Утрехт: по крихті – до шляхти

Кубкові пам’ятки

Нечасто в епіцентр нашої уваги потрапляють клуби з поважних чемпіонатів із вартістю складу куди менше від аналогічних показників дуету українських грандів. «Утрехт», що репрезентує 4-те за величиною місто в Нідерландах, яке славне своїм 112-метровим (найвищим у Країні тюльпанів) Утрехтським собором, має кілька піків-вершечків у своїй не надто довгій 55-річній історії. Перший припав на початок – половину 1980-х, коли цей клуб завдяки вдалій грі в чемпіонаті (3-тє місце в сезоні-1980/81) й Кубку своєї країни здобував право грати в єврокубках. Хто-хто, а кияни це добре пам’ятають. Саме з цього університетського центру Нідерландів (в Утрехті розташовано найбільший навчальний заклад країни) динамівці Києва розпочали свій похід за другим Кубком кубків. І саме «Утрехт» виявився єдиною командою, яка змогла бодай в одному матчі виграти в «Динамо» в тому розіграші. На виїзді в присутності 100-тисячної динамівської торсиди (як же ми зі шкільними товаришами впродовж двох тижнів перед грою-відповіддю змагалися в дошкульності характеристик опонента київського клубу: визначення «Утрехт» у курнику» було ще аж ніяк не найзневажливішим – дітлахи ж бо!) «катедралам» складно було щось протиставити могутній «Динамо»-машині. Менше з тим, у клубному музеї дбайливо зберігають інформацію про ті матчі, а, розповідаючи відвідувачам про них, якраз і наголошують на тому, що утрехтці програли майбутнім володарям Кубка кубків. У 1990-ті червоно-білі пережили справжнє лихоліття. Місця в таблиці – щоразу двозначні (10-те – за щастя, а 12-те – регулярно), середня відвідуваність домашніх матчів в окремі сезони тієї недоброї доби стабілізувалася близько жалюгідної позначки 7000 глядачів.

Та нове сторіччя/тисячоліття запалило вогник надії у вболівальницьких серцях утрехтців. Другий сплеск припав на початок нульових, коли «катедрали» знов якнайкраще виявили свої чесноти в кубкових змагах, двічі поспіль виборовши національний кубок й однораз завоювавши Суперкубок країни. Стали, до слова, першим клубом не з «великої трійки» нідерландського клубного футболу, в якого це вийшло. Водночас червоно-білих поєднує зі згаданим тріумвіратом й те, що вони, як і гранди, ніколи не вилітали з вищого дивізіону. Й середня домашня відвідуваність у тогочасся наблизилася до 20-тисячної позначки. На той період припала й поразка утрехтців від «Дніпра» в Кубку УЄФА. Свого європейського верхів’я «катедрали» сягнули вже на межі 1-го й 2-го десятиріч ХХІ ст., коли в Кубку УЄФА здолали за сумою двох матчів «Селтік», а в групі не дали себе обіграти ані «Ліверпулю» (дві сухі нічиї!), ані «Наполі» (3:3 й 0:0).

Щоразу новий!

Нині ми стаємо свідками четвертого історичного сплеску «Утрехта». Маючи трохи більш як 50-мільйонний склад (чимало легіонерів, однак мізерниця гравців національних збірних: не більше трьох), утрехтці, менше з тим, міцно тримаються в трійці кращих в Ередивізі й на початку 2-го кола. АЗ, «Феєнорд» і «Твенте» з куди вартіснішими гравцями в складах поки що розташувалися в турнірці нижче від «катедралів». На що варто звернути увагу в розмові про сучасний «Утрехт»?

Чимало цьогосезонних матчів команди передивився, але визначити її ватажка не в змозі. Щоразу лідерські функції бере на себе новий виконавець! Показова в цьому плані виїзна січнева звитяга над чи не найголовнішим конкурентом у боротьбі за місце в «зоні Ліги чемпіонів» – знаним «Феєнордом». Кращим за оцінками гравцем матчу, за багатьма версіями, став футболіст роттердамського клубу, а в переможців кращого виокремити було складно. Ударний відрізок у половині 2-го тайму, коли «Утрехт» заклав підвалини звитяги, вивів на перші ролі й Нікласа Вестерлунда (який же чудовий гол він забив головою після кутового: м’яч за якоюсь чудернацькою траєкторією знайшов шлях до воріт!), й творців 2-го голу після стрімкої контратаки: івуарійця Себастьяна Алле, француза Йоана Катліна й американця Пакстена Аронсона (найдорожчого, до речі, в команді: ринкова вартість сягає 6 млн євро). Немає в «Утрехті» ані яскраво вираженого бомбардира, ані беззаперечного лідера за середньою оцінкою від статистичних порталів. Уже згадуваний Аронссон («Я той, хто завжди наполегливо працює, незалежно від обставин упродовж усіх 90 хвилин» – самохарактеристика американця), Суф’ян Ель-Каруані та Йоан Катлін повсякчас змінюють одне одного в лідерстві в хіт-параді матчевих оцінок.

