Що робити з м’ячем? Дослідження показника голів з гри у топ-лігах

З 12-ї хвилини поєдинку проти «ПСЖ» у півфіналі Ліги чемпіонів (0:1) «Арсенал» більше володів м’ячем. Що зробив з цим контролем? Створив моментів на 1.6 xG, але без шансу Мартінеллі – менш ніж на одиницю, а без урахування 7-хвилинки наприкінці першого тайму – тільки на 0.45 очікуваного голу. І це при тому, що команда пропустила у самому дебюті та весь матч була змушена атакувати… Тобто «каноніри» поступилися в першу чергу через низьку продуктивність своєї позиційної атаки. Я зробив такий висновок та поліз перевіряти – і виявилось, що «Арсенал» за забитими з гри (тобто без стандартів та контратак) поза топ-5 навіть в АПЛ. Тож не дивно, що на рівні півфіналу ЛЧ команді забракло навичок у роботі з м’ячем біля чужого штрафного майданчика. Отже, позиційна атака колективу переоцінена через його високу позицію у таблиці – далеко не перший і точно не єдиний такий випадок навіть у цьому сезоні.

Цей матеріал – про команди, які мають найбільш непродуктивні та, навпаки, продуктивні позиційні атаки. Беремо таблицю голів клубів з гри у чемпіонаті (тобто виключені забиті зі стандартів, автоголи та після контратак, нехай вони й також «з гри», однак нас не цікавлять) та порівнюємо її з таблицею набраних очок – і фіксуємо найбільші та найбільш примітні розбіжності.

Ман Сіті – все ще чемпіон

«Містяни» – найкращі у країні в аспекті навіть у настільки кризовий рік. Причому з відривом – 54 голи, найближчий переслідувач, «Ліверпуль», оформив тільки 49. Насправді, це цікаво: всі критикують «Манчестер», а він знову домінує, нехай навіть тільки й у цьому аспекті. Якщо з наступного сезону команда «вилікує» свою оборону від пропущених та зовсім трохи зможе додати в аспекті стандартів в атаці (7 голів, а усі прямі конкуренти – «Астон Вілла», «Челсі», «Ноттінгем» та «Ньюкасл» – мають щонайменше по 11), то знову зможе розривати. До «Ліверпуля» питань нема, бо, нехай він і завдячує контратакам як ніхто інший у лізі (аж 14 голів), все одно заносить майже по півтора голи за матч з позиційної гри. «Ньюкасл» усі називають атлетичною командою, але він ще й досить добре грає у футбол – третій за голами в позиційних атаках. «Фулгем» аж на 4 позиції вище тут, аніж в реальній таблиці. Ось тому Марко Сілву і хоче «Тоттенгем»: бо цей зміг поставити позиційний напад навіть клубу з 17-м за ціною складом у лізі.

Хоча Постекоглу теж таке вміє, тому «шпори» мають найбільшу розбіжність між позицією у таблиці фактичній та у таблиці найкращих за голами з гри – аж 11 рядків! Тут вони вище за «Арсенал», наприклад. Тож уявіть, наскільки Анге, як тренер, обмежений: круто вміє у напад з комбінаціями, взагалі не вміє в усе інше. Та ж теза актуальна і для Санту, команда якого поза топ-10 по голах з гри – але серед претендентів на місце у ЛЧ. Менше гола за матч з позиційних атак має і «Астон Вілла», яка круто вивозить на стандартах. Критики заслуговують і деякі середняки, ті ж «Евертон» та «Кристал Пелас», які забили з позиційних атак менше половини своїх голів у сезоні. І якщо до першого питань ніби особливо немає (там працював Дайч, та й зміна тренера – це явно не до структурованого футболу у нападі), то до других – так. «Орли» у фіналі Кубка Англії, хоча готують затяжні атаки на рівні з «Лестером» та «Іпсвічем». Якщо виграють та вийдуть до ЛЄ, то за цим буде вкрай цікаво спостерігати.

