Від звалища – до зірки футболу. Як брат екс-гравця Динамо допоміг Осімхену

Це зараз Віктор Осімхен є топовим футболістом сучасності, на якого активно полюють багатії з англійської Прем'єр-ліги. Але мало хто знає, що на початку кар'єри величезну послугу тоді ще юному і абсолютно невідомому Осімхену надав один нігерійський скаут, який безпосередньо пов'язаний із відомим екс-футболістом київського «Динамо»…

Ця історія розпочалася у 2014 році. У Віктора Джеймса Осімхена, котрому на той момент було лишень 15, у розпорядженні виявилося тільки чверть години, аби довести свою спроможність. На той момент Осімхен представляв юнацьку команду «Алтімейт Страйкерс» з Лагосу – міста, у якому він і з'явився на світ. Хоча як представляв… Фактично Віктор вже не був гравцем «Алтімейт Страйкерс», оскільки його тільки-но відрахували звідти.

Саме в цей момент на шляху Осімхена виник він – скаут на ім'я Шира Аїла, брат колишнього футболіста збірної Нігерії та «Динамо» Аїли Юссуфа. Проникливий селекціонер розгледів в юному Вікторі щось таке, чого було не дано побачити багатьом іншим. Шира Аїла запросив високого та статного молодого нападника взяти участь у відкритому перегляді для збірної Нігерії U-17.

Тести проходили в Абуджі – столиці Нігерії, на відстані понад 500 кілометрів від місця проживання Осімхена, який до 15 років ніколи раніше не залишав рідного міста і, звичайно ж, економічно не міг дозволити собі купити квиток на літак. Тому він, як і ще п'ять чоловік, залізли у машину Аїли й провели в дорозі відверто не найприємніші десять годин, перш ніж опинилися на місці.

На відбіркове тестування приїхало кількасот претендентів з усієї Нігерії. Юних футболістів виявилося настільки багато, що кожному з них виділили лише короткі 15 хвилин, у які вміщався контрольний поєдинок, де претендентам потрібно було показати усе, на що вони здатні. Еммануель Амуніке, колишній форвард «Барселони» та ключовий футболіст збірної Нігерії, яка здобула «золоті» медалі на Олімпіаді 1996 року, був головним тренером команди U-17, й саме він був людиною, котрій доводилося оцінювати та відсіювати численних претендентів, щоб спробувати відшукати серед них кілька справжніх перлин.

Метою цього відкритого перегляду молодих талантів було формування складу збірної Нігерії для участі спершу у Кубку африканських націй U-17, а згодом – і в чемпіонаті світу у цій віковій категорії. Обидва ці турніри пройшли у 2015 році, в Нігері та Чилі відповідно.

Осімхен, як здалося йому самому, зіграв чудово. За надані йому чверть години він зумів відзначитись двома забитими м'ячами. Але на тлі інших талантів, кількість яких не вміщалася навіть дрібним шрифтом на одному аркуші паперу формату А4, Віктор не справив на Амуніке особливого враження. Головний тренер збірної Нігерії U-17, схоже, підтримав позицію керівництва «Алтімейт Страйкерс» у тому, що Осімхен нічим особливим на тлі низки куди більш яскравіших однолітків не виділяється. Але тут Віктора знову «підстрахував» Шира Аїла. Скаут, попередньо обговоривши свого кандидата з іншими членами тренерського штабу юнацької збірної, попросив додатково акцентувати увагу Амуніке на персоні худорлявого Осімхена.

«Я сказав, що нічого особливого у цій групі гравців не бачу. Але моя команда асистентів підійшла до мене й сказала: «Тренере, нам потрібен ось цей хлопець у зеленій майці». Наступного дня я знайшов час, аби глянути на нього ще раз. Окрім суто футбольних якостей, мені сподобався його характер, його жага до перемоги, його бажання, він був гравцем, який боровся. Ось так він і приєднався до команди», – згадував згодом Амуніке.

Цікаво інше: якщо помічників куди більше приваблювала антропометрія Віктора, то Амуніке акцентував увагу на розумових здібностях молодого нападника.

«Мене не надто цікавив фізичний аспект його гри. Мене більше цікавив інтелект гравця», – наголошував тодішній головний тренер збірної Нігерії U-17.