Орендований в дортмундців Алле? Знакова для «катедралів» постать, годі й казати, адже захищав кольори клубу ще в половині 2010-х. А, скажімо, перед початком домашнього матчу проти «Алмере Сіті» телекамера вихопила з трибун групу діточок із різнорозмірними прапорами Кот-д’Івуару, на найбільшому з яких було написано «Алле». Та сказати, що харизматичний Алле повсякчас веде за собою більш молодих партнерів, не можу, його задовольняє лише роль ситуативного лідера. Єнс Торнстра? На його світлину в червоно-білій формі натрапив у репрезентуванні «Утрехта» в сезонному гіді, підготовленому нідерландським виданням Voetbal International ще напередодні сезону-2013/14. Та більшої слави він зажив, звісно, граючи за «Феєнорд». Нині йому вже без малого 36, здебільшого з’являється на полі в половині 2-го тайму, привносячи культуру пасу, однак не виглядаючи кращим на полі.

Командобудівник і Клоп

Вочевидь, тому, що гравці «Утрехта» не слабують на індивідуалізм, певною мірою сприяє схема 4–3–3, практикована 66-річним наставником Роном Янсом. І зчаста буває так, що той номінальний нападник, який мав би грати на вістрі, опиняється на будь-якому з флангів, а хтось із вінгерів висувається вперед. Певна тотальність наявна. До речі, коли півтора роки тому Янса репрезентували як нового головного тренера «Утрехта» (перед цим він доволі успішно попрацював із «Твенте»), технічний директор клубу Хорді Зуйдам підкреслив: «Він знає Ередивізі зсередини та зовні й довів своєю кар’єрою, що може витиснути максимум із гравців. Він – командобудівник!». Як на мене, дуже влучне визначення, а Янс такий, сказав би, дуже-дуже голландський (саме так, згідно з усталеною в 1970-ті назвою!) тренер, якщо ви розумієте, про що я. Щось на кшталт нідерландського Карло Маццоне. Помітив і таку цікаву деталь: після свистка на перерву в нещодавньому невдалому для утрехтців матчі проти «Алмере Сіті» Янс не попрямував якнаймерщій до роздягальні, щоб негайно дати добрячого прочухана своїм хлопцям, а ще пару хвилин, сидячи на лавці, спокійно та зосереджено обговорював щось зі своїм помічником.

До речі, й голова наглядової ради ФК «Утрехт» Стеф Клоп заступив на свою посаду практично паралельно з Янсом. Очільник клубу впродовж тривалого часу працював у PricewaterhouseCoopers, нагромадив чималий досвід у низці бізнес-структур і відомий як доволі вправний футболіст-аматор. «Я берусь за цей новий виклик із великим ентузіазмом, – казав тоді Клоп. – Упевнений, що своїм досвідом і самовідданістю я зможу сприяти дальшому розвитку ФК «Утрехт». І поки що президент (це слово якесь більш звичне, ніж «голова наглядової ради») й тренер працюють злагоджено та ефективно.

Виконроб стартапів

Відзначу й надважливу роль Франса ван Зоймерена, власника Frans Van Seumeren Holding BV (компанію створено в 2001 р.: житлове будівництво, реставрація культурних пам’яток, морські перевезення, вантажоперевезення сушею, дощувальні системи, електроопалення тощо), який є мажоритарним акціонером ФК «Утрехт». До речі, цікава особистість, пройшов тернистий бізнес-шлях, на початку путінського правління разом із братом допоміг організувати рятувальну операцію для російського атомного підводного човна «Курськ» (як зараз кажуть, коментуючи просування ЗСУ на курщині, «Курськом» правління путіна починалося – курськом і закінчиться), за що майбутній диктатор пошанував братів нагородою. Про це, до речі, нині сам Франс не надто полюбляє згадувати.

