З ним би перемогли. Топ-10 найбільш вагомих травм сезону

«А що, якби...», – часта думка будь-якого футбольного фаната. Іноді це просто цікавість, проте інколи – повноцінна форма ескапізму. Нерідко хочеться втекти від реальності – подекуди занадто жорстокої та несправедливої. А найбільш жорстоке та несправедливе у футболі – це, безумовно, травми найважливіших гравців. Було б чудово жити у світі, де пошкоджень нема і на кожен топ-матч команди можуть виставити своїх найкращих виконавців. І як же інколи приємно подумати, що б відбулося, якби футболіст був доступним…

Даний текст – саме про це. Пригадаємо головні травми сезону, які суттєво вплинули на результати топ-команд, та уявімо, що було б, якби виконавець не випав з ростера. Найбільш болісний для прочитання текст року? Можливо.

10. Марк-Андре тер Штеген («Барселона»)

Воротар тільки почав рік – і майже одразу травмувався. І це суттєво ускладнило життя каталонців, адже вони опинилися у ситуації, коли замість надійного кіпера (за всю кар’єру в Іспанії має +17.3 за показником пост-шота – xG для воротаря) вимушені були довіритись привозному (Пенья пропускав більше очікуваного у кожному з сезонів за «Барселону»). Це коштувало декількох зайвих пропущених голів восени та витрачених грошей на підписання нового стража воріт – Щенсного. Польський футболіст не підвів, але й чогось дивовижного, на відміну від праймового тер Стегена, не виконував – лише 17-а позиція у Ла Ліги за усе тим же показником пост-шота, нижче других голкіперів «Осасуни» та «Леганеса». Так, витягнув поєдинок з «Бенфікою» (1:0) у ЛЧ, але й привіз одразу декілька пенальті через невдалий таймінг виходів з воріт та необережну гру в ці моменти. Дуже можливо, з тер Стегеном у рамці «Барселона» мала б більший відрив від «Реалу» у чемпіонаті та вже б святкувала свою перемогу у лізі.

9. Крістіан Ромеро («Тоттенгем»)

Сезон у виконанні «шпорів» – просто жахливий. Багато чого пішло не так, тож важко сказати, у який саме момент все розвалилося. Але, якщо треба обирати, то після травми Ромеро. Оборонця не просто так кожне трансферне вікно сватають у більш класні клуби: у минулому сезоні, наприклад, він був 4-м найкращим у складі «Тоттенгема» за середнім балом серед основних гравців, а поступився тільки Сону, Меддісону та Порро, які компенсували подекуди невдалі виступи результативними діями. І ось такий важливий Ромеро вилітає через пошкодження наприкінці осені – і «шпори» видають відрізок із лише однією перемогою у 6-и матчах. Без Крістіана команда зіграла свій найгірший поєдинок у сезоні (3:6 проти «Ліверпуля») та провела серію із 7 ігор без перемог в АПЛ, причому на проміжку пропустила аж 18 голів… Навесні Ромеро повернувся, і з ним «шпори» лише одного разу дозволили супернику забити у свої ворота більше пари голів. До того ж, з ним у складі команда відіграла поєдинки плей-оф ЛЄ. Його повернення зробило «Тоттенгем» сильнішим. Якби не травмувався, сезон для лондонців майже напевно склався б по-іншому.

8. Ніколас Джексон («Челсі»)

Що було на момент вильоту форварда? «Челсі» був 4-м у турнірній таблиці, мав 43 бали після 24 турів (1.79 за матч) та тільки 4 голи недобору у порівнянні з xG. Що відбулося після його травми? Спад: тільки 14 набраних балів у 9 наступних поєдинках (по 1.55), причому половина перемог – над клубами із зони вильоту, скатування на 6-й щабель таблиці, аж 3 голи недобору зверху на вже існуючий… Все розвалилося. Ще й Палмеру стало нема з ким обігратися – і він видав 13-матчевий стрік без забитих голів в усіх турнірах. Декілька тижнів тому Джексон повернувся, але від хлопця, який оформив 14 гольових дій у 23 перших турах АПЛ, не залишилося навіть тіні – 0 голів та 0 асистів у 5-и поєдинках після повернення. На фініші сезону у «Челсі» важкий календар: «Ліверпуль», «Ньюкасл», «Ноттінгем». Є немалий шанс, що виліт Джексона посеред сезону вартуватиме «синім» місця у ЛЧ, а їхньому тренеру – роботи у клубі.

