Футбол може врятувати тільки Вальверде. 11 висновків після матчів ЛЄ

Часто блогери жартують та кажуть: «Ось цей матч треба показувати дітям у футбольній академії у якості прикладу того, як не можна грати». Я піду навіть далі: серію пенальті матчу між «Лаціо» та «Буде-Глімт» необхідно показувати взагалі усім робітникам усіх сфер, не лише футбольних, бо більш іконічного прикладу погано виконаної роботи я просто не знаю. Без перебільшення, це найгірша серія пенальті, яку я коли-небудь дивився. 5 незабитих 11-метрових з 10 – це вже погано, але як вони були незабиті… Жодного героїчного сейва у виконанні воротарів: ті не дострибували до кутів, але все одно легко відбивали удари. А інколи навіть цього робити не доводилося, бо м’яч летів вище або повз. Абсолютна катастрофа для футболу. Але, забігаючи наперед, вона далеко не єдина за цей вечір ЛЄ…

Читайте також:

Підсумки 1/4 фіналу Ліги Європи: суперкамбек МЮ. Визначено півфінальні пари

Далі – міркування про учорашні матчі другого за статусом єврокубка та їхніх учасників.

Айнтрахт» – Тоттенгем – 0:1

1. Матчі «Тоттенгема» перестали бути веселими. Авжеж, це сумнівний критерій оцінки команди, проте у випадку «шпорів» – цілком доречний. У минулому сезоні лондонці регулярно втрачали очки та проводили досить багато геть невдалих з точки зору рахунку матчів, та всі казали: «Але ж вони грають добре, їх поєдинки – видовищні, хочемо й далі дивитися на таку команду». І що маємо тепер? Криза результатів та криза гри. Якби не пенальті, поєдинок «Айнтрахта» та «Тоттенгема» обмежився б показником менше ніж у двійку xG. Багато боротьби у центрі поля, мало пасів у небезпечні зони та усього лише декілька справді класних моментів на дві команди. Звісно, тут є і провина «Айнтрахта», але ж не він у цій парі повинен бути головним шоумейкером. Він і не хотів. А «Тоттенгем» просто не зміг. Шкода, але тепер вже точно: «шпори» більше не є тими, матчі яких можна вмикати заради видовища.

2. За увесь матч найкращі моменти «Тоттенгема» – результати помилок воротаря суперника. Причому тут аж ніяк не використати цей штамп «змусили помилятися». Ні, обидві помарки стража воріт – на виходах. Причому подач у карний майданчик не було багато (16, в «Айнтрахта» рівно вдвічі більше, для порівняння). Одного разу воротар вийшов та зіграв у суперника – пенальті; іншого разу вийшов та не зіграв по м’ячу взагалі – Ромеро пробачив, пробивши повз. Якби не ці шанси, то можна було б казати, що німці ледь не ідеально нівелювали усі потуги англійців у атаці. «Тоттенгем» програв 0:7 за ударами після 75-ї хвилини, коли «Айнтрахт» вже атакував усім складом. Тобто нульова контргра. Результат є, але коли навіть твоя найсильніша лінія, лінія нападу, губиться на фоні кризового опонента… Що взагалі робити «Тоттенгему» у фіналі? Як забивати? Навряд суперники будуть дарувати голи так, як подарував воротар «Айнтрахта» учора.

3. Нема сенсу триматись за Постекоглу. Він непоганий тренер, проте є відчуття, що з ним «Тоттенгем» втратив 2 роки. А що змінилося за цей час? Лідери постарішали, новачки як слід не заграли, результати зникли (команда йде на рекордно низький фініш у таблиці АПЛ), якісний футбол не поставлено… Я не сперечаюсь, що втрутились травми та різкий спад окремих гравців, але ж це не привід закрити очі на взагалі все. Яке головне досягнення Постекоглу на 2-річному відрізку роботи в Англії? Якщо виграє ЛЄ – добре, буде зрозуміло. Але раптом ні? Коли нема ані гри, ані результатів, ані якоїсь дивовижно гарної атмосфери всередині, яка могла б гарантувати ці результати у майбутньому, то нема і жодного сенсу триматися за тренера. Якщо в нього не вийшло нічого за 2 роки, то навряд вийде протягом наступного. Я б не ставив хрест на Анге, проте я дуже близький до того, щоб назвати його англійський період кар’єри невдалим.

