Клуб з Азорських островів дивує в чемпіонаті Португалії

На Азорських островах сонце не квапиться залишати виднокруг, наче намагаючись якнаймаксимальніше ощасливити тутешній люд своєю музикою, або, якщо хочете, сонячними кларнетами. Місцевий футбольний клуб «Санта Клара» так само не квапиться покидати єврокубкову зону, попри те, що за вартістю гравців і річним бюджетом перебуває в другій половині відповідної таблиці португальської Прімейри. Й музика сонця у виконанні «Санта Клари» цього сезону виходить мажорною!

За сейвом – сейв

Чим приваблюють азоріануш футбольну Фортуну? Насамперед, якоюсь догматично (це слово вжито не задля критики, а для яскравішої ілюстрації стилістики) обґрунтованою грою в обороні на чолі з надійним бразильським кіпером капітаном команди Габріелом Батістою. Власне, в трьох останніх матчах «Санта Клари» Батіста феєрив, щоразу дістаючи оцінки вище від 7 балів на sofascore.com. 2,4 сейви за гру, або 72% – пересічний показник Батісти за весь чемпіонат. А й у березневому матчі проти «Насьонала», й у квітневому проти «Ароки» Батіста відзначився 4-ма сейвами. Й ще один важливий момент – середньомісячні оцінки: починаючи з листопада, цей показник у бразильця регулярно перевищує 7 балів, крім квітня, коли опустився до позначки в 6,9. Свого часу він входив до складу збірної Бразилії U-17, їздив із тією командою на чемпіонат світу, та не зіграв там жодної гри. Втім, його вважали одним із найбільших юних воротарських талантів батьківщини «пентакампеонів». Європейська одіссея вже в зрілому за футбольними мірками віці здатна посприяти перезапуску кар’єри. Практика в «Санта Кларі» непогана, надто в матчах із традиційними фаворитами португальської ліги.

Фланги – за рангом

Із захисників виокремлю ще одного бразильця Сіднея Ліму. Він може зіграти як у центрі, так і на правому фланзі оборони. Є вкрай непоступливим у боротьбі, грає жорстко, зчаста навіть за межею фолу. Поточного сезону неоднораз бачив перед собою «гірчичники» в руках судді. А матч проти «Бенфіки» не дограв, заробивши друге попередження, а з ним і вилучення. Якнайкраще виявив свої чесноти у виїзному матчі проти «Ріу Аве»: зрівняв рахунок потужним ударом головою в епілозі матчу. Певною мірою можна казати про те, що Сідней Ліма (яке ж двомегаполісне – австралійсько-перуанське – назвисько в хлопця!) першу – доноворічну – половину сезону провів краще, ніж проводить другу, однак звинуватити його в недостатній самовіддачі не повернеться язик. По правому флангу він сновигає невтомно, не даючи розгулятися вінгерам команд-суперниць.

Як на мене, лівофланговий оборонець Матеус Перейра дещо програє за оборонним хистом Лімі. У нещодавньому виїзному матчі проти «Браги» Перейра запам’ятався тим, що, ведучи вперту боротьбу із суперником, впав, проїхався за межі поля та врізався в тренера «Браги» 59-річного Карлуша Карвальяла, збивши того з ніг, так що трейнадор упродовж певного часу не міг отямитися. Епізод, наче, й кумедний, але зарядженість Матеуса на боротьбу характеризує добре. Цей хлопець невисокий на зріст (172 см), але вельми швидкий і має ширший діапазон дій, ніж Сідней. В усякому разі до атак підключається куди частіше за свого партнера з іншого флангу захисту (теплова мапа тому свідчення). Втім, якщо брати назагал, то поступається Лімі в умінні читати гру, в тактичній грамотності. А ось чого-чого, а непоступливості у боротьбі Перейрі не бракує. Та відсоток точності кросів і важливого для оборонця показника точності передач на своїй половині поля вищий усе ж таки в Ліми.

Гіркота для Браги

Якщо казати про атакувальні намагання азоріанців, то кидається у вічі те, що в першій одинадцятці команд Прімейри найменше голів на сьогодні (32) забили саме гравці з Понти-Делгади. Інший момент, вартий поліпшення, – лише 50%-ва реалізація пенальті. Однак і серед креативників «Санта Клари» є людина, варта уваги. 27-річний Рікардінью в другій половині весни набрав чудову форму. В двох попередніх матчах усі голи «Санта Клари» – його прерогатива. Рікардінью відзначився дублем у воротах «Ароки» й став гравцем матчу абсолютно за всіма версіями, а також забив «Бразі» у виїзному матчі. З «Арокою» Рікардінью спершу відкрив рахунок потужним ударом із правої, використавши помилку голкіпера гостей, який просто подарував м’яч гравцю «Санта Клари». А надалі в контратаці знайшов слушний момент для невідпорного удару лівою з-за меж штрафного майданчика. Гол у ворота «Браги» – результат витонченої роботи Рікардінью з м’ячем і влучного удару з гострого кута. Робоча нога в цього хлопця права, однак і лівою він забиває вельми часто, вправно грає і головою, маючи не надвисокий зріст: 178 см.

