Ігор Харатін у Вересі: від скандального новачка до того, хто робить різницю

Сезон-2024/25 центральний півзахисник Ігор Харатін знову зустрічав як футболіст однієї із команд вітчизняної Прем'єр-ліги. Україну хавбек залишив ще у січні 2019-го, коли був проданий «Зорею» за 600 тисяч євро в угорський «Ференцварош». Далі були виступи за варшавську «Легію» та словацький клуб «Дунайська Стреда», перш ніж Ігор усвідомив, що для його кар'єри все ж таки краще повернутися на батьківщину.

Готовність «надати притулок» Харатіну влітку 2024-го виявив «Колос». Ковалівці скористалися тим фактом, що хавбек отримав статус вільного агента та досить швидко домовилися про перехід півзахисника, надавши йому можливість пройти повноцінні тренувальні збори із новою командою напередодні початку нового сезону. Здавалося, що Харатін стане одним з ключових футболістів «Колоса», але за фактом Ігор зіграв за колектив із Київської області лишень 3 матчі в УПЛ, а потім був засланий у дубль, фактично виявившись абсолютно нецікавим тренерському штабу на чолі з Олександром Поздєєвим.

Приховати від громадськості причини таких резонансних дій щодо екс-футболіста збірної України (на рахунку Харатіна 4 матчі за «синьо-жовтих») надовго «Колосу» не вдалося. Спершу в пресі з'явилося дуже скромне пояснення, що відправка у дубль є покаранням для Харатіна за його сварку із тренерським штабом, а вже трохи пізніше інсайдери поінформували усіх про те, що Ігор начебто виявився свого роду призвідником потенційної змови першої команди «Колоса» проти Поздєєва, результатом якої, вочевидь, мала б стати зміна головного тренера. Однак особливої ​​підтримки Харатін не отримав, через що й програв цю, якщо так можна висловитися, партію, принагідно залишившись без великого футболу на кілька місяців.

Повернутися до справи Харатіну вдалося вже на початку 2025-го. Тоді Ігор спершу погодив розірвання контракту із «Колосом», а потім – оформив повноцінний трудовий договір з «Вересом» із терміном дії у два з половиною роки.

Після абсолютно непривабливої, якщо не сказати скандальної, ситуації у «Колосі», багато вболівальників, експертів та оглядачів сприйняли перехід Харатіна у «Верес» як суттєвий ризик для рівнян. Мало того, що клуб, бюджет якого є одним із найменших в УПЛ, домовився з екс-хавбеком збірної країни, котрий апріорі не готовий грати за «тарілку борщу та жменьку вареників», безумовно ризикуючи економічно, так ще й до колективу прийшов той, хто на попередньому місці роботи фактично отримав «вовчий квиток» за нездатність спрацюватись із прямим керівником.

Але старт весняної частини сезону в УПЛ показав, що усі подібні побоювання не варті навіть мізинця. Харатін не тільки швидко влився у новий колектив, а й став для нього одним із лідерів, якщо не сказати наріжним каменем, від якого безпосередньо залежить результат.

Якщо в 17 турах до зимової паузи «Верес» здобув в УПЛ-2024/25 лишень 4 перемоги, то навесні у активі рівненських «вовків» вже стільки ж «вікторій», але усього в 7 поєдинках. І аналіз дій Харатіна показує, що роль цього півзахисника у підсумковому результаті «Вереса» є вельми значною. За фактом, Ігор у цей період невдало провів тільки один-єдиний поєдинок – проти «Шахтаря», який завершився поразкою рівнян із рахунком 0:3. У цій грі хавбек «Вереса» вперше показав загальну ефективність роботи на полі на рівні нижчому за 60%, а ще – не продемонстрував реального прагнення до боротьби, начисто проваливши статистику єдиноборств.

Власне, гра проти «Шахтаря» виявилася поки що єдиною у поточному сезоні УПЛ, коли тренерський штаб «Вереса» замінив Ігоря під час поєдинку. У решті шести матчів, чотири з яких «вовки» виграли, Харатін відіграв від свистка до свистка. Більше того, навіть у іграх, де рівняни втрачали очки (0:2 – від «Лівого Берега» та 0:0 – з «Інгульцем») хавбек виглядав досить гідно. Наприклад, проти «лелек» він виконав вражаючу кількість роботи на полі (103 ТТД), а у дуелі із «козаками», нехай і провалив боротьбу за м'яч, натомість загалом непогано працював у грі через пас.

Також весною Харатін у 7 матчах вже відзначився 4 результативними діями (3 голами та 1 асистом). Один із цих м'ячів, нехай він і був забитий з 11-метрової позначки, надовго запам'ятається вболівальникам УПЛ, оскільки його Ігор провів у ворота своєї екс-команди – «Колоса», вирвавши для «Вереса» перемогу наприкінці поєдинку. Багато блогерів на YouTube, так само як і вболівальники у коментарях, потім ще довго обговорювали публічне з'ясування стосунків між Харатіним та Поздєєвим, котрий активно намагався дізнатися у хавбека, чому той, на його думку, виявив неповагу до нього особисто та до свого екс-клубу.

