Ватикан має власну збірну з футболу. Нею навіть керував Трапаттоні

З 21 квітня, коли у віці 88 років помер Папа Римський Франциск, і до моменту обрання нового понтифіка, значна увага всіх світових ЗМІ приділятиметься Ватикану – крихітній державі-місту на території Риму, де вже 7 травня на території Сикстинської капели почнеться конклав, метою якого буде обрання нового глави Католицької церкви.

Однак як тільки життя у Ватикані знову повернеться у звичне та розмірене русло, там знову почнуть думати про звичайні справи, що поглинають уми та вільний час мільйонів людей по ​всьому світі. Серед них, безумовно, особливе місце посідає футбол.

Когось це може здивувати, але у футбол грають і в одному із найбільш релігійних місць на планеті. І той, хто думає, що це просто розвага у вихідні дні, помиляється: щороку у Ватикані проводиться не менше чотирьох офіційних змагань – чемпіонат, Кубок, Суперкубок та спеціальний турнір, який розігрується спеціально для семінаристів та священнослужителів.

При цьому, Ватикан має і власну національну збірну, яка, щоправда, абсолютно не претендує на професійний статус і не прагне вступати до ФІФА та УЄФА, хоча обидві ці організації періодично дають зрозуміти, що готові розглянути заявку від мікродержави. Примітно також, що Ватикан є однією з лишень дев'ять повністю визнаних світовим співтовариством держав, національні збірні яких не проводять свої матчі під егідою ФІФА, а їх асоціації не входять до цієї організації (інші вісім – це Федеративні Штати Мікронезії, Кірибаті, Маршаллові Острови, Монако, Науру, Палау, Тувалу та Великобританія, хоча чотири «домашні країни» останньої із перерахованих держави – Англія, Шотландія, Вельс та Північна Ірландія – мають окремі збірні та асоціації, які входять до складу ФІФА).

Незважаючи на те, що чемпіонат Ватикану проводиться з кінця 70-х років минулого століття, свій перший міжнародний поєдинок збірна цієї мікродержави провела лише в 1985-му, коли із рахунком 3:0 обіграла команду, складену із австрійських журналістів. А перший офіційний матч збірна Ватикану зіграла вже у 1994-му – проти резервної збірної Сан-Марино, і він завершився із рахунком 0:0.

Насправді, у самому Ватикані національну команду з футболу не називають збірною, а іменують «командою представників Ватикану». Це є більш підходящою й коректною назвою для футбольного колективу мікродержави тому, що у Ватикані на постійній основі мешкає трохи менше тисячі осіб, і з огляду на релігійну специфіку більшість з них не народилися тут, а є представниками інших держав. Як правило, членами «команди представників Ватикану» є члени адміністративного персоналу Святого Престолу, а також охоронці, працівники служби прибирання тощо.

Три останніх Папи мали досить суттєвий зв'язок із футболом та допомогли Ватикану стати ближчим до цього виду спорту. Поляк Іван Павло II, який очолював Католицьку церкву з 1978 по 2005 роки, в юності сам грав у футбол, будучи воротарем команд із Вадовиці та Кракова. Його наступник німець Бенедикт XVI, який був понтифіком з 2005 по 2013 роки, наскільки відомо, у юності також любив пограти з друзями у футбол, а ще підтримував мюнхенську Баварію. Він вважав, що футбол загалом допомагає молодому поколінню виховуватися в атмосфері єднання, братерства та справедливості. Що стосується Папи Франциска, який був главою Католицької церкви після зречення Бенедикта XVI і до 21 квітня поточного року, то аргентинець не приховував, що любить футбол і був шанувальником «Сан-Лоренсо» з Буенос-Айресу. Що цікаво, Франциск ніколи не бачив гри свого зіркового футболіста-співвітчизника Ліонеля Мессі, адже ще у 1990 році дав обітницю, згідно із якою ніколи не дивився телевізор.

Втім, незважаючи на такі погляди Івана Павла II, Бенедикта XVI та Франциска, Ватикан не прагнув до більш тісної співпраці з ФІФА та УЄФА. Футбол у цій мікродержаві завжди розглядали як один із майданчиків для обміну із рештою світу посланнями добра, дружби та братерства. Комерціалізація, притаманна футбольним турнірам, які проводяться під егідою ФІФА та УЄФА, робила для Ватикану абсолютно нереальним питання вступу до цих організацій. Саме тому різні відповідальні діячі, пов'язані із футболом у Ватикані, неодноразово посилали свій меседж світу – вони підтримують ту гру, яка приносить оточуючим любов та дружбу, а не зациклена на грошах.

За весь час існування збірної Ватикану (точніше, як ми вже з'ясували вище – «команди представників Ватикану», але із міркувань звички називатимемо її саме так) вона провела 31 товариський матч, хоча дані у різних джерелах з цього приводу можуть відрізнятися. В них було здобуто 8 перемог за 10 нічиїх та 13 поразок.

Найчастіше суперниками збірної Ватикану були європейські клуби чи команди, пов'язані із благодійними організаціями. Проте мали місце й поєдинки з іншими національними чи регіональними командами, наприклад, із Палестиною, яка у 2011 році на власному полі обіграла католиків із рахунком 9:1.

За рік до цього збірна Ватикану зіграла, мабуть, свій найвідоміший поєдинок в історії. Це була гра проти команди, складеної із працівників італійської фінансової поліції, яка завершилася перемогою останньої із рахунком 2:1. Чим особливо примітним запам'ятався той матч? Тим, що збірною Ватикану в ньому керував легендарний італієць Джованні Трапаттоні, котрий досяг досить значних успіхів на наставницькій ниві, зокрема, вигравав Кубок європейських чемпіонів з Ювентусом, три Кубки УЄФА (два – з Ювентусом, один – з Інтером), а також сім разів ставав чемпіоном Італії (шість – з Ювентусом, один – з Інтером) та по разу – чемпіоном Німеччини (з Баварією), Португалії (із Бенфікою) та Австрії (з Ред Булл Зальцбург).

Після тієї гри Трапаттоні навіть запропонували стати наставником збірної Ватикану на постійній основі, але фахівець відмовився, пославшись на контракт із Футбольною асоціацією Ірландії, згідно з яким він працював коучем національної команди цієї країни аж до 2013 року, після чого остаточно пішов на футбольну пенсію.

Щодо останнього задокументованого станом на поточний момент поєдинку збірної Ватикану з футболу, то він відбувся ще три роки тому – у квітні 2022-го. Тоді «команда представників Ватикану» провела виїзний для себе матч проти збірної острова Ельба (знаходиться під італійською юрисдикцією та входить до провінції Ліворно, регіон Тоскана. Широко відомий в історії за перебування тут у засланні французького імператора Наполеона I Бонапарта), який завершився поразкою гостей із рахунком 2:4.

Коли відбудеться новий поєдинок «команди представників Ватикану»? Зараз однозначно можна сказати лише те, що час та можливість займатися його організацією з'явитися тільки після виборів нового понтифіка, ім'я якого Католицька церква може дізнатися вже наприкінці першого повного тижня травня…