Вінніпег лідирує у НХЛ. Джетс – несподівана надія Канади на Кубок Стенлі

Вінніпег перед стартом чемпіонату НХЛ було складно назвати головним канадським претендентом на Кубок Стенлі. Торонто та Едмонтон за складом точно виглядають цікавіше, але Джетс поки що перевершують усі очікування та лідирують у загальній таблиці НХЛ, видавши нещодавно рекордну в історії клубу серію з 12 поспіль перемог.

Але перед тим, як перейти до поточної ситуації, варто сказати про період у 32 роки, коли канадські команди не можуть виграти Кубок Стенлі. Цьому є не лише спортивні, а і фінансові причини. Взяти той самий Вінніпег. Комісар НХЛ Гарі Беттмен минулого року налякав багатьох фанів команди, заявивши, що Джетс мають проблеми з відвідуваністю та економічною стабільністю. А Вінніпег лише відносно нещодавно знову повернувся на карту НХЛ, коли клуб перевезли з Атланти. Певним проблемам з відвідуваністю є пояснення (Вінніпег – маленьке місто, там мало великих компаній і не такі великі продажі абонементів), але зараз, схоже, ситуація виправилася і заяв про можливі фінансові труднощі немає.

Якщо повернутися до «прокляття» канадських команд у плей-оф, то треба згадати фактор, на який клуби не впливають: долар та податки. Канадські клуби заробляють у канадських доларах (який слабший за американський), а зарплати хокеїстам змушені платити в доларах США. Крім того, у Канаді в середньому податки значно вищі, ніж у США, про що нині при кожній нагоді нагадує Дональд Трамп, бажаючи приєднати до себе сусідню країну. Принаймні щодо податків Трамп не обманює.

Пригадується, колись давно український форвард Олексій Понікаровський розповідав, що у Торонто, підписуючи контракт на 1 рік та 1 мільйон доларів, на руки ти отримуєш близько 500 тисяч. Не забудемо ще, що в США є штати з нульовими або близькими до нуля податками: наприклад, хокеїсти Тампи-Бей та Флориди отримують на руки майже стільки, скільки прописано в контракті через низьку податкову ставку в штаті. Це, звичайно, додає привабливості командам у боротьбі за топ-гравців.

Зірковий форвард Джон Таварес, який мріяв грати саме у рідному для себе Торонто, після підписання контракту з Кленовими судився з податковою службою Канади, яка, за словами гравця, обклала податками і зарплату, і підписний бонус, і буквально всі гроші за контрактом. Правда, не варто пов'язувати успіхи Тампи та Флориди останніх років лише з податками – чемпіонську команду навіть зі сприятливими мовами для хокеїстів так просто не зробити, а Едмонтон все одно був буквально в одній перемозі від Кубка Стенлі.

Повертаючись до успіхів Вінніпега у сезоні, потрібно виділяти основний фактор – воротаря Коннора Хеллебака. Кіпер збірної США підтримує свій елітний статус і лідирує в сезоні за всіма основними воротарськими показниками: найкращий за середнім відсотком відбитих кидків, середньою кількістю пропущених шайб і кількістю сухих матчів (6). Хеллебак – головний актив Джетс, і не дарма у нього найбільший (разом з Марком Шайфлі) контракт у команді на 8,5 млн на рік.

До речі, у Вінніпега лише 22-га за розміром платіжна відомість, а серед канадських клубів менша лише у Калгарі. Через кілька днів у трейд-дедлайн фани Джетс зможуть оцінити, чи має клуб амбіції та фінансові можливості, щоб посилити команду перед плей-оф.

Команда побудована так, що в кожній лінії є топ-лідери. В обороні це захисник Джош Морріссі, який, якщо не буде травм, поїде на Олімпіаду-2026 у складі збірної Канади. Морріссі лідирує в команді за ігровими хвилинами, а також йде в топ-5 найкращих бомбардирів. В атаці такими лідерами є Кайл Коннор та Марк Шайфлі. Цікаво, що Хеллебак, Моррісcі, Коннор і Шайфлі – всі були задрафтовані Вінніпегом, а не прийшли через обміни чи вільними агентами.

І Коннор, і Шайфлі в сезоні вже закинули по 30+ шайб і набрали по 70+ очок. Серед тих, кого виміняли, добре вписався у команду форвард Габріель Віларді, якого забрали у Лос-Анджелеса. Загалом команду не назвати переповненою зірками, але склад збалансований і досить стабільний. Тренує Вінніпег Скотт Арніел, який до приходу в Джетс перед нинішнім сезоном у НХЛ невдало пропрацював півтора року у Коламбусі. Вінніпег у сезоні вкрай небезпечний у більшості – найкращі спецбригади – та непоганий у меншості (16-й результат).

І все ж, перераховуючи всі плюси Джетс, складно їх назвати фаворитами в плей-оф на Заході. На шляху до умовного фіналу Кубка Стенлі точно доведеться рано чи пізно зіграти з Едмонтоном, Вегасом, Колорадо, Далласом. Важко вважати Джетс фаворитом хоч би в одній з таких потенційних серій.

За останні сім років команда шість разів вийшла у плей-оф і лише одного разу дісталася фіналу конференції, але в основному вилітала в першому раунді. Для битв з «великими хлопцями» Заходу команді ще потрібне посилення, а тому таким показовим буде трейд-дедлайн.

Проте Вінніпег у цьому сезоні доповнив список з кількох канадських команд, готових кинути виклик американським клубам у боротьбі за трофей.