Казав «так» підозрілим дядям. Лемпард – найбільш невдачливий тренер Європи

Лемпард назвав виліт з плей-оф Чемпіоншипу «найбільш жахливою поразкою у кар’єрі». «Ковентрі» був близький до перемоги та дива – а натомість пропустив на 122-й хвилині (1:1). Причому Лемпс точно не винен: роковий гол прийшов з кутового, коли один з оборонців просто на секунду вимкнувся та не встиг зреагувати на ривок суперника. Плюс, у першому поєдинку з 2-х один із захисників привіз – тому і програли (1:2). Тобто Френка підвели виконавці. А ще йому дуже не пощастило. Вкотре. Можливо, прямо зараз Лемпард – той тренер, якому не щастить найбільше з усіх відомих у Європі. Навряд він би бажав, щоб його жаліли, але дуже хочеться: доля занадто несправедлива до молодого спеціаліста. Багато хто вважає його слабким наставником та просто невдахою – і я впевнений, що він дійсно невда-, а ось щодо продовження цього слова є сумніви.

Читайте також:

Легенда англійського футболу: «Вчора була найжахливіша поразка у кар'єрі»

Він перемагав з Дербі

Його команда фінішувала у топ-6 Чемпіоншипу, вище – здебільшого багатші клуби, а саме «Астон Вілла», «Лідс», «Шеффілд», «Норвіч», «Вест Бром». Усі, окрім останнього, все ж вийдуть до АПЛ протягом наступних декількох років. Отже, виграв боротьбу в усіх середняків, причому у перший же свій сезон у якості головного – сильний результат, безперечно. «Дербі» зіграв у фіналі плей-оф ЧШ, а поступився «Віллі» з Грілішем (1:2) – команді, яка ну просто не могла не вийти до АПЛ. Лемпард відкрив тоді світу Маунта, але головне інше: більше ніхто з того складу на топ-рівні не заграв. Можливо, лише Уілсон з «Фулгема», хоча й той нечасто виходить на поле в АПЛ. Наразі інші – футболісти других дивізіонів Італії та Англії, гравці шведської та польської ліг, ветерани, які встигли завершити кар’єри… Тобто ресурс був, м’яко кажучи, не найкращий. Але Лемпард вирулив. Диво? Так. Тоді закралася думка: легендарний футболіст може стати легендарним тренером.

Він перемагав із Челсі у перший рік

Чому його покликали до Лондона? Хочеться сказати, що через його навички як тренера… Але ж ні: «Челсі» мав трансферний бан на 2 вікна, тому шукав не те щоб цапа-відбувайла, однак щось схоже. Потрібна була людина, яка просто зможе пережити цей рік разом із командою. Буде, можливо, програвати, але фанати багато що пробачать, якщо на бровці буде той, кого вони люблять… І ось Лемпард у Лондоні. І одразу витягає команду до ЛЧ, випереджаючи, окрім інших, «Арсенал» та «Тоттенгем». 15 забиває Абрагам, Маунт оформлює 12 гольових дій на новому рівні. Аспілікуета віддає 6 асистів, а Алонсо забиває 4 голи – завдяки настільки атакувальним ролям захисників ми нарешті стверджуємось у думці, що Лемпард – тренер, який ставить на круту гру попереду, а не на оборону. За кількістю забитих «Челсі» у той рік поступився лише «Ман Сіті» та «Ліверпулю». Матчі «синіх» було приємно дивитись. Лемпарда кинули під потяг – і він вижив.

Він не перемагав із Челсі у другий рік

Після першого кола команда лише на 9-му місці, має тільки 8 вікторій у 19-и турах. Чому? Бо трансфери. Лемпард стикнувся з чимось геть новим для себе – необхідністю модернізувати вже працюючий механізм. Раніше він тільки будував з нуля та під себе, а тут привезли Вернера, Зієша, Чілвелла, Менді, Гаверца тощо… Що з цим робити? Може, Лемпард навіть знав, але досягти стабільності не вдалося. Він вивів «Челсі» до плей-оф ЛЧ з першого місця у групі та без поразок, але цього було недостатньо – керівництво вказало йому на двері у січні. Можливо, боси і чекали на провал Френка, щоб запросити на його місце когось, хто може вигравати тут і зараз, а не зростати разом із командою. І зовсім все зіпсував для Лемпса Тухель, який прибув до Лондона взимку – і виграв з цією командою ЛЧ у тому ж сезоні. І всі подумали: ну ось же, у «Челсі» був чемпіонський склад, а легенда клубу просто не потягнув. Цей тріумф «синіх» у ЛЧ закрив для Лемпарда двері до топ-команд.

