Ворскла – володар Кубка України-2009. Де вони зараз?

За 32 розіграші другого за статусом трофея вітчизняного футболу його вигравали п’ять команд. Звісно, найбільша кількість перемог у донецького «Шахтаря» (14) і київського «Динамо» (13). Двічі Кубок діставався одеському «Чорноморцю» (1992, 1994). Розквіт українського клубного футболу стався на початку XXI століття, коли двічі поспіль трофей брали не визнані фаворити, а «Таврія» та «Ворскла». Тож згадаємо саме ту полтавську команду, для якої цей трофей залишається єдиним за часів незалежності.

Головне, на чому варто наголосити, – це захист тодішніх підопічних Миколи Павлова. За п’ять матчів Кубка зелено-білі пропустили лише одного разу. Проте про все по черзі.

Не можна сказати, що «Ворсклі» дуже щастило із жеребом, враховуючи чотири з п’яти гостьові зустрічі. В 1/16 фіналу – міцна тоді ще кіровоградська (нині – кропивницька) «Зірка» та мінімальна виїзна перемога завдяки м’ячу Григорія Ярмаша. Далі – вояж до київської «Оболоні», де до 78-ї хвилини на табло була нічия 1:1. Лише наприкінці матчу полтавці дотиснули суперника – 4:1. Опісля – доволі важке протистояння в Донецьку з «Металургом», і знову – мінімальна перемога 1:0 (гол Сергія Кравченка). В півфіналі –«Металіст» із Девічем, Жажою Коельо та Едмаром. Господарі були фаворитами, але матч у Харкові завершився без забитих м’ячів. За регламентом повторна зустріч мала проходити вже в Полтаві, де дубль Василя Сачка вивів команду Павлова до фіналу.

Вирішальна дуель турніру відбулася на «Дніпро Арені». Й знову «Ворскла» виступала в ролі андердога, адже опонентом був донецький «Шахтар». До того ж «гірники» приїхали до тодішнього Дніпропетровська (нині – Дніпра) в статусі нового володаря Кубка УЄФА, який завоювали за 11 днів до гри з полтавцями. Однак «Ворскла» не лише продемонструвала гідний футбол, а й цілком за грою не поступилася фавориту. Команди завдали однакову кількість ударів – по 9, з яких по 3 в площину. Підопічні Миколи Павлова свої моменти реалізували краще. На 50-й хвилині Йован Маркоскі відірвався від Олексія Гая та, отримавши м’яч, обіграв Томаша Гюбшмана, увірвавшись до штрафного майданчика. З ударом серба Андрій П’ятов впорався, а от Василь Сачко вже розстріляв майже порожні ворота та відкрив рахунок. А за сім хвилин Фернандінью наступив на ногу Йовану Маркоскі. Бразилець відразу побачив перед собою червону картку. Слідом за ним ледь не вилучили Павлова за емоції, однак наставник «Ворскли» вчасно зупинився.

Мірча Луческу лише трохи посміхався, але він точно розумів, що того дня опоненти з Полтави провели матч життя.

Воротарі

Сергій Долганський
Матчів у турнірі: 5 (0 пропущених голів)

Дальша кар’єра: Закінчив кар’єру у «Ворсклі» в 2013 році. З 2015-го по 2018-й працював тренером воротарів у одеській «Жемчужині», надалі повернувся до Полтави на аналогічну посаду, де працює досі. Торік був тимчасово виконувачем обов’язки головного тренера «Ворскли».

Олег Остапенко
Матчів у турнірі: 1 (1 пропущений гол)

Дальша кар’єра. Заїжджав на півроку до вірменського «Бананцу», після чого повернувся до України, де пограв за маріупольський «Іллічівець», київську «Оболонь», вінницькі «Ниву» та ФК «Вінниця». В «Ниві» розпочав тренерську діяльність, де працює тренером воротарів уже десять років із невеличкою перервою на роботу у «Ворсклі» та «Волині».

Захисники

Арменд Даллку
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. Провівши загалом 11 років у «Ворсклі», залишив команду в 2016 році. Далі три сезони пограв за «Приштину» з Косова, яку згодом очолив, вигравши Кубок Косова і як гравець, і як тренер. У 2024 році увійшов до тренерського штабу клубу з рідного міста Вуштррія.

Дебатик Цуррі
Матчів у турнірі: 4

Дальша кар’єра. Відіграв у Полтаві трохи менше за Даллку – п’ять років, після чого три сезони захищав кольори турецького «Генчлербірлігі», повертався до України («Говерла» та «Севастополь»), провів два роки в чемпіонаті Албанії та завершив ігрову кар’єру в «Приштині» з Косова, де відразу розпочав і тренерську. Останні півроку працював асистентом головного тренера в косовському клубі «Сува-Река».

Григорій Ярмаш
Матчів у турнірі: 4 (1 гол)

Дальша кар’єра. На шість років перебрався до луганської «Зорі». Там і розпочав як тренер. З 2019 по 2024 роки працював фахівцем із ЗФП у «Зорі», «Ворсклі» та «Металісті 1925». Грає за аматорський ФК «Рокита» з однойменного села Миргородського району Полтавської області.

Геннадій Медведєв
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. В 2011 році повісив бутси на цвях і почав працювати тренером із розвитку технічних навичок у другій команді «Ворскли».

Євген Пєсков
Матчів у турнірі: 1

Дальша кар’єра. Поїхав на сезон до «Севастополя», по тому повернувся до «Ворскли», погравши в Полтаві ще три сезони. Далі був рік у «Миколаєві» в статусі капітана та перехід до аматорського «Мотору» з рідного Запоріжжя.

Володимир Чеснаков
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. Провів всю кар’єру у «Ворсклі» (18 років). Рекордсмен команди за кількістю матчів – 353. Влітку минулого року повісив бутси на цвях та почав роботу в структурі полтавського клубу.

