Розвалини у спадок. Які проблеми доведеться вирішувати Алонсо у Реалі?

Неважливо, чи підпише у підсумку Анчелотті контракт зі збірною Бразилії: все одно «Реал» тренувати наступною осінню не буде. Перес прощався з тренерами навіть після сезонів, коли ті вигравали Ла Лігу та ЛЧ, а ігровий рік без трофеїв точно не пробачить. Тим паче, є й більш об’єктивні причини не продовжувати співпрацю з Карло. Головна: італійський наставник так і не зміг вирішити бодай одну з проблем команди протягом сезону. Насправді, він навіть не намагався: труднощів було забагато, а усунити всі одразу було неможливо, тому Анчелотті шукав не шлях вирішення – а можливості пережити бурю. Чи пережив? Ну, скоріше так: «Реал» не вилетів з ЛЧ занадто рано, станом на перші числа травня має примарний, але шанс на перемогу у Ла Лізі, виступив у фіналі Кубка Іспанії, нехай і невдало. Однак просто пережити поганий сезон – це не для «Реала». Клуб та особисто Перес хочуть більшого – зросту, який призведе до великих перемог. Чи просто перемог, навіть без зросту. Тому Анчелотті – майже out, а Хабі Алонсо – дуже близько in.

Проте італієць передасть іспанцю не тільки один з найдорожчих складів світу, але ще й усі ті проблеми, з якими не впорався сам. З чим саме доведеться мати справу Алонсо після підписання контракту з «Реалом» та які шанси це вивезти – фіксуємо у цьому матеріалі.

Позиційна атака – мертва

Відкриваємо показник «голи з гри» для клубів Ла Ліги у сезоні (він не враховує стандарти, автоголи та контратаки). Там «Реал» – другий. І це було б нормально поза контекстом. Але він є: «Барселона» має шалену перевагу (59 проти 42). І це при тому, що взагалі-то склад атаки «Реала» значно сильніший за каталонський: у «Барселони» нема гравця покоління (Мбаппе) та здатного забивати багато півзахисника (Беллінгем), а на лаві запасних з групи нападу є хіба що Торрес. До речі, «Реал» поступається прямому конкуренту і по голах у контратаках, і по забитих зі стандартів, тобто це не вибір пріоритетів на користь чогось іншого і свідома жертва позиційною структурою – останньої просто нема. «Атлетіко» має лише на 3 голи менше з гри – і це команда, про яку регулярно говорять як про «одномірну» та «неспроможну грати інакше, окрім як від оборони, у топ-матчах». За кількістю створених моментів після передач «матрасники» взагалі випереджають «вершкових»…

Авжеж, можна створювати шанси і по-іншому. Наприклад, «Реал» другий найкращий за можливостями, які прийшли після спроб дриблінгу та унаслідок непідготовлених ударів. Але ти не можеш закладатися, що футболісти виграватимуть матч за матчем лише за рахунок індивідуальної майстерності. Вони переможуть «Алавес» та «Хетафе» (по 1:0), але поступляться «Валенсії» (1:2) – і це вартуватиме важливих очок у чемпіонській гонці. А у ЛЧ зіткнуться з «Арсеналом», який має сильних оборонців та налагоджену структуру гри без м’яча, і вилетять без шансів (1:5 за сумою 2-х протистоянь). Треба мати щось працююче в атаці на стабільній основі. І Алонсо це зможе дати: у поточному сезоні його команда 3-я у Бундеслізі за голами з гри, але за створеними після гри у пас моментами – 2-а, тільки «Баварія» краща. І це при тому, що «Баєр» поза топ-4 за генерацією шансів через дриблінг. Алонсо може полагодити атаку. Питання лише у тому, як швидко.

Команда не вміє якісно грати без м’яча

У попередніх сезонах «Реал» Анчелотті захищався без значного пресингу – а у цьому намагався його підключити. Може, не був впевненим у центрі поля без Крооса та Вальверде (уругваєць був вимушений багато грати на фланзі оборони), або у захисті, де вічно була купа травмованих. Однак команда точно стала намагатися відбирати м’яч вище – її показник PPDA (інтенсивність пресингу: кількість передач, які робить суперник до твоєї спроби його повернути) зменшився з 11.93 до 11.08. Тоді, ви подумаєте, повинна була зменшитися і присутність суперників біля воріт «Реалу»… І будете неправі. У минулому сезоні 25% часу під час матчів «вершкових» м’яч проводив на їхній третині поля, цього – 27%; було 167 передач у радіусі 18 метрів від воріт команди (без урахування кросів) – цього сезону команда йде у темпі на пробиття позначки у 170 (а попереду ще матч з «Барсою», тож статистику може бути ще погіршено). Тобто краще не стало: «Реал» тепер є вразливим до швидких атак та контратак.

