Яремчук та ще 10 українців із 50+ матчами у Бельгії. Де вони зараз?

Вже дуже скоро збірні України та Бельгії зіграють між собою два поєдинки в рамках плей-офф Ліги націй за право в наступному її розіграші виступати у елітарній лізі А. І якщо для бельгійців наша країна в цілому все ще залишається більш ніж загадковою, у тому числі й в футбольному сенсі, оскільки в УПЛ за весь час її існування було лишень три легіонери з цієї країни, то наших співвітчизників у Про-лізі вистачало…

Читайте також:

Три бельгійці, котрі пограли в українській Прем'єр-лізі. Де вони зараз?

Якщо казати точніше, то на поточний момент в елітарному дивізіоні бельгійського футболу встигли пограти 29 українських футболістів. Хтось із них залишив більш ніж суттєвий слід, а хтось лишень промайнув у фокусі уваги, провівши усього кілька поєдинків.

Але сьогодні в рамках рубрики «Де вони зараз?» ми пропонуємо вам згадати усіх наших футболістів, котрі зіграли 50 та більше матчів у чемпіонаті Бельгії. І не просто згадати, а й спробувати з'ясувати, як в них справи у наші дні, хоча одразу із жалем констатуємо – не всім вдалося до них дожити…

Сергій Коваленко – 54 матчі

Уродженець Чернігова Сергій Коваленко починав займатися футболом у рідному місті, проте у 16 поїхав до москви, де, втім, йому пощастило не затриматися. Вже у 2001-му, в 17 років, Коваленко опинився у юнацькій команді «Ювентуса», де перебував протягом трьох сезонів – аж до моменту, коли йому виповнилося 20.

До Бельгії Коваленко, котрий грав у центрі нападу, переїхав в 2004 році. Спершу виступав за «Стандард», потім – за «Локерен» та «Руселаре». За команду із Льєжу Сергій провів 51 офіційний матч (5 голів) – найвищий показник у його кар'єрі серед усіх клубів, за які він грав. Проте розжитися трофеями в Бельгії у Коваленка так і не вийшло.

У 2008 році Коваленко повернувся до України, оформивши контракт із «Волинню», після грав у білорусі, а навесні 2013-го знову опинився на батьківщині, де вже наприкінці серпня, в лавах «Полтави», й завершив кар'єру.

Коваленко ніколи не грав за національну збірну України, і зараз про нього відомо дуже небагато, оскільки він не є публічною особою. Втім, перед самісіньким початком повномасштабної фази російсько-української війни відеоблогер Сергій Пейчев приїжджав до Коваленка у Чернігов, й зробив із екс-академіком «Ювентуса» достатньо цікаве інтерв'ю, яке ви за бажання можете легко знайти на просторах YouTube…

Ігор Пластун – 55 матчів

Центральний захисник Ігор Пластун розпочинав кар'єру в «Оболоні», потім виступав за «Карпати», а влітку 2016 року за 500 тисяч євро поїхав до «Лудогорця». У Болгарії нашого бека вже за два роки пригледіли скаути «Гента», і цей клуб не пошкодував 3 мільйони євро на трансфер. Наступні три сезони Пластун провів у Бельгії, але був важливою фігурою для «Гента» лишень у перші два роки контракту, після чого втратив колишню роль і незабаром повернувся до Болгарії.

В Бельгії титулами Пластун так і не розжився, вони прийшли до футболіста у «Лудогорці», натомість саме період у «Генті» був вершиною кар'єри виконавця, котрий восени 2018-го навіть дебютував у національній збірній (всього провів 5 матчів).

Минулий рік Пластун провів у Казахстані, де виступав за «Ордабаси», а у лютому нинішнього на правах вільного агента повернувся до Бельгії, що правда, не в клуб Про-ліги. Наразі 34-річний центрбек має контракт до кінця сезону із «Ейпеном» – середняком бельгійського другого дивізіону.

Євген Макаренко – 70 матчів

Макаренко є вихованцем академії «Динамо», за яке зіграв 61 офіційний матч, але на початку 2017-го залишив київський клуб вільним агентом. Футболіст не побажав продовжувати контракт із «біло-синіми», після чого близько півроку провів у статусі вільного агента, але зрештою все ж реалізував мрію – пограти у Європі.

З літа 2017-го по літо 2021-го Макаренко виступав у Бельгії. Спершу він був футболістом «Кортрейка», де чудово себе проявив і вже через сезон за 1,2 мільйона євро перебрався до «Андерлехта». За брюссельців Євген зіграв 20 офіційних матчів, але загалом стати важливою фігурою у цій команді не зумів і його згодом відпускали в оренду до того ж «Кортрейка».

