Луїш Каштру знову у Шахтарі

19 квітня «Шахтар» у рамках 25-го туру УПЛ-2024/25 програв «Колосу» – 2:4. Хтось за звичкою поспішив назвати це сенсацією, проте для людей, які пильно стежать за подіями у вітчизняному чемпіонаті, це фіаско команди Маріно Пушича точно сенсацією не виглядало. Хоча б тому, що «Колос» після повернення на тренерський місток цієї команди Руслана Костишина виглядає досить симпатично та здатен демонструвати характер, тоді як колектив, яким довірено керувати Пушичем, продовжує відверто розкладатися і не заслуговує на жодні компліменти на свою адресу.

Насправді, суботня поразка «Шахтаря» від «Колоса» викликала в автора цих рядків такий собі ефект дежавю. Щось подібне, нехай і не буквально, але раніше начебто вже було. І за кілька секунд напруженої роботи пам'яті з'явилася чітка відповідь, коли і за яких обставин. Це був сезон-2020/21, у якому «Шахтар» за всіма статтями програв боротьбу за чемпіонство «Динамо». Тоді на фініші «гірники» відпустили киян уперед аж на 11 очок, а зараз, за ​​п'ять турів до завершення змагального процесу, відрив «біло-синіх» від «помаранчево-чорних» складає вже 10 пунктів, і попереду обидва ці колективи ще чекає очна зустріч…

Тоді, у сезоні-2020/21, «Шахтар» очолював португальський фахівець Луїш Каштру. Після успішної співпраці із Паулу Фонсекою боси «гірників», очевидно, вирішили не міняти вектор пошуку нового наставника й покликали до себе представника цієї ж країни. Логіка проглядалася залізна: успіхи Фонсеки не могли не окрилювати, плюс відсутність у наставника мовного бар'єру із бразильцями – традиційного ключового активу «Шахтаря» останніх років.

І у першому сезоні Луїш Каштру справді злетів до небес. Принаймні, така аналогія спадає на думку на тлі відриву, який «гірники» забезпечили собі від «Динамо» на фініші, а це 23 очки! «Це фантастика, а не сезон», – вочевидь, саме так думали у керівництві клубу тоді.

Але другий сезон Каштру, як ми вже згадували, перетворився на суцільну катастрофу. Подібного роду «американські гірки» португальському фахівцю не пробачили, і влітку 2021-го не стали продовжувати контракт із Луїшем, який якраз підходив до завершення.

До чого цей невеличкий екскурс у нещодавню історію «Шахтаря»? До того, що нинішня робота Маріно Пушича з «гірниками» нагадує те, що вже було у донецькому клубі кількома роками раніше із Каштру. Боснійський коуч в дебютному своєму сезоні досить впевнено взяв чемпіонство, хоча у активній боротьбі було не лише «Динамо», а й амбітний «Дніпро-1», який тоді викладався у чемпіонаті на 100%, якщо й зовсім не на 300% своїх можливостей та здібностей. А потім… Потім прийшов нинішній сезон, у якому «Шахтар» за результатами та грою виглядає так само безпорадно, як і його попередня версія імені другого сезону Луїша Каштру.

І поразка від «Колоса», яка зараз для когось виглядає сенсацією, у період роботи з «гірниками» Каштру також має свій аналог. У березні 2021-го «помаранчево-чорні» програли «Львову», який на той момент у турнірній таблиці вирішував приблизно ті ж самі завдання, що й нинішній «Колос». Тоді, що правда, було не 2:4, а «лише» 2:3, проте сам факт того, що діючий чемпіон пропускає так багато від команди, чия сумарна трансферна вартість на Transfermarkt не дотягує навіть до оціночної вартості головної зірки «помаранчево-чорних», свідчила про одне – «Шахтар» потребує екстрених змін.