Атлетік – Рейнджерс – 2:0

4. «Атлетік» 180 хвилин пробував себе у якості «зворотного інженера»: поступово та зі знанням справи розбирав механізми оборони «Рейнджерс». У підсумку вдалося, але ж як довго довелося чекати, доки у ворота зайде перший м’яч! Якщо конкретно, то більше 3-х повних таймів. За цей час «Атлетік» награв більш ніж на 3 точних удари, якщо відштовхуватися від xG. Його голи відміняли, він не реалізовував пенальті, робив з воротаря суперника героя раз за разом… Дотиснув, бо різниця у класі. Там у складі грає автор голу у фіналі Євро, а його прямі суперники на полі – людина, що жодного разу не викликалася у збірну (хоча йому вже 33), та футболіст, який не грав за національну команду в офіційних матчах 3 роки. Якби «Атлетік» реалізовував хоча б 1 з 3 своїх моментів, за сумою двох матчів переміг м’ячів у 5-6. А так зі сторони подивишся і подумаєш: «О, була інтрига!» Ні, її не було.

5. Шкода, що «Рейнджерс» дійшов так далеко: на його місці могла б бути якась щонайменше більш цікава, в ідеалі – більш сильна команда. Шотландці завдали 6 ударів по воротах суперника протягом перших 135 хвилин протистояння, у площину – 0. Та навіть центр поля майже не переходили… І це свідоме рішення: «Атлетік» не з тих, хто любить затиснути опонента у його штрафному майданчику. Просто «Рейнджерс» не хотів грати. Так, це був свідомий план, але у Шотландії він вже не спрацював, команду возили – і вона привезла його ж у Іспанію. Коли пропустила, заграла веселіше та навіть створила 1.5-2 моменти для порятунку, але й цього замало, коли ти повинен атакувати всім складом, щоб уникнути поразки. У підсумку ані гарної атаки, ані надійної оборони… Якби у чвертьфінал пройшов «Фенербахче» Моурінью, хоча б були б емоція та градус, якщо б пощастило – непоганий футбол. «Рейнджерс» – найбільше розчарування стадії.

Лаціо – Буде-Глімт – 3:1 (2:3 Пен.)

6. «Буде-Глімт» нема чого робити у півфіналі, бо команда здатна нав’язати конкуренцію виключно у домашніх матчах. Вдома у норвежців 9 перемог у 10 поєдинках на європейській арені у сезоні, а в гостях – 2, хоча спроб стільки ж. Проти усіх опонентів команда відіграла вдома значно краще, аніж на виїзді. У плей-оф взагалі комедія: 3+0=0- у Норвегії та 0+0=3- за її межами. У наступному раунді «Буде» зустрінеться з «Тоттенгемом», причому перший матч – в Англії. Якщо команда не вивозила навіть на стадіонах «Твенте» та «Олімпіакоса» (двічі по 1:2), то що буде у Лондоні? Якщо «Тоттенгем» виграє 3:0 або 4:0 у першому матчі, то жодне синтетичне покриття у Норвегії не допоможе врятуватись. Я сумніваюсь, що команда зможе вижити у столиці Англії. Вона майже напевно почне домашній поєдинок з відставанням у декілька голів. Щиро радію за хлопців та їхнє диво, але для турніру колектив без вміння нав’язати боротьбу у гостях у півфіналі – це погано.

7. «Лаціо» пропустив гол в ОТ та вилетів через те, що грає у занадто романтичний футбол. Результативна атака «Буде-Глімт» – це простий навіс. Але йому передувала спочатку невдала спроба через дриблінг вийти в атаку (навіщо за комфортного рахунку ризикувати втратою на власній половині?), а потім відмова футболістів у штрафному майданчику просто винести м’яч якомога подалі (намагалися зберегти його, щоб вибігти в атаку). Тобто «Лаціо» за рахунку 3:0 справді бажав забити вчетверте в першу чергу, а відіграти на нуль – лише у другу. Команду можна похвалити за такий підхід. Цей футбол привів її у чвертьфінал, допомагає сенсаційно претендувати на вихід до ЛЧ у Серії А – але конкретно учора він вартував «Лаціо» участі у півфіналі турніру. Для тренера Бароні робота у Римі – найбільш відповідальна у кар’єрі, це вища точка для нього поки що. Тому він і не відчув момент, коли треба було переключити команду на оборонний режим: забракло досвіду.