Найбільші розбіжності:

+11 – Тоттенгем

+4 – Фулгем

-4 – Евертон

-5 – Кристал Пелас та Астон Вілла

-7 – Ноттінгем Форест

Іспанія без сенсацій, але з Мічелом

Хто перший? «Барселона». Хто другий? «Реал». Третій? «Вальядолід». Добре, я жартую: «Атлетіко». Ніби нічого цікавого. Втім, висока позиція «матрасників» – доказ того, що Сімеоне все ж відійшов від канонів та навчив свою команду атакувати не лише швидкими випадами та стандартами – але й затяжними розіграшами. Тобто хейтери неправі, коли кажуть, що коуч невдало спробував змінитись сам та змінити свій стиль – цілком успішно. Тут відставання від «Реала» з його зірками лише 3 голи – дуже круто. Єдине що, «Атлетіко» взагалі кинув відзначатися після кутових та штрафних – саме це вибило команду з чемпіонської гонки, саме цих голів не вистачило. Кому голів зі стандартів вистачає, так це «Осасуні», яка у топ-3 найгірших по забитих у звичайних атаках – але у зоні єврокубків у турнірній таблиці. Ви уявіть: ми можемо отримати замість «Бетіса» у цьому сезоні у ЛК клуб, який витрачає майже 200 хвилин на 1 гол з гри, у наступному! Тому треба цінувати «Бетіс». Хоча наприкінці сезону доцільніше цінувати більше за інших не цю команду – а «Сельту». Найкраща атака без урахування топ-трійки.

На рівні ідеї подобається «Лас-Пальмас», який вже не перший рік намагається грати як велика команда. Вкотре виходить так собі (поки колектив у зоні вильоту), але вихлоп у вигляді забитих голів з гри це дає вагомий: у цьому аспекті «пальми» кращі за «Реал Сосьєдад», наприклад. Але головні герої – «Валенсія» та «Жирона». Перша взагалі створила диво, адже стати найкращою за розбіжністю між таблицями зі зміною тренера посеред сезону – це аномалія. Оборона зіпсувала сезон. Ну і порція компліментів Мічелу, який ніби має невдалий рік з «Жироною» – але «продає» себе більш класним командам не гірше, аніж робив це минулого розіграшу. Якщо рік тому ми відзначали позиційний напад команд, але списували його здобутки на клас виконавців, то тепер виконавців нема – а непогана позиційна структура в атаці є. До речі, «Жирона» взагалі не відзначається після контратак, але має найбільш продуктивний напад на стандартах – Мічел стверджується як спеціаліст, який гарантує тобі певний стиль та голи після довгих розіграшів, а бонусом – ще й гарні кутові та штрафні. Влітку такий буде потрібен багатьом.

Найбільші розбіжності:

+7 – Жирона та Валенсія

+6 – Лас-Пальмас

-7 – Мальорка

-10 – Осасуна

Наполі та Інтер не чемпіони

Найкраща в Італії – «Аталанта». І ніби це нікого не повинно дивувати, бо вона багато забиває в принципі, а от її головні конкуренти – ще ті прагматики, які будуть щасливі перемогти з будь-яким рахунком, навіть 1:0. Плюс, гріх не відзначатися багато з гри, коли маєш і забивну «дев’ятку» Ретегі (нема в «Наполі»), і креативну «десятку» Лукмана (нема ані у «Наполі», ані в «Інтера»). А це я ще де Кетеларе не згадав… Однак треба відзначити високу позицію команди Конте, яка асоціюється більше з грою від суперника – ніби було б логічніше побачити її поза групою лідерів, але ні, вона у топ-3 і тут. Не в останню чергу через те, що в Італії у команд цього сезону все поганенько з позиційним нападом в принципі. Вперше у нашому топі хтось зупинився на 10-и голах з гри – це «Венеція», яка справді заслуговує перебувати у зоні вильоту. Три чверті клубів не дотягнули навіть до показника у гол/з гри за 90 хвилин… Ледь-ледь впорались «Лаціо» та «Мілан», тож найпродуктивніші позиційні напади серед претендентів на місце у ЛЧ та середняків відповідно – ці.

