Митець гри та маестро Джабулані. Пірло і Форлан святкують день народженння

19 травня свій день народження святкують видатний хавбек Андреа Пірло та неймовірний форвард Дієго Форлан. Італієць запам'ятався своєю витонченістю на футбольному плані, а уругваєць – майстерністю реалізації моментів.

Андреа Пірло

Футболом Андреа почав займатися з самого дитинства. У 13-річному віці італієць виділявся на тлі своїх одноліток з Брешії. Холоднокровність Пірло на футбольному полі помітили скаути клубу «Брешія», які запропонували йому поповнити ряди юнацької команди. Згодом до першої команди хавбека перевів тодішній тренер клубу Мірча Луческу, який на той час займався омолодженням складу.

21 травня 1995 року Андреа дебютував у складі «Брешії» у зустрічі чемпіонату проти «Реджини» та став наймолодшим гравцем команди, який взяв участь у матчі Серії А.

Після завершення сезону 1996/97 головною ціллю «Брешії» було утримати 17-річного Андреа у складі команди якнайдовше, але вже під час наступного трансферного вікна між грандами Серії А почалася битва за молодого таланта. Переможцем у тій запеклій боротьбі став міланський «Інтер», фанатом якого Пірло був із самого дитинства.

Під час першого сезону у новому клубі італійському півзахиснику не вдалося стати важливим гравцем команди, оскільки за той період у клубі відбулося аж чотири зміни тренера (Луческу, Сімоні, Кастелліні, Ходжсон).

У наступному сезоні Пірло відправився в оренду до «Реджини», щоб набратися ігрової практики, а після абсолютного тріумфу на молодіжному Євро-2000 повернувся до складу «нерадзуррі».

Не пробившись до основної одинадцятки «Інтера», Андреа на умовах оренди повернувся до рідної «Брешії», а згодом перейшов у склад заклятого ворога «нерадзуррі» – «Мілана».

Гравцем «россонері» Пірло став влітку 2001 року за суму в 10 млн доларів. У новому клубі італієць розкрився повністю та став незамінним гравцем основного складу.

Новий тренер «Мілана» Карло Анчелотті перевів Пірло з позиції атакувального хавбека на позицію опорника, де Андреа грав у парі з Дженнаро Гаттузо, разом з яким вони утворювали ідеальний баланс у центрі поля.

У складі «россонері» італієць провів свої найкращі роки, а вже у 2011 році він приєднався до складу «Ювентуса». Від переходу Андреа до туринського клубу не приховував своїх емоцій Джіджі Буффон, який був близьким другом хавбека.

У 2012 році Пірло виграв друге скудетто поспіль та став третім гравцем в історії, який здобув цей титул два роки поспіль з різними командами.

Успішна кар'єра Пірло в «Ювентусі» продовжувалась, а останнім знаковим моментом стала участь у фіналі Ліги чемпіонів 2015 року, який став для нього четвертим. На превеликий жаль, Пірло не вдалося завершити кар’єру в Європі на мажорній ноті – його команда програла фінал Ліги чемпіонів «Барселоні» з рахунком 1:3.

Останньою командою італійця став «Нью-Йорк Сіті», після чого він завершив професійну кар’єру гравця.

За збірну Італії Андреа провів 116 поєдинків, забив 13 м'ячів, віддав 25 результативних передач та став чемпіоном світу у 2006 році.

За свою професійну кар'єру Пірло здобув 18 трофеїв:

• Чемпіонат світу
• Ліга чемпіонів (2)
• Суперкубок УЄФА (2)
• Чемпіонат Італії (7)
• Кубок Італії (2)
• Суперкубок Італії (3)
• Клубний чемпіонат світу

На клубному рівні італійський півзахисник взяв участь у 756 матчах, відзначившись 73 голами та 133 асистами.

Дієго Форлан

Форлан є вихованцем юнацьких команд «Данубіо», «Пеньяроля» та «Індепендьєнте». Дебютував у дорослому футболі у 1998 році за основну команду «Індепендьєнте».

Протягом 2002-2004 років Дієго був гравцем «Манчестер Юнайтед», проте основним нападником англійців не став. У 2004 році змінив клубну прописку та перебрався до Іспанії, де приєднався до «Вільярреала». В уругвайця в новому клубі склалася яскрава перша кампанія: він не лише став найкращим голеадором команди, а й виграв «Золоту бутсу».

Наступним клубом у кар'єрі форварда став мадридський «Атлетіко», трансфер до якого коштував 21 млн євро. Форлан був у складі «матрацників» протягом чотирьох сезонів і здобув трофеї Ла Ліги та Ліги Європи.

У 2011 році Дієго у 33-річному віці перебрався до італійського «Інтера», де отримував мало ігрового часу, через що вже за рік залишив команду та покинув європейський футбол.

У період з 2012 до 2016 року Форлан виступав за бразильський «Інтернасьйонал», японський «Сересо Осака», уругвайський «Пеньяроль» та індійський «Мумбаї Сіті», а вже у 2018 році залишив гонконзький «Кітчі» та остаточно завершив ігрову кар'єру.

За національну збірну Дієго особливо вирізнявся під час чемпіонату світу 2010 року, на якому забив п’ять голів. Його головною зброєю став м’яч Джабулані, за допомогою якого уругваєць задавав неймовірну траєкторію ударів.

На міжнародному рівні Форлан провів 112 матчів, відзначившись 36 забитими м'ячами, 13 результативними передачами та здобувши Кубок Америки 2011 року.

У клубній кар'єрі Андрес взяв участь у 694 поєдинках, забив 273 голи, віддав 79 асистів та здобув 7 трофеїв:

• Ліга Європи
• Суперкубок УЄФА
• Чемпіонат Англії
• Кубок футбольної ліги
• Суперкубок Англії
• Чемпіонат Уругваю
• Кубок Інтертото

Читайте також:

Мозок гри та невидимий герой. Ін'єста і Куртуа святкують день народження