Манчестер Юнайтед – Ліон – 5:4 після ОТ

8. «Манчестер Юнайтед» та «Ліон» відіграли просто жахливі овертайми. Ні, це, звісно, навіть весело, коли перемагають то одні, то інші, але футбол – це дещо більш витончене. Тут в основі лежать цінність голу, цінність переваги у рахунку, цінність переваги у кількості гравців на полі… І команди забили геть на все назване. Пропустити 2 м’ячі у більшості – фейл. Кожного разу, коли дивлюсь матч «МЮ», то думаю, що ось гірше грати у позиційному нападі неможливо – а вже за декілька діб виявляється, що ні, можна гірше. Команда може ефективно атакувати лише за допомогою контратак, але, іронічно, найбільш вразлива також до контратак. А «Ліон»… Англійці у другій половині таблиці АПЛ, в них нема результатів та, що важливіше, гри, тож пропустити від них тричі – позорисько. А зробити це за 7 хвилин, ще й у позиційній обороні, то взагалі сюжет для «Місія нездійсненна». На фоні настільки поганих перформансів команд у грі без м’яча я просто не можу нікого похвалити.

9. Насправді команди Фонсеки ніколи не були сильними ментально. Що «Шахтар», що «Рома», що «Лілль», що «Мілан», якщо щось йшло не за планом, частіше за все програвали. Тут, звісно, впливає і той факт, що сам Фонсека – тренер досить обмежений. Він тактичний гік та може навчити команду атакувати позиційно на елітному рівні, найкраще у чемпіонаті – але не має плану Б та не вміє «запалити» команду по ходу гри. У хороших матчах його футболісти спокійно розбирають опонентів, а у погані через відсутність вогню в очах поступаються без шансів, бо з перших хвилин «не пішло». Учора «Ліон» би втримав перевагу у 2 м’ячі, якби Фонсека працював тут більше за декілька місяців: футболісти були б спокійнішими, навіть спробували б вкотитися у контроль круглого. Але поки що це не команда португальця – тому й пропустила перший (третій у матчі). А далі ментальний провал.

10. Можливо, УЄФА варто розвести матчі ЛЄ та ЛЧ по різних тижнях. Після реформи турнірів клуби з ЛЧ перестали вилітати до ЛЄ, тому рівень другого за цінністю кубка впав. Причому настільки, що після поєдинків Ліги чемпіонів дивитися матчі у четвер важко. І мова навіть не про кількість індивідуальних помилок – скоріше про кількість команд, які знають, у що взагалі хочуть грати на полі, та грають у це. Наприклад, «Рейнджерс» – відверто пасажири, «Айнтрахт» – хлопці, які не можуть забити вдома бодай м’яч клубу з останньої третини таблиці АПЛ, «Ліон» – диваки, які пропускають тричі за 7 хвилин. Якби не реформа турнірів, лише б «Атлетік» міг би дійти до півфіналу турніру. «МЮ», «Тоттенгем» та «Буде-Глімт» вилетіли б від умовних «Боруссії» та «Ювентуса». Бо раніше це був би не рівень. А тепер – так. І контраст між матчами ЛЧ та поєдинками ЛЄ завеликий. Дивитися на потуги «МЮ» на вільному від ЛЧ тижні було б менш болісно.

11. Ми маємо унікальний випадок: у півфіналі турніру лише одна команда, яка добре грає у футбол, і це команда тренера Вальверде. Нагадаю: з «Барселони» його звільнили в тому числі через те, що каталонці виглядали візуально погано на полі (ви повинні пам’ятати: футболісти питалися у перерві один в одного, у що вони взагалі грають). І ось він повернувся до Більбао та довів місцевих так далеко. Далі – кризовий «МЮ» (у «Атлетіка» найкраща оборона у Ла Лізі – забити 3 голи за 7 останніх хвилин цьому супернику не вдасться), а пізніше – розібраний «Тоттенгем» (вибач, «Буде», але за 1 матч у Норвегії дуель не витягнеш). Особисто в мене нема жодних сумнівів щодо того, яка з команд, що залишилися, є найкращою. Буде цілком логічним, якщо саме вона підніме трофей за місяць. А якщо ні – це буде ляпас по щоці оновленої ЛЄ. Останніми роками цей турнір вигравали неідеальні, але граючі команди. А інші не могли, бо все ж турнір серйозний – шанс на випадкового переможця замалий.

Підсумкова перемога «Тоттенгема» чи «Ман Юнайтед» дещо знецінить турнір: виявиться, що перемогу у ньому може одержати колектив, який геть погано грає у футбол. І від цього провалу нас може врятувати лише Вальверде. Вдумайтесь: Вальверде рятує футбол. Життя бентежне…