Жодних трофеїв у Бельгії Макаренко так і не виграв, а влітку 2021-го за 200 тисяч євро поїхав до «Фехервару». Там провів два роки, потім відбув до «Ордабаси», гравцем якого був до початку 2025-го. Наразі 33-річний Макаренко, за спиною якого 15 матчів у футболці національної збірної України, підшукує новий клуб, перебуваючи у статусі вільного агента.

Руслан Маліновський – 73 матчі

Маліновський є вихованцем академії «Шахтаря», проте шансів проявити себе у першій команді цього клубу хавбек так і не отримав. Погравши в Україні на правах оренди за «Севастополь» та «Зорю», у січні 2016-го Маліновський поїхав до Бельгії. Його переїзд у «Генк» спочатку також був орендою, й загалом Руслан непогано почав показувати себе в цій команді, після чого отримав тяжку травму хрестоподібних зв'язок коліна…

Примітно, що у «Генку» від нього не відмовилися, що сталося на подив для багатьох. Клуб допоміг українському легіонерові стати на ноги, а невдовзі й викупив його контракт у «гірників» за 2 мільйони євро. За це Руслан віддячив «Генку» сповна, ставши одним з ключових виконавців команди. У сезоні-2018/19 Маліновський відзначився 13 голами та 12 асистами у 37 поєдинках чемпіонату, чим допоміг «магістрам» здобути «золоті» медалі. Поле такого перформансу втримувати Маліновського у своїх лавах «Генку» було вже просто не під силу, виходячи навіть з економічних міркувань.

Влітку 2019-го Руслан за 13,6 мільйонів євро залишив Бельгію, перебравшись до «Аталанти». Згодом хавбек пограв також за «Марсель» та «Дженоа», причому із «грифонами» має діючий контракт – до кінця сезону-2026/27. Станом на поточний момент в активі Маліновського 66 матчів (7 голів) за збірну України – це 17-й показник серед усіх футболістів, які будь-коли грали за «синьо-жовтих».

Едуард Соболь – 90 матчів

Лівий фулбек Едуард Соболь став ще одним талановитим молодим українцем, якому так і не надали повноцінної можливості проявити себе у «Шахтарі». В стані «гірників» Соболь опинився у лютому 2013-го, коли йому було лишень 17 і він перебрався до Донецька із запорізького «Металурга».

На контракті в «Шахтарі» Соболь затримався аж на вісім років, провівши тільки 16 офіційних матчів. Едуарда відправляли в оренду до донецького «Металурга», «Металіста», «Зорі», також він пограв у Чехії за «Славію» та «Яблонець», поки нарешті влітку 2019-го його взяв в оренду «Брюгге». У Бельгії Соболь одразу ж став одним із ключових гравців для «чорно-синіх», із якими три сезони поспіль ставав чемпіоном країни. Не дивно, що у 2021-му «Брюгге» викупив контракт фулбека в «Шахтаря» за 3,5 мільйони євро.

У сезоні-2022/23 Соболь втратив місце у основі команди, а тому в січні 2023-го його за 2,5 мільйони євро продали в «Страсбур». Там закріпитися в українця також не вийшло, і через рік після підписання його повернули до Бельгії – на правах оренди у «Генк». Влітку минулого року Соболь повернувся до «Страсбура», де переважно животіє на лаві запасних й донині. Контракт із французами в 29-річного захисника, котрий має у активі 29 матчів за збірну України, завершується лишень влітку 2026-го.

Сергій Омельянович – 98 матчів

Опорний півзахисник, здатний зіграти також і в обороні, Сергій Омельянович грав в Україні у середині 90-х. Щоправда, його кар'єра на батьківщині обмежилася тільки кількома матчами за «Зорю», після чого він перебрався до Бельгії, оформивши співпрацю із «Шарлеруа».

За «зебр» Омельянович провів сім сезонів в еліті бельгійського футболу, хоча ключовою фігурою для першої команди був лише у трьох із них. Потім пішов у «Вестерло», де в рамках Про-ліги провів ще сезон-2001/02. Після цього кар'єра Омельяновича, хоч на той момент йому було тільки 28, пішла на спад. Він виступав за нижчолігові клуби з Бельгії, а також на півроку їздив до Фінляндії, поки у 2010-му не повісив бутси на цвях остаточно.

