Луїфер Ернандес: від уваги топ-інсайдера до гидкого каченяти Полісся

На початку березня 2024 року топовий інсайдер сучасності Фабріціо Романо раптово приділив увагу, здавалося б, абсолютно нехарактерному для нього напрямку – анонсував скорий перехід до «Полісся» центрфорварда венесуельського клубу «Академія Пуерто-Кабельо» Луїфера Ернандеса. Італієць ніколи раніше не був помічений за активним моніторингом угод житомирського клубу (що й зрозуміло, враховуючи його статус та можливості до того моменту, поки президент і власник Геннадій Буткевич не продемонстрував готовність інвестувати значні кошти у підсилення складу), та й його увага до вельми скромного клубу з Венесуели, так само як і до молодого футболіста звідти, викликали винятково подив.

Відверто був здивований увагою до своєї скромної персони з боку топ-інсайдера і сам Луїфер Ернандес. Венесуелець підкреслив, що раніше Фабріціо Романо фокусував увагу на трансферах зірок – на кшталт Кіліана Мбаппе, Кріштіану Роналду та Ліонеля Мессі, – а тут раптом мова зайшла про нього та «Полісся». Дивно, але ж приємно!

Зараз ми не намагатимемося з'ясовувати, звідки ж у Фабріціо Романо навесні минулого року з'явилося бажання обов'язково анонсувати трансфер Луїфера Ернандеса до «Полісся», та й не факт, що нам це вдалося б зробити. З чуток, італієць іноді дозволяє собі, скажімо так, певну форму комерціалізації своєї інформаційної діяльності, тобто акцентує увагу на тих чи інших угодах за якусь фінансову компенсацію. Але це лише чутки, хоча їхнє підґрунтя зрозуміле – коли про якогось маловідомого футболіста та клуб пише сам Фабріціо Романо, то й перший, і другий одразу отримують велику порцію уваги, причому не лише від уболівальників, а й безпосередньо від активних та важливих учасників футбольного ринку, правильно «засвітитися» на якому завжди важливо.

Із самого початку трансфер Луїфера Ернандеса в «Полісся» виглядав чимось на кшталт угоди щодо підвищення іміджу. Щоправда, купити якусь зірку світового чи хоча б регіонального масштабу житомирським «вовкам» тоді не вдалося, а тому, мабуть, і довелося задіяти Фабріціо Романо. Причому важливо відзначати, йшлося передусім про підвищення міжнародного іміджу, оскільки в Україні про можливості та амбіції «Полісся» вже чули практично усі вболівальники.

Варто визнавати, що з кадрової точки зору перехід Луїфера Ернандеса до «Полісся» у березні минулого року також був досить логічним. До того моменту стало зрозуміло, що ентузіазм бразильця Аріельсона вичерпався (через те, що в тому ж березні 2024-го форвард достроково був повернутий з оренди в його клуб – «Крузейро», а незабаром опинився у Першій лізі в лавах «Карпат»), а Пилип Будківський на рівні УПЛ виявився не здатним демонструвати такі ж чудеса результативності, як у сезоні-2022/23 в Першій лізі, коли він наколотив у ворота суперників житомирських «вовків» аж 14 м'ячів у 21 поєдинку.

На момент приходу в «Полісся» Луїфер Ернандес мав чудову статистику, що дає чітке розуміння – в «Академії Пуерто-Кабельо» дуже грамотно спрацювали, продавши свого нападника на піку його слави і, не виключено, можливостей. В регулярній частині сезону-2023 у Венесуелі Луїфер забив 17 м'ячів в 25 поєдинках, на що, мабуть, і «клюнули» скаути «Полісся», порекомендувавши керівництву свого клубу інвестувати суттєві кошти у цього молодого нападника.

І загалом, треба визнати, Луїфер Ернандес прийшовся до двору в «Поліссі» у другій частині сезону-2023/24. Він забив 4 м'ячі у 9 поєдинках УПЛ, один з яких – у ворота «Шахтаря», який гарантував «вовкам» не лише перемогу в останньому турі над, давайте казати відверто, вже невмотивованим суперником, а й путівку до єврокубків, чого так хотів та чекав інвестор. Показово й те, що Луїфера Ернандеса було визнано найкращим футболістом травня-2024 в УПЛ, а це очевидна констатація його заслуг.

Здавалося б, план селекціонерів та керівництва «Полісся» працює практично ідеально. Адже у житомирському клубі, пояснюючи покупку Луїфера Ернандеса, акцентували увагу, серед іншого, на тому, що «вовкам» був потрібен такий футболіст, який у майбутньому може бути проданий до іншого клубу і тим самим принесе «Поліссю» ще й економічний зиск.

«Для мене розумний трансфер – це коли клуб «Полісся» не переплачує за футболіста лише тому, що він, наприклад, бразилець, або тільки тому, що має якусь національність, приналежність до певної футбольної школи, або клубу. Другий чинник – коли ми не створюємо прецедент із зарплатою футболіста усередині колективу. Третє, окрім трансферної вартості та зарплати – це фактор потенційного перепродажу футболіста», – заявляв у квітні минулого року шеф-скаут «Полісся» Анатолій Волков.

