Той, хто не реалізував свій потенціал: історія Філіпа Ф’єльда Андерсена

Минуло вже чимало часу від закінчення біатлонного сезону. Біатлоністи пішли в заслужену відпустку, а вболівальники чекають на кінець осені, щоб продовжувати насолоджуватися цим видом спорту. Однак період відпочинку й підготовки до олімпійського сезону приносить нам нові несподіванки. Зокрема, переможець Кубка IBU 2021 року Філіп Ф’єльд Андерсен оголосив про завершення професійної кар’єри. Тож давайте дізнаємося історію цього талановитого норвежця.

***

Філіп народився 4 липня 1999 року в Несоддені, що в губернії Акерсгус, Норвегія. З дитинства, як і більшість дітей, він цікавився різними видами спорту. Проте, зважаючи на те, що сам Філіп був норвежцем, варто зазначити, що з доволі раннього віку він став на лижі. Однак біатлоном майбутній спортсмен не опікувався до 12-річного віку. Його мама й тато були лижниками, а ось старший брат – Александер – також став професійним біатлоністом. Саме завдяки брату Філіп і почав більше уваги приділяти біатлону. Нагадаймо, що Александер Андерсен завершив кар’єру після сезону-2022/2023, не потрапивши до основної збірної. Тоді норвежцю було лише 26. І, за іронією долі, його молодший брат також дочасно оголосив про завершення професійної кар’єри: у віці 25 років.

Вперше на міжнародному рівні Філіп виступив на юніорському чемпіонаті світу в категорії «юнаки» в естонському містечку Отепя. Вже тоді молодий норвежець виявив неабиякі здібності: він щогонки потрапляв до ТОП-6. А в індивідуальній гонці юнак посів 2-ге місце, схибивши лише одного разу. Через день, в естафеті, Філіп разом із партнерами по команді Ейріком Герхардсеном і Мартином Алфхеймом здобув другу медаль, цього разу бронзового ґатунку.

В спринті та гонці переслідування юнак був доволі близьким до потрапляння на подіум, ставши 5-м у спринті з трьома хибами та 4-м у гонці переслідування із 6-ма колами штрафу. В персьюті в нього були шанси зачепитися за медаль, проте в підсумку він програв 2 секунди бронзовому призеру.

Наступного року Філіп узяв участь у двох спринтах на юніорському кубку IBU в рідному Шушені. Й обидві гонки він провів вельми неоднозначно. Норвежець у першому спринті посів 51-ше місце, схибивши загалом 6 разів. А ось другий спринт він провів набагато краще. Попри 2 хиби, Філіп, завдяки гарній швидкості на трасі посів підсумкову 3-тю позицію.

***

Після вдалого чемпіонату серед юніорів його кар’єру підірвали проблеми із серцем. Про це він казав так: «Мені діагностували миготливу аритмію, серце билося, як шалене. Це знищило багато моїх змагань. Я переніс три різні операції, щоб виправити становище. Мало того, перед сезоном 2019 року я ще й зламав кісточку, через що втратив кілька місяців. Нарешті, минулого травня в мене вийшло впорядкувати серце, і звідтоді я не відчував проблем».

Через це Філіп роздумував про завершення спортивної кар’єри: «Після першої операції я не був так негативно налаштований, тому що це нормально, що за один раз не вийшло розв’язати всі проблеми. Після другого разу я два-три місяці нічого не відчував, але опісля все повернулося, і стало гірше, ніж раніше. Тоді я вирішив, що, якщо не стане краще після третьої операції, доведеться знайти інше заняття. Проте я ніколи не думав про те, щоб піти зі спорту. Питання стояло таке: до якого виду спорту я можу взятися з моєю хворобою серця?».

***

Однак Філіп усе ж таки продовжив свою професійну кар’єру, пропустивши сезон і повернувшись, вирішивши проблеми із здоров’ям. І повернувся він не даремно. Вже на своєму дебютному етапі в німецькому Арбері Філіп спочатку став срібним призером спринтерської гонки, а в дальшій гонці (також спринт) тріумфально переміг. Надалі він зумів ще здійнятися на найвищу сходинку п’єдесталу пошани, теж у спринті. А разом із партнерами по команді – своїм братом Александером, Аасне Скреде й Емілі-Аахейм Калькенберг – здобув медаль бронзового ґатунку в класичній змішаній естафеті.

