П'ять висновків після півфінальних матчів Кубка України

14 травня у Житомирі відбудеться фінал Кубка України. У головному матчі турніру зійдуться дві найтитулованіші команди країни – «Динамо» та «Шахтар». Підопічні Олександра Шовковського за крок до фіналу впевнено переграли «Буковину». І тепер, через чотири роки, знову боротимуться за кришталевий приз.

А ось підопічним Марино Пушича довелося намучитися значно більше, ніж «біло–синім». Проте з «енної» спроби «гірникам» таки вдалося переграти «Полісся». І «Шахтар», як і рік тому, знову зіграє у фіналі Кубку України.

Примітно, що звичного раніше кубкового фіналу «Динамо» – «Шахтар» (або «Шахтар» – «Динамо») ми не бачили вже цілих сім років. Тепер ось побачимо.

Крім того, що обидва вітчизняні гранди вийшли в кубковий фінал, давши нам, уболівальникам, ще одне «класичне» протистояння в нинішньому сезоні, більше знайти точок дотику в півфінальних матчах і не вийде, бо надто різними вони виявилися і за змістом, і за сценарієм, та й за «вагою». Відмінних рис – вагон і маленький візок, а ось схожостей – хіба жменя.

Проте, давайте все ж спробуємо гарячими слідами зробити висновки з цих двох таких різних за своєю суттю поєдинків.

Динамо відверто пощастило з жеребом

Тут двох думок не може бути. У півфінал Кубка України вийшли три елітні колективи, причому, за нашими мірками, справді елітні, і туди ж, у кубковий півфінал, пробилася одна команда з першої ліги.

Отже, «Буковина» за визначенням була «ласим шматком» для трійці з УПЛ. Будь–хто з цієї трійці – «Шахтар», «Динамо», «Полісся» – хто б виходив у підсумку на чернівецьку команду, небезпідставно вважався б фаворитом. І зі старту мав би більші шанси на прохід у наступний раунд. У фінал, тобто. І ці вищі шанси пов'язані, насамперед, із вищим і командним, і індивідуальним рівнем цієї трійці.

У зв'язку з цим пощастило «Динамо». Беззастережний лідер чемпіонату країни виявився ягодою зовсім іншого поля, ніж восьма команда першої ліги з чемпіонської групи. Тому справжнього протистояння, в сенсі справжнього кубкового, і не вийшло. Тому що той, хто сильніший і досвідченіший, виявився на голову вищим за того, хто менш сильний і менш досвідчений. Одним словом, все закономірно. Але нюанси однаково є. Втім, є й осад.

Заборонити Буковині грати кубковий матч удома – це маразм

Цілком можливо, що перший півфінальний поєдинок мав би вищий градус напруги, якби команда з нижчого дивізіону отримала можливість зіграти на рідній, а не нейтральній арені. Але такої можливості «Буковина» не отримала. У неї це право відібрали. І це, не побоюсь такого виразу, повний маразм.

Так, я чудово розумію, що домашня арена «Буковини» не відповідає якимось там інфраструктурним критеріям УАФ. Але ж у цьому випадку не обов'язково бути вузьколобим. Тим більше, коли на дворі війна. Якщо на ранніх стадіях Кубка України домашній стадіон чернівецької команди був допущений до кубкових змагань, то чому він не був допущений у півфіналі? Тільки тому, що у півфіналі довелося зіграти проти «Динамо» («Полісся», «Шахтаря» – зайве викреслити)?

Тільки тому. Іншої зрозумілої відповіді на це запитання я не бачу.

Як все одно переконаний, що «Динамо» пройшло б у фінал і в тому разі, якби грало із «Буковиною» у Чернівцях. Однак у такому разі, тобто коли матч був би на рідній арені підопічних Григорія Чурилова, для вболівальників «жовто–чорної» команди було б справжнє свято. А так і не свято зовсім.