На Кубку африканських націй-2015 U-17 збірна Нігерії дісталася півфіналу, де програла команді ПАР (0:1), а у втішному поєдинку за «бронзу» поступилася ще й одноліткам із Гвінеї (1:3). Втім, цей турнір виявився успішним для «золотих орлят», які вибороли одну з чотирьох відведених для Африки путівок на юнацький чемпіонат світу в Чилі, а сам Віктор Осімхен став найкращим бомбардиром змагання, наколотивши у ворота суперників чотири м'ячі у п'яти поєдинках.

Вже у жовтні 2015-го Осімхен, якого після юнацького Кубка африканських націй боси «Алтімейт Страйкерс» покликали назад у клуб, зіграв у складі збірної Нігерії на чемпіонаті світу U-17. На турнірі в Чилі Віктор забивав у кожному із семи поєдинків «золотих орлят», наколотивши загалом десять м'ячів та ставши беззастережно найкращим бомбардиром турніру, на якому нігерійці тріумфально відсвяткували перемогу, обігравши у фіналі однолітків з Малі (до речі, переможців КАН-2015 U-17) із рахунком 2:0.

Після цього про талант та здібності Віктора Осімхена знав вже не тільки один Шира Аїла, а й багато інших скаутів, у тому числі й ті, котрі працювали на європейські клуби. На початку 2017-го нігерієць за 3,5 мільйони євро перебрався до німецького «Вольфсбурга», з чого й почався той етап кар'єри Осімхена, із яким добре знайома переважна більшість наших читачів.

А ще у житті Осімхена яскраво виділяється цікавий факт про місце його походження. Віктор народився та жив у Лагосі, неподалік від звалища Олусосун, площа якого становить близько 40 гектарів. Цей масштабний накопичувач сміття є найбільшим в Африці й одним з найбільших у світі. Щодня сюди вивозять близько 10 тисяч тонн сміття, серед яких є чимала частина відходів електроніки. Частина відходів обробляється хімікатами для вилучення матеріалів, що повторно використовуються, в результаті чого в атмосферу виділяються токсичні пари, а в ґрунт та підземні води потрапляють небезпечні речовини в концентраціях, здатних призвести до серйозних захворювань і навіть смерті людини.

«Коли я думаю про Олусосун... Це місце не обіцяє нікому в окрузі нічого гарного. Там немає нічого багатообіцяючого. Ніхто не повірить, що звідти можна вирватися в інше життя – те, яке я маю тепер», – говорив Осімхен у 2020 році, коли відбувся його майже 80-мільйонний трансфер з французького «Лілля» до італійського «Наполі».

А ще Осімхен розповідав, що точно не пам'ятає, коли померла його мати, адже він тоді був зовсім маленьким. Цей життєвий епізод став дуже важкою втратою для Віктора, а через кілька місяців після цього його батько залишився без роботи. Дітям треба було щось робити, аби допомагати прогодувати сім'ю. Ендрю, старший брат Віктора, продавав газети на узбіччі дороги в Охоті, районі неподалік Олусосуна. Він прокидався о четвертій ранку, щоб встигнути забрати газети та опинитися на вулиці до години пік.

Коли Віктор Осімхен підріс, він став продавати воду людям, які стояли у дорожніх заторах на новій автомагістралі, яку нещодавно збудували неподалік їхнього будинку. Він робив усе, що тільки міг: заготовляв питну воду для мешканців району, косив траву, певний час працював у комп'ютерному магазині…

Лише потім у житті юного Віктора з'явився футбол. Його батько хотів, аби він став лікарем, але молодий Осімхен мав інші плани. Він мріяв стати «другим Дідьє Дрогба», а його головною метою було отримання нагороди «Африканський футболіст року». До підкорення цієї вершини Віктор дійшов у 2023 році, коли випередив Ашрафа Хакімі та Мохаммеда Салаха та став найкращим футболістом Африки. Втім, всього цього могло б і не бути, якби одного разу доля не звела Осімхена із простим скаутом Широю Аїлою – братом нігерійця Аїли Юссуфа, чудово відомого усім вболівальникам «Динамо», навіть із відносно невеликим стажем…

P.S. Цікаво, що зовсім нещодавно Аїла Юссуф (а, можливо, це була підказка і від його брата?) палко радив керівництву «Динамо» підписати свого 21-річного співвітчизника Іме Окона. Той навіть побував на перегляді у таборі «біло-синіх» та взяв участь у кількох спарингах, але зрештою домовитися про трансфер до українського клубу так і не зміг. Що ж, мине кілька років і ми дізнаємося, чи не виявиться так, що згодом у «Динамо» «кусатимуть лікті», згадуючи можливість підписання Окона.