Він не перемагав із Евертоном

18 матчів у лізі у першому та 20 матчів у другому сезоні. Ніби повноцінна дистанція, але не зовсім. Лемпард не отримав жодного повного року. А все чому? Через склад. Останні 2 тренери команди перед Френком – Анчелотті та Бенітес. Що один, що інший вигравали небагато, а останній навіть сезону на місці не протримався. Хоча, здавалося б, досвідчені спеціалісти. Але жоден не впорався зі складом – заслабким для регулярних перемог. Єдиний стабільний у нападі – Рішарлісон (в інших максимум 5 м’ячів за весь чемпіонат), але і той пішов улітку. Найкращий серед захисників (без урахування Діня, який також змінив прописку після завершення сезону) за оцінкою – старий Кін. Отже, Лемпард дивиться по боках та не розуміє, як ставити свій улюблений футбол із акцентом на атаку: нема ким. Тоді він наступає собі на горло та будує у Ліверпулі автобус. «Евертон» грає непривабливо, ще й все одно не перемагає – і Френка звільняють. Бо місце для роботи – жахливе.

Він не перемагав із Челсі у другий свій прихід

Ви повинні пам’ятати: лондонці змінили власника, а новий одразу почав купляти гравців пачками. Новачки з’являлися десятками, а перед тренерським штабом поставало питання: а що з ними робити? Тоді «Челсі» за короткий термін змінив декількох тренерів: прибрав Тухеля, взяв Поттера, прибрав Поттера, взяв Лемпарда. Причому тепер Френка вже точно бачили цапом-відбувайлом, адже давали контракт до кінця сезону без опції продовження. Боси просто хотіли, щоб той ігровий рік завершився, і не хотіли шукати тимчасового наставника занадто довго. Тому вибір пав на Лемпарда – улюбленця публіки, якого будуть критикувати трохи менше, аніж будь-кого іншого у цій ролі. Цілком очікувано спеціаліст провалився, бо хто б взагалі зміг побудувати хоч щось на розвалинах не те що за половину сезону – лише за декілька місяців? Виліт із ЛЧ, 6 поразок у 9-и турах у чемпіонаті… Йти сюди було відверто поганим рішенням, але Лемпард, як він зізнався, не міг відмовити клубу свого серця, коли був йому потрібен.

Він перемагає із Ковентрі

Декілька невдач поспіль – і тебе вже не розглядають клуби АПЛ. Щоб працювати, доводиться чекати варіантів або з інших країн (а це завжди ризик), або з інших ліг. Лемпард чекав – і дочекався. «Ковентрі» кликав тренера, мабуть, щоб просто врятувати сезон, бо перебував в останній третині таблиці, а отримав спурт на саму гору, аж до зони плей-оф. За трансферною ціною складу «Ковентрі» не повинен був фінішувати у топ-5, а після провального старту – тим паче. Але з Лемпардом команда виграла 16 з 29-и поєдинків у лізі, до нього – 4 з 17-и. Знову диво. Як і колись. І знову поразка у плей-оф від більш класного суперника, але цього разу ще й дуже прикра. Френк зробив усе можливе для промоушена команди – і цього все одно виявилося недостатньо. У нього контракт із командою до 2027-го року, але і у новому сезоні вона не буде серед головних претендентів на першу-другу позицію у лізі. Може, знову фінішує у зоні плей-оф. І якщо раптом знову програє, то Лемпард остаточно застрягне у ЧШ…

Лемпард винен у власних невдачах

Почати кар’єру тренера у «Дербі» – гарне рішення, бо ніхто не просить вигравати у кожному матчі. Просто собі працюй, перемагай раз на 2-3 тижні та розвивайся – і всі радітимуть. А ось перехід до «Челсі» – дуже великий ризик. Тим паче, лише після першого року у якості головного тренера. Лемпард прийняв виклик та впорався, однак провалився на другий рік саме через відсутність досвіду: якби відпрацював з «Дербі» 2-3 сезони, то не впав би у ступор після того, як йому підвезли багато нових виконавців. Але коли Лемпард ухвалив невдале рішення, то вже більше не міг зупинитися… «Евертон» після Анчелотті та Бенітеса – постріл собі навіть не у коліно, а у скроню. Треба ж дивитися, куди йдеш: Лемпард, якби не сказав «так» одразу, побачив би склад, який йому категорично не підходить, та відмовився б. Але не сказав. Але погодився. І отримав те, що й усі до нього.