І не треба тут озиратися чи кивати в бік УЄФА. Мовляв, це вони винні, а ми ні до чого. Ще як до чого. Деколи склочний і схоластичний Європейський футбольний Союз набагато лояльніший за наш УАФ. Згадайте хоча б, як у вже далекому 2008 році кияни грали матч кваліфікації Ліги чемпіонів проти ірландської «Дрогеди». Точніше, згадайте той стадіон на «Смарагдовому» острові. Навряд чи він був кращим, ніж нинішній стадіон «Буковини». Хоча перед ким я мечу бісер…

Очне протистояння Динамо та Шахтаря у найближчому турі УПЛ наклало свій відбиток і на півфінали Кубка

Чомусь мені здається, що «біло–сині» дуже хотіли пройти свого суперника на «одній» нозі. І тут зовсім не йдеться про неповагу до опонента. Тут мова йде про те, що вже найближчої неділі «Динамо» зійдеться з «Шахтарем» у рамках чемпіонату.

Для «гірників» той матч – останній шанс якщо і не врятувати сезон, то хоча б підсолодити гірку пігулку від приставки «екс» до свого торішнього чемпіонства. Тоді як для «біло–синіх» той недільний поєдинок – чудова нагода оформити титул, хоча б де–факто, у грі проти заклятого друга.

Саме майбутньою близькістю очної гри в УПЛ можна пояснити той факт, що Шовковський виставив на перший тайм проти «Буковини» фактично резервний склад. Гаразд, не резервний, але й не основний.

Не основний динамівський склад покладених на нього надій не виправдав. Бо програв перший тайм. І нехай кияни пропустили гол не так завдяки майстерності суперника, як завдяки своїй помилці («відзначився» Бражко), суті це не змінює. Тому Шовковському в авральному порядку довелося випускати на полі основних гравців. Тих, кого він, поза всяким сумнівом, хотів притримати на недільну гру. І основні гравці одразу ж зробили різницю.

Але, як би там не було, «Шахтареві» у цьому сенсі довелося ще гірше. Якщо не сказати – у рази гірше. Бо у суперниках команди Пушича – команда іншого сорту, ніж суперник команди Шовковського. За всієї поваги до «Буковини», нинішнє «Полісся» – справжній злий геній для «помаранчево–чорних».

Пушич апріорі не міг собі дозволити виставити хоча б напіврезервний склад. Щоб знову не опростоволоситися. Єдине, що він міг собі дозволити – залишити на лавці Судакова. Але все одно – лише до пори, до часу (Георгій вийшов на поле на 82 хвилині).

Очевидно, що «гірники» витратили на порядок більше сил і енергії для виходу у фінал, ніж другий (у нашому випадку перший) фіналіст. Тож я не виключаю, якщо раптом поки що чинний чемпіон 27 квітня зіграє не найкращий свій матч, Пушичу буде, на що кивати: на втому після виснажливого поєдинку кубкового півфіналу.

Кубковий характер Шахтаря – все ж таки не порожній звук?

У чвертьфіналі Кубка України жереб теж не був прихильним до «Шахтаря». Донеччанам випала «Олександрія». І важка в усіх відношеннях гра, більше схожа на перетягування каната, завершилася мінімальною перемогою гірників в екстра–таймі.

У півфіналі «Шахтареві» – знову не подарунок. «Полісся», одна з найнезручніших команд: опоненти зустрічалися досі чотири рази, і «гірники» у попередніх спробах видобули лише одну суху нічию. Інші матчі програли, не забивши при цьому жодного м'яча.

За змістом кубковий півфінал «Шахтаря» дуже нагадував чвертьфінал. Все те ж таки перетягування каната.

І знову в цьому складному атракціоні «гірники» виявилися сильнішими. І удачливішими. І з п'ятого разу таки переграли «Полісся». Знову, як і раніше, в екстра-таймі. Є ще порох. І характер, схоже. Є ще шанс не повністю провалити сезон.

Якість трансляції матчу Полісся – Шахтар – ще один маразм

Нежданчик вийшов. «Полісся», один із «найпрогресивніших клубів УПЛ», з його просунутими телеменеджерами, відверто сів у калюжу. І якщо на футбольному полі житомиряни віддали всі сили для боротьби, то ті з Житомира, які відповідали та організовували телетрансяцію, займалися незрозуміло чим. Якість картинки часом була жахливою. На такій картинці в одного футболіста часом виявлялося дві голови чи чотири ноги. Словом, ставте свої «вподобайки».