І ці слова Волкова не можна залишати поза увагою, адже вони звучали не лише для вболівальників, а й для інвестора, якому, по суті, адресувалося чітке бачення ситуації з боку менеджменту «вовків» про те, що «Полісся» в майбутньому здатне приносити прибуток, зокрема й за рахунок таких гравців як Луїфер Ернандес.

Але слова словами, а дії діями. Влітку «Полісся» отримало нового головного тренера, яким став Імад Ашур, і дуже швидко стало зрозуміло, що Луїфер Ернандес якось чи то не вписується у бачення нового наставника, чи то просто перестав влаштовувати когось у клубі, перетворившись із потенційного активу на практично безнадійний баласт. Ашур почав робити ставку на новоспечених гравців житомирського клубу – бразильця Кауа Пайшао та боснійця Адміра Брістріча, яких орендували на сезон-2024/25 з опцією викупу, очевидно, не без схвалення з боку головного тренера.

Опинившись у статусі «гидкого каченяти», а не потенційного «білого лебедя», Луїфер Ернандес дуже швидко знітився. Так, він продовжував отримувати ігровий час та навіть зіграв 10 матчів у осінній частині сезону в УПЛ, але провів на полі лишень 417 хвилин, хоча Пайшао тренерський штаб дозволив зіграти 727 хвилин в рамках 15 поєдинків. Що цікаво: результативність обох – і венесуельця, і бразильця – виявилася однаково низькою, оскільки обидва зуміли забити тільки по одному разу, а два інших центрфорварди «вовків» Брістріч та Венделл, котрі також отримували можливість проявити себе в першій команді, й зовсім не забивали…

Як результат: до зими Луїфер Ернандес втратив не лише позиції гравця стартового складу «Полісся», а й відверто почав деградувати у професійному плані. Достатньо поглянути на статистику та зіставити деякі ключові показники венесуельського форварда в минулому та нинішньому сезонах УПЛ, аби зрозуміти – Луїфер значно здав, і прямо зараз, на розчарування Волкова та інших селекціонерів «Полісся», точно не виглядає, як футболіст, котрий готовий для вигідного перепродажу.

Тоді ж, навесні 2024-го, Волков в аспекті підписання Луїфера Ернандеса казав також наступне: «Нам важлива персона футболіста – ми хочемо, щоб він приїжджав сюди мотивованим із правильним настроєм та із розумінням того, що він потрапляє у дуже важкий чемпіонат. Український чемпіонат – дуже важкий. Атлетичний, його не можна недооцінювати легіонерам».

Правильні слова, але на їхньому тлі давайте поглянемо на сухі цифри вище. А там – чітке відображення того, що Луїфер Ернандес втратив будь-яку мотивацію грати й надалі за «Полісся» та в УПЛ. Це проявляється хоча б через показник загальної кількості дій на полі, який у венесуельця «просів» у півтора рази, або через показник отриманих передач, який демонструє ступінь залученості центрфорварда до командної гри та взаємодії – він у Луїфера знизився практично вдвічі…

Не дивно, що цієї зими «Поліссю» знову довелося виходити на ринок, а Геннадію Буткевичу – розщедрюватися. Цього разу до Житомира прибув інший південноамериканець – уругвайський центрфорвард Факундо Батіста, котрий донедавна на правах оренди виступав за мексиканську «Некаксу», а належав уругвайському «Пеньяролю». За цього нападника «вовки» віддали 1,75 мільйона євро, принагідно оновивши клубний рекорд за величиною вхідного трансферу. Цікаво й те, що, за даними журналіста Франка Абреу, Батіста погодився на переїзд до України багато в чому через те, що отримав «дуже високу зарплату». А як же слова Волкова про прецеденти із рівнем окладу всередині команди?..

Що стосується Луїфера Ернандеса, то виявившись непотрібним «Поліссю», венесуелець повертається на свій рідний континент. Незабаром має відбутися перехід центрфорварда до відверто маловідомого еквадорського клубу «Вінотінто», який однозначно не можна називати іміджево успішним для «Полісся». По суті, все виглядає так, що Луїфера Ернандеса, котрий перетворився на вигнанця в команді Ашура, просто вирішили заслати куди подалі, аби він поменше маячив на очах в інвестора клубу, нагадуючи тому про трансферні витрати в один мільйон євро, які, вочевидь, вже ніколи не окупляться й перетворяться на той історичний аспект негативного досвіду, який у бізнесі прийнято називати «кризою зростання».

Що ж, натомість полегшили роботу Фабріціо Романо: йому тепер навряд чи колись ще раз доведеться згадувати у своїх постах про венесуельського ноунейма, перехід якого з «Академії Пуерто-Кабельо» до «Полісся» він так несподівано вирішив проанонсувати рік тому…