Каштру, як подейкували, вирізнявся достатньо компанійським та м'яким характером. Після більш вимогливого і жорсткого Фонсеки Луїш виглядав для багатьох виконавців «гірників» таким собі «ковтком свіжого повітря». Із Каштру багатьом працювалося простіше й легше, і багато в чому саме це моральне піднесення допомогло «Шахтарю» настільки впевнено виграти перший за часів керівництва командою Луїшем чемпіонат. А далі… Далі футболісти звикли до тренера, а в якийсь момент навіть почали успішно їм маніпулювати. Замість серйозних навантажень на зимових зборах «Шахтар» вважав за краще грати розминочні спаринги, упустивши момент для закладення основ фізичних кондицій, які завжди були дуже і дуже важливими в УПЛ. Недивно, що навесні Каштру вже абсолютно не був здатний щось змінити, оскільки втратив керованість командою, а та просто довела принизливий сезон до кінця, де-факто «сплавивши» колись такого улюбленого нею тренера…

Історія із Маріно Пушичем багато в чому аналогічна. Перед боснійцем «Шахтарем» упродовж кількох місяців встиг покерувати Патрік ван Леувен, стиль роботи якого багато хто називав ледве не деспотичним. Нідерландський фахівець не визнавав авторитетів у команді та вимагав від усіх «пахати до сьомого поту». У певний момент ті, хто вважає себе лідерами колективу, порахували, що із ними поводяться без належного, як їм здавалося, пієтету, і просто почали грати абияк. Все це швидко позначилося на результатах, а керівництво зрозуміло, до чого йде справа, і було змушене екстрено реагувати, помінявши головного тренера по ходу сезону, що вкрай непритаманне для «Шахтаря».

Як підсумок: лідери, які «зливали» ван Леувена, після відходу нідерландця дивним чином швиденько збадьорилися й продемонстрували, що вони справді найкращі у лізі, повернувши «Шахтар» на перше місце в таблиці, і принісши Маріно Пушичу перше чемпіонство в УПЛ. Боснійського тренера багато хто прославляв, але насправді можна говорити, що він не привніс у колектив нічого революційного. Пушич банально з ходу зрозумів просту істину: аби залишатися на чолі команди та бути із нею максимально успішним, потрібно просто задовольняти тих, хто забезпечує результат. Назвати імена цих футболістів легко зможе будь-хто, хто більш-менш уважно стежить за УПЛ загалом та «гірниками» зокрема.

Але на статусі «дядечка-добрячка» Пушичу вдалося вивезти лише один сезон. Так само як і Каштру. Після цього настав час дійсно показувати свою тренерську роботу, управлінську руку і таке інше. Але натомість Маріно просто продовжив пливти за течією. Як і за керівництва Каштру, команда це швидко усвідомила, і в результаті досягла більш ніж значних для себе преференцій. Притчею у язицех цього сезону УПЛ стала кількість вихідних, які регулярно отримують футболісти «Шахтаря», особливо у період пауз на матчі національних збірних. Якщо у Каштру гравці розслаблялися та кайфували на зимових зборах, то у Пушича деякі з них взагалі почали отримувати своєрідні міні-канікули прямо посеред сезону! Нонсенс? Так, але тільки не для Маріно та його «педагогічного підходу» до підлеглих…

Насправді, навіть у матчі проти «Колоса», який за рахунком начебто був програний «за всіма статтями», «Шахтар» фрагментарно демонстрував достатньо непоганий футбол. І цілком міг виривати перемогу. Але… Команді Маріно Пушича вже давно і банально не вистачає «вогника». Того, який регулярно був здатний давати своїм підопічним Ігор Йовічевич – тренер, звільнення якого, до речі, для більшості вболівальників «Шахтаря», судячи із коментарів у соцмережах, залишилося абсолютно дивним і незрозумілим, адже за один провал наставників не звільняють. А якщо і звільняють, то Пушич тільки у поточному сезоні мав бути звільнений вже рази два, три або навіть і чотири…

