Непереможні. ПСЖ заслуговує оформити анбітен та увійти в історію

Щороку ми говоримо про той самий непереможний сезон «Арсеналу», причому не лише перед стартом нового розіграшу – аж доти, доки всі 20 клубів АПЛ не зазнають першої поразки та не втратять можливості повторити те досягнення. А ще букмекери і до, і під час сезону приймають ставки на те, хто з місцевих клубів зможе пройти всю дистанцію непереможеним… Менше року тому ми всі були у захваті від «Баєру», який також уникнув поразок на дистанції в увесь чемпіонат: хвалили команду за витримку, характер, якісний футбол, вміння зберігати концентрацію у лізі попри одночасну участь у трьох турнірах тощо. Але ось на свій анбітен йде «ПСЖ» – і всі мовчать. Ба більше: я впевнений, що у випадку, якщо команда все ж зуміє уникнути поразок в останніх турах Ліги 1, всі просто приймуть цей факт як належне, бо «чемпіонат слабкий». Якось нечесно, вам не здається?

У цій статті пояснюємо, чому сезон без поразок «ПСЖ» у чемпіонаті Франції – справді вагомий здобуток.

Це рідкісне досягнення, яке досі не підкорилося нікому у Лізі 1

Непереможних сезонів у XXI столітті серед клубів топ-ліг небагато взагалі: «Арсенал»-03/04, «Ювентус»-11/12, «Баєр»-23/24. Все. І зверніть увагу: нема жодного клубу з Франції. Тобто так склалося історично, що місцевий чемпіонат був одним з найбільш конкурентних середовищ, причому щороку. Та навіть тепер: «Марсель» йде другим, проте вже тричі втратив бали у матчах з командами останньої третини таблиці; «Монако» йде третім – тільки 6 перемог у 10 дуелях проти тих же колективів. Про що ми взагалі кажемо, якщо навіть самому «ПСЖ» досі не вдавалося не програти жодного разу протягом чемпіонату? Хоча ледь не щороку після приходу шейхів ми говоримо, що парижани поза конкуренцією, мають найсильніший склад та найкращих гравців тощо.

Коли робиш щось таке, що не зумів зробити ніхто до тебе, то це вже видатне досягнення. Вже після визнання цього факту можна сперечатися щодо того, наскільки видатне, та використовувати описові прикметники для суб’єктивної оцінки. Якщо ти відкрив новий материк, то ти, перш за все, ВІДКРИВ. НОВИЙ. МАТЕРИК. – а вже потім «це було легко, бо насправді плив до…» чи «це не так круто, як…». Суб’єктивний погляд на унікальне досягнення жодним чином не відміняє факту самого досягнення. Чи може стати «ПСЖ» в один рядок з «Арсеналом», «Ювентусом» та «Баєром» як той клуб, який так і не змогли обіграти у чемпіонаті протягом сезону? Так. Кожен з названих досяг максимального можливого результату. Це каста обраних. А порівняння команд між собою за силою – то вже суб’єктивний погляд.

У Франції вистачає сильних команд

Особливо цього сезону. Тобто анбітен, якщо він відбудеться, не буде виборено в умовах відсутності серйозних опонентів. З найбільш очевидного – це «Монако» та «Марсель». Перший має стабільний склад та досвідченого тренера Гюттера. Окрім цього, «Монако» зміг перемогти протягом сезону «Барселону», «Болонью» та «Астон Віллу» – команди найвищого рівня. «Марсель» увесь сезон не грав у якісний футбол, проте регулярно витягував матчі завдяки топ-гравцям, щонайменше на місцевому рівні: Грінвуду, Рабйо, Гейб’єргу, Беннасеру, Балерді, Гуірі… А ще «Олімпік» має одну з найбільш недружніх до гостей арену, на якій місцеві не програли у 28-и з 32-х останніх матчів у рамках Ліги 1 – але «ПСЖ» поступилися без шансів (0:3). А ще ж є, наприклад, «Лілль», який упродовж сезону переміг не тільки «Монако» та «Болонью», але й обидва мадридських гранди. І що? Гегемон не поступився і йому.

