Анчелотті – не єдиний винуватець краху Реалу, але про це у Мадриді мовчать

Це був крах, провал, катастрофа. Кількість негативних епітетів, які супроводжували нищівну поразку «Реалу» від «Арсеналу» (0:3) на виїзді у першому поєдинку чвертьфінальної стадії Ліги чемпіонів, в іспанській пресі буквально зашкалювала. Почитавши одні тільки заголовки, склалося враження, що майже кожен поважаючий себе журналіст вважав за потрібне кинути камінь у город головного тренера «бланкос» Карло Анчелотті, якому низка джерел тепер пророкує відставку наприкінці поточного сезону.

Але чи справді у провалі в Лондоні винен лише Анчелотті? Після 70-тої хвилини, коли рахунок став 2:0 на користь «канонірів», італійський коуч нарешті вирішив звернутися до лави запасних, аби спробувати якось переламати хід поєдинку, що складався для його команди вкрай невдало. І яке ж найкраще кадрове рішення вдалося знайти Карло? Він випустив 33-річного правого фулбека Лукаса Васкеса замість 39-річного центрального півзахисника Луки Модрича…

Коли ж рахунок став 3:0 на користь «Арсеналу», Анчелотті зважився ще на дві заміни, які, за ідеєю, повинні були допомогти «Реалу» хоча б встати з колін та забити горезвісний гол престижу. Але хто вийшов на поле? 25-річний лівий фулбек Фран Гарсія та його ровесник вінгер Браїм Діас…

Ці заміни зовсім нічого не дали «Реалу», та й, відверто кажучи, навряд чи могли дати імпульс для виправлення ситуації. Найгірше для мадридців було те, що, окрім провального рахунку на табло, вони програли господарям за всіма статтями. І це після матчу знайшов у собі сили визнати хавбек «бланкос» Джуд Беллінгем, котрий заявив, що «голів «Арсеналу» могло би бути значно більше, аніж три».

Матч у Лондоні ще раз продемонстрував очевидну істину: у поточному складі «Реалу» зібрано чимало зіркових імен, особливо на позиціях в атаці, проте склад мадридської команди недостатньо глибокий та збалансований, щоб мати змогу гідно конкурувати із найсильнішими суперниками.

В поточному сезоні «Реалу» не пощастило із травмами, особливо гравців оборони. Втрата правого захисника Дані Карвахаля та центрального захисника Едера Мілітао через серйозні пошкодження стала жорстоким ударом долі, особливо з урахуванням того, що їхній колега-бек Алаба поки що так і не грає на 100 відсотків своїх можливостей після розриву передньої хрестоподібної зв'язки, отриманої у 2023 році. Втім, входячи у сезон та маючи всього трьох досвідчених центрбеків у складі, клуб рівня та амбіцій «Реалу» мав усвідомлювати усі ризики та неприємності, на які себе наражає.

Якщо проаналізувати поточний сезон, стає очевидним, що Анчелотті із впевненістю розраховував (або міг розраховувати) на дев'ятьох футболістів, яким довіряв у найбільш відповідальних поєдинках. Це воротар Тібо Куртуа, захисник Антоніо Рюдігер, півзахисники Федеріко Вальверде, Джуд Беллінгем, Орельєн Тчуамені та Едуардо Камавінга, а також нападники Кіліан Мбаппе, Родріго та Вінісіус Жуніор. Саме таким був кістяк команди, яка входила у сезон із амбіціями вкотре спробувати завоювати свій перший требл в історії.

Анчелотті менш охоче волів використовувати лаву запасних, тому що просто не бачив там очевидних кадрів, здатних реально підсилити команду. Не дивно, що 39-річний Лука Модрич, якому багато хто перед стартом сезону пророкував роль такого собі «весільного генерала» та футболіста, що виходить на поле у ситуаціях, коли вже все вирішено, знову виявився затребуваною фігурою в італійського коуча і прямо зараз взяв участь вже у 48 офіційних матчах сезону!

У «Реалі» наразі взагалі існує певний перекіс із досвідченими та молодими футболістами. І перших, і других дуже багато для клубу, який претендує на всі трофеї в турнірах, де він бере участь. Виходить, що Анчелотті може розраховувати здебільшого або на «пенсіонерів», або на «молодих та зелених». Просто погляньте, хто залишався на лаві запасних у Лондоні у вівторок: Ендрік (18 років), Фран Гонсалес (19 років), Арда Гюлер (20 років), Лоренсо Агуадо (22 роки), Хакобо Рамон (20 років), Гонсало Гарсія (21 рік), Серхі Местро (20 років) та Хесус Вальєхо (28 років). Якщо відкинути останнього, то сумарно на рахунку усіх інших набирається лишень 260 хвилин у Лізі чемпіонів, а якщо відкинути ще й Гюлера (142) з Ендріком (106) виходить й зовсім тільки 12 хвилин на шістьох футболістів «Реала», які опинилися у запасі на «Арсенал» в чвертьфіналі найпрестижнішого клубного змагання континенту!

Нестача досвідчених, надійних футболістів змусила Анчелотті постійно імпровізувати та намагатися шукати короткострокові рішення, що призвело лише до подальших проблем. Наприклад, Вальверде на позиції правого фулбека попросили робити надто багато, аніж він міг дати суто фізично…

Через очевидні кадрові проблеми Анчелотті вже давно позбавлений можливості виставляти на кожен відповідальний матч свій найкращий підбір гравців. Натомість тренер, складається враження, просто змушений експериментувати із тактикою та схемами, відправляючи в бій усіх доступних йому досвідчених виконавців, сподіваючись на те, що чергова геніальна іскра чиєїсь індивідуальності дозволить «Реалу» виявитися сильнішим.