Саме в своїй першій гонці на етапі Кубка IBU Філіп опинився на п’єдесталі пошани разом зі своїм старшим братом, який ту гонку виграв. Це був особливий день для них обох: «Він завжди був для мене прикладом для наслідування, я хотів робити те саме, що й брат. У тому, що стосувалося лиж і біатлону, я завжди був рівним йому. Було важко, але я робив усе можливе, намагаючись домогтися того самого… Коли ми вперше разом опинилися на подіумі, це було щось особливе. На трасі тренери сказали, що Алекс веде перед, а я – 2-й; було так важливо це почути, а опісля побачити його на фініші!»

Після такого фантастичного початку сезону Філіп не міг знайти слів, щоб описати всі події, які трапилися: «Моєю надією та головною метою минулого сезону був ЮЧС IBU, поки я не приїхав до Арбера, де дуже добре виступив. Решта сезону пройшла майже як у казці. Я зумів розслабитись і просто робити те, що я полюбляю. Я діставав насолоду й зовсім не відчував тиску. Торік я все ще був юніором, і ніхто не чекав від мене нічого особливого».

На етапі в польському Душники-Здруй Філіп не сягнув висот. Його найкращим результатом стала 5-та позиція в гонці переслідування, з 3-ма колами штрафу. В словацькому Брезно-Осорблі ситуація дещо поліпшилася. І Філіп доволі часто потрапляв до ТОП-6 за результатами гонок.

***

Етап в австрійському Обертілліаху став одним із найкращих у виконанні норвежця того сезону. Він зумів здобути третю перемогу, ставши золотим призером у спринті з однією хибою. Тоді ж Філіп потрапив на п’єдестал пошани разом зі своїм старшим братом Александером, який здобув бронзову нагороду, й партнером по команді Сівертом Ґуттормом Баккеном, що посів 2-ге місце. Ця гонка стала ключовою в контексті перемоги в загальному заліку. Перед цим спринтом Філіп програвав німцю Філіпу Наврату, позаяк у передостанньому спринті саме німець вирвався вперед. Про ті вихідні він розповідає так:

«Перед тим вікендом я дуже сильно переживав. Я був лідером, але перевага була мінімальною. Було зрозуміло, що для перемоги в загальному заліку потрібні були гарні результати. До тих вихідних я не дозволяв собі навіть сподіватися на це. З початком змагань тиск зник; я просто діставав задоволення, надто після передостаннього виступу, коли думав, що програв глобус Наврату. Останній день пройшов весело. Я насолоджувався кожним метром і пострілом. Думаю, це була моя найкраща гонка, враховуючи обставини й тиск. Чекати на фініші було важко, я знав, що Філіп Наврат має посісти місце не вище 12-го, щоб я переміг. Він прийшов 17-м… Два глобуси – це щось неймовірне, такого я не очікував. Проте це лише один крок на шляху до Кубка світу. Одного дня я хочу отримати великий глобус Кубка світу».

Нагадаємо, що, крім перемоги в заліку Кубка IBU сезону-2020/2021, Філіп також здобув Малий кришталевий глобус за підсумками спринтерських гонок. В останній змагальний день молодий хлопець разом зі своїми партнерами по команді – Сівертом Ґуттормом Баккеном, Емілі-Аахейм Калькенберг та Аасне Скреде – посів 2-ге місце за результатами класичної змішаної естафети.

Після такого вдалого сезону норвежець дістав право виступити на останньому етапі Кубка світу в шведському Естерсунді. Це сталося 19 березня 2021 року. Філіп фінішував 58-м, схибивши тричі. Однак до гонки переслідування він зумів пробитися і провів її дещо краще, ставши 35-м і заробивши свої перші залікові бали. Про свій дебютний етап він висловився так: «Було класно, але тяжко. Я вимотався, але було чудово дістати такий досвід перед наступним сезоном. Тепер я, здається, знаю, на що чекати».