Плюс, «ПСЖ» здолав «Страсбур», головну сенсацію сезону, уникнув поразки у лігві «Ніцци», яка у підсумку не поступилася вдома жодній з команд топ-4 таблиці, двічі обіграв «Ліон», свого історично головного конкурента… Що ще могли зробити столичні, щоб заслужити компліменти за свої результати? Тільки у 18 з 30 турів «ПСЖ» вів у рахунку до перерви, тричі навіть поступався після 45 хвилин – цей сезон не був надлегким для столичних. Команда уникла конкуренції на дистанції, але не у межах окремих матчів. До речі, вона не вперше пройшла перше коло без поразок. Але коли це ставалося раніше, то «ПСЖ» розслаблявся, бо його очкова перевага над найближчими переслідувачами була величезною. Проте не цього року. Між 1-ю та 2-ю позиціями у таблиці Ліги 1 23 бали – питання титулу знято вже давно, але «ПСЖ» все ще штампує перемоги. Найважче у такій ситуації – зберегти концентрацію, і парижанам це вдається.

«ПСЖ» справді домінує

Найбільш красномовний показник – очікувані очки. Столичні награли аж на 73.67 пункти. Є перебір трохи більше, аніж у 4 бали, але ж ми знаємо, як працює ця система: навіть якщо будеш тотально домінувати над опонентом у матчі, а той лише декілька разів підійде до твоїх воріт, все одно отримаєш «тільки» якісь 2.8 xPTS, не рівно 3. Чи означає це, що ти не заслужив перемогти? Ні. Проте така система – тому найкращі клуби своїх ліг майже завжди набирають більше, аніж очікувалося. Тут головне питання: наскільки? Наприклад, «Баєр» у минулому сезоні багато матчів провів посередньо, але рятувався на останніх хвилинах – тому набрав на майже 14 пунктів більше, аніж заслуговув. «Атлетіко» у свій останній чемпіонський сезон назбирав майже 20 «зайвих» очок, бо перемагав у тому числі в абсолютно рівних поєдинках. Це чемпіонська риса, так, але коли розрив між очікуваними та фактичними балами настільки великий, то доводиться говорити про певне везіння.

У випадку «ПСЖ» списувати щось на «пощастило» не вийде. В нього купа матчів, де він розносив за показником xG. Наприклад, було 4.94 проти «Монпельє», 4.67 у грі зі «Страсбуром», сумарно аж 5 поєдинків, у яких він набив 4+ очікуваних голи – найбільше у топ-лігах Європи, ніхто не виступав крутіше. Навіть у нічийних матчах «ПСЖ» був переконливим, ось його різниця за xG у цих дуелях з суперниками: +1.16, +0.49, +3.12, +2.71, +1.19, +1.79. Тобто розумієте: команда була значно ближчою до перемоги, аніж її опонент, абсолютно у кожній грі, коли розписувала мирову. Навіть нема приводу дорікати, нема куди ткнути пальцем. До того ж, серед перемог більш ніж кожна третя – розгромна, а 17 з 24 – з різницею щонайменше у 2 голи. Нема жодного відрізку у 10 турів, на якому «ПСЖ» набрав би менше, аніж якийсь інший клуб. Те саме за створеними моментами. Авжеж, ми звикли, що парижани статистично домінують увесь сезон, але навіть так вони все одно проводили 2-3 поганих матчі у чемпіонаті – а тепер не провели жодного.

Команда не програє після втрати зірки

Більше не ігноруємо цього слона у кімнаті. «ПСЖ» втратив Мбаппе перед стартом сезону. І це повинно було вплинути на результати, бо французький форвард забивав щонайменше 27 голів у 4-х останніх своїх сезонах у Франції, і це тільки у Лізі 1. 6 років поспіль він мав більше результативних дій, аніж зіграних матчів. Можна хоч до ранку обговорювати, добре чи погано для команди мати у складі велику зірку, проте саме зірка витягне для тебе рівний поєдинок чи врятує тебе у програшному за сценарієм. Якщо метою є пройти сезон без поразок, то Мбаппе – це крута опція, а не щось шкідливе. І ось «ПСЖ» втратив цю опцію. Ба більше: до Нового року він справді не мав у складі нікого, хто міг би однією своєю вдалою дією витягнути важкий матч. Але, і це шокує, така опція взагалі не знадобилася. Якщо ти стабільно завдаєш по воротах суперника на 20+ ударів більше, аніж він – по твоїх, то, найбільш імовірно, не доведеться нікого та нічого рятувати: ти просто переможеш 2:0 чи 3:0 навіть із середньою реалізацією.