Повідомлялося, що після завершення ігрової кар'єри Омельянович працював у Бельгії дитячим тренером. А влітку 2015 року ЗМІ шокували звісткою про те, що Сергія знайшли мертвим у власному будинку. Його бездиханне тіло виявила дівчина, із якою Омельянович жив в цивільному шлюбі. Повідомлялося, що смерть Омельяновича настала внаслідок алкогольної інтоксикації, хоча близькі Сергія згодом заявляли, що той абсолютно не вживав спиртного та навіть не курив. Омельянович залишив цей світ менш ніж за місяць до дати, коли мав би відсвяткувати свій 38-й день народження…

Роман Безус – 120 матчів

Атакувальний півзахисник Роман Безус розпочинав кар'єру у «Кремені», потім грав за «Ворсклу», а на початку 2013-го опинився в «Динамо». За рік до цієї події Безус дебютував у збірній України, де наразі в його активі 24 матчі (5 голів).

Стати ключовою фігурою для «Динамо» в Безуса не вдалося, і він вирішив перебратися до «Дніпра», де грав набагато частіше, так само як і значно більше радував шанувальників забитими м'ячами та результативними передачами. Влітку 2016-го Безус залишив проблемний «Дніпро» та перебрався до Бельгії, де спершу грав за «Сент-Трюйден», а в січні 2019-го був проданий за 1,2 мільйона євро у «Гент».

Із «Гентом» в 2022 році Безус став володарем Кубка Бельгії, всього зігравши за цю команду 119 матчів у всіх турнірах (18 голів та 18 асистів), що є найвищим показником серед решти команд у кар'єрі хавбека. Проте влітку 2022-го бельгійці вирішили, що продовжувати співпрацю з українцем для них нецікаво, внаслідок чого Безус на правах вільного агента поїхав на Кіпр, де й досі виступає за «Омонію». Контракт із цим клубом в Романа розрахований до кінця травня та, найімовірніше, продовжений не буде, оскільки українець у поточному сезоні грав дуже мало, а зараз й зовсім перебуває в лазареті без якихось швидких прогнозних термінів повернення на поле…

Роман Яремчук – 122 матчі

Як у Маліновського не повірили в «Шахтарі», так і у Яремчука не повірили в «Динамо», академію якого він пройшов. Форвард добре зарекомендував себе в оренді у «Олександрії», але в стані «біло-синіх» зловити свою гру так і не зумів: чи то від нестачі довіри, чи то від проблем психологічного характеру.

Як би там не було, а влітку 2017 року Яремчук за 2 мільйони євро поїхав у «Гент». В стані «буйволів» Роман провів наступні чотири роки, відігравши загалом 152 матчі (забив 61 м'яч та віддав 18 результативних передач). У 2020 році «Гент» із Яремчуком став «срібним» призером чемпіонату Бельгії, але трофеїв з українцем у складі так і не взяв. Щоправда, на Яремчукові «Гент» чудово заробив, адже влітку 2021-го продав форварда в «Бенфіку» за 17 мільйонів євро.

У Португалії кар'єра в українця не залагодилася, і вже влітку 2022-го він повернувся до Бельгії, будучи придбаним «Брюгге» за ті ж 17 мільйонів євро. У сезоні-2022/23 за «чорно-синіх» українець зіграв 23 матчі, забивши лише 2 м'ячі. Це стало великим розчаруванням для керівництва та вболівальників, і на початку наступного сезону Яремчук, встигнувши зіграти усього 3 матчі в чемпіонаті, на правах оренди відбув до «Валенсії». Цікаво, що того сезону «Брюгге» якраз став чемпіоном, а Роман повернувся влітку минулого року, після чого був проданий за скромні 2 мільйони євро в «Олімпіакос».

Наразі Яремчук у свої 29 років продовжує грати у Греції, маючи контракт до літа 2028-го. Сезон загалом складається для українця невдало, бо він має вкрай малий показник забитих м'ячів. Але у січні нинішнього року «Олімпіакос» вирішив не відпускати Яремчука, інтерес до якого виявляли клуби з Італії та Туреччини, оскільки той заробив кредит довіри від головного тренера.

Олександр Яковенко – 139 матчів

Син екс-гравця «Динамо» Павла Яковенка Олександр на зорі кар'єри майже не грав в Україні. У 18-річному віці він підписав контракт із «Льєрсом», надовго пов'язавши свою кар'єру із бельгійським футболом.