Також як переможець Кубка IBU Філіп дістав право взяти участь на відкритті наступного сезону на етапі Кубка світу. Той сезон-2021/2022 був олімпійським. На відкритті сезону в шведському Естерсунді норвежець посів 31-ше місце за результатами індивідуальної гонки, заробивши 4 хвилини штрафу. А ось у спринті він зумів реабілітуватися, ставши 9-м із чистою стрільбою.

17 грудня 2021 року в французькому Ансі Філіп вперше піднявся на п’єдестал пошани на етапах Кубка світу. Й аж ніяк не дивно, що сталося це в спринті, де він зазвичай демонстрував гарні результати. Чиста стрільба та пристойна швидкість по дистанції дали йому змогу фінішувати на 3-й позиції.

«У мене просто немає слів! Неймовірно! Піднятися на п'єдестал із такими сильними хлопцями, моїм кумиром Йоханнесом було моєю мрією. Я щасливий!

Я знав, що здатен на високі результати. В міжсезоння ми тренувалися з основною командою, і я міг порівняти свої сили з найкращими. Минулого тижня в Хохфільцені почував себе не дуже добре, але сьогодні все пішло добре з першого кола. Ідеальна гонка!

Досвід виступів на Кубку IBU протягом усього минулого сезону, безперечно, допоміг мені. Після невдалого етапу в Естерсунді на початку цього сезону я виступав на Кубку IBU в Шушені та здобув там перемогу. Набув впевненості й із новими силами повернувся на Кубок світу».

Отже, норвежець зумів відібратися на Олімпійські ігри 2022 року в Пекіні як резервний спортсмен. Однак жодної гонки на головному старті 4-річчя він так і не провів.

На етапі у фінському Контіолахті Філіп разом із партнерами по команді – Сівертом Ґуттормом Баккеном, Стурлою Легрейдом і Ветле Шосте Крістіансеном – здобув перемогу за результатами класичної чоловічої естафети.

На цьому самому етапі він також здобув свою другу особисту медаль у кар’єрі. Сталося це під час спринтерської гонки, яку норвежець провів з ідеально влучною стрільбою.

За підсумками сезону спортсмен посів 21-шу сходинку, набравши 403 очки.

Наступний сезон був вельми неоднозначним для Філіпа. Він доволі часто здобував залікові очки, проте особистих нагород так і не зумів здобути. Його найкращими результатами були потрапляння до ТОП-6. А на етапі в австрійському Хохфільцені норвежець разом із партнерами по команді – Стурлою Легрейдом, Йоханнесом Бьо та Ветле Крістіансеном – став золотим призером класичної чоловічої естафети.

За підсумками сезону-2022/2023 років він посів 25-ту сходинку в загальному заліку, набравши 324 очки.

Загалом за свою кар’єру він взяв участь у 38-ми стартах на етапах Кубка світу й зумів набрати 733 очки.

Наступного сезону Філіп, потрапивши до основної команди, взяв участь лише в двох змаганнях на етапах Кубка IBU, що проходили у фінському Контіолахті. Там він посів 10-те місце в індивідуальній гонці, схибивши тричі, а в спринті став 18-м із 4-ма колами штрафу.

По закінченні сезону-2024/2025, в якому він не брав участі, спортсмен оголосив про завершення своєї професійної кар’єри в доволі юному віці. Про це Філіп написав на своїй офіційній Instagram-сторінці:

«Моя дорога складалася зі злетів і падінь, і, на щастя, перших було більше. Я дуже вдячний за все, що подарував мені спорт: чудових друзів, багато дивовижних спогадів. Я відчув ті речі, які мало хто одержує. Я не став найкращим біатлоністом у світі... Проте я мав змогу змагатися з одними з найкращих у світі. Катання на лижах було моїм життям, однак життя – це не лише спорт. Я хочу подякувати всім, хто підтримував мене на моєму шляху до здійснення мрії...»

Філіп Андерсен міг здійснити ще багато звершень. Однак він ухвалив напрочуд складне рішення, попрощавшись із професійним спортом. Ми ще довго згадуватимемо цього талановитого норвежця, який зумів здобути Кубок IBU за напрочуд конкурентних умов і демонстрував непогані результати на міжнародній арені.

Євгенія АНТОНОВА