Тому зараз, дивлячись на усі потуги «Шахтаря» на футбольному полі, на думку справді спадає лише одна аналогія – з другим сезоном Луїша Каштру на чолі «гірників». Так, наразі Пушич сподівається «відігратися» у Кубку, взявши хоча б його, але… Якщо аналогія спрацює на 100%, то нічого у «Шахтаря» не вийде, адже за часів керівництва командою Каштру «помаранчево-чорні» другий за значимістю трофей українського футболу не вигравали взагалі. Та й «Полісся», яке стане суперником «гірників» у півфіналі, здається, викликає в самого Пушича вже ледве не панічні атаки. Інакше пояснити поведінку боснійця після останнього (і чергового!) фіаско від житомирян просто неможливо, коли абсолютно культурний та інтелігентний боснієць відмовився потиснути руку своєму візаві Імаду Ашуру.

Цікаво, що після Луїша Каштру футболісти «Шахтаря» отримали у наставники італійця Роберто Де Дзербі – фахівця, методи роботи якого багато хто називає чи то вкрай експресивними, чи то дивними, а то й відверто диктаторськими. Але із цим коучем зіркам «гірників», або тим, хто себе до таких відносить, вже довелося рахуватися. Тому що він обійшовся Рінату Ахметову аж надто дорого.

Зараз, коли власник і президент «гірників» вже витратив багато грошей на підсилення складу, але так і не отримав необхідного результату, а команда взагалі ризикує уперше за останні майже 30 років фінішувати поза топ-2, можна сміливо припускати, що в наступному сезоні гравцям «Шахтаря» вже не доведеться працювати із черговим «тренером-добрячком». Очевидно, футболісти донецького клубу просто не здатні приймати таке ставлення до себе як благо, а в якийсь момент починають бачити у ньому слабкість, якою можна скористатися у своїх інтересах. Це дозволяє зробити висновок, що їм такі наставники не підходять.

Але в аспекті нинішнього провалу Пушича не можна не наголошувати й на іншому: нездатності топ-менеджменту «гірників» обійти ті граблі, на які вони встигли наступити і боляче отримати по носу лише кілька років тому. Зокрема, у футбольній спільноті все більшою й більшою підтримкою користується думка про те, що за невдачі «Шахтаря» мають нарешті почати відповідати не тільки наставники, а й ті, хто їх запрошував. У випадку із Пушичем йдеться про спортивного директора Даріо Срну, котрий останнім часом тільки й займався тим, що накручував публіку гучними заявами про «найсильніший «Шахтар» в історії».

Звичайно, хорвату хочеться, аби при ньому в якості одного із топ-менеджерів, «Шахтар» дійсно добивався історичних висот, але для цього наразі банально не той час… Однак ніхто Даріо за язика не тягнув, а його слова вже не тільки стали мемом у фанатській спільноті, особливо серед тих, хто недолюблює «гірників», але й найбільш негативним чином позначилися на іміджі всього клубу. Адже якось дивно (а то й смішно), коли «найсильніший «Шахтар» в історії» не лише продовжує регулярно отримувати «по шапці» від суперників у єврокубках (1:5 від «Баварії», 0:3 від «Аталанти» – приклади лише поточного сезону), а ще й пропускає по чотири м'ячі у свої ворота від «Колоса», не кажучи вже про систематичні поразки від «Полісся»…

Саме тому дуже багато зараз свідчить про те, що нинішня криза у «Шахтарі» носить значно масштабніший характер і її причини виходять далеко за межі проблем із тренерським штабом. Проте дуже сумнівно, щоб Рінат Ахметов у найближчій перспективі був готовий до глобальних змін в топ-менеджменті «гірників», і той максимум, на який він, мабуть, піде, буде зводитися до прощання із Пушичем та приходу нового фахівця. Після чого нам, ймовірно, знову розповідатимуть про те, як будується найсильніший «Шахтар» в історії, хоча тінь Луїша Каштру / Маріно Пушича за ним все одно продовжуватиме проглядатися…