І навіть після невдачі з «Евертоном» він ще міг би претендувати на місце, наприклад, у «Кристал Пелас», бо кейси успіхів з «Челсі» та «Дербі» ще жили у пам’яті суспільства, а єдиний великий провал у Ліверпулі можна було виправдати. Однак Лемпард кудись поспішав – і знову прийняв «Челсі». Це його «вбило», бо кому потрібен наставник, який постійно програє? Жахливе рішення, яке демонструє його любов до клубу, однак закриває для нього більшість дверей. І все. Далі вже тільки до ЧШ. І Лемпард точно доклав зусиль до знищення своєї кар’єри, адже стільки поганих рішень поспіль – це вау, якийсь недоступний більше нікому рівень. Невже у нього в оточенні нема людей, які могли б йому підказати, коли він робить дурість? Він ніби завжди обирав неправильно. Треба було залишатися ще на рік-два у «Дербі». Треба було з криками «НІЗАЩО!» вибігати звідти, де проходила його зустріч зі спортивним директором «Евертона». Треба було проігнорувати дзвінок Боелі, коли той пропонував ще раз тренувати «Челсі»…

Лемпард міг уникнути майже всіх своїх невдач, бо його рішення були поганими не постфактум – а вже одразу, у той момент, коли він їх ухвалював. Всі знали заздалегідь, що для «Челсі» під час бана він стане розмінною монетою. Всі знали, що працювати у «Евертоні» з тим складом – надзавдання. Всі знали, що брати команду після Поттера – це підписуватися під «я буду програвати щотижня». Ніби не знав тільки Френк. Ніби тільки його це заставало зненацька кожного разу. Можна було б припустити, що він не надто розумний, але ж ні, він доводив протилежне вже декілька разів. Він знає, на що йде. І йде. Прямо кидається в обійми ризикованих проектів та власників-самодурів. Може, саме для таких випадків у дитинстві батьки вчать нас казати «ні» підозрілим дядям на вулиці… Лемпард не навчився. Він не відмовляв. Мабуть, аж настільки хотів тренувати. Через це втратив декілька років та повернувся на самий початок. І це крутий кейс для молодих тренерів: ось так буває, коли тобою керують емоції, а не холодний розум.

Але як же йому не щастить!

Втім, якщо Лемпард завжди каже «так», то всі ці пропозиції – або перші, які він отримував, або одні з перших. Тобто «Челсі» був першим, хто запросив його після перемог у «Дербі». «Евертон» був першим, хто захотів його підібрати після невдачі у Лондоні. А далі – знову «Челсі», бо єдиний варіант. І от «Ковентрі» тепер – також, м’яко кажучи, не та команда, яка повинна всіх розривати. Що б не робив Лемпард, на нього виходили кризові та проблемні проекти, а більш стабільні ігнорували спеціаліста навіть тоді, коли справи його та його команд йшли добре. Просто не щастило. І так раз за разом. І вишенька на торті – ось цей пропущений на останніх секундах проти «Сандерленда». Ніби сам футбольний Бог знущається над Лемпсом. Якщо б йому трохи більше щастило, навіть за умови такого ж регулярного ухвалення поганих рішень він би тренував щонайменше в АПЛ, щонайбільше – у топ-клубі. Бо вміє. Але не щастило.

Лемпард усю тренерську кар’єру виграє не завдяки – а всупереч обставинам. Він береться за важку роботу та інколи виконує її настільки добре, що всі хапаються за голову та визнають його крутість. Хіба це тренер-невдаха? Ні, точно ні. Однак він точно найбільш невдачливий тренер сучасності, щонайменше серед помітних. Він ніби постійно, раз на рік-півтора, підкидає гральний кубик – і на ньому випадає 1. Або 2. І знову 1. І ніколи нічого більшого. Покажіть ще хоча б одного спеціаліста, над яким так сильно знущається доля. Покажіть хоча б ще одного, який регулярно отримує від неї по щоці – і одразу підставляє другу. І після всіх цих ударів Лемпард, до речі, все ще стоїть на ногах.