Півзахисники

Олег Краснопьоров
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. Після Полтави ще два роки пограв за «Металіст». У 2018 році повернувся до «Ворскли», де тренував молодіжну команду. З 2021 по 2025 роки очолював маріупольський «Яруд». У березні 2025 року став наставником ФК «Дністер» Заліщики (Тернопільська область).

Йован Маркоскі
Матчів у турнірі: 6

Дальша кар’єра. Покинув «Ворсклу» в 2015 році, після чого до 42 років грав за різні сербські клуби. З ФК «Напредак» виграв Першу лігу Сербії. Завершив кар’єру в «Раднічках» з Обреновацу (3-тя ліга), яких очолив у 2023 році.

Сергій Кравченко
Матчів у турнірі: 3 (2 голи)

Дальша кар’єра. Не зміг підняти над головою Кубок України в складі «Ворскли», адже в зимове трансферне вікно 2008/2009 перейшов до «Динамо», з яким того ж сезону став чемпіоном. Далі був «Дніпро» й вихід до фіналу Ліги Європи, «Волинь», «Дніпро-1» і «Чорноморець». Наразі є асистентом Руслана Ротаня в тренерському штабі «Олександрії».

Денис Главіна
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. 39-річний півзахисник досі грає. Покинув «Ворсклу» в 2010 році та змінив десять клубів. Пограв у Польщі, Хорватії, Словенії та Казахстані. Зараз виступає за австрійський аматорський ФК «Хрваті».

Дмитро Єсін
Матчів у турнірі: 4

Дальша кар’єра. Пограв на аматорському рівні за «Агро-Осипенко» та «Агрінол», працював у тренерському штабі маріупольського «Яруда» й менеджером у ProStar Agency. Його син Дем’ян у 2024 році уклав контракт з італійським «Торіно».

Роман Локтіонов
Матчів у турнірі: 3

Дальша кар’єра. Змінив вісім клубів («Олександрія», «Сталь» Алчевськ, «Зірка», «Нєман» Гродно, «Інгулець», «Черкащина», «Кремінь», ЛНЗ). По завершенні кар’єри працював тренером у «Кремені» та «Кудрівці». На початку березня став старшим тренером академії «Кривбасу» U17.

Філіп Деспотовські
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. Пограв у Азербайджані, Греції та Північній Македонії. У складі «Вардара» став чемпіоном і володарем Кубка Північної Македонії. Там розпочав і тренерську діяльність. Далі чотири роки працював асистентом головного тренера клубів ОАЕ та Саудівської Аравії. З лютого 2024 року очолив ФК «Кожуф» (Друга ліга Північної Македонії).

Денис Кулаков
Матчів у турнірі: 5 (1 гол)

Дальша кар’єра. Пограв за «Дніпро» та «Металіст», після чого на дев’ять років переїхав до російського «Уралу», який не залишив навіть із початком повномасштабної війни з росією. Тому Кулакова, як і Тимощука, напевно, більше ніколи не побачимо в українському футболі. Завершив кар’єру в 2024 році та переїхав до Вірменії, діставши запрошення очолити спортивний департамент ФК «Пюнік».

Саша Джурічіч
Матчів у турнірі: 1

Дальша кар’єра. В січні 2009 року перейшов до «Таврії», з якою опісля так само виграв Кубок України. Повісив бутси на цвях у хорватському ФК «Ускок». Залишився жити в Хорватії, де працює в Асоціації футзалу міста Спліт.

Роман Безус
Матчів у турнірі: 1

Дальша кар’єра. Став лідером «Ворскли». Далі були золоті медалі УПЛ і знову Кубок із «Динамо» Київ, фінал Ліги Європи з «Дніпром», шість років у Бельгії (по три сезони в «Сент-Трюйдені» та «Генті»). З останніми виграв Кубок країни (2022). Зрештою, переїзд на Кіпр, де наразі виступає за «Омонію».

Костянтин Ярошенко
Матчів у турнірі: 1

Дальша кар’єра. Змінив дев’ять клубів: «Іллічівець» (Маріуполь), «Севастополь», «Урал» (росія), «Карпати» (Львів), «Кокколан» (Фінляндія), «Чорноморець» (Одеса), «Альянс» (Липова Долина, Сумська область), «Троттур» (Ісландія) та «Хаукар» (Ісландія), де й грає досі.

Нападники

Василь Сачко
Матчів у турнірі: 5 (4 голи)

Дальша кар’єра. Завершив кар’єру у «Ворсклі» в 2012-му, де по тому сім років працював тренером, зокрема й головним. Привів команду до бронзових нагород сезону- 2017/18. Ще на рік очолив луцьку «Волинь», а від січня 2025 року – наставник ФК «Тростянець».

Олексій Чичиков
Матчів у турнірі: 3

Дальша кар’єра. Захищав кольори «Зірки», «Дніпра-1» та казахстанського «Акжайику». Зараз грає в аматорському ФК «Агротех» (Кіровоградська область).

Ахмед Янузі
Матчів у турнірі: 5

Дальша кар’єра. Перебрався до Косова, де грає досі в 36 років за ФК «Ллапі».

Головний тренер

Микола Павлов

Дальша кар’єра. Після «Ворскли» ще на три роки очолив маріупольський «Іллічівець», який урешті-решт не зміг врятувати від вильоту до Першої ліги. 2 лютого 2017 року офіційно завершив тренерську кар’єру. Звідтоді є почесним президентом ФК «Лівий берег». У 2018-му видав власну книгу «Нема нічого кращого від правди», написану в співавторстві з українськими журналістами Артуром Валерком та Анатолієм Янголем.

Ігор ЯВКІН