І нічого з цього не отримав: за відборами м’яча на чужій третині поля «Реал» навіть не у топ-7. У нього лише 72, а у команд Ла Ліги проти нього – 82. Тобто оцініть масштаб проблеми: команда додає у спробах пресингу, але натомість тиск її опонентів, щонайменше третина з яких – автобуси, ефективніший. Та й взагалі: «Реал» просто став багато пропускати. До нещодавнього відрізку з 3-х сухарів у ЛЛ отримував у свої ворота у середньому більше гола за матч, у ЛЧ пропустив 22 рази у 14-ти поєдинках, а на нуль відіграв взагалі тільки раз – проти «Бреста». «Ліверпуль», «Мілан», «Боруссія», «Ман Сіті» та «Арсенал» забивали йому хоча б двічі (а скільки ж у переліку проблемних команд!), а «Барселона» – як мінімум 3 у кожній з 3-х зустрічей у сезоні. Оборона не найкраща на дистанції, а проти здатних розбити сумнівний пресинг «Реала» суперників – відверто погана. У Хабі у чемпіонський рік з «Баєром» показник PPDA був гіршим, аніж зараз у «Реала» – але команда пропустила лише 24 голи у результативній Б1. Якщо мадридцям не підходить саме пресинг як явище – Алонсо зробить їх сильними і без нього. Напевно.

Мбаппе та Віні заважають команді. А ще – одне одному

З грою без м’яча можуть бути проблеми, якщо Мбаппе та Вінісіус не почнуть працювати в обороні. Француз має 34 випадки у чемпіонаті, коли він повертав своїй команді м’яч, бразилець – 63, а сам лише Ямаль – 103. І від зіркової пари нападників навіть не вимагають стабільно відбирати м’ячі у захисників – просто перекривайте пасові лінії та допомагайте закрити суперника у пресинг-пастці на фланзі, а той сам виб’є. І все. Нічого надзвичайного, просто рухайся, а не стій осторонь. Якщо повз тебе вже пробігли, то нехай біжать – просто до цього моменту зроби просування опонента вперед хоч трошки важчим. Але Мбаппе та Вінісіус не роблять. Регулярно під час моменту, коли м’яч влітає у ворота «Реала», ця парочка стоїть десь біля центра поля, бо не встигла повернутися. Чи навіть не намагалася. Через них проти «Реала» легко володіти м’ячем.

Це довів «Арсенал» у першому матчі плей-оф (0:3), у якому мадридці намагалися тиснути на оборонців – але не забирали круглий у передніх двох третинах поля. Мінімальна поразка за володінням (47 на 53), за спробами відбору м’яча на останній третині – 1:2, за перехопленнями – 0:1. І це при тому, що «Реал» поступався більш ніж півгодини, тож ніби був змушений проявляти активність, хоча б намагатися… Отже, з Віні та Мбаппе Анчелотті побудувати гідну гру без м’яча не зміг. Тоді у Хабі 2 варіанти: знайти підхід до кожного (це реально: за збірну Франції Мбаппе інколи відпрацьовує!), або попрощатися хоча б з одним. По цьому сезону очевидно, що геймченджер – Мбаппе, тож вибір не на користь бразильця. Одного футболіста, який дещо випадає з гри без м’яча, команда зможе потягнути. Але якби ж то проблема Мбаппе та Вінісіуса обмежувалась тільки їхньою байдужістю в обороні…

Вони дублюють позиції один одного на м’ячі. Обидва – вінгери, хоч би як кожен другий не розказував, що Мбаппе може бути крутим центральним нападником. Він тяжіє до флангу. Футболісти крадуть один в одного простір, приводять один до одного суперників. Між ними нема якоїсь фантастичної хімії, вони не створюють моменти удвох – те, що вони працюють на відстані 10 метрів, не допомагає команді. До того ж, Мбаппе у центрі нападу – це заборона на активні вбігання у штрафний майданчик для Беллінгема. Минулого сезону він забив майже два десятки голів в одній тільки Ла Лізі та став третім у голосуванні на ЗМ – а у цьому ті якості, які зробили його світовою зіркою раніше, не є затребуваними. Бо в тебе не може бути одночасно на полі стільки зосереджених на атаці футболістів. Тренеру доводиться обирати, і він, і це цілком природньо, обирає іншу роль для Беллінгема, бо він може бути корисним і в центрі поля. Дует Мбаппе та Вінісіуса не відбувся – і Хабі буде повинен ухвалити важке рішення. Подібного у Німеччині в нього не було.