Але якщо сфокусуватися не на навколофутбольних речах, а безпосередньо на ігрових фактах та статистиці, то стає очевидним, що Харатін у розумінні широкої публіки дуже швидко перетворився у «Вересі» зі скандального новачка на того, хто робить на полі різницю. Дійшло навіть до того, що головний тренер «вовків» Олег Шандрук публічно заговорив про заслуженість повернення Харатіна до національної збірної країни, виділивши той факт, що Сергій Ребров чудово знайомий із можливостями Ігоря за попередньою спільною роботою у «Ференцвароші».

Втім, зараз ми не станемо втручатися у питання комплектування національної команди України, які є винятковою прерогативою Сергія Реброва, а сфокусуємось на ще кількох фактах, які доводять, наскільки важливою фігурою для «Вереса» та його останніх успіхів встиг стати Харатін.

Ключове, про що варто говорити: Харатін – це не типовий обмежений опорник, завданням якого є відбір м'яча та передача на ближнього. Власне, Ігор ніколи таким і не був, але у «Вересі» в Шандрука він ще більше розкрився як свого роду глибинний плеймейкер. Партнери по команді дуже швидко зрозуміли, наскільки Харатін добре вміє «диригувати» грою через пас, здебільшого роздаючи передачі на фланги із правильним таймінгом, що тепер у багатьох ситуаціях буквально шукають Ігоря, аби якомога скоріше віддати тому м'яч для подальших рішень.

Показовий епізод стався у першому таймі того ж матчу із «Колосом», коли Харатін грамотно відкрився під передачу від захисника «Вереса» Семена Вовченка, а потім на нього миттєво кинулися пресингувати одразу два футболісти ковалівців, які чудово знайомі із реальними можливостями Ігоря. Втім, подібна дія лише залишила команду, що обороняється, у дурнях, адже Харатін не став забирати м'яч під контроль, а передачею у дотик знайшов Валерія Кучерова, перед яким була величезна вільна зона, щоб створити небезпечний момент біля воріт «Колоса», але…

Епізод № 1. Харатін грамотно відкривається під передачу Вовченка…

Епізод № 2. Одразу після того, як пас від Вовченка на Харатіна пішов, пресингувати Ігоря з двох сторін кидаються два футболісти «Колоса», але…

Епізод № 3. Не обробляючи м'яч, передачею у дотик, Харатін відіграє обох суперників, виконавши блискучу передачу на Кучерова, перед яким вільна зона та величезний простір для маневру…

Епізод № 4. Зрештою, Кучеров діє не настільки тонко, як Харатін, воліючи просто завдати удару по воротах, який видався недостатньо сильним та став легкою здобиччю для воротаря «Колоса»

Про відверто недооцінені диспетчерські якості Харатіна свідчить й інша статистика сезону в УПЛ. Наразі 30-річний хавбек «Вереса» є третім у лізі за середньоматчовим показником (у перерахунку на 90 хвилин ігрового часу) передгольових передач. Він у Харатіна дорівнює 0,21. Це краще, аніж у багатомільйонного легіонера «Шахтаря» Педріньо (0,2), досить розпіареного останнім часом «мозкового центру» «Динамо» Олександра Піхальонка (0,14), а також таких футболістів як Ілля Квасниця (0,17), Олексій Гуцуляк (0,13), Борис Крушинський (0,13), Олександр Назаренко (0,1) та Віталій Буяльський (0,1). Кращі показники, аніж Харатін, за передгольовими передачами за 90 хвилин наразі мають лише Микола Шапаренко з «Динамо» (0,25) та Сергій Мякушко із «Ворскли» (0,24).

Але навіть ця статистика говорить про одне: для того, аби якомога частіше перебувати на видноті, у сучасному футболі гравцю потрібно забивати, забивати та ще раз забивати. Саме тому престижна премія «Золотий м'яч» останнім часом вручається виключно футболістам атаки. Тому що вони роблять видовище, оформлюють результат на табло і забивають м'ячі, перебуваючи у фокусі уваги публіки та потрапляючи в об'єктиви фото- та відеокамер у якості головних дійових осіб. Такі виконавці як Харатін, який звик все ж таки до «ролей другого плану», здатні конкурувати із атакувальними гравцями в плані отримання загального визнання виключно у періоди вдалих результатів для своїх команд, в яких вони відіграють ключову роль не лише своїми ТТД та передгольовими передачами, а й безпосередньо забитими м'ячами. Але коли такі моменти все ж таки наступають і пазл чудовим чином складається в єдине ціле, погодьтеся, що було б вкрай несправедливо про це не говорити…