Екстренер Таврії пригадав, як його підопічних обдурили після виграшу Кубку

У багатій тренерській кар’єрі Сергія Пучкова було чимало кубкових матчів. Та мабуть одним із найпам’ятливіших для нього став фінал Кубка України сезону 2009/10, у якому керована ним сімферопольська «Таврія» зустрічалась із донецьким «Металургом». Про перипетії того драматичного поєдинку, як і про завтрашню вирішальну битву за почесний трофей між двома нашими грандами, донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо», фахівець розповів кореспонденту Sport.ua.

– З дня фінального матчу «Таврія» – «Металург» (Донецьк) пройшло вже 15 років. Приємно згадати ті миттєвості, адже у тій грі наша команда зуміла виграти Кубок України. До цих пір 16 травня футболісти, які грали тоді у складі «Таврії», мені телефонують і вітають з черговою річницею успіху.

– Чим запам’ятався вам той фінальний поєдинок?

– Передусім, самою атмосферою. Атмосферою фіналу, футбольного свята. У мене, як тренера, це відбувалось вперше в житті. Було дуже почесно досягти такого серйозного результату, який давав право у наступному сезоні грати у єврокубковому турнірі. Все це було взаємопов’язано і у хлопців було неабияке бажання взяти участь у розіграші Ліги Європи. У фінальному матчі з донецьким «Металургом» воно спрацювало, і сталося це багато в чому завдяки готовності у психологічному плані. Мої підопічні були впевнені і переконані в тому, що вони сильніші за суперника – і це позначилось у ході гри. Ми вели в рахунку 2:0, однак «Металург» зумів його зрівняти. Та хлопці не опустили руки: граючи у додатковий час у меншості, все ж вдалося забити третій м’яч, який і вирішив долю матчу – 3:2.

– Наскільки відомо, винагороду за виграш Кубка України команда так і не отримала.

– Це дійсно так. Часто доводилось читати про цей факт в інтерв’ю футболістів нашої команди – і Ковпака, і Галюзи, і Любеновича. Та й інших хлопців теж. Всі вони говорять про те, що з ними поступили непорядно. А хто в цьому винен – вже не знайдеш. Втім, рано чи пізно все проясниться – так влаштоване життя. Хтось один гроші у вигляді винагороди за трофей дав, а хтось інший їх не передав адресату. Втім, не хотілося б згадувати про погане.

– Якими є ваші очікування від фіналу «Шахтар» – «Динамо»?

– Я думаю, що буде дуже серйозна гра. Передусім, вона неабияк потрібна «гірникам». Перемога в ній даватиме можливість виступити у Лізі Європи. Зважаючи на те, що у чемпіонаті динамівців можна вважати без п’яти хвилин володарями золотих медалей, «гірникам» з їхнім ймовірним третім підсумковим місцем без кубкового тріумфу може світити лише Ліга конференцій. Саме тому у «Шахтаря» на цю гру буде більша мотивація, ніж у «Динамо», яке вже однією ногою у Лізі чемпіонів. Тож передбачаю напружене протистояння, у якій градус боротьби буде досить високим. Головне, щоб учасники головного українського дербі не переходили рамки і не забували про Fair play.

– Як вважаєте, у випадку виграшу «Шахтарем» Кубка України тренерське крісло під Маріно Пушичем перестане хитатися?

– Важко сказати. У «Шахтаря» своя кухня і свої погляди на те, хто саме буде очолювати команду. Як, з ким і про що у донецькому клубі домовлялися – я ж не знаю. Це внутрішні справи «гірників», про які ми можемо хіба що здогадуватись. А буде хитатись крісло під Пушичем чи ні – все це відносно. Тренер – така професія, що захитатись може у будь-який момент. Коли все тривалий час складається добре, то варто лише команді оступитися, не досягнувши локального успіху, як тренерське крісло відразу ж починає хитатись. Щодо Кубка України, то не виключаю, що для «Шахтаря» його виграш матиме ще й фінансовий стимул. Якщо це дійсно так, то як для Пушича, так і для кожного члена донецької команди фінальна гра з «Динамо» має мотивацію особливого характеру.

Раніше повідомлялося про те, що були розкриті трансферні плани «Динамо» перед Лігою чемпіонів.