З чим Україна підходить до фіналу відбору на Євробаскет-2025

Незабаром візьме старт третє ігрове вікно в кваліфікаційному турнірі до Євробаскету-2025 і після його завершення стануть відомі всі учасники найближчої континентальної першості. Серед претендентів на місце в основній частині цього турніру залишається і збірна України, але ситуація у «синьо-жовтих», м'яко кажучи, непроста. Спробуємо оцінити, з чим і з ким походить наш колектив до двох останніх поєдинків відбору і чи здатен він за кілька днів розгорнути ситуацію на сто вісімдесят градусів.

Для початку нагадаємо турнірну ситуацію у групі А. Збірні Словенії та Ізраїлю мають у своєму активі по три перемоги при одній поразці та вже забезпечили собі місця на Євробаскеті. У Португалії порівну фіаско і вікторій (по дві), а наша збірна ще не знала радості перемог у нинішньому циклі. І для того, щоб вийти на Євробаскет Україні в п'ятому (передостанньому) турі кваліфікації необхідно обов'язково перемагати невмотивовану Словенію та розраховувати, що такий самий невмотивований Ізраїль обіграє Португалію. Якщо ці дві умови будуть виконані, то перед нами відкриється опція лобового матчу за путівку на Чемпіонат Європи в гостях проти збірної Португалії. Там українцям потрібно перемагати з різницею в три і більше очок.

Чи реальний такий розклад? Абсолютно. Словенці вже оголосили свій склад на останні матчі відбору і там відсутні практично всі вікові лідери команди та вакантне місце натуралізованого гравця. Тренерський штаб балканської збірної вирішив подивитись у справі свій найближчий резерв і це його рішення нам лише на користь. Ростер Португалії також не виблискує топовими гравцями. Більше того, у піренейців порівняно з першим матчем проти України буде відсутній їхній молодий проспект Рубен Прей, який зараз грає в NCAA. Команда у Португалії посередня. Тільки ось наша біда в тому, що цей середняк вже обігравав українців та ще встиг засмутити Словенію на своєму турнірному шляху, і зараз перебуває за крок від свого першого Євробаскету за останні чотирнадцять років.

Ще одним дуже важливим моментом для нас стане форма та настрій збірної Ізраїлю. Чи буде наш нещодавній суперник боротися за перемогу в грі з Португалією, або вийде на майданчик відбувати номер? І як позначиться на грі команди відсутність чотирьох основних баскетболістів, троє з яких (Ям Мадар, Кадін Керрінгтон та Роман Соркін) у листопаді зробили основний внесок у дві перемоги над Україною. Однак тут ми вже нічого не можемо вдіяти і всім шанувальникам нашого баскетболу залишається розраховувати на те, що для ізраїльтян буде важливим результат цього матчу. Який, до речі, відбудеться в Ризі. Тож у п'ятницю, двадцять першого лютого, всі чотири команди групи А зберуться разом та зіграють в одному залі, спочатку Україна зі Словенією, а після Ізраїль із Португалією.

Втім, незважаючи на всі новини зі стану суперників, набагато цікавішим для всіх уболівальників нашої збірної є те, з чим «синьо-жовта» команда підходить до вирішальних поєдинків відбору. Адже саме своїми руками (при посильній допомозі від ізраїльтян) наші баскетболісти мають в останніх іграх вирвати для себе путівку на Євробаскет-2025.

***

Певно всі вже знають, що на ці матчі Україна вийде під керівництвом нового головного тренера. Точніше нового старого головного тренера, адже ним став Айнарс Багатскіс. Дане рішення федерації виглядає достатньо конструктивним, незважаючи на те, що при цьому нагадує гру ва-банк. Будемо відвертими, Віталій Степановський провалився біля керма національної команди. Дві перемоги у восьми офіційних матчах, рівень баскетболу, показаного збірною у відборі на Євробаскет-2025, відверто невдалі тренерські рішення як по складу, так і за тактикою на гру, просто кричали про те, що якщо Степановський залишиться на чолі, то прориву в третьому кваліфікаційному вікні на 99% очікувати не варто. А оскільки сильний європейський тренер з ім'ям через зрозумілі причини до нас зараз не приїде, довелося шукати того, хто готовий ризикнути.

Зрештою, чекати дива ми будемо від Айнарса Багатскіса. Цілком логічно. Латиш чудово знає наших гравців, а баскетболісти знайомі з його вимогами. Багатскіс обізнаний про сильні сторони українських баскетболістів і розуміє, як їх використати, а зміна тренера може дати той самий емоційний поштовх збірникам, якого їм так не вистачало у попередніх матчах відбору.