7. Хаві Сімонс («Лейпциг»)

«Лейпциг» провалив сезон на багатьох рівнях та етапах – від комплектації складу до його старту до занадто довгого пробачення невдач тренеру Розе по ходу. Але все могло скластися дещо краще, якби головний відповідальний за креатив у складі команди був доступним увесь сезон. Сімонс травмувався у жовтні, після 7-и зіграних турів у Б1. І на той момент «Лейпциг», нехай і не грав у футбол добре, ділив із «Баварією» перший рядок таблиці – по 17 набраних очок, жодної поразки, 3 бали переваги над «Баєром». І ось Сімонс вибуває – і все ламається. «Лейпциг» ще виграє двічі за інерцією, але потім тоне у негативних результатах – лише 1 нічия та 5 поразок на відрізку. Тут він програє не лише у Бундеслізі, але й у ЛЧ. Поразки «Селтіку», «Інтеру» та «Астон Віллі» залишають команду без шансів на вихід у плей-оф, а колектив остаточно втрачає віру у власні сили. Коли Сімонс нарешті повертається, вже у 2025-му році, то одразу береться за справу – він вже має 14 гольових дій у сезоні Б1. Але запізно: тепер РБ не претендент на титул, а лише борець за місце у ЛЧ, а відставання від «Баєра» – шалені 15 очок.

6. Букайо Сака («Арсенал»)

«Ліверпуль» виграє титул майже без конкуренції багато у чому через те, що лідер його головного конкурента провів забагато часу поза грою. Для розуміння крутості старту сезону у виконанні Сака: він мав 10 асистів після 17-и турів, а рекорд АПЛ – 20. Мав усі шанси увійти в історію. Та й уся команда: на той момент вона вже відставала від «Ліверпуля» на 6 очок, однак грала хіба що трохи гірше (за очікуваними балами 36 на 33 не на користь лондонців, зараз – 73 на 66). Без Сака «Арсенал» не дотиснув «Брайтон», «Астон Віллу», «Ноттінгем» та «Ман Юнайтед» (усе – нічиї). Завжди не вистачало зовсім трошки. Та навіть якщо б не результативними діями, то хоча б своєю присутністю Букайо допоміг би команді: вона б відчувала, що має на полі футболіста, здатного відзначитися у будь-якому матчі та повести її за собою. А натомість «Арсенал» отримав на правому фланзі атаки Стерлінга, Нванері, Троссарда – «збитого льотчика», «зеленого» юнака та футболіста іншої позиції відповідно. Можливо, команда програла б титул навіть із Сака у складі, однак інтрига б точно не померла ще до весни.

5. Глейсон Бремер («Ювентус»)

Зіграв лише 6 матчів у чемпіонаті, але повністю заслужив опинитися у нашому топі так високо. Бо які то були поєдинки! Ви, може, вже не згадаєте, але «Ювентус» дуже добре починав сезон із Моттою: 10 поєдинків без поразок в усіх турнірах, 0 (нуль!) пропущених у 6-и дебютних турах Серії А. І у кожному з цих сухих матчів взяв участь Бремер. «Ювентус» втрачав через низьку продуктивність атаки, однак міг відіграти ідеально в обороні навіть проти «Наполі» Конте (0:0) – як виявилося, однієї з двох найкращих команд ліги. У першому ж матчі без Бремера (травмувався та залишив поле вже на 6-й хвилині) «Ювентус» вперше у сезоні пропустив двічі. У четвертому – вперше поступився. На проміжку з першого по шостий відіграв на нуль лише одного разу – коли суперник залишився у меншості вже на 24-й хвилині. Після цього ситуація все погіршувалася… І ось ми у точці, де оборона «Юве» – вже не зразок надійності, Мотта – безробітній, а команда програє у 3 з 6 останніх турів та йде у таблиці нижче за «Болонью». Травма Бремера залишила туринців без опори під ногами – і вони не встояли.

4. Дані Карвахаль («Реал Мадрид»)

Не просто так вже у грудні пішли чутки, що «Реал» намагається домовитися про контракт з Александром-Арнольдом. Бо його ситуація на правому фланзі оборони – геть критична. У минулому сезоні Карвахаль був серед головних претендентів на ЗМ: виграв Євро та Лігу чемпіонів, був одним з незамінних як для збірної Іспанії, так і для «Реалу». Тому мадридці і не шукали йому альтернативу. Коли Карвахаль вилетів, намагалися залатати діру Васкесом – той старанний, але просто не рівень. У підсумку позицію закрив Вальверде, але якою ціною? Уругвайця не вистачало у центрі поля, тож «Реал» став геть передбачуваним на м’ячі. Вальверде виконував великий об’єм роботи, але не міг створювати моменти для партнерів та виконувати фірмові дальні удари у звичному для себе обсязі. У підсумку травма Карвахаля зробила слабшими для «Реала» аж 2 ланки – правий фланг оборони та центр поля. Результат – поганий сезон. Мадридці вже вилетіли з ЛЧ, не є фаворитами ані Ла Ліги, ані Кубка Іспанії. Можливо, це буде той самий рідкісний сезон без трофеїв для «королевського» клубу. Як було б з Карвахалем? Точно краще.

