Прощання слов'янина. На відхід Святого Луки з Мадриду

«Момент, якого я ніколи не хотів, але це футбол, і в житті всьому є початок, і є кінець». Так просто, і в той же час так щиро Лука Модрич оголосив про розлучення з «Реалом».

З9-річний хорватський півзахисник провів останній поєдинок за «Реал» – домашній проти «Сосьєдаду». І на цьому майже все. Після закінчення нинішнього сезону Лука ще зіграє за «Реал» на клубному чемпіонаті світу. Так би мовити, введе в курс справ нового наставника «вершкових» - Хабі Алонсо, з яким свого часу небезуспішно захищав кольори найтитулованішого клубу Старого Світу.

Хабі Алонсо дуже хотів, щоб «Реал» ще на один сезон продовжив договір із наддосвідченим Модричем. Воно й не дивно, адже від того «Реала», який уособлював колись сам Хабі Алонсо, залишається лише Флорентіно Перес та Лука Модрич.

Хорват уже в нинішньому сезоні був граючим тренером «Мадрида». І, напевно, Хабі хотів зберегти собі в команді такого помічника, слово якого для партнерів незаперечне. Мені чомусь здається, що Хабі і Лука обов'язково порозумілися б. Власне, мені здається, що неконфліктний Модрич порозумівся б з будь-яким тренером.

А тут уже не потрібно й здогадів, якщо говорити про бажання самого Луки. Він і не приховував, що хотів би ще на рік залишитись на «Сантьяго Бернабеу». Заради того, щоб залишитись у команді всього свого життя, він був готовий піти на серйозне урізання як заробітної плати, так і ігрового часу.

Лука Модрич хотів завершити кар'єру саме у «Мадриді». Але не склалося.

Не склалося через те, що плани хорвата, як і Хабі Алонсо, зруйнував Флорентіно Перес, всесильний бос найкращої клубної команди світу.

У зв'язку з цим хотілося сказати «великий і жахливий» Флорентіно Перес, безжальний і жадібний. Швидше за все, він таким і є, тільки не цього разу. Не в цьому конкретному випадку.

У своєму посланні до мадридистів Лука не дарма зазначив, що все має свій початок, і свій кінець. Початок для нього в «Мадриді» був уже в дуже далекому 2012-му, коли він не без скандалу перебрався до столиці Іспанії зі столиці Британії.

З того часу пройшла сила-силенна часу, що вмістила в себе для тендітного на вигляд футболіста 591 матч за «Реал» і 28 титулів. Більше за Модрича за всю багаторічну історію «королівського клубу» ніхто не вигравав стільки титулів.

У вересні двожильному, майстерному, геніальному Луці Модричу виповниться сорок років. Ніхто так, як він, не міг пов'язувати оборону та напад «Реала». Ніхто так у «Реалі» не міг вирізати м'яч зовнішньою стороною стопи. Ніхто не був настільки професійним, настільки й нескандальним. Ніхто крім нього, ну, може, ще й Крооса, не тягав так витончено рояль, на якому грали Бейл, Бензема, Роналду чи Вінісіус. І нікому в новітній історії «Реала» не аплодували так уболівальники «Барси» чи «Атлетико».

Все так, все правда. Але біда лише в тому, що в цьому житті, як і у футболі, все має свій початок і свій кінець. Історія Модрича на «Сантьяго Бернабеу» добігла кінця. І в цьому зв'язку, тобто у зв'язку з тим, що довелося ставити крапку, винен зовсім не великий і ще страшніший бос «Мадрида». Винен час. Час, який не зважає ні на генія одного дотику, ні на генія цілого покоління.

Флорентіно порозумівся в особистій бесіді з Лукою, зауваживши, чому вирішив не продовжувати контракт. Тому що «наші молоді гравці мають зробити крок уперед». Великий та жахливий дивиться, як завжди, на крок уперед. А то й на два.

При всій величезній повазі до Модрича, до його величезної ролі в «Реалі», грати на колишньому рівні він вже не зможе. І це розуміє і він сам, і Флорентіно. Хабі Алонсо потрібно робити нову команду. Творити нову історію.

Та команда, та історія, в якій «Мадрид» і Модрич стали уособленням одне одного, вже добігла кінця. Як і все хороше в цьому житті. Як і загалом усе. Лука вже не дав би «Реалу» понад те, що зміг. Так, він міг ще тримати роздягальню, виходити на заміни, і навіть в основі міг показувати майстер-класи. Але біда і водночас радість у тому, що він виступає за найвеличнішу команду, в якій цінують не так легендарність і унікальність, як ігрову форму, як «тут і зараз».

Хіба Рауль, Гуті, Роберто Карлос, Касільяс, Морієнтес заслуговували в «Мадриді» дострокового списання в архів? А хіба Серхіо Рамос був менш шанованим на «Бернабеу»? А Бейл? А Бензема? А Каземіро? А Роналду? Однак усі ці ідоли, і сотні менш значущих, йшли, як тільки в клубі розуміли, що більшого з них уже не можна вичавити.

Епоху вичавлювали, щоби на місці вичавленого лимона з'явилася нова епоха. Так було завжди, і так буде завжди. І в «Реалі», і в «Барселоні», і в житті. Адже світ не перекинувся після того, як «Камп Ноу» покинули Іньєста, Хаві та Мессі. Не перевернеться і після того, як «Сантьяго Бернабеу» залишив Кроос, а тепер і Модрич. Залишить тому, що так треба. Насамперед – для все ще його клубу.

Та й для нього також. Адже він чудово все розуміє. Розуміє, що вже час, настав час прощатися. І краще зробити це вчасно.