Куртуа – надійний, але вкрай травматичний

Навіть якби другим воротарем команди був якийсь ноунейм, а не основний гравець української збірної, я б усе одно порушив це питання. Бо входити у сезон із одним лише Куртуа – це самогубство. Лише цього ігрового року в нього 3 пошкодження та більше 2-х місяців поза грою сумарно, минулого – 2 травми та майже 300 днів, ще сезоном раніше – 3, ще трохи більше місяця у лазареті. Він не допоміг «Реалу» та збірній приблизно у 80-и поєдинках на проміжку – це півтора сезони футболу. Йому вже 32, останні пошкодження – м’язові, тобто організм стабільно дає осічки. При цьому Тібо все ще крутий воротар: він у топ-8 кіперів Ла Ліги за показником пост-шоту (показує, від скількох голів врятував, відштовхуючись від xG ударів у площину). Тож очевидних причин відмовлятися від нього нема. Бо де шукати заміну? Але покажіть мені хоч один топ-клуб Європи останніх років, який би тримався за кіпера, який регулярно травмується. А? Таких просто нема, бо топи хочуть гарантій. Куртуа таких не дає.

Мати гарного другого номера за таких обставин – розкіш. І «Реал» має. Однак Лунін вже не перший рік доводить, що готовий бути основним якщо не у «Реалі», то у якійсь команді-учасниці ЛЧ – точно. До цього його якось стримували від переїзду Анчелотті та виграні трофеї. А тепер? Кубків нема, на горизонті побудова нового проекту, на що може піти час, перспективи бути першим номером відсутні – все за те, щоб не залишатися. Алонсо доведеться щось пообіцяти Луніну. Можливо, один з турнірів, але не Кубок Іспанії. Чи конкуренцію, але не таку, коли Куртуа грає завжди, коли може, а справжню. Якщо Лунін піде, а «Реал» не матиме сильного другого кіпера (а ти спробуй знайти такого на ринку, якщо можеш запропонувати йому тільки сидіти під Куртуа), то у моменти відсутності Тібо буде страждати. Ось як було нещодавно проти «Валенсії»: вийшов третій номер, пропустив двічі після двох пострілів у площину, команда поступилася (1:2).

Найталановитіша лава запасних

Заміни «Арсеналу» у матчах з «Реалом» у ЛЧ: Троссард, Тірні, Вайт, Троссард, Вайт, Тірні, Зінченко. Заміни «Реала» у тих же поєдинках: Васкес, Гарсія, Діас, Себальйос, Гарсія, Ендрік, Модрич, Діас. І це ще Гюлер не отримав свій шанс. Діас грав би в основі у більшості команд-учасниць основного етапу ЛЧ, Гюлер – десь у половині, Ендрік – у чверті, а Себальйос і Модрич – в усіх, які прагнуть до володіння м’ячем. Інколи і Родріго з Камавінгою сідають на лаву… Поки кубки вигравалися, а Анчелотті не вимагав максимальної віддачі (дуже м’який тренер, ну справді), проблем не було. Тепер прийде Хабі – не диктатор, але вимогливий. І прийде тоді, коли нема великих перемог. Йому доведеться щось обіцяти не тільки Луніну – але й усім іншим. Більше часу, більше шансів, більшу роль для кожного. Насправді, щонайменше у перший час Алонсо доведеться більше розмовляти з футболістами, аніж тренувати. Якщо хоч десь помилиться у комунікації – буде пожежа всередині. Поки основа не гарантує результат, втрачати таку лаву запасних неможна. У «Баєрі» тренер комунікував добре, його любили.

