Лондонський хаос: у чому причини катастрофічного падіння Тоттенхема?

«Тоттенхем» був однією з найцікавіших команд англійської Прем'єр-ліги минулого сезону. Після відходу Антоніо Конте й Гаррі Кейна «шпорам» не пророкували нічого хорошого. Тому від лондонців ніхто не чекав жодних подвигів та звершень. Однак у «Тоттенхема» з'явився дуже цікавий тренер Ангелос Постекоглу, під керівництвом якого «Селтік» виграв 5 трофеїв, включаючи 2 титули чемпіона Шотландії.

Зважаючи на те, що «кельти» при цьому показували цікаву атакуючу гру, у вболівальників «шпор» були приводи для оптимізму. Після відходу Маурісіо Почеттіно «Тоттенхем» став нуднішим в ігровому плані. У «шпор» були яскраві камбеки під керівництвом Конте і навіть вихід у фінал Кубка ліги під керівництвом Жозе Моурінью, але лондонці більше не виглядали на полі яскраво. З кожним новим наставником вони грали дедалі прагматичніше. Тому прихід Постекоглу на посаду головного тренера викликав інтерес.

Колоритний австралієць з перших турів АПЛ дав зрозуміти, що не підлаштовуватиметься під лігу, а відразу спробує нав'язати суперникам свій стиль гри. І це спрацювало. Принаймні непогано працювало в першій половині сезону. Першу поразку в минулій кампанії Прем'єр-ліги «Тоттенхем» отримав на початку листопада від «Челсі». З цього моменту у «шпор» пішов невеликий спад у вигляді трьох поспіль поразок, хоча до того вони жодного разу не програли в АПЛ.

Більше того, лондонці обіграли «Манчестер Юнайтед» та «Ліверпуль», а також зіграли внічию в дербі з «Арсеналом». У листопаді Постеколгу був визнаний найкращим тренером місяця втретє поспіль. Раніше в АПЛ таке досягнення було лише у Конте, Юргена Клоппа та Пепа Гвардіоли. Ендж зрівнявся з елітними тренерами і дав уболівальникам надію на світле майбутнє. Хоча якраз із того моменту «Тоттенхем» і почав поступово втрачати стабільність.

«Шпори» завершили минулий сезон Прем'єр-ліги на 5-му місці, відставши від місця в Лізі чемпіонів лише на 2 очки. Лондонцям зовсім трохи не вистачило для виходу в ЛЧ, але Постекоглу не переживав з цього приводу, заявляючи, що прогрес команди для нього важливіший. Вболівальники теж не були надто розчаровані, бо під керівництвом австралійця і з хорошими трансферами перед командою відкривалися великі перспективи. «Тоттенхем» справді попрацював на трансферному ринку, але, напевно, не зовсім так, як хотілося людям, які підтримують клуб.

«Шпори» підписали 18-річного півзахисника Лукаса Бергваля за 10 млн євро, 19-річного вінгера Вільсона Одобера за 30 млн і 18-річного захисника Арчі Грея за 41 мільйон. Лондонці підписали хороших гравців на перспективу, але це не було підсилення для нового сезону. Настільки молодим футболістам потрібен час на адаптацію. До того ж їм ще багато чого треба навчитися. Єдиним досвідченим гравцем, якого підписав «Тоттенхем», став Домінік Соланке.

«Шпорам» дійсно потрібен був новий нападник і вони заплатили за нього рекордні для себе 64,3 млн євро. Домінік має великий досвід виступів в англійському футболі, і він непогано забивав за «Борнмут» у двох дивізіонах. Але чи не надто багато заплатили лондонці за гравця, який не зміг пробитися в основу «Челсі» й закріпитися в «Ліверпулі»? Трансферна кампанія «Тоттенхема» безперечно залишала питання.

Грубо кажучи, «шпори» не посилили склад, хоча, напевно, ставили перед собою амбітні цілі. Судячи з усього, лондонці зробили ставку на молодь. Молоді гравці дійсно підходять під активний стиль Постекоглу, який вимагає витривалості й хорошої швидкості, але з однією молоддю дуже складно досягти великих висот. Особливо якщо досвідченіші футболісти вибувають один за одним. У лондонців практично весь стартовий склад знаходиться у лазареті.

Звісно, ​​це створює додаткові складнощі. Це, можливо, головна причина того, чому «Тоттенхем» у середині сезону посідає 16-те місце у турнірній таблиці АПЛ. Але не єдина. Коли у клубі епідемія травм, тренера зазвичай не виставляють на перший план. Але у всьому цьому є і вина Постекоглу. Фахівець проводить дуже інтенсивні тренування. Іноді це призводить до того, що гравці зазнають травм ще до виходу на поле. Але у грі Ендж не відходить від свого стилю, навіть якщо команда залишається у меншості чи зазнає кадрових втрат.

Незалежно від ситуації тренер наполягає на інтенсивному пресингу та високій лінії оборони. Іноді вона у «шпор» просто непристойно висока. Це виглядає ефектно, коли у команди все виходить. Але якщо щось йде не так, у лондонців немає плану Б. Навіть пропускаючи по 2-3 голи, вони діють в тому самому стилі. Така завзятість була б виправданою, якби у «Тоттенхема» все було відточене так, як у «Манчестер Сіті» у найкращі роки, коли гравці могли порозумітися з одного погляду. І якби «шпори» мали 2 склади футболістів приблизно одного рівня, щоб можна було їх міняти без втрати якості.

Однак у лондонців надто великий розрив між основою та резервом. У таких умовах складно проводити ротацію, тому її, по суті, немає. Футболісти основи грають, коли здорові. Коли трапляються травми, на поле випускають тих, хто може туди вийти. У цьому є недоробка і клубного керівництва, яке може й думає про майбутнє, підписуючи молодих гравців, але при цьому не завжди бере до уваги теперішній час. Тому можна зрозуміти уболівальників, які все частіше вимагають змін, вивішуючи відповідні плакати на стадіонах.

Наприкінці 2024 року захисник «Тоттенхема» та один із лідерів команди Крістіан Ромеро публічно розкритикував керівництво клубу за недостатні вкладення до складу. Аргентинець справедливо тоді заявив, що клуб з такою багатою інфраструктурою і стадіоном, вартістю під мільярд фунтів, заслуговує на більше. А за підсумком у «шпор» лише одна перемога в останніх 11 матчах АПЛ, та й вона над «Саутгемптоном» – найгіршою командою ліги.

У лондонців руйнується все, починаючи від оборони й закінчуючи атакою. «Тоттенхем» пропустив 37 голів – це сьомий найгірший результат в АПЛ. «Шпори» утримуються в трійці найрезультативніших команд Прем'єр-ліги, забивши 46 м’ячів. Однак це вже не вражає, бо скільки б лондонці не забили, вони пропустять стільки ж чи більше. Перемог немає, грати нема кому, до зони вильоту 8 очок. Схоже, «Тоттенхем» у глибокій кризі. І поки що незрозуміло, як з неї виходити.

Сергій ЗАВАЛКО