Велика гра проти Кривбасу

Нинішній сезон в українській Прем'єр-лізі вже точно не виявиться для «Кривбасу» таким успішним, як попередній. Рік тому команда Юрія Вернидуба фінішувала на третій позиції, пропустивши уперед лише двох вітчизняних грандів – «Шахтар» та «Динамо». Зараз ситуація для криворіжців набагато складніша: за сім турів до фінішу «Кривбас» відстає від «бронзової» позиції вже на 12 очок, а від четвертого рядка – тільки на три. При цьому, в підопічних Вернидуба номінально є ще два матчі у запасі (недограний поєдинок проти «Шахтаря» та незіграний матч проти «Лівого Берега». Обидві ці зустрічі так і не відбулися в Кривому Розі через тривалі повітряні тривоги у Дніпропетровській області), що означає одне – теоретично саме «Кривбас» наразі виглядає фаворитом у боротьбі за цю позицію.

Чому четверте місце в УПЛ важливе? Справа в тому, що в наступному єврокубковому сезоні Україну вперше за тривалий час презентуватимуть не п'ять, а лише чотири команди. Це сталося через стрімку втрату позицій нашою асоціацією у таблиці коефіцієнтів УЄФА, викликану загалом досить невдалими виступами команд з УПЛ у континентальних турнірах.

Втім, тут є важливий нюанс. Четвертий рядок за підсумками сезону в УПЛ надасть можливість команді, яка на ньому фінішувала, зіграти в єврокубках тільки в тому випадку, якщо Кубок України виграє чи то «Динамо», чи то «Шахтар». Кияни та донеччани із високою часткою впевненості забезпечили собі участь у єврокубках-2025/26 через чемпіонат, а тому в разі перемоги когось із них ще й у Кубку, вільна єврокубкова квота дістанеться саме четвертій команді УПЛ.

І ось на тлі цієї боротьби за четверту позицію у ЗМІ останнім часом почало з'являтися якось підозріло багато резонансних чуток довкола «Кривбасу». Причому резонансними вони є виключно через свою потенційну скандальність, а ніяк інакше.

Почалося все, мабуть, із того, що кілька тижнів тому з'явилися відомості про начебто небажання головного тренера «Кривбасу» Юрія Вернидуба продовжувати свій контракт із криворізьким клубом, який закінчується саме наприкінці поточного сезону. Повідомлялося, що до такого рішення досвідчений наставник схиляється через те, що керівництво «Кривбасу» перестало виплачувати гравцям преміальні, а це начебто близько тисячі доларів за перемогу.

Цікаво, що автор цього інсайду сам визнавав: у «Кривбасі» немає серйозних проблем із виплатою зарплати. Звичайно, затримки трапляються, але загалом вони не критичні, і ситуація тут нагадує багато інших клубів УПЛ в наш час.

За більш детального аналізу цієї інформації можна відзначити для себе один цікавий факт: за останні півроку (а саме стільки, за даними інсайдера, у «Кривбасі» вже не платять преміальні) команда Юрія Вернидуба в рамках чемпіонату зуміла виграти лишень 7 матчів. Якщо помножити цю цифру на окреслену в чутках «таксу», то виходить, що мова може йти про плюс-мінус 7 тисяч доларів, причому не факт, що для кожного гравця, оскільки преміальні, як правило, виплачуються лише тим, хто з'являвся на полі, а не просидів у запасі або ж був на лікарняному ліжку.

Враховуючи той факт, що середня зарплата в клубах УПЛ, які претендують на місце в єврокубках, знову ж таки за даними, які є у вільному доступі, становить близько 15 тисяч євро на місяць, якось вкрай сумнівно, що мотивація у ключових футболістів «Кривбасу» може похитнутися настільки критично через додаткову 1 тисячу євро (у середньому: $7000 ділимо на 6 місяців й переводимо в євро), яку начебто відмовилося виплачувати керівництво у вигляді преміальних. Ще сумнівніше, що саме ця причина може стати фатальною у питанні пролонгації співпраці між «Кривбасом» та Вернидубом.

Тому зовсім не здивувала інша інформація, яка з'явилася від іншого інсайдера через тиждень після резонансної первинної. У ній йшлося вже про те, що Вернидуб незабаром збирається пролонгувати свою трудову угоду із криворіжцями, причому наголошувалося, що тренер має джентльменську угоду із президентом клубу Костянтином Караманіцем, яка дозволяє йому піти з команди в будь-який момент за умови завчасного оповіщення про це керівництва.

Проте пройшов лише тиждень, перш ніж ЗМІ підірвала інша інформація-сенсація щодо «Кривбасу». Цього разу знайшлося джерело, яке взяло на себе відповідальність стверджувати, що усі легіонери криворіжців висунули ультиматум босам клубу та будуть готові покинути його, якщо керівництво не перевезе команду у безпечніше місце, ніж Кривий Ріг, який, на жаль, усе частіше виявляється мішенню для російських терористичних повітряних атак.