Хай там як, а ера ван Зоймерена в утрехтському футболі взяла старт у 2008 р. Достойні єврокубкові опонування «Селтіку», «Ліверпулю» та «Наполі», про які йшлося вище, припали саме на період стартового прискорення від нових можливостей клубу, які їм подарували нові власники. Ван Зоймерен тоді пообіцяв, що нові прибутки буде реінвестовано в клуб. Слова на тому етапі дотримав. А нині, схоже, намацав іншу виграшну комбінацію. Відмітною рисою Frans Van Seumeren Holding BV є інвестиція в стартапи й у компанії з довготерміновими амбіціями щодо зростання. У футбольному контексті тут можна згадати інвестиції у футбольну школу «Утрехта» в Гані. Від 2010 р. цей проєкт поєднує гарну середню освіту й футбол для сили-силенної дітлахів із півночі Гани. Дрібними, але впевненими кроками талановитих ганських хлопців ведуть до світла футбольної цивілізації.

Сейв із сейвів

Помітив й ще одну особливість цьогосезонного «Утрехта». Незрідка, якщо гра не складається, то «Утрехт» надає перевагу економії сил, а не марним спробам відігратися, наче тенісист, який махнув рукою на безнадійний сет, однак зберіг себе для дальших. Звідси й поразки 2:5 від ПСВ і «Фортуни» (Сіттард), й безваріантне кубкове фіаско в Алмело. Звідси й незвична різниця забитих і пропущених, як для одного з лідерів: +6. Про двох начолівників (ПСВ та «Аякс») в цьому контексті годі й казати, ба навіть у тріо переслідувачів «катедралів» у турнірній таблиці куди кращі різниці. Та, може, й парадоксально, а такий підхід сприяє успіху. Проте з такого правила є й винятки: нещодавня виїзна гра проти «Зволле» (до речі, на батьківщині тренера «Утрехта», який до того ж і більшу частину ігрової кар’єри провів у «Зволле»). За морозної погоди на полі був ще той горяч! Програючи 0:2, утрехтці наполегливо, без метушні шукали щастя в дальніх ударах, а також у невтомному пресингуванні оборонців і воротаря господарів. І це спрацювало: гру вийшло врятувати! В тому матчі показовим був й епізод за участі лівого оборонця Суф’яна Ель-Каруані. Спершу він незграбно вибив м’яч, давши змогу суперникам організувати небезпечну контратаку, а коли «зірконосці» вже готові були святкувати гольовий успіх, сам винуватець втрутився і вибив м‘яч мало не з лінії воріт. Достоту сейв із сейвів! Показово, що по закінченні матчу (шалені 3:3) телестудія, де обговорювали гру, вибухнула оплесками! Складно якоюсь грою затьмарити нідерландське Де Класікер (а гра «Аякс» – «Феєнорд» відбулася саме того туру), та в гольової перестрілки в Зволле це допевна вийшло. Так, поразка в домашці від, як видавалося, безнадійного аутсайдера «Алмере Сіті» наче підкреслила: після смуги успіхів в «Утрехта» накреслилася смуга невдач. «Чорна вівця» (прізвисько алмерського клубу) була просто кращою на полі, а закінчення кожного з таймів супроводжував оглушливий свист уболівальників «Утрехта», що невтомно розмахували прапорами з червоними та білими трикутниками впродовж усього матчу (зауважу, що середній показник цьогосезонної відвідуваності поки що рекордний в історії клубу: понад 21 000 глядачів). Словом «криза» щодо команди Янса неоднораз оперував і коментатор матчу. Однак цю кризу можна використати і як можливість. Хай як це парадоксально, однак прийдешня виїзна гра проти імпозантного ПСВ надає таку можливість. Скористаються? Змінять життя на краще в матчі проти клубу, що репрезентує концерн Philips? До речі, й ПСВ свого часу став єдиною командою, що перемогла «Динамо» в одному з матчів тріумфального для киян розіграшу Кубка кубків. Вони це зробили десятиліттям раніше від «Утрехта».

…Чимало разів бував у Нідерландах, і щоразу, пересуваючись тамтешніми автострадами, звертав увагу на дороговкази з написом: «Утрехт». Кількість кілометрів до цього міста була то більшою, то меншою, і вряди-годи в мене виникала думка туди зазирнути. Шкода, та дотепер вона не матеріалізувалася. Хай там як, а успіхи утрехтського клуба підігрівають і туристичну цікавість до рідного міста Марко ван Бастена, Веслі Снайдера, виконавиці ролі Емануель Сільвії Крістель, Папи Римського Адріана VI тощо. В університетському центрі Нідерландів залюбки навчать і високоякісному футболу!

Олексій РИЖКОВ