Коли рухає робота й розвиток, а не таблиця

44-річний тренер Вашку Матос за великими рахунком лише починає самостійний тренерський шлях. Раніше він здебільшого працював асистентом в інших трейнадорів. Цього сезону певний час чутки пов’язували його із «Саутгемптоном», однак на відповідні запитання він відповідав негативно, всіляко підкреслюючи, що щасливий працювати в своєму нинішньому клубі. Вашку наголошує: «У мене немає роботи мрії. Звичайно, я хочу сягнути інших рівнів і хочу продовжувати розвивати свою роботу, але я приземлений тренер. Я прокладаю собі шлях. Я не знаю, що буде в майбутньому, але, вочевидь, у мене багато амбіцій». Другий сезон він працює в Понті-Делгаді й зумів прищепити команді прихильність до оборонної уважності. Каже, що схема 3–4–3 якраз і сприяє надійній обороні: мовляв, 3 захисники краще за 4-х, натомість захист починається з нападу, а основний тягар руйнівної роботи приймає на себе середня лінія. Водночас Вашку не має визначного кадрового потенціалу (найдорожчий гравець коштує 3 мільйони євро, а команда реально прагне грати в єврокубках!), однак здатен витиснути максимум із гравців. «Таблиця – це не те, що нами рухає, нами рухає робота й розвиток наших гравців», – так висловлює своє професійне кредо Матос. У команді створено чудовий мікроклімат, що є заслугою тренера. До речі, й, власне, клімат як такий у Понті-Делгаді – місті базування «Санта Клари», де різниця між середніми температурами січня та червня становить лише 4–4,5оС, так само сприяє розвитку футболу як у міcтечку, так й у регіоні назагал.

Здоровий дух і гігієна рук

Любов місцевих ультрас? Її, певно, гравцям хотілося б побільше. Mens sana in corpore sano – латинський вислів «У здоровому тілі – здоровий дух», який уболівальники червоно-білих узяли за слоган, звісно, заслуговує на повагу. Однак, як на мене, інколи якоїсь емоційності трибунам «Ештадіу ді Сан-Мігель» і не вистачає. Хоча нинішній сезон за домашньою відвідуваністю є 2-м для «Санта Клари» за останні 20 років, зростати є куди, адже пересічно арена не заповнюється й на третину (й це за вартості квитків лише в 5 євро!). Звернув увагу на один пункт із правил відвідування (зазвичай, вони всі типові, а тут є особливість) домашньої арени сантакларців: наполегливе прохання зберігати гігієну рук. Відлуння ковідної епідемії? Може, й так, однак уже кілька років спливло з тієї напасті, а правило залишилося. Можна його розуміти й у переносному значенні, чом би й ні! Натомість, запрошуючи на найближчий домашній матч проти «Фамалікау», клуб підкреслює: «Половина коштів, виручених від цієї гри, буде передана ARRISCA – Регіональній асоціації реабілітації та соціально-культурної інтеграції Азорських островів. Пожертва буде використана для проєкту ARRISCA ATIVA III (надання грантів на адаптацію користувачам, які проходять професійну реабілітацію в столярній і керамічній справі зазначеного закладу)». Й окремо наголошується: «Ми розраховуємо на підтримку кожного в цей день, сповнений багатьох сюрпризів».

У славнозвісного уродженця Понта-Делгади поета-лірика ХІХ ст., вихідця із землевласницької знаті, який не цурався лівацтва (як, власне, й чимало фанів «Санта Клари»), Антеру Таркініу де Кентала є вірш під назвою «Еволюція». Це – філософський твір, де ліричний герой розповідає, що раніше він був і камінням, і хвилею, і деревом, а тепер – людина, для якої свобода дорожча за всі святині. Схоже, що й «Санта Клара» нині перебуває на важливому етапі еволюційного розвитку: раніше нікому не відомий провінційний аутсайдер, а тепер – успішний пошукач місця в єврокубках, для якого свободою, власне, є участь у них і можливість істотно поповнити клубний бюджет. Сповідувати лівацтво без грошей непросто, чи не так?

Олексій РИЖКОВ