Враховуючи той факт, що у першій команді «Кривбасу» зараз 11 футболістів-легіонерів, подібного роду ультиматум, якщо він існує, ризикував поставити Вернидуба та керівництво клубу у незавидне становище, коли, по суті, тренерський штаб не мав би кадрового вибору на низку позицій, або ж він був би мінімальним.

Але й тут давайте спробуємо мислити критично та сприймати інформацію саме під таким ракурсом. Насамперед, що означає «ультиматум» та про яку «готовність покинути клуб» йде мова? Футболісти, безумовно, не є «рабами на галерах», проте їх із «Кривбасом» пов'язує професійний контракт, де є умови, які мають виконувати обидві сторони. Щоб досягти легального розірвання трудової угоди, кожному футболісту доведеться спочатку знайти об'єктивну причину для цього, а потім – пройти кілька кіл «юридичного пекла», аби отримати «вільну». В іншому випадку за самовільний від'їзд з клубу будь-якому гравцеві-професіоналу загрожують штрафні санкції, і тут йдеться вже далеко не про пару тисяч доларів, як у чутках стосовно преміальних…

Також давайте не забуватимемо, що після 2022 року, коли ФІФА увела в дію пріснопам'ятний Annexe 7, були враховані всі ризики виступу легіонерів в Україні в період активної фази російсько-української війни, що триває. Укладені трудові угоди після цього періоду, а в даному випадку це контракти всіх без винятку легіонерів нинішнього «Кривбасу», не мають жодної можливості бути призупиненими через побоювання, пов'язані із війною. Ця умова чітко доводилася до відома кожного футболіста-легіонера, який після 2022-го приїжджає в Україну, тому про які ультиматуми та погрози покинути клуб йдеться – м'яко кажучи, неясно…

Поки що очевидно одне: на фініші сезону розпочалася велика гра проти «Кривбасу». З якоїсь причини цей клуб став неугодним певній третій стороні (або, можливо, сторонам), які мають можливість розгорнути проти криворіжців потужний негативний інформаційний потік. Яка його мета? Потрібно питати в ініціаторів, але зі сторони видається логічним лише одне пояснення – не дати «Кривбасу» можливість реалізувати свої шанси та пробитися до єврокубків.

Цікаво й інше. Як мінімум формально найбільш явним вигодонабувачем від потенційних проблем «Кривбасу» виглядає «Полісся», яке зараз йде четвертим у турнірній таблиці, але випереджає криворіжців тільки на три очки, проте має і на два проведені матчі більше. Тобто, за втраченими «Кривбас» випереджає житомирських «вовків», і ті начебто вкрай зацікавлені у будь-яких осічках опонента.

Але тут, окрім того, що подібна робота, якщо навіть уявити, що її ведуть з боку «Полісся», виглядає дуже незграбно, існує ще один надважливий нюанс. Про нього ми вже згадували на початку матеріалу – це питання переможця Кубка України. Наразі «Полісся», як і першолігова «Буковина», хоча її шанси на тріумф все ж таки виглядають вельми ілюзорними, продовжує боротися за престижний трофей. У півфіналі Кубку житомиряни зіграють із «Шахтарем», а в разі виходу у фінал поміряються силами із переможцем пари «Буковина» – «Динамо».

Враховуючи чудову статистику особистих зустрічей з «гірниками» (у новітній історії йдеться про 3 перемоги за 1 нічиєї у 4 поєдинках, зіграних в рамках УПЛ), а також ледь не панічну боязнь суперництва із «Поліссям» в Маріно Пушича, котрий в останній раз навіть ображено втік із поля, не потиснувши руки своєму опоненту, шанси «вовків» у домашньому матчі пройти поки що чинного чемпіона країни виглядають цілком реальними. Принаймні, для експертів «Шахтар» точно не бачиться великим фаворитом майбутнього півфіналу.

Та й в «Динамо» «Полісся» вже вигравало (минулого сезону із рахунком 3:2 у Житомирі), так що завдання перемогти у Кубку виглядає для «вовків» цілком посильним, і навряд чи тут варто вдаватися до якихось «хитрощів» та «ігор розуму» проти суперників з УПЛ, якщо завдання із виходу в єврокубки можна вирішити безпосередньо через два матчі. До того ж, там на кону ще й трофей, не кажучи про можливість довести амбіції на всю країну, обігравши спочатку одного, а потім й іншого вітчизняного гранда.

Але це ми говоримо все ж таки про суто спортивні та об'єктивні чинники. А взагалі український футбол – річ настільки глибоко кулуарна, що навчитися розбиратися та розуміти абсолютно усі її хитросплетіння та ходи часом для будь-якого аналітика, експерта та вболівальника куди складніше, аніж давати оцінку тактичній чи кадровій роботі команд безпосередньо на футбольному полі. Ось і зараз ми, мабуть, спостерігаємо, висловлюючись шаховою термінологією, спробу провести такий собі сеанс одночасної гри на двох дошках… І не просто гри, а великої гри, адже на кону – потенційні призові від УЄФА за єврокубки.