3. Джамал Мусіала («Баварія»)

Перший і єдиний футболіст нашого топа, який потрапив до нього не через тривалий відрізок відсутності, а лише через 2 поєдинки. Мова, звісно, про матчі в ЛЧ проти «Інтера». Є впевненість, що з молодим німцем у складі «Баварія» суперника здолала б – і пройшла б далі. Першопричина таких думок – те, як Компані намагався замінити одного зі своїх лідерів. У першому матчі використав у ролі «десятки» Геррейро (прикріпив до Чалханоглу, тож на м’ячі користі від ідеї було мало), у другому – Мюллера, який вже не той… У підсумку гарно з лінії атаки в обох поєдинках зіграв лише Олісе. У Мусіали 24 гольових дії у сезоні лише за клуб, а ще – тонна створених моментів для партнерів, коли півзахисник стягував на себе по 3-4 суперники та віддавав м’яч. Цього всього не вистачило проти «Інтера». «Баварія» створила моментів на приблизно п’ятірку xG – а забила тільки тричі. Вона впевнено виграє Бундеслігу, але, якби не травма Мусіали, була б у кроці від домашнього фіналу ЛЧ. Потенційно видатний сезон перетворився на звичайний.

2. Флоріан Вірц («Баєр»)

Ще одна «свіжа» травма, знову футболіст Бундесліги. І якщо виліт Мусіали позбавив «Баварію» шансів на один трофей, то пошкодження Вірца коштувало «Баєру» усієї футбольної весни: тепер вона точно провальна. Гравець провів дуже потужний минулий сезон, але у цьому навіть додав: виконав більше асистів у чемпіонаті, витрачав менше часу на гольову дію, забивав переможні м’ячі… Через його травму «Баєр» програв «Вердеру» (0:2) у чемпіонаті, не запропонував нічого «Баварії» у матчі-відповіді ЛЧ (0:2), вилетів з німецького кубку від клубу з 3-ї ліги. А після повернення Вірц не зміг одразу вкотитися у гру – і команда розгубила бали у Б1 ще двічі. Таким чином, вона втратила взагалі все, а могла б захистити титул у чемпіонаті та підняти над головою Кубок, перегравши кризовий «Штутгарт» у фіналі, ще раз перемогти «Баварію» та хоча б спробувати створити камбек у протистоянні з нею у ЛЧ. Гарний сезон перетворився на посередній, ще і зі змазаною кінцівкою. Проект «Баєра» закінчується ось так, бо Вірц травмувався у вирішальний момент.

1. Родрі («Манчестер Сіті»)

Інтриги не було. Всі ті, хто хоч трохи слідкували за подіями у сезоні, знали ім’я переможця цього топа заздалегідь. Я не впевнений, що тут потрібна якась докладна статистика. Просто візьміть і порівняйте цей сезон «Ман Сіті» з попереднім. Або з будь-яким іншим. Або з обраним випадково сезоном Гвардіоли як тренера. І абсолютно кожне порівняння буде не на користь теперішнього. Пеп ніколи не вилітав з ЛЧ так рано. Пеп ніколи не вибував з боротьби за титул ще восени. Пеп ніколи не програвав так багато матчів за сезон. Пеп ніколи не вів боротьбу за місце у зоні ЛЧ до останніх турів. Пеп ніколи не нервував так сильно на бровці. Пеп ніколи *вставте свій варіант*. Жахливий сезон. І його каталізатором стала травма Родрі. У центрі поля просто не залишилося гравця, який міг би і починати атаки, і зупиняти випади суперника. А далі вже всі згадали про «старих» футболістів, про коротку лаву запасних, інші травми тощо. Якби Родрі грав, «Сіті» все одно мав би проблеми – але не таких масштабів. А у підсумку розвалився.

Воно ніби й логічно: найбільшою і найболючішою втратою сезону виявилася втрата чинного володаря Золотого м’яча. Це стається з виданням не так часто, тож його треба відзначити: нарешті France Football зробив щось правильно.