Чорносмужжя туринських «зебр»: купа роботи для Тьяго Мотти

«Нам потрібно вдосконалюватися в управлінні труднощами, тому що за першої-ліпшої складної ситуації нам важко реагувати, й це сталося сьогодні», – слова наставника «Юве» Тьяго Мотти на прес-конференції після матчу во Флоренції. «Ювентус» не реагує на удари, а це – серйозний сигнал», – слова Алессандро Дель П’єро, сказані легендою біло-чорних приблизно в той самий час.

Пам’ятаєте, як команда, очолювана Тьяго Моттою, починала поточний сезон? Тривалий час йшла без пропущених м’ячів, ще довший період без поразок. Преса тоді не могла намилуватися обороною б’янко-нері, однак обережно починала критикувати напад: мовляв, немає стабільності. Й справді 3:0 змінювали 0:0. Вряди-годи атака демонструвала спромогу, а коли-не-коли була безпорадною. Сила-силенна нічиїх, наче у вкрай обережного гросмейстера, попервах спричиняла не стільки гострі випади, скільки іронію: мовляв, «Синьйора» миролюбна аж за край, що важливо за умов напруженої ситуації у світі.

Надалі плин біло-чорного сезону зазнав турбулентності. Наче, й були в ньому яскраві звитяги над «Манчестер Сіті» й «Інтером», але назагал й оборона стала помилятися, й проблеми в нападі загострилися. Й ось – друга половина сезону, новий календарний рік. Тут невдачі стали нашаровуватися одна на іншу в різних турнірах. Спершу – виліт із Ліги чемпіонів. Хоча ПСВ не виглядав непрохідним бар’єром, адже на початку сезону в тому самому турнірі «Стара Синьйора» заіграшки побавилася з ейндговенцями, а тут була знесиленою. Надалі – виліт із Кубка Італії (а «Юве» був чинним володарем трофею, спадок Массиміліано Аллегрі). Можна, звісно, винуватити формулу турніру, яка не передбачає додаткового часу на ранніх етапах, й після паритету в основний час суперникам пропонується одразу бити пенальті. Безперечно, такий регламент підсилює імовірність випадковості. Однак за фактом біло-чорні не змогли впоратися в основний час на своєму полі з «Емполі» (з «Емполі», Карл!), який пасе задніх у Серії А. Й фани, які до того не поспішали накладати тавро невдахи на Тьяго Мотту, почали потроху нарікати на безійдейність тактичних побудов нового тренера (дехто побіжно згадував і невдачу в Суперкубку Італії на початку 2025-го).

І от маємо: два поспіль сухі фіаско в двобоях з «Аталантою» та «Фіорентиною» збурили фанатський люд у біло-чорних шаликах: плюгавити тренера «Юве» почали щоснаги. В чому ж причина невдач найтитулованішого клубу Італії?

Брак тренерського суперклубного досвіду в Тьяго Мотти? Цей причинок лежить на поверхні. «Якщо ти помиляєшся в «Юве», ти помиляєшся подвійно!» – фраза з книги Джанлуїджі Буффона є гарною ілюстрацією проблем туринських неофітів. І як щонайшвидше це збагнеш, то якнаймерщій станеш на шлях виправлення. Схоже, Тьяго Мотта певною мірою подумки ще перебуває у «Болоньї», в полоні менш амбітних, ніж в «Юве» цілей. Хоча гірка іронія долі: саме «Болонья» після туринського фіаско во Флоренції обійшла в турнірній таблиці нинішню команду Тьяго Мотти й застрибнула до зони Ліги чемпіонів.

Як на мене, важливим контрапунктом стала поява в складі «Синьйори» Рандаля Коло Муані. Стартував француз у біло-чорній футболці якнайкраще: й забивав, і віддавав, й заробляв небезпечні стандарти, й в єдиноборствах видавався таким собі всеперемагайком. Однак поява вправного конкурента спричинила ревнощі попередньої прими нападу – серба Душана Влаховича. Й гострота стосунків між двома нападниками стала рельєфно проступати щоматчу. Коли вони вдвох на полі, то бачимо нервову реакцію серба на неточний пас француза, свою чергою прибулець із ПСЖ якось ніяковіє від слов’янської нахрапистості Душана. Коли на полі лише Коло Муані, то Влахович спостерігає за ігровим видовищем із вкрай сумним виразом на обличчі. Як приватно сказав один із поважних олдових ювентійських ультрас, ставши свідком тренування, в команді стало куди менше посмішок, а відтак і мікроклімат змінився не на краще.

Інший чинник – нехтування молодими італійцями. Власне, скептичне ставлення «Юве» до своєї молоді ми наочно побачили певний час тому, коли молоді туринці в Юнацькій лізі УЄФА грали в Києві з молодими динамівцями й були нищівно биті. Сучасний «Юве» віддав Ніколо Фаджолі «фіалкам», Фабіо Міретті – «грифонам» (знайшли вони спільну мову з Русланом Малиновським!), а талановитий форвард Мойзе Кін манівцями, та все одно опинився у «Фіорентині» й палко святкував видатну флорентійську звитягу над найбільшим подразником для тифозі «фіалок». Рефрен щодо команди на перспективу, що від початку цього сезону супроводжує «Ювентус», чи не виглядає абсурдним за такого підходу?

«Нашою метою залишається вихід до Ліги чемпіонів, ми знайдемо спосіб повернутися на переможний шлях із наступного туру», – це також слова Тьяго Мотти після ляпасу во Флоренції. Та чи не у виборі мети криється проблема? «Юве» – це стиль. І тут ідеться не лише по елегантний одяг (Тьяго Мотта виглядає вельми представницьки, чого там), а про, як формулював Алессандро Дель П’єро, «бажання бути краще». Ба більше, легенда туринського клуба наголошувала: «Стиль – не право, а обов’язок, істинний стиль – не зовнішній вигляд, а сутність». І, як на мене, саме сутність слід змінити «Ювентусу» Тьяго Мотти. Наразі вона – не чемпіонська. А наявність у риториці слів «команда на перспективу», вважаю, пом’якшує вимогливість до себе в кожного з гравців.

Як там кілька років тому писав британський дослідник футбольної історії Гербі Сайкс про новий логотип «Ювентуса»: «Він більше Джорджо Армані, ніж Джорджо К’єлліні». За цим принципом нинішній «Ювентус» – це більше Алессандро Матрі, ніж Алессандро Дель П’єро, якщо ви розумієте, про що я. Після міжнародної павзи календар пропонує туринцям «Дженоа» та «Рому». Як серед «грифонів», так і серед «вовків» є колишні «ювентіні», яким є що доводити туринському гранду. Як свідчить попередній досвід, це є неабияким сигналом небезпеки для «Старої Синьйори». Чи звузять «зебри» ширину нинішньої чорної смуги?

Олексій РИЖКОВ