Дійсно поганий сезон від «Ювентуса», очі нас не обманювали: серед іменитих команд він найгірший у Серії А. А те, що він найкращий за голам з контратак, то є мем, адже Мотта приходив у клуб щоб навчити колектив грати у протилежний футбол – у позиційний. Як бачите, не вийшло. Щось схоже відбулося з «Фіорентиною», але та одна з найкращих у країні по варіативності свої голів. Хочете – заб’є у контратаці, якщо треба – зі стандарту, регулярно – з пенальті, а ще додасть у затяжній атаці… Палладіно у перший же рік у клубі збудував команду, яка може ледь не все попереду на непоганому рівні – тому вона й у півфіналі ЛК та серед претендентів на місце у ЛЧ. Взагалі ж, є відчуття, що в Італії найбільше серед усіх топ-ліг вирішує твоє вміння атакувати позиційно, бо клубів, які розривають на стандартах чи у контратаках, геть небагато, а різниця між позиціями у фактичній таблиці та таблиці голів з гри для майже всіх команд складає по 1-2 рядки. Тож не дивуйтеся бажанню італійських босів запросити до себе Мотту чи Фонсеку: вони знають, що якщо в тих все вийде, то їхні клуби будуть домінувати.

Найбільші розбіжності

+4 – Мілан

+3 – Лаціо та Парма

-4 – Ювентус

Тривожний момент для Переса

«Баєр» навіть не другий! І це при тому, що у таблиці має +12 очок від найближчого переслідувача, а його атака із запасом у декілька м’ячів є другою найбільш продуктивною у країні. «Реал» суттєво поступається «Барселоні» у якості позиційного нападу, і Алонсо не той тренер, який із ймовірністю у 100% зуміє вирішити цю проблему. Поки у Німеччині більше за «Баєр» з гри забиває «Боруссія» Д., яка у кризі увесь рік та встигла змінити тренера-невдаху на Ковача – ледь не останнього, кого ти покличеш до себе задля налагодження комбінаційної гри попереду. Нонсенс. «Айнтрахт» заслужено серед лідерів, а от по «Фрайбургу» та «Лейпцигу» є питання. І нехай ще перший, він навряд планував багато забивати у позиційних атаках у сезоні, але РБ ніби повинен був закладатися, що це доведеться робити. Однак не робить. Його напад – мертвий. Все роблять окремі футболісти, типу Сімонса: отримав м’яч, сам протягнув, сам виконав дальній удар – і все. І навіть цього недостатньо: «бики» у другій половині таблиці за голами з гри.

«Штутгарт» – це локальний «Тоттенгем», Також знає, що робити з м’ячем у ногах в атаці, але нічого не може заподіяти, коли суперник вже сам нападає. Тому низько у таблиці очок, але високо у переліку команд з найбільшим показником голів з гри. Для інших команд усе плюс-мінус справедливо, хіба що «Бохум» на останньому ряду, а міг би бути вище, навіть поза зоною вильоту, якби все вирішували суто голи у позиційних атаках. Проте він сам винуватий: взагалі не забиває у контратаках та пропускає м’ячі один за одним. Ну і декілька речень про домінування «Баварії»: воно абсолютно шалене. Різниця із найближчим переслідувачем – аж 23 м’ячі! Вона досі єдина у нашому матеріалі, хто забиває у середньому 2+ за поєдинок з позиційного нападу. Тобто просто нема нікого більш продуктивного та, що не менш важливо, сконцентрованого саме на цьому компоненті гри. Ми чекали чогось подібного від Компані, але поставити настільки домінуючу у країні позиційну атаку – це справді досягнення. В теорії, на другий рік може стати ще краще, бо команда повинна додати у зіграності. Чекаємо з нетерпінням.

Найбільші розбіжності:

+4 – Боруссія Д., Бохум та Штутгарт

-4 – Фрайбург

-5 – Лейпциг

Де Дзербі приїхав не туди

А ось і друга команда з показником у 2+ голи з гри за матч – це «ПСЖ». Її результат навіть дещо кращий, але вона виступає у трохи більш закритому та менш конкурентному чемпіонаті – тому досягнення плюс-мінус співставні. До речі, навіть відрив від найближчого переслідувача такий же – 23 точних удари. А переслідувач – «Марсель», звісно. Де Дзербі дав команді у свій перший сезон дещо менше, аніж від нього очікували, але з гри забивати її навчив – це здобуток, фіксуємо. Цікаво, що третій найкращий у країні не «Монако» – а «Ліон», який почав грати у футбол лише посеред сезону. Шокує і присутність серед лідерів «Страсбура», який небезпідставно асоціюється у нас з вами з контратаками, але ні, він може відзначатися і у позиційні грі. Тобто команда не настільки одномірна, як може здатися на перший погляд. От хто одномірний, так це «Нант», який аж 23 з 35 своїх голів відгрузив з гри. А ще не так давно це була суто контратакувальна команда… Втім, з турнірної точки зору для нього нічого не змінилося: що раніше, що зараз б’ється за виживання.