Тонкощі роботи з Пересом

Ви, напевно, знаєте, як все працює у «Ман Сіті»: там Гвардіола справді вже більше менеджер, аніж тренер. Він контролює взагалі все: трансфери, підготовку молодих футболістів, тренування. Як у «Реалі»? Повністю навпаки: тренер працює тільки між матчами та впродовж матчів. Його думка щодо трансферів (майже) не враховується. Анчелотті ж не дурень: йому не потрібен був Мбаппе, а особливо після прогресу Вінісіуса. Є впевненість, що одного з двох Карло, якби міг, обміняв би ось прямо зараз на Хоселу. Але не може. Перес працює над трансферами та купує найкращих на свою думку, а тренер у «Реалі» отримує цих гравців – і намагається щось вибудувати, в ідеалі виставляючи на поле всіх найдорожчих одночасно. Тому останні успішні наставники клубу – Зідан та Анчелотті, які не мають свого особливого стилю гри. Вони хамелеони – змінюються в залежності від того, з чим доводиться працювати. Хабі, якщо нічого не зміниться, не отримає ту зірку, яка йому потрібна, а отримає таку, що подобається Пересу.

І Алонсо, в цілому, може вивезти. Бо якісь недорогі трансфери під нього, щоб «задобрити», будуть, а іспанець завдяки таким – Грімальдо, Боніфейс, Гофманн, Джака – Бундеслігу вперше в історії «Баєра» виграв. Та і футбол Хабі не є радикальним: наприклад, він прагне до інтенсивності, проте навіть у чемпіонський рік його команда була у середині таблиці пресинг-показників. У Хабі є власні футбольні ідеї, але він може бути гнучким: у першому колі цього сезону, наприклад, припаркував автобус, щоб зупинити «Баварію», і це спрацювало (1:1). Тож співпраця спеціаліста та президента може бути успішною. Єдине що: ніби «Реал» вже дійшов до точки, коли ігнорування бажань тренера може коштувати великих невдач. Ще раз: Анчелотті ніколи не казав, що йому особисто потрібен Мбаппе. Але той приїхав – робота без м’яча стала гірша, а Беллінгем та Вінісіус з головних претендентів на ЗМ перетворилися на футболістів, які роблять результат в одному матчі з 3-4-х.

Буде важко

Хабі почне з того, що він не дуже-то й буде тренером. Бо мадридцям зараз потрібен… ем… менеджер проекту, причому менеджер з досить обмеженими повноваженнями. Для Переса він буде таким собі підприємцем, з яким треба якомога обережніше вести перемовини та укласти вигідну для обох сторін угоду (чи домовляться одразу продати Віні та купити «дешевих» виконавців під потреби Алонсо?). Для основних футболістів – психологом, який зуміє заспокоїти (бо ви бачили, що творили упродовж сезону ті ж Рюдігер та Вінісіус? Робота над ментальним здоров’ям гравців – обов’язкова). Для запасних – духовним наставником, який розповість про важливість праці, розвитку, роботи над собою та необхідність цінувати те, що маєш. Для ЗМІ та вболівальників – тією самою людиною, яка перед концертом, початок якого дещо відкладається, виходить на сцену та просить не хвилюватися – і глядачі справді перестають хвилюватися. А потім так, можна почати щось тренувати: придумати роль на м’ячі для Александра-Арнольда, дати чіткі настанови Мбаппе щодо функцій на полі, повернути (або ні) вривання Беллінгема у штрафний майданчик тощо.

Хабі-тренер приїде у Мадрид лише ближче до грудня навіть у тому випадку, якщо контракт з ним підпишуть одразу після фінального свистка останнього туру Ла Ліги. До цього з командою будуть якісь інші Хабі – навіть більш важливі та потрібні клубу саме зараз. І цим багатьом-багатьом Хабі доведеться розв’язати задачі, які не зміг Анчелотті – єдиний в історії 5-разовий переможець ЛЧ. Буде нереально важко. Але Алонсо справді талановитий, а його попередній досвід доводить, що він може усунути хоча б деякі з проблем «Реала». У кінці кінців, він прийняв аутсайдера Бундесліги осінню – і за півтора року підняв його на вершину. Це диво, у порівнянні з яким «вилікувати» (о, тепер він і лікар!) найбагатший клуб світу – не щось страшне. Він справді готовий прийняти цей виклик. І він заслужив на це. В нього може не вийти. Але він точно виконає великий об’єм роботи з відбудови команди, точно вразить нас декількома абсолютно неочікуваними тактичними рішеннями та, не маю сумнівів, подарує нам пару-трійку пам’ятних матчів уже в перші півроку в клубі.

А ще він прояснить, наскільки ми з вами дурні (чи ні?), панове експерти. Ось ми вже як майже сезон б’ємося головою о стіну та кажемо, що «Реал» не може у пресинг, а Віні та Мбаппе несумісні – а Хабі прийде та знайде рішення зі збереженням обох протягом відносно короткого часу. Ото весело буде…