у 1/16 фіналу) від мадридського «Реалу».

Гвардіола розуміє, що не здатний одночасно зберігати однаковий рівень мотивації для всіх футболістів, якщо тих у колективі аж надто багато. Створення правильного командного духу у футболі – це не менш значущий та важливий чинник, аніж грамотна тактична робота тренерського штабу. Мало навчити гравців хитрощам роботи із м'ячем та до автоматизму відточити їхні тактичні навички на своїх позиціях, потрібно ще й постійно зберігати у кожного з футболістів прагнення розвиватися, рухатися вперед та боротися за перемогу у кожній грі.

Коли в команді перебір гравців, будь-якому наставнику доводиться робити вибір, і тут він ризикує стати заручником самого себе. Якщо головний тренер не використовуватиме широку ротацію, роблячи ставку на певний набір ключових гравців, то ризикує згубити мотивацію та кар'єру тих, хто найчастіше опиняється на лаві запасних. Ці виконавці розгублять як ігровий тонус, так і прагнення віддаватися на максимум на кожному тренуванні, тому що чітко розумітимуть – це жодним чином не наблизить їх до гри в основі.

З іншого боку, якщо головний тренер буде, навпаки, прихильником аж надто широкої ротації, то це може негативно позначитися на ігрових зв'язках футболістів, їхньому розумінні того, хто є хто у першій команді, а також призведе до скарг від лідерів, котрі прагнуть завжди та скрізь якомога частіше бути на полі. Така вже природа футболіста: нікому не подобається залишатися поза грою, сидячи на лаві запасних чи, що ще гірше, на трибунах стадіону.

Гвардіола не міг не зробити висновків і на інших клубах АПЛ. Наприклад, на тому ж «Челсі», який критикують саме через надмірно роздуту кадрову відомість, де лише одних воротарів віком від 19 років – шестеро. І це на одну позицію! Та ще й при тому, що остання практично безапеляційно належить Роберту Санчесу.

Головний тренер «Манчестер Сіті» чудово усвідомлює, що він, як і його асистенти, не здатний рівноцінно приділяти увагу кожному своєму футболісту, якщо тих у першій команді буде на два, а то й на три повноцінні склади. Це означає одне: у клубі обов'язково будуть незадоволені, і в якийсь момент негативна ситуація дасться взнаки, що може привести до суттєвої кризи.

Набагато простіше, про що Гвардіола говорить прямо, робити ставку як на відвертих резервістів, на молодих «академіків» клубу. Ці гравці в силу свого віку та етапу професійного розвитку, на якому вони перебувають, апріорі не сприйматимуть перебування в запасі як неповагу до своєї роботи. Навпаки, їх подібна практика лише мотивуватиме, а епізодичні появи на полі, так і взагалі – окрилятимуть.

У поточному сезоні, як підрахували аналітики, в розпорядженні у Жузепа Гвардіоли було аж 34 футболісти (безумовно, не всі одночасно, а на різних етапах). З них понад чверть, а саме дев'ять осіб, включаючи довгостроково травмованого Родрі, зіграли менше ніж п'ять матчів у всіх змаганнях. І лише 15 виконавців наставник «Манчестер Сіті» задіяв у більш ніж половині матчів із усіх 56, які команда зіграла у всіх турнірах. По суті, це для Жузепа і був той «залізний кістяк» або «фундамент», на якому будувалася вся команда. А решта була лише своєрідною масовкою, на яку тільки йшли додаткові сили, емоції та нерви. Не дивно, що подібне так тригернуло Гвардіолу наприкінці сезону, що він вийшов у ЗМІ із настільки гучною заявою та ультиматумом до керівництва.

Що ще не можна не відзначати, то це чудову психологічну гру Гвардіоли. Як досвідчений наставник Жузеп не може не розуміти, до чого підводить босів клубу. По суті, керівництво та головний тренер в аспекті кадрової політики можуть мати категорично різні підходи. Якщо Гвардіола зацікавлений у відсутності надмірної необхідності «розпорошуватися» у тренувальному та тактичному процесах, то боси «містян» хотіли б, аби окрім трофеїв у їхньому клубі було якнайбільше якісних та затребуваних гравців, котрі є де-факто трансферними активами їхнього футбольного проекту. І нехай далеко не з усіх можна зліпити «нового Мессі» або «нового Кріштіану», проте в аспекті PSR (Правила прибутку та сталого розвитку), що є останніми роками надзвичайно важливим аспектом для усіх без винятку клубів АПЛ, кожен проект шукає можливість показати якомога більший прибуток, аби мати нагоду інвестувати в підсилення складу без потенційних штрафних санкцій.

Певною мірою своєю нинішньою заявою Гвардіола ще й «розстилає солому» на майбутнє в аспекті подальших результатів. Так, з одного боку Пеп сам каже, що у разі травм він приймає ризики та усвідомлює потенційну необхідність вимушеної ставки на необстріляну молодь з академії, але з іншого боку… Усі чудово розуміють, що слова згодом забудуться, а фанати та експерти, якщо «містян» справді спіткає епідемія травм ключових гравців, будуть в певній мірі пом'якшувати критику, знаходячи об'єктивні чинники та причини можливих невдач. І це теж значно більше в інтересах Гвардіоли, аніж «Манчестер Сіті» як клубу.

Що ми бачимо в результаті? Здається, Гвардіола останнім часом дедалі більше дистанціюється саме від справ клубу як такого. Він не є класичним футбольним менеджером, котрими у Англії були, наприклад, Алекс Фергюсон та Арсен Венгер. Жузеп – це такий собі «футбольний цар Мідас», який прагне все навколо себе перетворювати на золото. І це зовсім не критика іспанця, а констатація того, що усі наставники мають свій підхід до справи та мотивацію до роботи. Для Гвардіоли, вочевидь, дуже важливою є його спадщина, виражена у завоюваннях і титулах, оскільки він хоче виходити переможцем з кожної гри, не шкодуючи сил на реалізацію цих цілей.

Зрештою, Гвардіола не може не розуміти, що нехай як там сильно Алекс Фергюсон не прагнув вибудовувати «Манчестер Юнайтед» під себе, а після відходу шотландця клуб дуже швидко почав змінюватися й рухатися у інших напрямках, до яких його підштовхували нові наставники. Вибудувати успішний проект на довгі десятиліття, причому без власної присутності в перспективі, ще не вдавалося ніколи й нікому. Очевидно, саме тому Гвардіола і не хоче марно витрачати сили та власну геніальність на ті моменти, без яких можна легко обійтися. І нинішня вимога до босів скоротити кількість футболістів у першій команді – це свого роду захисний механізм, який Пеп увімкнув з метою все ж таки провести у футболі ще як мінімум 7-10 років на топ-рівні, щоб не вигоріти остаточно задовго до 60-65 – позначки, після якої іспанець, очевидно, забажає зупинитись і просто пожити для себе.

Яким би грубим не прозвучало подібне порівняння, а Гвардіола не хоче повторити шлях Жозе Моуріньо, котрий із «Особливого» перетворився на чванливого фахівця передпенсійного віку, що не має наразі гучних досягнень навіть у турецькій Суперлізі…