Ефект Мбаппе: чому Реал став гіршим з Кіліаном, а ПСЖ без нього – кращим

Перехід Кіліана Мбаппе до мадридського «Реалу» став, напевно, головним трансфером міжсезоння. Цього переходу чекали всі – від уболівальників «королівського клубу» до нейтральних глядачів. Склад «вершкових» із зірковим французом виглядав непереможним. Суперкубок УЄФА мав стати першим трофеєм із кількох за підсумками поточного сезону для «бланкос», однак у нинішній кампанії вони вже більше нічого не виграють.

Перехід Мбаппе у «Реал» мав змінити все – і справді змінив. Причому не лише для мадридського клубу. Кіліан забив 29 голів, ставши найкращим бомбардиром Прімери вже у першому своєму сезоні. Але якщо оцінювати ситуацію загалом, «бланкос» стали гіршими з приходом зіркового француза.

Як таке можливо? Недоліки переходу Мбаппе до «Реалу» були досить очевидними: вони взяли ще одного нападника, який не захищається. Атака «вершкових» може блищати з Мбаппе, Вінісіусом, Родріго та Джудом Беллінгемом (хоча так було не завжди), але на оборону, яка є слабким місцем «королівського клубу», він не має жодного впливу.

Минулого сезону «бланкос» пропускали 0,84 гола в середньому за матч, у нинішньому – 0,94. На перший погляд, це не такий і великий спад. До того ж, виходячи з очікувань від атаки з Кіліаном, будь-яка команда погодилася б пропустити на 4-5 голів більше протягом сезону в обмін на 20 і більше забитих м'ячів, які француз практично гарантує.

Крім того, якщо врахувати, що Едер Мілітао, Давід Алаба, Дані Карвахаль та Едуардо Камавінга пропустили значну кількість часу через травми цього сезону, навіть неясно, чи погіршило прибуття Мбаппе оборону взагалі. З огляду на всі ці ушкодження цілком очікувано, що якість «Реалу» в обороні знизиться.

Проте захист став не єдиною проблемою «королівського клубу» цього сезону. «Вершкові» просіли в кожній лінії, включаючи атакувальну. «Бланкос» підписали, можливо, найкращого нападника у світі, після чого стали гіршими в атаці. Минулого сезону вони забивали в середньому 1,88 гола за матч, нинішнього – 1,69.

Чому так? Насамперед тому, що гравці в елітних атакувальних лініях доповнюють один одного. Так було у трійці Салах-Фірміно-Мане. Так зараз діє тріо Ямаль-Рафінья-Левандовськи у «Барселоні». Бразилець відмінно взаємодіє з іспанцем. Вони або завершують атаки вдвох, або хтось із них віддає м'яч під удар поляку.

В атаці «Реала» немає ні злагодженості, ні взаємодії. Двоє найкращих нападників «вершкових» роблять практично одне й те саме: відходять на лівий фланг і намагаються прорватися до штрафного майданчика. Можливо, це спрацювало б, якби у «бланкос» був класичний центрфорвард, який постійно вривався б у штрафний майданчик суперника.

Або «Реалу» не завадив би креативний гравець праворуч, який виводив би француза чи бразильця на ударну позицію на протилежному фланзі. Але серед вінгерів із топ-5 європейських ліг за останні 365 днів Родріго посідає 13-те місце за очікуваними результативними передачами. Це означає не те, що він погано грає, а те, що його мало підключають до атак.

Загальною рисою трьох нападників «Реалу» є те, що ніхто з них не отримує м'яч у центрі поля. Так, Мбаппе формально вважається центрфорвардом «вершкових», але всім відомо, що він не в захваті від цієї позиції.

До того ж, «бланкос» втратили півзахисника Тоні Крооса, який завершив кар'єру в міжсезоння, тому команда більше не має надійного, систематичного способу передачі м'яча цим нападникам. Можливо, креативний гравець у центрі поля міг би вирішити цю проблему, але його немає.

Багатьом форвардам потрібна підтримка. Гаррі Кейн, який сам шукає та створює моменти, скоріше виняток із правил. Сучасні нападники не люблять опускатися глибоко та розвивати атаки. Вони хочуть їх завершувати, тому їм потрібні гравці, які створюватимуть ці моменти.

Саме тому Кріштіану Роналду нервував, коли «Реал» продав Месута Озіла «Арсеналу». Мбаппе не дуже добре діє у створенні моментів, у нього немає достатньої підтримки позаду, тому він поки що виглядає не дуже ефективно у «королівському клубі» навіть із 27 голами.

У «ПСЖ» все навпаки. Усі думали, що з відходом Кіліана атака парижан збідніє. Але цього не сталося. «Цифри говорять самі за себе. Я все ще думаю, що ми кращі в атаці та обороні без Мбаппе». Це сказав головний тренер «ПСЖ» Луїс Енріке відразу після того, як його команда вибила «Ліверпуль» із Ліги чемпіонів.

Він має рацію. З Кіліаном у складі парижани пропускали 1,02 гола в середньому за матч. Без нього – 0,86 м'яча. В атаці вони забивали 1,94 гола в середньому за гру з Мбаппе. Без нього – 2,56 м'яча. В обороні «ПСЖ» пресингує агресивніше, відбирає м'яч вище і допускає значно менше доторків до м’яча у своєму штрафному майданчику.

В атаці парижани завдають майже на 4 удари більше за матч, ніж минулого сезону, роблять більше розрізних передач і більшою кількістю гравців вриваються у штрафний майданчик суперників. Мбаппе не любить пресингувати. Тепер же атака «ПСЖ» виграє від колективного пресингу, який допомагає їм утримувати м'яч у атакуючій третині поля більшу частину кожного матчу.

Без Мбаппе, який не торкається м'яча занадто багато, найбільш ефективний у вільному просторі і любить відходити вліво, атака парижан стала набагато рухливішою та непередбачуваною. З приходом Хвічі Кварацхелії у «ПСЖ» тепер є 4 нападники, кожен з яких може вплинути на суперника.

Ефективність пресингу дозволяє обом крайнім захисникам парижан Нуну Мендешу та Ашрафу Хакімі агресивно просуватися вперед і робити внесок у розвиток атаки. У той час, як деякі гравці «Реала», здається, активно нейтралізують один одного, футболісти «ПСЖ» посилюють сильні сторони один одного.

Існує думка, що талант перемагає тактику. Але це взаємопов'язані елементи. Луїс Енріке — один із найвибагливіших до тактики тренерів у світі. Він має чітке уявлення про те, як мають грати його команди з м'ячем і без нього. І він блискуче справляється зі своєю роботою у «ПСЖ» цього сезону.

Карло Анчелотті сказав на початку минулого сезону: «Я думаю, що помилка тренерів нового покоління полягає у тому, що вони дають надто багато інформації гравцям. Я думаю, що тренери старої школи, такі як я, вважають за краще не давати надто багато інформації та залишати свободу для творчості». Це спрацювало минулого сезону в «Реалі», але більше не працює.

«Вершкові» стали надто покладатися на індивідуальні якості гравців, не враховуючи відсутність системи. Без чіткого плану при грі з м'ячем інстинкти Вінісіуса і Мбаппе завжди приводять їх в одну й ту саму зону поля і поки це виглядає не дуже добре. Можливо, з чіткою структурою «бланкос» будуть більш злагодженою та організованою командою. А поки що навіть 29 голів Мбаппе меркнуть у такому «Реалі».

Сергій ЗАВАЛКО, за матеріалами ESPN