Щось подібне спрацювало у двох попередніх раундах плей-офф Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті» та «Атлетіко», натомість обидві зустрічі із «Барселоною» цього сезону завершилися провалами – 0:4 в чемпіонаті та 2:5 у Суперкубку.

Загалом ми спостерігаємо вкрай дивну ситуацію. З одного боку, «Реал» – це найбагатший клуб світу, який у липні минулого року оголошував, що став першим футбольним клубом планети, який отримав за сезон понад мільярд євро доходу. «Реал» – це клуб, чий зарплатний фонд ще минулого сезону був третім у європейському футболі та становив 505 мільйонів євро, що значно більше, аніж в «Арсеналу», який був дев'ятим із 381 мільйоном євро. Проте все це не допомогло «Реалу» підійти до фінального та найвідповідальнішого відрізку сезону-2024/25 із достатньою кількістю футболістів, здатних реально вирішувати завдання на топ-рівні, а не просто просиджувати штани на лаві запасних, радіючи самому факту потрапляння до заявки.

Це дуже далеко від першого періоду Анчелотті в «Реалі» у якості головного тренера, датованому 2013-2015 роками. Тоді італієць мав досвідчений міжнародний резерв практично на кожній позиції, коли вони виграли Лігу чемпіонів у першому із цих сезонів. А коли його змінник Зінедін Зідан згодом узяв три поспіль титули Ліги чемпіонів з 2016 по 2018 рік, то до складу найближчого резерву першої команди «бланкос» входила така група досвідчених на міжнародному рівні виконавців, як Пепе, Начо, Хамес Родрігес, Матео Ковачич, Іско та Альваро Мората. Порівняйте ці імена із тими, хто сидів на лаві запасних у вівторок в Лондоні…

Варто також наголошувати і на тому, що при кадровому плануванні в «Реалі» голос головного тренера абсолютно не є пріоритетним. Коли йшов Карім Бензема, котрий у списку голеадорів «Реалу» за всю історію поступається лишень Кріштіану Роналду, Анчелотті хотів підписати капітана збірної Англії Гаррі Кейна із «Тоттенхема» в якості прямої заміни французу. Але це прохання італійця було відхилене босами на чолі із президентом Флорентіно Пересом, і Анчелотті довелося імпровізувати, створюючи більш атакувальну роль для новачка Беллінгема. Тоді це спрацювало, оскільки Джуд забив 23 м'ячі, а «Реал» виграв Ла Лігу та Лігу чемпіонів.

Минулого літа, коли пішов хавбек Тоні Кроос, а також захисник Начо Фернандес та резервний центральний нападник Хоселу, керівництво «Реалу» розщедрилося лишень на підписання Кіліана Мбаппе, та й то на правах вільного агента, нехай і з фантастичними особистими компенсаційними виплатами французу. Прихід Мбаппе міг допомогти в атаці, але ніяк не вирішував проблеми, що утворилися внаслідок кадрових втрат у середній лінії та в обороні.

Зимове трансферне вікно видалося ще більш бентежним. Навіть із трьома досвідченими захисниками в лазареті (Алабою, Карвахалем та Мілітао), Анчелотті так і не дочекався кваліфікованих підписань. Власне, він не дочекався взагалі жодних новачків, унаслідок чого був змушений шукати хоч якісь опції, звертаючись до молодіжного складу.

Публічно Анчелотті, здається, востаннє обурювався щодо кадрової ситуації наприкінці 2023 року. Тоді італійський тренер казав, що хоче, аби клуб підписав досвідченіших захисників, які б допомогли йому збалансувати команду. Однак після підписання нового контракту із «Реалом» Карло замовк та дав зрозуміти, що погоджується прийняти умови клубу. Власне, це єдина твереза причина, через яку сьогодні майже уся критика звалилася виключно на італійця.

З іншого боку, припинивши публічно критикувати керівництво за роботу на трансферному ринку, Анчелотті через інтерв'ю не переставав посилати меседжі громадськості. Італієць у своїх міркуваннях незмінно приходив до того, що можна було б трактувати виключно як його особисте виправдання, особливо з огляду на те, що його власний статус роботи після закінчення цього сезону все ще не визначений.

Головна проблема нинішнього «Реалу» – це інвестиції на суму понад 1 мільярд євро у реконструкцію домашнього стадіону. На думку президента «бланкос» Флорентіно Переса, додаткові доходи, отримані в майбутньому від нового стадіону, мають стати ключем до фінансової стійкості мадридців. Проте перевитрата коштів на будівництво, а потім проблеми із проведенням концертів та інших нефутбольних заходів означають одне – запланованого фінансового підйому поки що так і не відбулося.

Очевидно, що в поєдинку у відповідь чвертьфіналу ЛЧ-2024/25 Карло Анчелотті знову доведеться якось тасувати склад та вигадувати щось, що може принести успіх. В історії «бланкос» є чимало яскравих камбеків, тому заздалегідь списувати їх з рахунків все ж таки не варто. Проте, найімовірніше, результатом цього протистояння стане ще одна очевидна демонстрація обмеженості нинішнього «Реалу».

Карло Анчелотті, безумовно, несе пряму відповідальність за результати і за те, що не зумів створити більш життєздатну команду із талановитих гравців, які є в нього у розпорядженні. Однак не менший тягар відповідальності лягає на плечі тих функціонерів, які сьогодні роздумують над звільненням італійця. Звичайно, вчинити так буде найпростіше, але навряд чи без точкового та грамотного підсилення прийдешнім літом будь-який інший наставник зможе знову повернути «Реал» на вершину, яку Карло вдалося підкорити за підсумками минулого сезону. А тоді, до речі, ніхто не казав, що у «бланкос» нікчемний тренер…