У Бельгії Яковенко грав із 2006 по 2013 роки: за «Льєрс», «Генк», «Андерлехт», «Вестерло» та «Левен». У сезонах-2011/12 та 2012/13 ставав чемпіоном країни разом із «Андерлехтом», хоча його особистий внесок у перше з перерахованих чемпіонств був мінімальним, а ось у здобутті другого «золота» Яковенко вже взяв участь більш активно – 24 матчі, 7 голів та 2 асисти, і це при тому, що українець не був залізобетонним футболістом основи.

В 2013-му Яковенко залишив Бельгію, вирушивши вільним агентом до «Фіорентини». Але вибудувати кар'єру ані в Італії, ані в Іспанії (там він згодом грав за «Малагу»), ані у Нідерландах («Ден Хааг») в українця так і не вдалося. У лютому 2016-го вінгер повернувся до України, підписавши угоду із «Динамо», але зіграв за «біло-синіх» усього-лишень 4 матчі в УПЛ (1 асист), чого вистачило для здобуття медалі чемпіона. Але не вистачило, аби залишитися в клубі. Влітку 2016-го Яковенко пішов із «Динамо», а невдовзі й оголосив про завершення кар'єри.

Наразі 37-річний Яковенко «крутиться» у футбольному агентському бізнесі.

Сергій Серебренников – 173 матчі

Уродженець росії Сергій Серебренников виріс та грав у футбол в цій країні аж до 1998 року, коли його покликали із ярославського «шинника» у «Динамо». В Україні універсальний хавбек провів лише три із половиною роки, зігравши на найвищому рівні не так вже й багато, оскільки переважно був задіяний у другій команді «біло-синіх». Втім, Серебренникову запропонували взяти українське громадянство, а у 2001-му він навіть дебютував за «синьо-жовтих», зігравши загалом 12 матчів та забивши 1 м'яч за головну команду країни.

Влітку 2002 року «Динамо» продало Серебренникова у «Брюгге», й наступні 12 років Сергій виступав виключно у Бельгії. На ключових ролях він був у «Шарлеруа», «Серкль Брюгге» та «Руселаре», а ось за «Брюгге» провів тільки 48 матчів та забив 1 м'яч, проте став 2-разовим чемпіоном Бельгії та володарем Кубка країни разом із «чорно-синіми».

Кар'єру футболіста Серебренников завершив у 2014 році у «Руселаре», граючи вже на рівні другого дивізіону бельгійського футболу. Пробував себе в ролі граючого тренера, але усвідомив, що ця робота не для нього. Зараз Серебренникову вже 48 і він досить тривалий час працює в агентському бізнесі, допомагаючи компанії ProStar Вадима Шаблія, де є однією з ключових фігур.

Олег Ящук – 260 матчів

Безумовним лідером серед українців за кількістю матчів в елітарному дивізіоні бельгійського футболу є вихованець тернопільського футболу Олег Ящук, який у Про-лізі виступав лише за дві команди – «Андерлехт» та «Серкль Брюгге».

До Бельгії Ящук переїхав у 1996 року із тернопільської «Ниви». Його підписав «Андерлехт», скаути якого помітили талановитого вінгера ще на Євро-1994 U-16 в Ірландії, де українці в статусі дебютантів змагання із ходу посіли високе третє місце, обігравши в «малому фіналі» австрійців з рахунком 2:0, причому один із м'ячів опинився як раз на рахунку Ящука.

В «Андерлехті» Ящук провів 10 років, зігравши 169 матчів (43 голи, 16 асистів) і чотири рази стаючи чемпіоном Бельгії. Очевидно, Олег міг би досягти й суттєво кращих результатів, бо в брюссельському клубі його загалом цінували та поважали, але травми завадили українцю реалізувати свій потенціал на повну.

Сезон-2006/07 Ящук провів у грецькому «Ерготелісі», але потім повернувся до Бельгії, де ще п'ять із половиною років кар'єри віддав «Серкль Брюгге» (180 матчів, 46 голів, 37 асистів). Закінчував кар'єру Олег у нижчих дивізіонах бельгійського футболу – в лавах «Вестерло» та «ВХ Брюссель».

Після 2014 року, коли Ящук повісив бутси на цвях, він пішов на тренерську роботу та п'ять років провів у академії «Андерлехта», де виконував функції одного із наставників молодіжних команд. Однак згодом ця робота перестала приносити Олегу задоволення, і він пішов в агентський бізнес. Наразі 47-річний Ящук, як і Серебренников, допомагає конторі Вадима Шаблія, переважно із акцентом на їхні «європейські активи».