Коли Енріке перед стартом сезону говорив, що голи Мбаппе розподіляться між 4-ма гравцями, він займався популізмом. Він не міг розраховувати на такий прогрес Дембеле, не вірив у Коло-Муані та Рамуша (інакше вони б грали частіше), не мав у складі Кварацхелії, не закладався на розвиток Дуе. Але все спрацювало. І за 30 турів цього сезону «ПСЖ» забив більше, аніж за 34 матчі у минулому. Тобто проблему відходу Мбаппе не просто вирішили, але ще й зробили це так, що команда стала сильнішою, якщо відштовхуватися виключно від показника забитих голів. А ще вона стала краще пресингувати, наприклад. Тобто клуб вперше за дуже багато років не мав жодної зірки у складі – і впорався. Можливо, відсутність явного героя зробила нервовим матч-відповідь з «Астон Віллою» (зазвичай саме у такий момент лідер «витягує»), але на рівні місцевого чемпіонату щонайменше все працювало і працює ідеально. Це може бути не просто анбітен – а сезон без поразок, після якого не скажеш, що «це все через…». Через кого?

«ПСЖ» перемагає не лише у Лізі 1

Команда має найдорожчий склад у чемпіонаті Франції, причому різниця за ціною із найближчим конкурентом є суттєвою. Якби «ПСЖ» пройшов цілий сезон без поразок тут і взагалі не вразив у інших турнірах, у тому числі на європейській арені, чим би це взагалі відрізнялося від, наприклад, сезону київського «Динамо»? Так, все ще круто та все ще історичне досягнення, проте якою ціною? Назвати «Динамо» крутою командою ми не зможемо навіть у випадку анбітена, бо команду знищували у ЛЄ. Якщо доведеться обирати, завдяки чому колектив уникнув поразок на внутрішній арені, то між варіантами «демонстрував вражаючу гру» та «не мав гідних конкурентів» більшість обере другий. А у випадку «ПСЖ» – ні. Бо були перемоги ще й у ЛЧ. Причому які! Дещо невдалий старт, але далі – героїчна перемога у матчі з «Ман Сіті». Пізніше – над «Ліверпулем» та «Астон Віллою». Команда вже зробила достатньо, але якщо ще й «Арсенал» пройде, то там вже буде однозначно: «ПСЖ» не програв ані матчу у Л1, бо був приголомшливим у ледь не у кожному своєму поєдинку у сезоні.

І взагалі-то це нелегко – грати у 3-х турнірах одночасно (ще «ПСЖ» у фіналі КФ, який виграє нечасто, тож це також важливо). Єдиний рік, коли парижани дісталися фіналу ЛЧ, це рік коронавірусу – чемпіонат став на паузу та з неї не повернувся, тому команда сконцентровано грала лише в одному турнірі. Минулого сезону «ПСЖ» програв у Лізі 1 двічі – за декілька днів до старту ЛЧ та за декілька днів після свого вильоту з її півфіналу. Тобто десь завадила ротація, десь не вистачило мотивації налаштуватися на менш статусного опонента. І Енріке вирішив усі ці проблеми упродовж теперішнього чемпіонату. Ви ж бачите, як у нього час від часу виходять на поле та справді допомагають Лі Кан Ін, Дуе, Рамуш, Заїр-Емері, Бералдо, навіть якийсь Маюлу має не тільки 589 зіграних хвилин, але й 1+1 у чемпіонаті. Тренер довів кожному, що той – важливий і потрібний. А ще вмовив Дембеле, Вітінью, Маркіньйоса та Доннарумму грати хоча б на 80% можливостей у чемпіонаті – і вони грають, не бережуть себе та сили. У рік анбітена «ПСЖ» успішний не лише на внутрішній арені, тож списати все на слабкий рік для Ліги 1 не вийде.

Лишилося 4 тури

Фінішна пряма. Опоненти – «Ніцца», «Страсбур», «Монпельє» та «Осер». До всіх поєдинків, окрім останнього, доведеться готуватися менше тижня, однак обидва крайніх опоненти будуть без вагомої мотивації на матч: «Монпельє» вже втратив шанси на збереження прописки, «Осер» близький до дострокового вирішення питання виживання на свою користь. Проти «Ніцци» та «Страсбура» доведеться повозитися, але перша нечасто перемагає у гостях (5 з 15 матчів у чемпіонаті), а другий йде з шаленим перебором очок та не грає у футбол на рівні інших претендентів на місце у ЛЧ. Тож когось аж надто страшного тут немає, а мотивація перемагати є: Енріке вже казав, що прагне пройти усю дистанцію без поразок. Тож анбітен близький, дуже. І наявність або його відсутність будуть суттєво впливати якщо не на оцінку сезону «ПСЖ», то на його відчуття. Команда, яка прагне стати великою, повинна мати свій хоча б один історичний ігровий рік. І навряд хтось зможе сказати, що «ПСЖ» на це не заслужив.