Але є один момент. Айнарс не чарівник. І вся його попередня робота зі збірною України це доводить. Під його керівництвом наш колектив програв достатньо матчів, у яких цілком міг і мав вигравати. А тепер необхідно на замовлення перемагати двічі поспіль. З іншого боку, в цьому відборі Багатскіс буде останньою людиною, в яку можна кинути камінь у разі підсумкової невдачі, адже він і так взявся рятувати нашу збірну з важкої турнірної ситуації. Ось такий парадокс виходить, нашою основною надією на успіх в найближчому майбутньому, є новий головний тренер, з яким ми вже програли не одну важливу гру в зовсім недалекому минулому.

***

Спочатку на вирішальні ігри Айнарс Багатскіс викликав практично всіх тих баскетболістів, які приїздили до збірної минулого листопада. Але під час підготовки цей список зазнав помітних змін. Нижче наведемо розширений склад нашої збірної:

Захисники: Іссуф Санон («ВЕФ Рига», Латвія), Богдан Близнюк, Віталій Зотов (обидва – «Йонава», Литва), Михайло Бублик («Кривбас»), Денис Лукашов («Пейя», Косово)

Форварди: Павло Крутоус («Мелілья», Іспанія), В'ячеслав Бобров («ВЕФ Рига», Латвія), Андрій Войналовіч («Сабах», Азербайджан), Володимир Конєв, Данило Сипало (обидва – «Дніпро»), Іван Ткаченко («Міттельдойчер», Німеччина)

Центрові: Максим Кличко («Монако U-21», Франція), Ростислав Новицький («Валмієра», Латвія), Артем Пустовий («Ховентут», Іспанія)

Через травми не зіграють зі Словенією та Португалією Олександр Ковляр та Олександр Липовий. Причому про їхню неготовність вийти на паркет стало відомо буквально за кілька днів до початку першого матчу. Дуже серйозна втрата для нашої збірної з огляду на те, що Ковляр поступово став вкрай важливою фігурою в задній лінії «синьо-жовтих», а Липовий з його досвідом та універсалізмом для будь-якої конструкції нашого колективу є важливим елементом.

Серйозною відмінністю стала заміна Іллі Сидорова на Дениса Лукашова. Тренерський штаб цілком логічно вирішив, що досвід Лукашова нам дуже знадобиться. До того ж Денис мав би розвантажити на позиції плеймейкера Олександра Ковляра, який за Степановського був практично безальтернативним першим номером. А тепер Лукашов взагалі має згадати молодість і взяти на себе левову частку часу в розіграші м'яча. Виклик потенційного дебютанта Михайла Бублика – крок на перспективу. Багатскіс хоче оцінити молодого та перспективного гравця в тренувальному процесі, а у вирішальних матчах відбору він навряд чи отримає ігровий час. Також відсутній в списку Сергій Павлов, котрий так і не зіграв у поєдинках проти ізраїльтян.

Проблемна ситуація перед матчами склалася довкола Володимира Конєва. Один із трьох представників української Суперліги мав замінити у складі раніше травмованого Артема Ковальова, якого дуже хотів бачити в своїй команді латиський фахівець. Але й сам Володимир не так легко дістався до збірної. Наприкінці минулого тижня форварда під час перетину кордону затримали представники ТЦК. Після розгляду ситуації Конєв повернувся до Дніпра, і вже було оголошено, що за національну команду в найближчих зустрічах він не зіграє. Однак ситуація встигла змінитись, і досвідчений баскетболіст все ж таки зможе вийти на паркет в іграх проти Словенії та Португалії.

Найбільше побоювання викликає позиція центрового. Із досвідчених та перевірених гравців у нас знову лише Артем Пустовий. Знову, як і в листопаді, відсутні Володимир Герун, який виступає у чемпіонаті Японії та Дмитро Скапінців із G-ліги. І на даний момент не ясно, чи це результат небажання самих гравців або недопрацювання Федерації Баскетболу України. Зрозуміло лише те, що тактика гри з максимальними хвилинами для Артема Пустового не виправдала себе, доведено Віталієм Степановським. І від того як вирішить цю проблему Багатскіс (довіриться одному з двох потенційних молодих дебютантів, випускатиме п'ятірку без класичного центру і чи буде вона ефективна, інші варіанти), багато в чому буде залежати успіх в двох найближчих матчах.

***

Загалом, ситуація у «синьо-жовтих» справді непроста. І, будемо відвертими, Україна зі значно більшою ймовірністю може провалити відбір, ніж завоювати путівку на Євробаскет. Однак не варто посипати голову попелом завчасно. Шанси є і не можна сказати, що вони нереальні. Залишається тільки зуміти ними скористатися. Саме цього і хочеться побажати команді, адже пропускати перший Євробаскет за останні чотирнадцять років аж ніяк не хочеться.