У Франції, можливо, найменше потрібна позиційна атака. Посудіть самі: якщо взяти лише команди, які мають різницю у 4+ позицій у наших таблицях, то аж 3 з 4-х – такі, які йдуть нижче саме у фактичній. Тобто твоє вміння щось там створити з гри нічого тобі не гарантує. Якщо ти середняк чи аутсайдер, то навіть доцільніше зосередитись на інших компонентах гри. Наприклад, «Осер» та «Брест» роблять різницю на контратаках та стандартах відповідно, а «Лілль» встигає усюди, ще й гарно захищається – тому з тільки 8-м показником голів з гри йде у зоні ЛЧ. Враховуючи це, постає питання: а навіщо Де Дзербі приїхав саме сюди? У, наприклад, Німеччини його вміння поставити комбінаційний футбол було б кориснішим… «Монпельє» – головний невдаха усіх топ-5 ліг. В нього тільки 9 голів з гри. Іншими словами, команді доводиться провести більше 3-х матчів і близько 300-т хвилин гри, щоб відзначитися таким чином бодай раз… Гірше вже нема куди. Тому колектив і вилетів дострокового з лише 16-ма набраними пунктами після 31-го зіграного матчу.

Найбільші розбіжності:

+5 – Нант

+4 – Ренн та Сент-Етьєн

-5 – Лілль

Підсумки

Авжеж, я розумію, що у відриві від іншої статистики ця не дасть повної картини. Наприклад, якийсь «Нант» може мати багато голів з гри в тому числі тому, що часто пропускає першим – і все, вже не може не намагатися відзначитися та тим паче розраховувати на контратаки. Тому й показник тягне уверх. Те саме, але навпаки, з «Ліверпулем»: можливо, команда забивала б ще більше у позиційній атаці та випередила б «Ман Сіті» за компонентом, якби їй було потрібно відзначатися частіше. Але не потрібно, бо вона регулярно веде 1:0 та 2:0 по ходу поєдинків – після цього можна віддати м’яч та зіграти куди більш вертикально. Однак все ж таки ця статистика може бути корисною. Ось той же приклад «Арсенала» з початку статті: ми б помітили проблему раніше та змогли б спрогнозувати, що непродуктивність команди у позиційному футболі призведе до проблем у вирішальний момент. Тоді б наші очікування від гри «Арсенала» з «ПСЖ» були б більш об’єктивними. А ще завдяки цим таблицям ми знаємо, що, наприклад, головна проблема «Ман Сіті» не у підготовці атак.

У 3-х з 5-и топ-ліг розбіжність між позиціями у таблицях склала не більше 5-и рядків. Лише 7 клубів з усіх чемпіонатів мали більшу. Тобто певний зв’язок між виступами команди у сезоні та її вмінням створювати моменти з гри є. Наразі у європейському футболі майже неможливо виступати добре, якщо взагалі не маєш ідей в атаці (тільки стандарти та швидкі випади не врятують), єдине суттєве виключення – «Кристал Пелас», однак і той не вражає у АПЛ. Найбільш сильні розбіжності в Іспанії, тобто там вирішує не стільки стиль, скільки вміння бути в ньому ефективним: команда без вміння багато забивати з гри може часто перемагати, колектив з вмінням – регулярно поступатися. Дещо хаотична ліга. Найбільша прив’язка до позиційної структури у нападі в Італії, тож клуб з креативними виконавцями попереду здатен домінувати. Простіше за всіх живуть команди без вміння забивати з гри в Англії. Можливо, це наслідок майже повної відсутності у лізі «автобусів» – тому ловити на контратаках та на стандартах легше, бо простір за спинами оборонців є майже завжди.

І ось тільки спробуйте тепер після прочитання цього тексту написати десь у коментарях, що «футбол в усіх лігах став однаковим». Хто вам тепер повірить?