Схилимо голови. Фанат Маріуполя, який віддав життя за Україну в 20

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Миколу «Смурфіка» Волкова, юного фаната «Маріуполя», який 19-річним відкатав за рідний клуб «золотий сезон», а після того вступив у статусі парамедика до лав Сил оборони і помер рівно шість років тому, 15 квітня 2019-го, після отриманих у наслідок влучання ворожим снайпером поранень.

Життєвий шлях

Микола Волков народився 25 лютого 1999 року в Маріуполі. Закінчив дев’ять класів маріупольської школи № 4, після чого вступив до Маріупольського електромеханічного технікуму – на спеціальність «електрик».

Слід у фанатському житті

Микола був активним фанатом «Маріуполя». Хлопець любив і поспішав подорожувати. За своє коротке життя він побував у багатьох містах України, часто мандрував автостопом. Микола робив усе, щоб в улюбленої команди з’явилося якомога більше вболівальників, виготовляв ескізи банерів, шукав фарбу та тканину для перфомансів на секторі. Водночас хлопець постійно тренувався, відвідував спортивні секції з боксу та кікбоксингу, виступаючи на аматорському рівні, брав участь у масових спортивних заходах міста, пропагував здоровий спосіб життя.

У сезоні-2017/18 «Смурфік», якому було 19, відкатав «золотий сезон» - відвідав усі домашні і виїзні матчі «Маріуполя», який тоді виступав в УПЛ. А через два місяці пішов на фронт.

Бойовий шлях

Час становлення як особистості і патріота Миколи Волкова збігся саме з періодом активних бойових дій на Сході України. 16-річним хлопець прийшов до Цивільного корпусу «Азов», брав участь в патріотичних акціях та вишколах. Друзі згадують, що рішення боротися проти ворога Волков прийняв після того, як 24 січня 2015 року кацапи випустили по житловому масиву в мікрорайоні «Східний» у Маріуполі понад 120 снарядів із систем залпового вогню БМ-21 «Град» та «Ураган» за 38 секунд. Той теракт відібрав життя у 29-ти маріупольців, двоє з них – діти.

Вже тоді Микола хотів воювати за незалежність України, проте отримана в дитинстві важка травма черепа не давала шансів потрапити до лав Сил оборони. Однак без діла хлопець, допомагаючи з доставкою продуктів та інших речей для воїнів, не сидів.

Врешті, не маючи відповідної медичної освіти, за покликом душі «Смурфік» вирішив допомагати пораненим воїнам і в червні 2018 року пройшов підготовку у навчальному центрі «Госпітальєрів» - батальйоні Української добровольчої армії. 1 липня 2018 року Волков поїхав на першу ротацію в селище Піски Ясинуватського району на Донеччині в складі медичної групи «Аsap – Піски». Миколі вдалося врятувати життя кільком бійцям, евакуювавши їх з лінії фронту та вчасно надавши необхідну медичну допомогу.

З осені 2018 року Микола був закріплений до 8-го окремого батальйону УДА «Аратта» з позивним «Смурфік». Виконував завдання в районі рідного Маріуполя, рятував українських бійців у Широкиному, Пісках, Водяному.

Загибель

10 квітня 2019-го поблизу Водяного на Донеччині Микола Волков зазнав важкого поранення снайперською кулею у голову. В критичному стані хлопця евакуювали до лікарні імені Мечникова в Дніпрі. За життя воїна лікарі боролися п’ять днів. Помер Микола 15 квітня.

Вшанування

Похований Микола Волков на Алеї Слави Старокримського кладовища у рідному місті. 13 березня 2020-го нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також посмертно нагороджений медаллю «Милосердя».

У хлопця в рідному Маріуполі залишалися батько, зведена сестра і брат. Їх доля після окупації міста навесні 2022-го невідома.

Після поранення хлопця, а потім і смерті на секторах різних українських клубів з’явилися банери на підтримку і в пам’ять про смурфа. Найточніший той, який розмістили ультрас тернопільської «Ниви»: «Поки ви «втомились від війни», герої гинуть, рятуючи інших».

Читайте також:

Схилимо голови. Ватерполіст і фанат, який поліг за рідний Маріуполь